Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/5709/22 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5709/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі даній справі, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, що викладена у листі № 2200-0304-8/14791 від 16.02.2022 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.05.2015 року ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з дати припинення, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV на визначений ним банківський рахунок, з компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.04.2026 про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №560/5709/22.

Не погодившись з ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у прийнятті звіту про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі №560/5709/22. Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф за не виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі № 560/5709/22. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати протягом 10 днів новий звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі № 560/5709/22.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Так, позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі № 560/5709/22.

27.04.2026 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до суду надійшов звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі № 560/5709/22, в якому вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі № 560/5709/22 прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.05.2015, нараховано заборгованість за період з 01.05.2015 по 30.04.2023 у розмірі 231 300,48 грн та компенсацію втрати частини доходу у розмірі 140 611,42 грн, а з травня 2023 року пенсіонера забезпечено пенсією у визначеному рішенням суду розмірі. Виплату пенсії за період з 01.12.2024 по 31.05.2025 повернуто банком у зв`язку із закриттям рахунку, у зв`язку з чим з 01.06.2025 виплату пенсії припинено, про що позивача повідомлено належним чином. Щодо невиплаченої заборгованості відповідач посилається на те, що її виплата залежить від наявності відповідних бюджетних призначень у межах коштів Державного бюджету України, виділених на бюджетну програму КПКВК 2506080, головним розпорядником яких є Міністерство соціальної політики України. Головним управлінням направлено відповідні запити до Пенсійного фонду України (листи від 13.10.2025 та від 24.04.2026) щодо виділення додаткових коштів. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, відповідно до яких невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення суду виконано ним у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання щодо прийняття звіту, суд першої інстанції встановив, що він складений з дотриманням вимог статті 382-2 КАС України: містить відомості про особу, яка подає звіт, учасників справи, номер справи, відомості про вжиті заходи на виконання судового рішення, обставини, що ускладнюють його виконання, орієнтовні строки виплати заборгованості та їх обґрунтування, а також перелік доданих документів. Головним управлінням вжито такі заходи: прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015; нараховано заборгованість за період з 01.05.2015 по 30.04.2023 у розмірі 231 300,48 грн та компенсацію втрати частини доходу у розмірі 140 611,42 грн; з травня 2023 року забезпечено поточну виплату пенсії у визначеному рішенням суду розмірі; направлено запити до Пенсійного фонду України щодо виділення додаткових коштів (листи від 13.10.2025 та від 24.04.2026). Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач вживає заходів, спрямованих на виконання рішення суду в межах наявних повноважень.

Щодо невиплати заборгованості суд обгрунтовано врахував доводи відповідача про залежність виплати від наявності відповідних бюджетних призначень у межах коштів Державного бюджету України, виділених на бюджетну програму КПКВК 2506080, головним розпорядником яких є Міністерство соціальної політики України.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, відповідно до яких невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління № 35 Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, підписано Головою правління Є. Капінусом та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 № 53/37389), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначило, що виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.

Зазначені доводи узгоджуються з приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, суд вірно зазначив, що у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.

Посилання представника позивача на неможливість застосування постанови КМУ від 14.07.2025 № 821 до спірних правовідносин через те, що рішення суду набрало законної сили до її прийняття, суд вірно оцінив критично в частині, в якій зазначена постанова регулює механізм фактичного здійснення виплат заборгованості, нарахованої на виконання рішень суду, а не визначає підстави виникнення відповідних зобов`язань, а тому її застосування у даних правовідносинах є правомірним.

Щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2025 на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із закриттям банківського рахунку, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, то встановлено, що зазначені обставини вже були предметом розгляду Хмельницького окружного адміністративного суду в межах справи № 560/16315/25, за наслідками розгляду якої ухвалою від 23.09.2025 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Суд у даній справі дійшов висновку, що вимога позивача спрямована на оскарження бездіяльності пенсійного органу щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №560/5709/22, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, оскільки КАС України передбачено спеціальні норми судового контролю за виконанням судових рішень. При цьому, ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 560/16315/25 не оскаржена позивачем в апеляційному порядку відповідно до вимог КАС України.

За таких обставин посилання представника позивача на незаконність дій відповідача щодо невиплати поточної пенсії з 01.06.2025 на визначений банківський рахунок після закриття іншого банківського рахунку не може бути підставою для відмови у прийнятті звіту в межах розгляду цього питання.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відповідає вимогам статті 382-2 КАС України, а наведені у ньому обставини є обґрунтованими та підтверджують вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання рішення суду в межах наданих повноважень. За наслідками розгляду звіту наявні підстави для його прийняття.

Щодо накладення штрафу на керівника, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ст.382-3 КАС України, суд має повноваження: накласти штраф на керівника владного суб`єкта, відповідального за виконання рішення суду у разі відмови у прийнятті звіту або у разі неподання звіту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку, що звіт суб`єкта владних повноважень підлягає прийняттю в межах ч.11 ст.382-3 КАС України, а звіт подано в строк (з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України), тому підстави для накладення штрафу на керівника відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСторчак В. Ю.

СуддіГраб Л.С. Полотнянко Ю.П.