Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/19716/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/19716/24 Суддя першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Кобаля М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач, ГУ ПФ в м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які полягають у відмові провести ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2024, нарахування підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,0796 (індексацію) у відповідності до правових приписів постанови Кабінет Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без врахування положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням складових, визначених в оновленій довідці за № 21/3-9/878-52 від 06.02.2024, підготовленої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, станом на 01.01.2023 та виплачувати індексацію без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести, починаючи з 01.03.2024, нарахування підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,0796 (індексацію) у відповідності до правових приписів постанови Кабінет Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без врахування положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням складових, визначених в оновленій довідці за № 21/3-9/878-52 від 06.02.2024, підготовленої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, станом на 01.01.2023 та виплачувати індексацію без обмеження пенсії максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України у зв`язку з тим, що Київським окружним адміністративним судом вирішений спір у справі №320/30006/24 між тими ж самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, рішення в якому не набрало законної сили.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд помилково ототожнив справу №320/19716/24 із справою №320/30006/24, адже у них є відмінними як предмет, так і підстави, оскільки справа №320/19716/24 стосується нарахування з 01.03.2024 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,0796 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, а справа №320/30006/24 - підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 з 01.03.2023.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 21.05.2026.

Водночас, у зв`язку із звільненням судді-доповідача ОСОБА_2 у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 25.06.2026 №1291/0/15-26 на підставі рішення зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026 справу передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого її було передано для розгляду судді-доповідачу Файдюку В.В., суддям Кобалю М.І. та Черпаку Ю.К.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2026 прийнято справу до свого провадження, продовжено строк її розгляду та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 20.10.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні суду перебуває справа №320/30006/24 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що, в силу п. 3 ч. 1 ст. 340 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають / перебували на розгляді у цьому або іншому суді. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду у тотожному спорі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу «res judicata», наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №640/5563/19.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

У постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Матеріали справи №320/19716/24 свідчать, що предметом позову у ній є визнання протиправними дій ГУ ПФ в м. Києві щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2024, підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, без врахування положень, передбачених п. 3 цієї постанови, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням складових, визначених в оновленій довідці за №21/3-9/878-52 від 06.02.2024, підготовленої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, станом на 01.01.2023, та виплати індексації без обмеження пенсії максимальним розміром.

У свою чергу, предметом позову у справі №320/30006/24 є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в м. Києві, яка полягає у відмові провести, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за № 21/3-9/878-52 від 06.02.2024, без обмеження пенсії максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, без врахування положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, нарахування та виплату підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 (індексацію) у відповідності до правових приписів постанови Кабінет Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023.

Аналіз наведених вище справ свідчить про відмінність їх предметів і підстав позову.

Так, правовідносини, що позивач визначає спірними у справі №320/30006/24, зумовлені протиправним, на переконання ОСОБА_1 , обмеженням розміру індексації згідно з постановою Кабінет Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023.

У свою чергу, правовідносини у справі №320/19716/24, ухвала в якій є предметом апеляційного перегляду, стосуються обмеження розміру індексації, починаючи з 01.03.2024, що нарахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що предмет і підстави цього позову не збігаються ні за своїм змістом ні за своєю суттю з адміністративною справою № 320/19716/24, з огляду на що судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, що свідчить про помилковість оскаржуваної у цій справі ухвали та наявність правових підстав для її скасування.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позову без розгляду було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити – ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року – скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.