Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №278/173/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 278/173/26

Головуючий у 1-й інстанції: Волков І.М.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

20 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Житомирській області про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Житомирській областів якій просить скасувати постанову у справі про адміністративне праопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАп та закрити провадження у справі.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.09.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6506420 від 13.01.2026 вбачається, що 13.01.2026 о 17:33 год. в с. Станишівка, шосе Сквирське, водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР України - Порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два миготливих сигнали.

Відтак, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП не обґрунтовані та відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт неправомірних дій відповідача, оскільки на відеозаписі чітко вбачається, що позивач не заперечував щодо вчиненого правопорушення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно пункту 8.7.3.е. ПДР сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до матеріалів справи на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідач надав оптичний диск із записом з відеореєстратора зі службового автомобіля поліцейського.

Оглянувши долучений відеозапис, апеляційний суд встановив, що на ньому не зафіксовано порушення позивачем ч.2 ст.122 КУпАП, а саме п.п.8.7.3 е ПДР України, оскільки, наданий відеозапис не містить моменту порушення позивачем проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два миготливих сигнали.

Інших доказів вчинення позивачем правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП стороною відповідача не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.п.8.7.3 е ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а суд першої інстанції не встановив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є передчасним та не відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Частиною 6 ст.139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а за подання позовної заяви позивач поніс судові витрати, слід дійти висновку, що на користь апелянта - позивача у цій справі необхідно стягнути 665,60 сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 вересня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6506420 від 13.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.