Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/40215/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №320/40215/25

Суддя: Бужак Наталія Петрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40215/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року, суддя Василенко Г.Ю., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:

- дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у заміні стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі № 640/10011/19 з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на його правонаступника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), - визнати протиправними;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) замінити стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі № 640/10011/19 з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа № 640/10011/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2020 позовні вимоги позивача задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією за період з 01 березня 2018 року до 01 травня 2019 року у розмірі 274 153, 25 грн;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 березня 2018 року виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 червня 2016 року при перерахунку пенсії відсоткового значення розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити з 01 червня 2016 року перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснення виплат з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У подальшому Окружним адміністративним судом м. Києва 01.02.2021 та 16.02.2021 видано виконавчі листи № 640/10011/19, стягувачем у яких є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 640/10011/19 замінено стягувача у виконавчих листах № 640/10011/19, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва 01.02.2021 та 16.02.2021, а саме: « ОСОБА_2 » на правонаступника - « ОСОБА_1 ».

10.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, щодо заміни сторони у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3.

Листом № 26100/3.1-25 від 29.07.2025 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства стиції (м. Київ) повідомило позивачу про залишення її заяви без розгляду з огляду на те, що в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 640/10011/19, про заміну сторони виконавчого провадження не зазначено дані нового стягувача, а саме: місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вичерпний перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону № 1404-VIII:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Отже, чинним законодавством чітко визначений перелік виконавчих документів.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII передбачено вимоги до цих виконавчих документів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Зі змісту зазначеної норми чітко вбачається, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, виконавець має право звернутися до суду для її заміни, крім того, виключно за заявою сторони. Самостійно державний виконавець може лише змінити найменування сторони виконавчого провадження.

Зазначене кореспондується з вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, відповідно до пункту 12 розділу ІІ якої у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Отже, виконавчим діям із заміни сторони виконавчого провадження має передувати заява стягувача або зацікавленої особи разом з ухвалою суду про заміну сторони виконавчого провадження. З власної ініціативи державний виконавець не може вчиняти такі виконавчі дії. Заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили і відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 2-а-3494/11.

Водночас, частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 640/10011/19 замінено стягувача у виконавчих листах № 640/10011/19, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва 01.02.2021 та 16.02.2021, а саме: « ОСОБА_2 » на правонаступника - « ОСОБА_1 ».

Отже, відповідно до зазначених вище положень чинного законодавства, виконавець був зобов`язанний своєю постановою замінити сторону виконавчого провадження.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у заміні стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі № 640/10011/19 з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на його правонаступника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) є протиправними, а тому позовні вимолги підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Беспалов О.О.

Кобаль М.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua