Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №560/8231/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8231/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

20 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000103/2 від 23 квітня 2025 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється судом в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2025 між Erler Konkurswaren GbR і ТОВ "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" (далі – "покупець") укладено контракт № 25 від 03.04.2025, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність транспортні засоби, сільськогосподарську спеціальну та іншу техніку згідно з рахунком, що надалі іменуються товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) зазначену у рахунку фактурі.

Відповідно до пункту 2 контракту, вартість транспортних засобів обумовлюється додатково у кожному конкретному випадку (рахунок-фактура, тощо).

23.04.2025 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці було подано до митного оформлення МД № 25UA400040009590U1 на виконання зовнішньо-економічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 25 від 03.04.2025 на товар позивача (графа 31 МД): "Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: автобус марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER в некомплектному вигляді, з демонтованими сидіннями та декоративним облицюванням салону, бокові карти та кріплення для сидінь в наявності. Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 2461 см3., потужність 120 кВт; загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23, призначений для перевезення пасажирів, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, виробник: VOLKSWAGEN (DE) торговельна марка: VOLKSWAGEN".

До вищевказаної митної декларації товариством надані, зокрема, копії таких документів: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 395/25 від 03.04.2025, декларацiю про походження товару (Declaration of origin) 395/25 від 03.04.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 54 від 04.04.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 25 від 03.04.2025, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.02956-25 від 23.04.2025.

У МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 4000 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 4000 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).

23 квітня 2025 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000103/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000243.

У рішенні митна вартість транспортного засобу скоригована до 13800 Євро.

У зв`язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 149628,29 грн, яку позивач сплатив, що підтверджується митною декларацією 25UA400040009672U8 від 23.04.2025.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості, тоді як відповідач не навів належних та достатніх підстав для відмови у її визнанні, не довів наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих відомостей та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному ж випадку, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 23.04.2025 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці було подано до митного оформлення МД № 25UA400040009590U1 на виконання зовнішньо-економічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 66 від 13.03.2025.

До вищевказаної митної декларації товариством надані, зокрема, копії таких документів: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 395/25 від 03.04.2025, декларацiю про походження товару (Declaration of origin) 395/25 від 03.04.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 1084721105 від 14.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 54 від 04.04.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 25 від 03.04.2025, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.02956-25 від 23.04.2025.

Аналізуючи зміст таких документів колегія суддів доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA400000/2025/000103/2 від 23.04.2025.

Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам митного органу, колегія суддів враховує наступне.

Щодо доводів апелянта про ризик незаявлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, то колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, поставка спірного транспортного засобу здійснювалася на умовах DAP-Хмельницький відповідно до договору (контракту) купівлі-продажу товарів за № 25 від 03.04.2025. Згідно з правилами Інкотермс умова DAP (Delivered At Place) передбачає, що продавець несе обов`язок щодо організації перевезення товару до визначеного сторонами місця призначення, а також пов`язані з таким перевезенням витрати та ризики до моменту передачі товару покупцю.

За таких умов поставки саме на продавця покладається обов`язок забезпечити доставку товару до погодженого місця призначення, а тому сам по собі факт переміщення транспортного засобу на митну територію України не свідчить про виникнення у покупця окремих витрат на транспортування, які підлягали б додатковому включенню до митної вартості товару. При цьому митним органом не встановлено та не підтверджено належними доказами, що позивач здійснював оплату транспортних послуг, відшкодовував продавцю витрати на перевезення або ніс будь-які інші витрати, пов`язані з доставкою транспортного засобу до України.

Щодо доводів апелянта про те, що продавець товару не відповідає особі, зазначеній у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а відтак існує ризик незаявлення посередницьких послуг, комісійної чи брокерської винагороди, колегія суддів виходить із такого.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактуру (інвойс), банківський платіжний документ про оплату товару та інші документи, передбачені статтею 53 МК України. Зазначені документи містять відомості щодо продавця, покупця, предмета договору та ціни товару, а їх зміст є узгодженим між собою. Будь-яких розбіжностей щодо вартості товару, умов його придбання або факту здійснення оплати відповідачем не встановлено.

Сам по собі факт того, що особа, зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не збігається з продавцем за зовнішньоекономічним контрактом, не є свідченням наявності посередницьких правовідносин та не підтверджує факту сплати покупцем будь-яких додаткових платежів. Реєстраційні документи транспортного засобу лише підтверджують його реєстрацію у відповідній державі та не можуть безумовно свідчити про правовідносини між усіма особами, які брали участь у його відчуженні до моменту продажу позивачу.

При цьому відповідачем не надано жодного доказу існування комісійних, брокерських або інших посередницьких договорів, укладених у зв`язку з придбанням спірного транспортного засобу, не встановлено факту залучення третіх осіб до здійснення продажу товару та не підтверджено здійснення позивачем будь-яких платежів на користь таких осіб. Так само відсутні докази того, що до ціни товару повинні були додатково включатися комісійна винагорода чи інші витрати, передбачені частиною десятою статті 58 МК України.

Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового джерелом числового значення митної вартості товару є ідентична модель транспортного засобу 2010 року виготовлення: "автобус марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER; загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23; тип двигуна - дизельний; об?єм двигуна - 2461 см3; потужність - 120 kw; вживаний; календарний рік виготовлення - 2010; модельний рік виготовлення - 2010; країна виробник - "DE"", який ввозився з ЄС на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт) за рівнем митної вартості 13800 Євро (МД від 18.04.2025 № 25UA400040009302U4), згідно з якою здійснено митне оформлення в максимально наближений час. Коригувань на обсяг партії не здійснювалося, оскільки оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за МД від 18.04.2025 № 25UA400040009302U4, коригування на комерційні умови не здійснювалось, так як ідентична модель транспортного засобу за вищевказаною МД поставлялася в рамках посередницького контракту (4100).

Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд наголошує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.

При цьому колегія суддів додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000103/2 від 23.042025 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати по сплаті судового збору перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКанигіна Т.С. Кузьмишин В.М.