Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №243/4691/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4691/26

Провадження № 1-кп/552/1341/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023052510000260 від 25.04.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця с. Соснівка Ярмолинецького району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, водія-електрика відділення управління командира артилерійської батареї 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 (на момент вчинення злочину), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №78 від 16.03.2023 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика відділення управління командира артилерійської батареї НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Солдат ОСОБА_4 , 24 квітня 2023 року, приблизно о 23 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, керуючи технічно справною транспортною машиною марки «Daewoo Novus» моделі «AD2AB», військовий реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 » (яка належить військовій частині НОМЕР_2 ), рухався по автодорозі сполученням «Олександрівка - Дмитрівка» Слов?янської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області, рухаючись з боку селища Олександрівка, Краматорського району, Донецької області в бік селища Дмитрівка Слов?янської територіальної, Краматорського району, Донецької області.

Водій ОСОБА_4 , діяв в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого:

п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Знаючи вимоги вказаного вище законодавства, яке регламентує правила безпеки дорожнього руху та маючи можливість належно їх виконувати, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, не маючи перешкод технічного характеру для об?єктивного сприйняття дорожньої обстановки, не обравши безпечної швидкості руху, втратив контроль над керованою транспортною машиною марки «Daewoo Novus» моделі «AD2AB», військовий реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 », внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини та допустив зіткнення з природньою опорою у вигляді древа.

У результаті дорожньо-транспортної події пасажир транспортної машини марки «Daewoo Novus» моделі «AD2AB», військовий реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 », ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував на задньому відсіку для пасажиру, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма тазу з переломом бічної маси крижі зліва, переломами лонної та сідничної кістки зліва, закритих переломів правої великогомілковою та малогомілкової кісткок в середній третині зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої великогомілкової кістки в середній третині та лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, за своїм характером встановлені у нього тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_5 , середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_4 лише в межах висунутого йому обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 18 травня 2026 року.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 415 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що 24.04.2023 керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння вчинив ДТП, в наслідок якого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження. Шкоду потерпілому почав відшкодовувати після початку розгляду справи судом. У вчиненому розкаюється.

Потерпілим ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні суду надано заяву, відповідно до якої він подовжує лікування після ДТП, шкода спричинена злочином йому не відшкодована взагалі. Обвинуваченого просив покарати на розсуд суду.

Приймаючи до уваги, що обвинуваченим не оспорюються викладені в обвинувальному акті обставини скоєння злочину, враховуючи, що учасники судового провадження проти цього не заперечують, та немає сумнівів у тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і роз`яснення суду щодо позбавлення у даному випадку права їх оскарження у апеляційному порядку, добровільності такої позиції, суд у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України визнає недоцільним дослідження зазначених обставин у кримінальному провадженні, тому вважає необхідним обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням наданих стороною обвинувачення даних які характеризують особу обвинуваченого, розмір процесуальних витрат та досудової доповіді.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у кримінальному провадженні, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 вчинив порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 415 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа “Довженко проти України”) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст. 65 КК України суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (станом на момент вчинення кримінального правопорушення воно було нетяжким злочином), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, відомості про особу обвинуваченого (вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, раніше не судимий, проходить військову службу, за медичною допомогою до психіатра та нарколога не звертався, за місцем служби характеризується посередньо).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом під час судового розгляду не встановлене. Шкода, спричинена потерпілому кримінальним правопорушенням до цього часу не відшкодована, витрати на лікуванні не компенсовані обвинуваченим. Не відшкодування протягом декількох років спричиненої шкоди свідчить про відсутність в діях ОСОБА_4 як щирого каяття, так і спроб усунути наслідки вчиненого правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації від 16.10.2026, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 буде досягнуто без ізоляції від суспільства при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з застосуванням положень статті 58 КК України, в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення експертизи слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід не обирався.

Питання по речовим доказам вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України (в редакції чинній станом на 24.04.2023), та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.58 КК України замінити покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.415 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі службовим обмеженням строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10% від суми грошового забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/105-23/3160-ІТ від 12.09.2023 в сумі 1434 грн 00 коп. та судові витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/105-26/71-ІТ від 06.02.2026 в сумі 2674 грн 20 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 27.04.2023 (Пр.1-кс/243/339/2023, ЄУН 243/1516/23) на автомобіль «DAEWO NOVUS» без номерного знаку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відсутнє, VIN НОМЕР_5 .

Речові докази: автомобіль «DAEWO NOVUS» без номерного знаку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відсутнє, VIN НОМЕР_5 , що зберігається в ВЧ НОМЕР_2 , залишити за належністю в ВЧ НОМЕР_2 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1