Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №120/15875/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15875/25

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з наступними позовними вимогами :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 18.09.2025 р. доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 " Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 18.09.2025 р., щомісячну доплату в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 17.09.2024 р. у справі №120/9983/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ".

На виконання постанови КМУ від 14 липня 2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" ОСОБА_1 здійснено виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 1 000 грн.

Позивачка вважає, що зважаючи на те, що син померлого годувальника вже з 01.06.2024 р. не отримує пенсію, вона має право на щомісячну доплату в сумі 2000 грн.

Звернувшись до пенсійного органу із відповідною заявою позивачка отримала відповідь, в якій повідомлено про відсутність підстав для виплати доплати в сумі 2000 грн.

Не погоджуючись з такими діями управління позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки судовим рішенням у справі №120/2865/25 встановлено, що позивачка має право на щомісячну доплату з листопада 2024 року лише в розмірі 1000 грн., а не 2000 грн.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

02.04.2022 року набрав чинності Закон України № 2146-IX від 24.03.2022р. «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким було внесено зміни зокрема в статті 36 та 41 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пп. «а» ч.1 ст.36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах, зокрема, членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Згідно ст.41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (чинній до 02.04.2022р.) на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.

На вимогу члена сім`ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії. Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Законом України № 2146-IX від 24.03.2022р. «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 24.03.2022р. /Закон № 2146-IX/ щодо пенсій в разі втрати годувальника, який набрав чинності 02.04.2022р., статтю 41 викладено в новій редакції (в редакції, чинній станом на момент звернення позивача щодо нарахування спірної доплати з 31.10.2025 р.), за змістом якої пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Положення ст.41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як в редакції до 02.04.2022р., так і в редакції з 02.04.2022р. згідно із Законом № 2146-IX, не стосуються розміру пенсії в разі втрати годувальника. Питання визначення розміру такого виду пенсії та мінімального розміру пенсії врегульоване ст.ст.36, 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а стаття 41 стосувалася порядку призначення пенсії та виділення частки пенсії одного із членів сім`ї на його вимогу (а з 02.04.2022р. стосується призначення такої пенсії кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію).

Враховуючи наведене, доплата в розмірі 2000 грн, передбачена постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», встановлюється до пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до ст.36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» кожному непрацездатному члену сім`ї годувальника, та не ділиться на всіх членів сім`ї, які мають право на таку пенсію, визначаючи розмір щомісячної доплати, передбаченої постановою КМ України № 713, пропорційно до кількості непрацездатних членів сім`ї, яким призначена пенсія у разі втрати годувальника.

Крім того судом встановлено, що на момент звернення як до відповідача, так і до суду позивач був єдиним отримувачем пенсії в разі втрати годувальника.

Отже, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн. відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, у зв`язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до частини першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 18.09.2025 р. доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 " Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 18.09.2025 р., щомісячну доплату в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 17.09.2024 р. у справі №120/9983/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені судові витрати в розмірі 2664,64 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСторчак В. Ю.

СуддіГраб Л.С. Матохнюк Д.Б.