Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №240/24649/25
Суддя: Граб Л.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/24649/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
20 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" (далі ТОВ "САРД ПЛЮС") звернулося до суду з позовом до Київської митниці, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000128/2 від 20.10.2025.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000128/2 від 20.10.2025 .
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2025 року між JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець) та ТОВ "САРД ПЛЮС" (покупець) було укладено Контракт № 2025/0505 від 05.05.2025 року.
Відповідно до пункту 1 Контракту Продавець зобов`язується продати та відвантажити, а Покупець - купити та сплатити на умовах визначених цим Контрактом, взуття, частини взуття, матеріали, обладнання, пристосування для виробництва взуття в кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах, чи Додаткових угодах (специфікаціях) до цього Контракту, що є невід`ємними частинами цього Контракту.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту загальна сума контракту є сума рахунків-фактур, узгоджених Сторонами. У ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування, укладання, навантаження та транспортування, відповідно до базисних умов постачання. Сторони звільняють один одного від зобов`язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту.
Пунктом 2.2 Контракту визначено, що ціна Товарів встановлюється в доларах США, що відображається у рахунках-фактурах до цього Контракту.
Розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім`я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах (п. 2.3 Контракту).
02.10.2025 з метою митного оформлення товару "1. Взуття кросівки з підошвою з гуми та верхом з полімерного матеріалу для дорослих моделей: GS511 та GS5113 в асортименті різних кольорів всього - 15 060 пар. Без індивідуального пакування (по 30 пар в коробі); Торговельна марка: WALKING CASUAL, Країна виробництва: CN Виробник: JIANGMEN HUAYU IMPORT& EXPORT CO LTD" подано митному органу митну декларацію 25UA100320039776U7 від 20.10.2025 року, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 43 674,00 Доларів США за курсом валюти 41.7308 грн.
Митна вартість товару була заявлена декларантом за основним методом за ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з декларацією № 25UA100320039776U7 від 20.10.2025 року декларантом було надано до митного органу такі документи:
-Пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.06.2025;
-Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № К-20250610 від 10.06.2025;
-Автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 16.10.2025;
-Декларацію про походження товару (Declaration of origin) № K-20250610 від 10.06.2025;
-Статус особи, яка подає митну декларацію №1;
-Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № HT25060137 від 10.06.2025;
-Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Б-352 від 16.10.2025;
-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16/10/01 від 16.10.2025;
-Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2025;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2025/0505 від 05.05.2025;
-Договір (контракт) про перевезення №100 від 30.07.2025;
-Інші некласифіковані документи перепустка №ПР-139156 від 19.10.2025;
-Копію митної декларації країни відправлення № 310420250000100562 від 10.06.2025;
-Митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA100320039776U7 від 20.10.2025;
Під час проведення консультації митний орган запропонував імпортеру надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
На виконання вимог контролюючого органу ТОВ "САРД ПЛЮС" було надіслано лист № 20/10 від 20.10.2025.
Проте контролюючим органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000128/2 від 06.10.2025, яким із застосуванням резервного методу було збільшено вартість товару.
Позивач вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
В частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
З матеріалів справи з`ясовано, що з метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію 25UA100320039776U7 від 20.10.2025, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 43 674,00 Доларів США за курсом валюти 41.7308 грн.
До митної декларації долучено: пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.06.2025; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № К-20250610 від 10.06.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 16.10.2025; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № K-20250610 від 10.06.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № HT25060137 від 10.06.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Б-352 від 16.10.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16/10/01 від 16.10.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2025/0505 від 05.05.2025; договір (контракт) про перевезення №100 від 30.07.2025; інші некласифіковані документи перепустка №ПР-139156 від 19.10.2025; копію митної декларації країни відправлення № 310420250000100562 від 10.06.2025; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA100320039776U7 від 20.10.2025.
Однак, за результатами розгляду зазначеної вище митної декларації та доданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
В обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено:
Товар постачається на митну територію Україну згідно контракту від 05.05.2025 №2025/0505 (далі - Контракт) та інвойсу від 10.06.2025 № К- 20250610 (далі – Інвойс) від компанії "JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO LTD." (Китай) на умовах FOB - Ningbo (Китай). Проте умови Контракту не дозволяють перевірити встановлені сторонами, взаємні права та обов`язки та інші істотні умови зовнішньоекономічної поставки.. Зокрема, не надано погодження сторонами цін на товари, оскільки Інвойс є документом Продавця та видається та візується ним. Отже, до митного органу не надано документів, що забезпечують перевірку всіх аспектів та умов постачання товару.
За МД наявні відомості щодо торгівельної марки товарів WALKING CASUAL, проте відомості щодо неї відсутні у наданому Контракту та Інвойсі. Також, положення Контракту містять множинні положення щодо терміну розрахунків за товар, отже, впевнитися у термінах розрахунків та їх числових значень за Контрактом неможливо. Виписку з бухгалтерської документації щодо обліку активів та витрат за поставкою, декларантом не надано.
Постачання здійснюється на умовах FOB - Ningbo (Китай). Згідно з положеннями Інкотермс термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
До митного оформлення не надано транспортного документу на морське перевезення (MASTER BILL OF LADING) коносамент .
Оскільки за умовами FOB - Ningbo ( (Китай) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не додано складові митної вартості: на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів (за наявністю), такі витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу повинні додаватися до фактурної вартості товарів.
Стосовно підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 10.06.2025№ HT25060137 від перевізника Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd про надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом FOB - Ningbo (Китай) до порту прибуття Hamburg, однак договору про надання транспортних послуг, укладеного між Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd (Перевізник) та ТОВ "САРД ПЛЮС" (Замовник) не надано.
Такий документ, як коносамент до митного оформлення не наданий зовсім. Отже, транспортні документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення не надані.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 та 10 ст. 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.
Заявлений рівень митної вартості не відповідає "дійсній вартості" товару.
Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У відповідності до Методичних рекомендацій проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів схожих за описом, відповідними умовами поставки (FOB). Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 – 12,57 дол.США/кг (опис товару, азійський регіон постачання, умови поставки) (МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551).
Розрахунок: 12,57 дол.США/кг* 13577 (вага нетто) : 15060 пар – 11,3322 дол. США/пара.
Таким чином, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу ґрунтується на раніше визначених митних вартостях із використанням методів, викладених у ст.ст. 58 - 63 Кодексу."
Як вказав Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
Так, судом першої інстанції з`ясовано, що відповідно до вимог контракту від 05.05.2025 продавець зобов`язався продати, а покупець купити та оплатити товар у кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах або додаткових угодах до контракту. Також контракт передбачає, що загальна сума контракту є сумою рахунків-фактур, узгоджених сторонами, а ціна товару встановлюється в доларах США та відображається в рахунках-фактурах.
Отже, визначення ціни товару в інвойсі відповідало погодженому сторонами порядку оформлення конкретної поставки. Сам лише факт того, що інвойс оформлений продавцем, не спростовує погодження сторонами ціни, оскільки саме такий спосіб визначення ціни передбачений контрактом.
Доводи митного органу щодо відсутності у контракті та інвойсі відомостей про торговельну марку WALKING CASUAL також не можуть бути визнані достатніми для коригування митної вартості. Оскільки відповідач не зазначив, яким чином ця обставина впливає на ціну товару, його кількість, вагу, умови поставки або інші числові значення митної вартості.
В той же час, відсутність окремого зазначення торговельної марки у контракті за наявності інших документів, які дозволяють ідентифікувати товар, не доводить неповноту або недостовірність заявленої митної вартості.
Стосовно транспортної складової митної вартості, то з матеріалів справи вбачається, що поставка здійснювалася на умовах FOB Ningbo, а відтак витрати на транспортування товару після його завантаження в порту відправлення підлягали включенню до митної вартості.
Разом з тим декларант подав документи, які містять відомості про транспортні витрати, а саме: автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 16.10.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № HT25060137 від 10.06.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Б-352 від 16.10.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16/10/01 від 16.10.2025; договір (контракт) про перевезення №100 від 30.07.2025.
Отже, враховуючи, що згідно пункту 2.1 Контракту сторонами було узгоджено, що сторони звільняють один одного від зобов`язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту, відповідно такі документи контролюючому органу надано не було.
Таким чином, наявні у справі документи, у том числі: Коносамент (BILL OF LADING №ONEYNB5JIE048500), Договір-Заявка №2025005 від 14.10.25 та Договір-Заявка №2025005 від 05.06.25, виключно підтверджують відомості відображені у документах наданих декларантом під час митного оформлення товару та не впливають на вартість оцінюваного товару та вартість його транспортування.
Щодо посилання відповідача на ненадання до митного оформлення Коносаменту (BILL OF LADING №ONEYNB5JIE048500), Договір-Заявка №2025005 від 14.10.25 та Договір-Заявка №2025005 від 05.06.25, то як підставно вказано судом першої інстанції, Коносамент, як товаросупровідний документ видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.
Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає дані й реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.
В даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті №2025/0505 від 05.05.2025 року, відповідно до пп. 3.1 Контракту поставка Товару відбувається на умовах, які вказуються у Додаткових угодах (специфікаціях), чи рахунках-фактурах до кожної такої партії Товару, згідно правил Інкотермс 2010.
В інвойсі передбачено, що товар поставляється продавцем на умовах FOB (NINGBO, CHINA) згідно правил Інкотермс 2010 та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту.
Таким чином, коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей та не є документом, який декларант зобов`язаний надати для митного контролю.
Відносно доводів митного органу про ненадання документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості, суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи). Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено, а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також колегія суддів звертає увагу, що залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-ІV, а тому доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином вказані обставини вплинули на правильність визначення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про надання до митного оформлення commercial invoice замість рахунка-фактури (інвойс).
Інвойс це різновид комерційної документації з деталізованою інформацією про предмет угоди: найменування, кількість, ціна та загальна вартість. Як правило, надається продавцем покупцю, та має наступне призначення: законне підтвердження угоди; проведення оплати; розрахунок податків та зборів; первинний документ для бухгалтерського обліку.
На основі комерційного документу здійснюється фінансовий розрахунок. При цьому, вказується повна інформація: підсумкова вартість всієї партії вантажу/товарів/ послуг. Саме офіційний invoice є законним запитом на переказ оплати.
Цей документ належить до категорії первинних в питанні реєстрації операцій в бухгалтерському обліку. На його основі розраховують податки та митні збори, підтверджують дохід, можуть надавати при вимогах контролюючим органам.
В рамках міжнародної торгівлі на підставі комерційного рахунку заповнюють митну декларацію. А надалі проводять розрахунок податку на додану вартість та митних зборів. Наявність такого документу допомагає уникати штрафів та затримок вантажів на кордоні.
Назва Commercial Invoice використовується у міжнародному аспекті, а рахунок-фактура - у внутрішніх українських фінансових операціях. Але суть цих визначень залишається однією. Просто інвойс застосовують у зовнішньоекономічній діяльності, а рахунок-фактуру для внутрішнього обліку. Документи містять важливу фінансову інформацію та є частиною ділового документообігу. Їх назва означає одне й теж, але англійською та українською.
Комерційний основний або попередній проформа-варіант мають однакову юридичну силу. Бланки є основною документацією для супроводження вантажів при перетинання кордону.
Наданий до митного оформлення комерційний інвойс K-20250610 не містить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами, а тому вказане не є розбіжністю в розумінні ст. 53 Митного кодексу України, яка впливає на правильність визначення митної вартості імпортованого товару.
Зазначені документи у сукупності містили відомості про маршрут, виконавців перевезення, суму транспортних витрат та реквізити сторін. Тому митний орган був зобов`язаний конкретно зазначити, яка саме складова транспортних витрат не підтверджена, яка сума є недостовірною або не включеною до митної вартості, та яким чином це вплинуло на її числове значення.
Натомість спірне рішення містить лише загальні посилання на неповноту документів та наявність розбіжностей без конкретного розрахунку непідтвердженої складової.
В постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16 зроблено висновок про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Із системного аналізу наведених приписів та сталої судової практики Верховного Суду слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийГраб Л.С.
СуддіМатохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua