Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №240/10052/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10052/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

20 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РОХО” до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ “РОХО” звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 24.09.2025 № 0216860402 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 508602 гривні та застосування штрафної санкції в розмірі 50860,20 гривень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2025 № 0216860402 форми "В1".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі даних податкової декларації з ПДВ за липень 2025 року товариства з обмеженою відповідальністю “РОХО” (ЄДРПОУ 45708149), поданої 01.08.2025 за № 9227476884, та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 01.09.2025 № 18655/06-30-04-02/45708149, в якому зафіксовано, що товариство з обмеженою відповідальністю “РОХО” всупереч вимогам п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. "б" п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ завищило від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, а також суму бюджетного відшкодування в розмірі 508602 гривень по декларації з ПДВ за липень 2025 року. Зокрема, порушення полягало у неправильному заповненні рядка 16.3 декларації, відсутності повної деталізації від`ємного значення в таблиці 1 додатка 2 (Д2) (графа 9), а також у включенні до податкового кредиту суми за результатами попередньої перевірки, яка на момент подання декларації не була узгоджена.

На підставі зазначених даних контролюючий орган 24.09.2025 прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0216860402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 508602 гривні та застосовано штрафну санкцію в розмірі 50860,20 гривень.

ТОВ “РОХО” 10.02.2026 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9022650329 за період липень 2025 року, яким знято суму бюджетного відшкодування в розмірі 508602 гривень. Після подання уточнюючого розрахунку в інтегрованій картці платника податків сформовано податковий борг у розмірі 559462,20 гривень (508602 грн-основне зобов`язання та 50860,20 грн-штрафні санкції).

Листом Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.02.2026 № 6400/6/06-30-04-02-08 платнику відмовлено у коригуванні даних інтегрованої картки платника податків щодо зазначеного боргу.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 24.09.2025 № 0216860402 протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю “РОХО” звернулося до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі-ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Згідно з пунктом 200.1 статті 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає дату виникнення права на податковий кредит - дата тієї події, що відбулась раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником товарів/послуг. Для операцій із ввезення товарів на митну територію України датою виникнення права на податковий кредит є дата сплати ПДВ за митними деклараціями.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 № 831, встановлюється нульова ставка ПДВ для операцій з постачання товарів безпосередньо державним замовникам для задоволення потреб, пов`язаних із забезпеченням оборони держави та діяльності правоохоронних органів.

Ця ставка означає, що платник ПДВ нараховує податок за ставкою 0% при реалізації, але зберігає право на податковий кредит, сформований у зв`язку із придбанням (зокрема ввезенням) відповідних товарів.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ Кодекс доповнено підпунктом 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення", відповідно до якого тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування. Принципово важливо, що диспозиція цієї норми пов`язує відповідальність із вчиненням конкретного діяння - умисного або необережного завищення заявленої суми.

Пунктом 123.2 статті 123 ПК України закріплено, що підвищений розмір штрафу (25%) у разі, якщо відповідне діяння вчинено умисно.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21.

Так, за змістом пунктів 1, 2 розділу IV "Внесення змін до податкової звітності" Порядку № 21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

За приписами підпункту 5 пункту 4 розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" Порядку № 21 у рядку 16.3 декларації вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу. У таблиці 1 Додатка 2 (Д2) до декларації здійснюється повна деталізація (розшифровка) від`ємного значення, зазначеного у рядку 19 декларації. У графі 9 таблиці 1 Д2 зазначається сума, задекларована до бюджетного відшкодування у декларації за поточний звітний (податковий) період, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України. Порядок передбачає також, що у рядку 16.3 обов`язково зазначаються дата складання і присвоєний номер відповідного податкового повідомлення-рішення, на підставі якого робиться запис.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "РОХО" у квітні 2025 року укладено Договір про закупівлю товарів № 583/25 від 02.04.2025 з ДУ "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", предметом якого є постачання автошин всесезонних у кількості 87 штук.

Загальна ціна договору (з урахуванням додаткової угоди від 07.05.2025 № 2) становить 3084499,74 грн з нульовою ставкою ПДВ.

Застосування нульової ставки ПДВ до цієї операції ґрунтується на підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 (зі змінами від 18.07.2024 № 831), оскільки покупець є державною установою, що забезпечує потреби правоохоронних органів.

З метою виконання цього договору, товариство придбало товар у турецького виробника "PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET A.S" та здійснило митне оформлення ввезеного товару.

19.05.2025 декларантом подано митну декларацію № 25UA206080003089U1, у розділі 47 якої розрахована сума митних платежів: митний збір (код 020) у розмірі 166365,25 грн та ПДВ 20% (код 028) у розмірі 508602,34 грн від бази нарахування 2543011,71 грн. Зазначені суми ПДВ фактично сплачені до Державного бюджету України двома платіжними інструкціями: № 69 від 19.05.2025 на суму 673350,00 грн (включно з митним збором та частиною ПДВ) та № 70 від 20.05.2025 на суму 1617,59 грн. Жодних заперечень щодо самого факту та розміру сплаченого ПДВ відповідачем у матеріалах справи не заявлено та не доведено.

Товар поставлений покупцю 25.05.2025 згідно з видатковою накладною № 1, оплата надійшла 29.05.2025 у повній сумі 3084499,74 грн без ПДВ.

А отже, як підставно вказано судом першої інстанції, виникла ситуація, передбачена механізмом нульової ставки ПДВ: позивач сплатив до бюджету 508 602,34 грн ПДВ при ввезенні товару, але не нарахував жодної суми ПДВ при його реалізації (нульова ставка), внаслідок чого утворилось від`ємне значення ПДВ на ту саму суму. Ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, оскільки ПДВ при імпорті фактично сплачено до Державного бюджету, що підтверджується митною декларацією та платіжними документами.

Первинна декларація з ПДВ за травень 2025 року (від 02.06.2025 № 1955382774) містила технічну помилку при заповненні рядка 19.1: позивач зазначив обсяг вивезення товарів за межі митної території України (рядок, що стосується експорту) замість обсягу постачання товарів, що оподатковується за нульовою ставкою (відповідний рядок для внутрішніх постачань із застосуванням нульової ставки). Ця описка в рядку декларації не впливала на правову природу та суму від`ємного значення ПДВ, але призвела до формальної невідповідності між задекларованою підставою та фактичними обставинами операції.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт від 16.07.2025 № 15811/06-30-07-05/45708149) контролюючий орган відмовив у бюджетному відшкодуванні у сумі 508602 грн та виніс податкове повідомлення-рішення форми "В3" № 00179270705 від 31.07.2025. Відмова була мотивована саме помилкою при заповненні рядка декларації. І хоч таке рішення не є предметом даного спору, однак таким встановлено факт невключення суми 508602 грн до бюджетного відшкодування за декларацією травня 2025 року. В той же час, вказаним податковим повідомленням-рішенням, не спростовано реальності господарської операції та фактичної сплати ПДВ до бюджету.

Позивач подав декларацію з ПДВ за липень 2025 року (від 01.08.2025 № 9227476884), в якій повторно заявив суму 508602 грн до бюджетного відшкодування. Для цього позивач скористався механізмом рядка 16.3, відображаючи суму за податковим повідомленням-рішенням форми "В3" № 00179270705 від 31.07.2025 як збільшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу. Проте, при заповненні цього рядка допущено помилку, а саме-зазначено номер податкового повідомлення-рішення як "№ 9155382774 від 31.07.2025" замість правильного "№ 00179270705 від 31.07.2025". Крім того, у Додатку 2 (Д2) до декларації у графі 9 таблиці 1 відсутня повна деталізація від`ємного значення, зазначеного у рядку 19 декларації, яке заявляється до бюджетного відшкодування у рядку 20.2 декларації у сумі 508602 грн.

Щодо першої помилки - неправильно зазначений номер податкового повідомлення-рішення у рядку 16.3 (вказано "9155382774" замість "00179270705"), слід зазначити про таке.

У відзиві на позовну заяву сам же відповідач визнає, що ТОВ "РОХО" в рядку 16.3 задекларовано суму 508602 грн, що відповідає сумі за податковим повідомленням-рішенням форми "В3" від 31.07.2025. Тобто суму відображено правильно, правильно вказано форму податкового повідомлення-рішення та дату; помилка стосується виключно числового реквізиту - номера документа. Ця помилка є суто технічною (арифметичною) опискою у реквізиті, яка не змінює природи задекларованої операції та не впливає на визначення розміру від`ємного значення. Наявність податкового повідомлення-рішення форми "В3" № 00179270705 від 31.07.2025, його зміст та сума підтверджені власними даними автоматизованих інформаційно-комунікаційних систем ДПС України.

Стосовно другої помилки (відсутність деталізації у графі 9 Додатка 2 (Д2)), то судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що ця обставина стосується технічного аспекту заповнення форми звітності, а не матеріальних підстав права на відшкодування. При камеральній перевірці відповідач мав у своєму розпорядженні повний масив даних з системи електронного адміністрування ПДВ, Єдиного реєстру податкових накладних та митних декларацій, що дозволяло повністю верифікувати фактичну сплату ПДВ при ввезенні товару без звернення до первинних документів. В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що станом на дату подання податкової декларації за липень 2025 року за даними системи електронного адміністрування сума ліміту становить 516591 грн", що є вищою за заявлену суму відшкодування, і це свідчить про технічну можливість здійснення відшкодування в межах встановлених лімітів.

Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ "РОХО" неправомірно відобразило суму за податковим повідомленням-рішенням форми "В3" у рядку 16.3 декларації за липень 2025 року, оскільки це податкове повідомлення-рішення не було узгоджено на момент подання такої декларації - 01.08.2025, то судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми "В3" № 00179270705 вручено ТОВ "РОХО" 31.07.2025. Декларація за липень 2025 року подана 01.08.2025 - тобто наступного дня після вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 56.3 ПК України строк для подання скарги становить 10 робочих днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, а узгодження настає на одинадцятий робочий день.

Таким чином, на дату подання декларації (01.08.2025) податкове повідомлення-рішення форми "В3" дійсно ще не набуло статусу узгодженого.

Поряд з цим, позивач не оскаржував податкового повідомлення-рішення форми "В3" № 00179270705 в адміністративному порядку, а відтак останнє набуло статусу узгодженого вже протягом першої половини серпня 2025 року (на 11-й робочий день від 31.07.2025).

Відповідач підтверджує, що проведення камеральної перевірки тривало у період з 21.08.2025 по 01.09.2025, тобто саме тоді, коли процедура узгодження вже була беззастережно завершена. Отже, на момент проведення самої камеральної перевірки та складання акта перевірки (01.09.2025) податкове повідомлення-рішення форми "В3" вже було повністю узгоджено, а сума 508602 грн включена до складу від`ємного значення.

Водночас, навіть якщо вважати помилковим саме включення суми до рядка 16.3 декларації за липень (з огляду на те, що узгодження ще не відбулося на момент подання декларації), наслідком такої помилки є виключно передчасне декларування суми, яка в будь-якому разі повинна була відобразитися у декларації наступного звітного (або того ж звітного) місяця після настання узгодження. Ця помилка не породжувала реального завищення права на відшкодування в абсолютному виразі - сума 508602 грн як від`ємне значення ПДВ була безспірно сформованою і підлягала подальшому відшкодуванню; питання лише в тому у якій саме декларації вона мала з`явитися. Збитків державному бюджету у будь-якому разі допущена помилка не завдавала.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що під час проведення камеральної перевірки відповідач вийшов за межі предмету перевірки, формулюючи висновки, які фактично стосуються матеріальної правомірності формування позивачем податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Акт камеральної перевірки від 01.09.2025 № 18655/06-30-04-02/45708149 містить висновок про те, що ТОВ "РОХО" всупереч пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4, пункту 200.7 статті 200 ПК України та вимог підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку завищило від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суму, заявлену до бюджетного відшкодування, у розмірі 508602 грн. Однак у тексті акта перевірки не зазначено, яким чином перевірялись первинні документи, що підтверджують або спростовують право на податковий кредит. Більше того самим відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що "при камеральній перевірці не підлягають аналізу первинні бухгалтерські документи", що ще раз підкреслює обмеженість предмета такої перевірки.

Судом першої інстанції обгрунтовано звернуто увагу на принципову відмінність між двома видами порушень: порушенням правил заповнення форми звітності (технічна помилка, що не впливає на матеріальний зміст показників) та порушенням норм ПК України щодо формування податкового кредиту (матеріальне порушення, що безпосередньо зачіпає правомірність бюджетного відшкодування). Встановлені в акті камеральної перевірки обставини - хибний номер податкового повідомлення-рішення у рядку 16.3 та відсутність деталізації у графі 9 Додатка 2 - за своєю правовою природою є порушеннями правил заповнення форми, але не матеріальними порушеннями права на відшкодування. Водночас застосований відповідачем правовий наслідок-податкове повідомлення-рішення форми "В1", яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на 508 602 грн та застосовано штраф у розмірі 50860,20 грн - є наслідком, передбаченим для матеріального завищення бюджетного відшкодування.

Варто вказати, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі, якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Застосування штрафних санкцій, призначених для боротьби з реальним ухиленням від оподаткування та безпідставним вилученням коштів з бюджету, до платника, що допустив виключно технічні помилки у реквізитах форми при тому що сплата ПДВ відбулась у повному обсязі та задокументована належним чином, є непропорційним втручанням у майнові права такого платника. Суд наголошує, що в цій справі жодним чином не ставиться під сумнів реальність господарської операції (про це свідчить і сам акт перевірки, в якому відсутні відомості про ризиковість операцій), а факт сплати ПДВ до бюджету підтверджується митною декларацією та банківськими документами.

Презумпція добросовісності платника означає, що подані ним документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, якщо інше не доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання цій презумпції відповідає обов`язок контролюючого органу довести правомірність прийнятого рішення. У цій справі відповідач не надав доказів того, що допущені позивачем технічні помилки призвели до неправомірного вилучення коштів з бюджету або що позивач фактично не мав права на заявлену суму відшкодування.

З метою виправлення технічних помилок у декларації за липень 2025 року позивач 10.02.2026 подав уточнюючий розрахунок № 9022650329, яким знято суму 508602 грн, заявлену до бюджетного відшкодування. Це рішення позивача суд вважає добросовісним намаганням привести звітність у відповідність до фактичних обставин після неможливості виправити конкретні помилки у формі декларації іншим шляхом.

Однак, оскільки сума 508602 грн уже була знята за результатами камеральної перевірки шляхом видачі податкового повідомлення-рішення форми "В1", то подання уточнюючого розрахунку, що теж знімав цю ж суму, призвело б до "подвійного" відображення зменшення в ІКП і, як наслідок, до виникнення штучного податкового боргу.

Законність або незаконність податкового повідомлення-рішення форми "В1" № 0216860402 від 24.09.2025 повинна оцінюватись виходячи з обставин, що існували на момент його прийняття та підстав, на яких воно ґрунтується, а не на підставі наступних дій платника з виправлення ситуації. Уточнюючий розрахунок, поданий 10.02.2026, є самостійним актом платника і сам по собі не легалізує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення, якщо воно на момент прийняття не відповідало закону.

Штраф у розмірі 10% від 508602 грн (що становить 50860,20 грн) застосований відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Пункт 123.1 статті 123 ПК України пов`язує застосування штрафу з вчиненням платником "діянь, що зумовили зменшення суми бюджетного відшкодування". Вжитий у диспозиції зворот "діяння" передбачає наявність певної поведінки (дії або бездіяльності), яка є причиною завищення задекларованої суми. Однак у цій справі жодних даних про те, що позивач свідомо або через недбалість намагався отримати незаконне відшкодування, матеріали перевірки не містять. Помилка при заповненні рядка 16.3 та відсутність деталізації у Додатку 2 є формальними, а не матеріальними порушеннями. Притягнення до відповідальності за пунктом 123.1 статті 123 ПК України вимагає не лише встановлення факту відхилення задекларованого показника від правильного, але й встановлення того, що це відхилення є наслідком конкретних діянь платника, що порушили матеріально-правові норми щодо формування права на відшкодування. У цій справі такого встановлення не зроблено.

Навіть якщо припустити, що підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування існували, застосування штрафних санкцій у будь-якому разі суперечить підпункту 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Позивач у лютому 2026 року самостійно подав уточнюючий розрахунок, яким знято суму 508602 грн заявленого відшкодування, тобто здійснив самостійне виправлення показників декларації. Хоча ця дія формально мала на меті виправлення помилок, а не "заниження податкового зобов`язання" у класичному розумінні, застосований у підпункті 69.38 принцип звільнення від санкцій при добровільному виправленні помилок у період воєнного стану повинен тлумачитись на користь добросовісного платника, який намагається привести звітність до відповідності до фактичних обставин. Жорстке обмежувальне тлумачення цієї норми суперечило б її меті - заохочувати платників до самостійного та добровільного виправлення допущених помилок, особливо в умовах воєнного стану.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийГраб Л.С.

СуддіМатохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.