Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №240/23221/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23221/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

20 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 918070164428 від 17.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на липень 2025 року від 10.07.2025 № 150120-2025 та № 150121-2025, які видані Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області, починаючи з 11.07.2025.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що чинне законодавство не передбачає підстав і механізму для перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати, а тому оскаржуване рішення про відмову у такому перерахунку є правомірним.

Також до суду надійшла відповідь позивачки на відзив, у якій вона заперечила проти наведених відповідачем доводів, підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В процесі апеляційного розгляду справи ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області копії матеріалів пенсійної справи позивачки та відомості щодо виду, правових підстав і обставин призначення їй пенсії з 18.06.2018, а також щодо виплати пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з метою усунення розбіжностей у матеріалах справи та повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

На виконання вимог ухвали від 26.08.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли письмові пояснення з копіями матеріалів пенсійної справи позивачки, у яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в цьому органі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Пенсію їй призначено з 18.06.2018 із урахуванням довідок ГУНП в Житомирській області про складові заробітної плати державного службовця. Водночас, оскільки позивачка на час звернення за призначенням пенсії продовжувала працювати на посаді державної служби, у період з 18.06.2018 по 10.07.2025 пенсія виплачувалася у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Апеляційний розгляд справи здійснюється апеляційним судом в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

11.07.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсі державного службовця станом на липень 2025 року від 10.07.2025 № 150120-2025 та № 150121-2025, які видані Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 17.07.2025 прийнято рішення № 918070164428 про відмову в перерахунку пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що відповідно до пункту 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначена раніше пенсія згідно Закону України "Про державну службу" поновлюється у старому розмірі, перерахунки в новому розмірі згідно наданих нових довідок не передбачені діючим законодавством. Враховуючи викладене, вирішено відмовити у проведенні перерахунку пенсії.

Листом від 16.09.2025 за № 0600-0202-8/80310 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило заявницю про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивачки на призначення пенсії, остання звернулася до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення чи перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною складових заробітної плати на підставі нових довідок, а позивач має право лише поновити раніше призначену пенсію державного службовця у розмірі, визначеному на час її первинного призначення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Починаючи з 28.12.1993 (дати набрання чинності Законом України № 3723-XII від 16.12.1993) і до 01.05.2016 (дати набрання чинності Закону № 889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723).

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, передбачені розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже вказаними правовими нормами визначено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Із системного аналізу наведених норм убачається, що положення пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII зберігають за визначеним колом осіб право на призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII. Водночас ці приписи не врегульовують питання перерахунку вже призначеної пенсії державного службовця та не встановлюють підстав для визначення її нового розміру у зв`язку зі зміною складових заробітної плати державних службовців.

Так само стаття 37 Закону № 3723-XII та пункт 4 Порядку № 622 визначають умови й порядок призначення пенсії державного службовця, зокрема правила обчислення заробітної плати, що враховується саме під час її призначення. Зміст зазначених норм не дає підстав для висновку, що вони можуть бути повторно застосовані для перерахунку пенсії, призначеної особі раніше, на підставі довідок про складові заробітної плати, виданих після припинення нею державної служби.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/936/23 дійшов висновку, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV, ані стаття 37 Закону № 3723-XII не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючих державних службовців. Верховний Суд також зазначив, що до правовідносин щодо перерахунку пенсії підлягає застосуванню законодавство, чинне на час звернення особи із відповідною заявою, а не законодавство, яке діяло на момент первинного призначення пенсії.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2025 у справі № 140/5363/24 та від 10.09.2025 у справі № 420/25000/24, у яких наголошено, що чинне законодавство не передбачає повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця на підставі нових довідок про заробітну плату, виданих після її первинного призначення.

З матеріалів пенсійної справи, витребуваних судом апеляційної інстанції, вбачається, що пенсію державного службовця позивачці було призначено з 18.06.2018 із урахуванням довідок про складові заробітної плати, наявних на час такого призначення. Отже, звернення позивачки у липні 2025 року з новими довідками було спрямоване на визначення нового розміру вже призначеної пенсії, тобто на її перерахунок, а не на реалізацію права на первинне призначення пенсії державного службовця.

Колегія суддів враховує, що пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV надає особі право вибору виду пенсійного забезпечення: залишитися на пенсії за віком, призначеній відповідно до Закону № 1058-IV, або поновити раніше призначену пенсію державного службовця. Проте реалізація такого права не передбачає перерахунку пенсії за новими довідками та не зумовлює повторного застосування правил її обчислення, чинних для первинного призначення. Поновленню підлягає пенсія у розмірі, визначеному на час її призначення, на підставі документів, що містяться у пенсійній справі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії є правомірним.

Доводи апелянта про те, що вперше пенсію державного службовця їй призначено з липня 2025 року є помилковими та повністю спростовуються матеріалами пенсійної справи, згідно яких таке призначення пенсії відбулось в червні 2018 року.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКанигіна Т.С. Кузьмишин В.М.