Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/3554/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3554/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року доведено до відома Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області факти порушення вимог законодавства, що полягають у невиконанні судового рішення, яке набрало законної сили, та застосуванні нормативно-правового акта, що втратив чинність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, причин та умов, що їм сприяли, зокрема забезпечити належне виконання судового рішення у цій справі та дотримання вимог закону у подальшій діяльності. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути питання щодо притягнення винних посадових осіб до відповідальності у встановленому законом порядку. Копію Окремої ухвали направлено Пенсійному фонду України для відповідного реагування на системні порушення вимог закону підпорядкованим органом. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк для повідомлення суду про вжиті заходи - 30 календарних днів з дня отримання Окремої ухвали.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом частини другої, третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при нарахуванні пенсії позивачу з 01.01.2026 повторно застосовані коефіцієнти зменшення, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, та обмежено пенсію максимальним розміром всупереч рішенню суду у цій справі.

Зі змісту протоколу перерахунку пенсії з 01.01.2026, який наданий позивачем разом із заявою, вбачається, що з 01.01.2026 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, знову застосувавши при цьому понижуючий коефіцієнт, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, що вже було визнано протиправним у рішенні суду у цій справі, а також застосував обмеження пенсії максимальним розміром.

У той же час, відповідачем при перерахунку пенсії у 2026 році застосовано постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, яка станом на 01.01.2026 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Суд вірно зауважив, що дії відповідача не можуть бути наслідком помилки, неправильного тлумачення чи технічної неточності, оскільки відповідач був належним чином обізнаний із змістом судового рішення; вказівки суду щодо незастосування відповідних обмежень є чіткими та однозначними; нормативний акт, на який фактично покликається відповідач, втратив чинність на момент вчинення дій у 2026.

Повторне застосування відповідачем положень зазначеної постанови Кабінету Міністрів України після втрати нею чинності свідчить не лише про свідоме невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, але і про використання суб`єктом влади у своїй діяльності нечинного нормативно-правового акта, що є грубим порушенням принципу законності.

Таким чином, відповідач фактично відтворив правове регулювання, яке вже було визнано судом таким, що не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, чим проігнорував правову позицію суду та обов`язковість судового рішення. При цьому, відповідач не надав суду обґрунтованих пояснень щодо підстав повторного застосування відповідних обмежень та нормативного акта, який втратив чинність.

Зазначені обставини свідчать про наявність системних порушень у діяльності відповідача, а також про існування причин та умов, що сприяють невиконанню судових рішень та продовженню практики неправомірного обмеження прав громадян.

Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для прийняття Окремої ухвали з метою усунення виявлених порушень, причин та умов, що їм сприяли, а також забезпечення належного виконання судових рішень у подальшій діяльності відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСторчак В. Ю.

СуддіМатохнюк Д.Б. Граб Л.С.