Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/57482/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/57482/24 Головуючий у І інстанції - Лиска І.Г.

Суддя-доповідач - Ясиновський І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Ясиновського І.Г.

суддів: Кобаля М.І., Компанієць І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.10.2024 №104350009539 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 06.12.1994 року по 17.08.1995 рік, а також з 21.09.1999 року по 30.08.2002 рік згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024 року та період роботи з 1997 року по 1998 рік згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024 року, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 вересня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.10.2024 №104350009539 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 06.12.1994 року по 17.08.1995 рік, а також з 21.09.1999 року по 30.08.2002 рік згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024 року та період роботи з 1997 року по 1998 рік згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024 року та повторно розглянути заяву позивача від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, за наслідком якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області посилається на правомірність рішення від 07.10.2024 №104350009539 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання Позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю, загального страхового стажу.

Відзиву Позивача та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та задоволено вказані вимоги шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву Позивача від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, за наслідком якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі. Також судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог, які були заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Отже, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (категорія 4), виданим Київською обласною Радою 03.04.1995 (а.с. 16).

Відповідно до Довідки, виданої Виконавчим Комітетом Іванківської селищної ради, від 14.03.2024 №156 Позивач з 29.09.1969 по 08.01.1991 був зареєстрований та проживав в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області (а.с. 17).

Відповідно до Довідки виданої Виконавчим Комітетом Іванківської селищної ради від 04.11.2024 №340 з 1991 по 1995 проживав без реєстрації в с. Сидоровичі, Вишгородського (Іванківського) району Київської області (а.с. 18).

30.09.2024 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення № 104350009539 від 07.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с. 5).

Згідно із вказаним рішенням пенсійний вік Заявника 55 років.

Необхідний період роботи (проживання) на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 01.01.1993 становить 4 роки.

Період роботи (проживання) Заявника на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 07 місяців 29 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 26 років.

Страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 23 дні.

До страхового стажу Позивача не зарахований:

- період роботи 1993 рік згідно довідки від 06.06.2024 №01-27/239, оскільки в довідці зазначено людиногодини, кількість відпрацьованих вихододнів відсутні;

- період роботи з 06.12.1994 по 17.08.1995, оскільки в записі про звільнення відсутній номер та дата наказу про звільнення;

- період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки від 06.06.2024 №01-27/241, оскільки не зазначені накази про прийняття та звільнення з роботи та зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних;

- період роботи з 21.09.1999 по 30.08.2002 до страхового стажу не враховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в довідці від 10.09.2024 №23 відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, а згідно записів трудової книжки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства та відсутній номер договору в записі про звільнення.

На підставі наведеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07 жовтня 2024 року № 104350009539 протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що термін проживання Позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року становить більше 6 років, а загальний страховий стаж складає більше 26 років, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07 жовтня 2024 року № 104350009539 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.12.1994 по 17.08.1995, а також з 21.09.1999 по 30.08.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024 та період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024, тому як всі записи в трудовій книжці Позивача виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою, а працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки та порядку видачі довідок та інших документів відповідними посадовими особами. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на виконання наданих Відповідачу повноважень, останнім направлялись запити про надання підтверджуючих документів до установ в яких працював Позивач.

Разом з тим, щодо частини позовних вимог Позивача, що сформовані до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суд зазначив, що даний пенсійний орган здійснював виключно прийняття і обробку документів, натомість спірне рішення приймав інший пенсійний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, тому ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 06.12.1994 по 17.08.1995, а також з 21.09.1999 по 30.08.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024 та період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024 та повторно розглянути заяву Позивача від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, за наслідком якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Отже, виходячи зі змісту статті 16 Конституції України, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п. 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII).

Згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

Колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи Позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ в Тернопільській області посилалось на те, що Заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 4 роки.

Водночас, відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Іванківської селищної ради від 14.03.2024 №156 та довідки, виданої Виконавчим комітетом Іванківської селищної ради від 04.11.2024 №340 ОСОБА_1 дійсно з 29.09.1969 по 08.01.1991 був зареєстрований та проживав, а з 1991 по 1995 проживав без реєстрації в селі Сидоровичі, Вишгородського (Іванківського) району Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до п.п. 7 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим від Чорнобильської катастрофи до територіального органу ПФУ подаються наступні документи, а саме: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Житомирською або Київською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Таким чином, матеріалами справи (довідками, виданими виконавчим комітетом Іванківської селищної ради від 14.03.2024 №156 та від 04.11.2024 №340) підтверджено, що Позивач постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року більше 6 років.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи Відповідача стосовно періоду проживання Позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 менше 4 років, є необґрунтованим.

Також у рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії від 07.10.2024 №104350009539 зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано:

- період роботи 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024, оскільки в довідці зазначено людиногодини, кількість відпрацьованих вихододнів відсутні;

- період роботи з 06.12.1994 по 17.08.1995, оскільки в записі про звільнення відсутній номер та дата наказу про звільнення;

- період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024, оскільки не зазначені накази про прийняття та звільнення з роботи та зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних;

- період роботи з 21.09.1999 по 30.08.2002 до страхового стажу не враховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в довідці №23 від 10.09.2024 відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, а згідно записів трудової книжки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства та відсутній номер договору в записі про звільнення.

Колегія суддів звертає увагу, що розбіжність у написанні по батькові Позивача у довідці №01-27/241 від 06.06.2024 виникла внаслідок невірного перекладу посадовими особами з української мови на російську і записано як « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 ».

Крім того, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, щодо періодів з 06.12.1994 по 17.08.1995, а також з 21.09.1999 по 30.08.2002 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.

Водночас, відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити Позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Щодо доводів Відповідача, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024, оскільки в довідці зазначено людиногодини, кількість відпрацьованих вихододнів відсутні, а також період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024, оскільки не зазначені накази про прийняття та звільнення з роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Колегія суддів звертає увагу, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, і вказане не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати вищезазначені періоди роботи Позивача до його загального трудового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, з чим погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, Позивач виконав всі вимоги законодавства для призначення йому пенсії на пільгових умовах, зокрема, є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на момент подачі заяви про призначення пенсій ОСОБА_1 виповнилося 55 років, він має більше 26 років страхового стажу, постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 більше 4 років, а отже має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку від 07.10.2024 №104350009539 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 06.12.1994 по 17.08.1995, а також з 21.09.1999 по 30.08.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; період роботи за 1993 рік згідно довідки №01-27/239 від 06.06.2024 та період роботи з 1997 по 1998 згідно довідки №01-27/241 від 06.06.2024 та повторно розглянути заяву Позивача від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, за наслідком якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем апеляційну скаргу на Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - не подано, а відтак суд апеляційної інстанції не надає оцінку Рішенню суду в цій частині.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий-суддя: І.Г. Ясиновський

Судді: М.І. Кобаль

І.Д. Компанієць