Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №620/6901/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6901/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , яким просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року у період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2016 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року у період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2016 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 12 березня 2024 року у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з обов`язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого п. 105-109 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року та ухвали від 30 березня 2023 року у справі №400/3826/21;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 12 березня 2024 року у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з обов`язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого п. 105-109 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року та ухвали від 30 березня 2023 року у справі №400/3826/21 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 березня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2024 роки без застосування п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та доплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 березня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2024 роки із застосуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 березня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2024 роки визначивши розміри посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік" помножених на відповідний тарифний коефіцієнт із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 12 березня 2024 року повернуто позивачу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2014 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 квітня 2014 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року із розрахунку 3555, 91 грн щомісячно відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року із розрахунку 3555,91 грн щомісячно відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших- виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших- виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що позовна заява не містить жодного викладу обставин та обґрунтувань в частині вимог щодо протиправності дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року.

Звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази зарахування Військової частина НОМЕР_2 на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 27 березня 2007 року по 12 березня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 45-46).

Протягом спірного періоду позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у розмірах, зазначених у відповідних довідках (т. 1 а.с.53-72).

Вважаючи протиправними дії, зокрема щодо ненарахувати і невиплатити індексації грошового забезпечення за період 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої зазначив про те, що місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Приписи ч. 6 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21 липня 2016 року - 103 відсотка).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 (з 21 липня 2016 року - 103 відсотка).

Згідно з абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.

Крім того, ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, які відповідно до статті 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний період охоплює дію двох відмінних редакцій п. 5 Порядку № 1078, а тому правила визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, належить застосовувати з урахуванням того, в який період виникли відповідні правовідносини.

Так, абз. 1 п. 5 Порядку №1078 у редакції, що застосовувалася до 01 грудня 2015 року, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймалося за 1 або 100 відсотків, індексація грошових доходів за цей місяць не провадилася, а з наступного місяця здійснювалося обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзацом 3 п. 10-1 Порядку №1078 у тій самій редакції визначалося, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу, у разі, коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Застосовуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 06 квітня 2023 року у справі №380/12370/21 та від 30 квітня 2024 року у справі №260/1352/21 дійшов висновку про те, що до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу або місяць збільшення заробітної плати, у тому числі за рахунок будь-якої її постійної складової, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013), яка відповідно до п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, п. 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами 3 і 4 п. 5 Порядку №1078 у цій редакції передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абз. 5 п. 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Абзацом 6 п. 5 Порядку №1078 визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Крім того, п. 10-2 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 встановлено, що для новоприйнятих працівників, а також працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Аналізуючи наведені зміни, Верховний Суд у постановах від 06 квітня 2023 року у справі №380/12370/21, від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №260/1352/21 зазначив, що з 01 грудня 2015 року Порядок №1078 не містить поняття "базовий місяць", а замість нього застосовується поняття "місяць підвищення доходу", тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Відтак з 01 грудня 2015 року зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу, а розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №380/12370/21 вказав, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року відповідач мав переглянути базовий місяць, визначений за попередніми правилами, змінивши його на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Схеми посадових окладів військовослужбовців до 01 березня 2018 року визначалися Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців установлено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 березня 2018 року. Постанова №1013 підвищення посадових окладів військовослужбовців не передбачала.

З огляду на це Верховний Суд у постановах від 06 квітня 2023 року у справі №380/12370/21 та від 30 квітня 2024 року у справі №260/1352/21 сформулював висновок, що місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, є січень 2008 року, і констатував відсутність підстав для відступу від цієї правової позиції.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов поширюючи цей висновок на період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року, суд першої інстанції фактично застосував до правовідносин, які виникли і тривали до 01 грудня 2015 року, правила п. 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013, що суперечить як п. 6 цієї постанови, так і закріпленому ч. 1 ст. 58 Конституції України принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

У період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року визначення базового місяця залежало не лише від підвищення посадового окладу, а й від прийняття (переведення) військовослужбовця на посаду та від зростання його грошового забезпечення за рахунок постійних складових, а тому січень 2008 року не міг бути єдиним і незмінним базовим місяцем для обчислення індексації позивача протягом усього цього періоду.

Колегія суддів ураховує, що в цій частині позовні вимоги ґрунтуються виключно на твердженні про обов`язковість застосування січня 2008 року як базового місяця, а предметом позову є саме зобов`язання відповідача провести перерахунок за цим правилом.

Інших підстав, з яких позивач вважав би неправильним визначення відповідачем базових місяців за правилами, чинними до 01 грудня 2015 року, зокрема посилань на конкретні місяці підвищення грошового забезпечення, у суді першої інстанції не заявлялося, тоді як відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року в межах вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року задоволенню не підлягають, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 25 вересня 2025 року №5058/ФЕС, остання перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з грудня 2013 року по квітень 2014 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, зважаючи на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до безпідставного визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року скасувати в частині визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2008 року по 31 березня 2014 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року - відмовити.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку