Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №640/8348/21
Суддя: Безименна Наталія Вікторівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/8348/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправної, зобов`язання вчинити певній дії,
В С Т А Н О В И Л А
Позивач звернулася до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15 травня 2002 року по 30 листопада 2015 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15 травня 2002 року по 30 листопада 2015 року;
- зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 25 травня 2006 року по день фактичного розрахунку, з 23 листопада 2007 року по день фактичного розрахунку, з 07 квітня 2012 року по день фактичного розрахунку, з 30 листопада 2015 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 по 30.11.2015 року. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 по 30.11.2015 в загальній сумі 42454,52 грн. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 25.05.2006 по день фактичного розрахунку, з 23.11.2007 по день фактичного розрахунку, з 07.04.2012 по день фактичного розрахунку, з 30.11.2015 по день фактичного розрахунку, в загальній сумі 50000,00 грн.
08.04.2024 Київським окружним адміністративними судом 08 травня 2024 року видано виконавчий лист №640/8348/21 зі строком пред`явлення до виконання до 22.03.2027 (а.с.105 т.3).
Постановою державного виконавця Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 10.02.2025 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 640/8348/21 від 08.05.2024, виданого Київський окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 року по 30.11.2015 року в загальній сумі 42454,52 грн (а.с.107 т.3).
14.04.2025 Головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Торбинська О.М. подала до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа № 640/8348/21 від 08.05.2024 із зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 року по 30.11.2015 року в загальній сумі 42454,52 грн. на безспірне списання Державною казначейською службою відповідної суми коштів 42454,52 грн у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Вказана заява була обґрунтована тим, що Апарат Верховної Ради України листом від 04.04.2025 № 30/10-2025/78722 повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/8348/21 від 08.05.2024, виданого Київським окружним адміністративним, зазначаючи, про те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої є Державна казначейська служба України. Також, повідомлено про те, що з 19 липня 2022 року змінився порядок виконання рішень судів у справах, в яких предметом спірних правовідносин є стягнення коштів з Апарату Верховної Ради України на користь особи, що працювала на посаді помічника - консультанта народного депутата України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року заяву Головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про зміну способу і порядку виконання рішення задоволено повністю.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю підстав для зміни способу виконання судового рішення, оскільки не підтверджено неможливості його виконання, а застосований судом спосіб змінює суть судового рішення.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що зміна способу та порядку виконання судового рішення пов`язана зі специфікою правового статусу боржника, з якого об`єктивно неможливе пряме стягнення коштів.
Відповідач також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду повинно виконуватися саме Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 1, 3 ст.378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі ст.1 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Статтею 6 наведеного Закону визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (в редакції постанови від 30 січня 2013 року № 45), (далі - Порядок № 845, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.
Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку.
Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначає Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 2 Закону №4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За приписами частин 1, 2 ст.3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли, зокрема через невиплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи позивача на посаді помічника-консультанта народного депутата в Апараті Верховної Ради України.
Отже, в силу наведених положень Закону №4901-VI та Порядку № 845 відповідні виплати підлягають стягненню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є, тобто Державною казначейською службою України, в тому числі шляхом безспірного списання.
Щодо посилань апелянта на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18, то в рамках наведеної справи Верховним Судом досліджувались правовідносини щодо нарахування і виплати заборгованості з пенсійних виплат, які не є подібними правовідносинам, що є предметом розгляду в даній справі, а тому наведені скаржником правові висновки не є релевантними і не підлягають застосуванню судом.
Крім того, в рамках даної справи під час вирішення питання щодо невиплати позивачу компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15 травня 2002 року по 30 листопада 2015 року судом досліджувався розмір відповідної компенсації ти визначено конкретну суму, що підлягала виплаті позивачу, тобто встановлювалась правильність нарахування.
Крім того, вносячи зміни у абз.2 ч.3 ст.378 КАС України Законом України №4094-IX від 21.11.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», законодавець передбачив можливість зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Наведене свідчить, що зміна способу та порядку виконання судового рішення щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 по 30.11.2015 в загальній сумі 42454,52 грн на стягнення відповідної суми та її безспірне списання Державною казначейською службою України відповідає передбаченій законодавством зміні способу та порядку виконання судового рішення.
Крім того, листом від 04.04.2025 № 30/10-2025/78722 боржник - Апарат Верховної ради України повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/8348/21 від 08.05.2024, виданого Київським окружним адміністративним, зазначаючи, про те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої є Державна казначейська служба України. Також, повідомлено про те, що з 19 липня 2022 року змінився порядок виконання рішень судів у справах, в яких предметом спірних правовідносин є стягнення коштів з Апарату Верховної Ради України на користь особи, що працювала на посаді помічника - консультанта народного депутата України (а.с.108-109 т.3).
На підтвердження наведених у листі обставин відповідачем сформовано довідку про відсутність бюджетних призначень на виконання судових рішень у частині стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата, а окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду у розпорядника бюджетних коштів відсутня (а.с.110 т.3).
Наведені обставини, у сукупності з положеннями положень Закону №4901-VI та Порядку № 845 свідчать, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Торбинської О.М. і зміни способу та порядку виконання судового рішення з нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 15.05.2002 року по 30.11.2015 року в загальній сумі 42454,52 грн. - на безспірне списання Державною казначейською службою відповідної суми коштів 42454,52 грн у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Нормами ч.2 ст.328 КАС України не передбачено оскарження постанови суду апеляційної інстанції, постановленої за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 20 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Т.Р.Вівдиченко
А.Ю.Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua