Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №369/476/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №369/476/25

Суддя: Лапченко О. М.

Справа № 369/476/25

Провадження № 2/369/2704/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

у січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Солонинка Світлана Петрівна, звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 05 листопада 2005 року перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року у справі № 369/358/13-ц. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2011 року у справі № 2-4413/11 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 25 жовтня 2011 року. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист № 2-4413/11 від 16 листопада 2011 року, який перебуває на примусовому виконанні у Білозерському відділі державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області в межах виконавчого провадження № 32705247. Позивач вказував, що у зв`язку з досягненням старшим сином ОСОБА_5 повноліття з 12 липня 2024 року з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу). Необхідність зменшення розміру аліментів обґрунтовував істотною зміною свого сімейного та матеріального стану після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Зазначав, що з 2016 року перебуває у сімейних відносинах із ОСОБА_7 , шлюб з якою зареєстровано 30 червня 2022 року. Від цих відносин має сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, на його утриманні перебуває син дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також позивач є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого, за домовленістю з матір`ю дитини, утримує добровільно шляхом надання грошових коштів. Позивач посилався на те, що у 2022 році у зв`язку з тимчасовою окупацією смт Високопілля Бериславського району Херсонської області його сім`я була змушена залишити місце проживання та переїхати до м. Кам`янського Дніпропетровської області, де набула статусу внутрішньо переміщених осіб. Вказував, що дружина перебуває на його матеріальному утриманні, оскільки самостійно здійснює догляд за дітьми, які навчаються дистанційно, забезпечує їх виховання та безпеку. У зв`язку з проходженням військової служби позивач не має можливості постійно брати безпосередню участь у забезпеченні сімейного побуту та вихованні дітей, що спричиняє додаткові матеріальні витрати. Крім того, зазначав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на Харківському напрямку та змушений нести значні витрати на придбання засобів індивідуального захисту, військового одягу, технічного обладнання й інших необхідних речей для виконання службових та бойових завдань. Позивач стверджував, що з його доходу фактично утримується 50 відсотків у рахунок сплати аліментів та погашення заборгованості за ними. Посилаючись на довідку про доходи № 942 від 06 серпня 2024 року та звіт про здійснені відрахування та виплати № 1333 від 02 листопада 2024 року, зазначав, що його дохід за вказані у позові 12 місяців становив 612 746 грн, тобто в середньому близько 51000 грн щомісячно. Із цієї суми, за його твердженням, близько 25500 грн щомісячно утримується на сплату аліментів та погашення заборгованості, у зв`язку з чим у його розпорядженні залишається приблизно 25500 грн для забезпечення власних потреб та утримання дружини і трьох дітей. На думку позивача, встановлений розмір аліментів та здійснювані відрахування з його доходу істотно обмежують можливість забезпечувати належне матеріальне утримання інших дітей та ставлять їх у нерівне становище порівняно з дітьми від попереднього шлюбу. При цьому позивач наголошував, що не ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання доньки ОСОБА_6 , однак вважає за необхідне встановити справедливий баланс між матеріальними потребами всіх його дітей та наявними фінансовими можливостями. Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Також просив відкликати з виконання виконавчий лист № 2-4413/11, виданий 16 листопада 2011 року на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2011 року у справі № 2-4413/11, з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

29 січня 2026 року представник позивача - адвокат Солонинка Світлана Петрівна подала заяву про зміну (доповнення) предмета позову, в якій доповнила первісні позовні вимоги вимогою про часткове звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 102853,60 грн, а також просила визначити початок стягнення аліментів у зменшеному розмірі з 22 березня 2025 року. Обґрунтовуючи необхідність зміни предмета позову, представник позивача зазначила, що позов подано 09 січня 2025 року, а провадження у справі відкрито ухвалою суду від 20 січня 2025 року. На момент подання заяви справа перебувала на розгляді суду понад один рік. На думку позивача, тривалий розгляд справи не повинен негативно впливати на його права та матеріальне становище, у зв`язку з чим він вважає справедливим визначити початок стягнення аліментів у зменшеному розмірі з 22 березня 2025 року, тобто після спливу шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Крім раніше наведених обставин, позивач додатково послався на погіршення стану здоров`я своєї дружини ОСОБА_11 , яка потребує стаціонарного лікування у зв`язку із захворюваннями печінки та підшлункової залози, зокрема цирозом печінки, що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою КНП «Високопільський ЦПМСД» від 22 серпня 2025 року. Зазначав, що сім`я несе значні витрати на обстеження та лікування дружини, які лише у серпні 2025 року становили близько 6 500 грн. На підтвердження цих обставин посилався на квитанції та чеки про оплату ультразвукового дослідження, лабораторних аналізів, консультації лікаря та придбання лікарських засобів. При цьому дружина потребує подальшого обстеження та стаціонарного лікування, однак, за твердженням позивача, його матеріальне становище після утримання аліментів не дозволяє забезпечити необхідні для цього витрати. Також позивач зазначив, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2025 року загальна сума його заборгованості за аліментами становить 261684,68 грн. За твердженням позивача, частина зазначеної заборгованості виникла внаслідок втрати під час тимчасової окупації території Херсонської області документів та інформації, які підтверджували раніше здійснені ним платежі зі сплати аліментів. Позивач вказував, що намагається відновити відповідні відомості з метою перерахунку заборгованості, однак його можливості у цьому обмежені. Крім того, позивач зазначав, що до загальної суми заборгованості включено аліменти, раніше нараховані на утримання обох дітей, у тому числі сина ОСОБА_5 , який у липні 2024 року досяг повноліття. Обґрунтовуючи розмір заборгованості, від сплати якої просить його звільнити, позивач посилався на довідки-розрахунки органу державної виконавчої служби, відповідно до яких за період із серпня 2024 року по листопад 2025 року на утримання доньки ОСОБА_6 нараховано аліменти в розмірі 111954,97 грн. За розрахунком позивача, половина зазначеної суми, а саме 55977,49 грн, становить непогашену заборгованість за аліментами на утримання доньки. Відтак, за наведеним позивачем розрахунком, залишок загальної заборгованості після вирахування боргу за аліментами на утримання доньки становить 205707,19 грн (261684,68 грн - 55977,49 грн). Позивач вважає, що зазначена сума утворилася за період, коли аліменти стягувалися на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини його доходу, а тому половина цієї суми, тобто 102853,60 грн, припадає на утримання сина ОСОБА_5 . Посилаючись на зміну сімейного та матеріального стану, наявність на утриманні дружини та трьох дітей, необхідність фінансування лікування дружини, додаткові витрати, пов`язані з проходженням військової служби, а також значний розмір щомісячних відрахувань із доходу, позивач вважав, що погашення заборгованості за аліментами у повному обсязі є для нього надмірним фінансовим тягарем. На думку позивача, наведені обставини мають істотне значення та відповідно до статті 197 СК України є підставою для часткового звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. З урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову позивач остаточно просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 березня 2025 року; відкликати з виконання виконавчий лист № 2-4413/11, виданий 16 листопада 2011 року на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2011 року у справі № 2-4413/11, виконавче провадження № 32705247; звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь відповідачки на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження № 32705247 у розмірі 102853,60 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2025 року справу прийнято до провадження судді.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Солонинка С.П. позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку.

Представником відповідачки - адвокатом Степанюком А.С. подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві представник відповідачки зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану. На думку сторони відповідачки, матеріальне становище позивача, навпаки, покращилося, оскільки він проходить військову службу та отримує стабільний дохід, який, відповідно до позовної заяви, становить у середньому 51 000 грн на місяць. Крім того, після досягнення старшим сином повноліття припинилося нарахування поточних аліментів на його утримання, що зменшило фінансове навантаження на позивача. Представник відповідачки також вказував, що наявна заборгованість зі сплати аліментів утворилася внаслідок тривалого невиконання позивачем свого обов`язку щодо утримання дітей, а тому її примусове стягнення не може вважатися підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, сторона відповідачки заперечувала проти доводів позивача щодо перебування на його утриманні п`ятьох осіб, зазначаючи, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, а ОСОБА_9 є сином його дружини від попереднього шлюбу, обов`язок щодо утримання якого покладається на його батьків. Також, на думку представника відповідачки, позивачем не надано належних доказів перебування дружини на його повному матеріальному утриманні. Представник відповідачки наголошував, що зменшення розміру аліментів призведе до порушення прав та інтересів дитини на належне матеріальне забезпечення. При цьому народження інших дітей у 2012 та 2017 роках саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача, а зазначені зміни сімейного стану відбулися задовго до звернення з цим позовом. Посилаючись на викладене, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як убачається з копії виконавчого листа, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 16 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-4413/2011, рішенням зазначеного суду від 16 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 25 жовтня 2011 року.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Коваля Ю.В. від 16 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32705247 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4413, виданого 16 листопада 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , 2006 року народження, та ОСОБА_4 , 2008 року народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 25 жовтня 2011 року.

З наданої суду копії актового запису про шлюб № 60, складеного 30 червня 2022 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області, убачається, що 30 червня 2022 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_12 . На підтвердження реєстрації шлюбу видано свідоцтво серії НОМЕР_2 від 30 червня 2022 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23 листопада 2023 року, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Актовий запис про народження № 48 складено 21 березня 2017 року Білозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Крім того, відповідно до відомостей актового запису про народження № 194, складеного 25 грудня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_13 . На підтвердження державної реєстрації народження видано свідоцтво серії НОМЕР_4 від 25 грудня 2012 року.

Отже, наданими документами підтверджується, що після ухвалення рішення суду від 16 листопада 2011 року про стягнення аліментів у позивача народилися ще двоє дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 30 червня 2022 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 22 листопада 2023 року, убачається, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 . Його батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_7 . Актовий запис про народження № 82 складено 25 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Високопільського районного управління юстиції Херсонської області.

Крім того, матеріали справи містять копію військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 7 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який містить відомості про проходження ним військової служби, військово-облікову спеціальність та відповідні записи щодо проходження служби.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 6 серпня 2024 року № 941, наданого на вимогу державного виконавця № 26066 від 18 липня 2024 року, військовою частиною направлено довідку про доходи військовослужбовця ОСОБА_1 за період із 21 вересня 2023 року до 30 червня 2024 року включно.

Згідно з довідкою про доходи № 942 від 6 серпня 2024 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 проходить військову службу у зазначеній військовій частині та отримує грошове забезпечення.

Із вказаної довідки вбачається, що за період із 21 вересня 2023 року до 30 червня 2024 року позивачу нараховано грошове забезпечення в загальному розмірі 526884,78 грн, при цьому сума утримань, відображених у довідці, становить 7 903,27 грн. Зокрема, у вересні 2023 року позивачу нараховано 18 127,45 грн, у жовтні 2023 року - 54 382,35 грн, у листопаді 2023 року - 39 382,35 грн, у грудні 2023 року - 78 764,70 грн, у січні 2024 року - 54 382,35 грн, у лютому 2024 року - 63 247,46 грн, у березні 2024 року - 54 426,42 грн, у квітні 2024 року - 54 723,90 грн, у травні 2024 року - 54 723,90 грн та у червні 2024 року - 54 723,90 грн.

Також у матеріалах справи наявний звіт військової частини НОМЕР_1 від 2 листопада 2024 року № 1533 про здійснені відрахування та виплати щодо боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 32705247.

Відповідно до зазначеного звіту, за постановою від 13 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № 32705247 із доходів позивача здійснювалися відрахування у розмірі 50 відсотків.

Так, у серпні 2024 року із нарахованих доходів у розмірі 24 854,10 грн утримано 12240,65 грн, а з доходів у розмірі 15 483,87 грн - 7 625,81 грн. У вересні 2024 року із нарахованих доходів у розмірі 24 854,10 грн утримано 12 240,65 грн, а з доходів у розмірі 30 000 грн - 14 775 грн. Загалом за відображеними у звіті операціями сума нарахованих доходів становила 95 192,07 грн, сума утриманих податків та інших обов`язкових платежів - 1 427,88 грн, а сума коштів, утриманих із доходів боржника та перерахованих на виконання виконавчого документа, - 46 882,11 грн.

Крім того, у примітці до звіту зазначено, що станом на 1 вересня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становила 470641,45 грн. Після відображених у звіті перерахувань залишок заборгованості послідовно зменшувався та станом на останню зазначену операцію становив 423759,34 грн.

Відповідно до довідки від 24 березня 2023 року № 1206-5002667328, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Її зареєстрованим місцем проживання зазначено смт Високопілля Бериславського району Херсонської області, а фактичним місцем проживання - м. Кам`янське Дніпропетровської області. Згідно з довідкою від 24 березня 2023 року № 1206-5002667364, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також взято на облік як внутрішньо переміщену особу. У довідці зазначено, що його законним представником є ОСОБА_11 , а фактичним місцем проживання є м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Крім того, відповідно до довідки від 24 березня 2023 року № 1206-5002667395, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Його законним представником зазначено ОСОБА_11 , а фактичним місцем проживання - м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Крім того, судом досліджено довідки комунального закладу «Високопільський опорний заклад загальної середньої освіти» від 6 січня 2025 року № 04 та № 03.

Відповідно до довідки № 04, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у другому класі зазначеного закладу освіти. Навчання здійснюється в онлайн-форматі. Згідно з довідкою № 03 від 6 січня 2025 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається у дев`ятому класі цього ж закладу освіти, також в онлайн-форматі.

На підтвердження своїх заперечень стороною відповідача надано письмові докази, зокрема розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та лист Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 травня 2024 року № 21282.

З наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Ритою Терпецькою у межах виконавчого провадження № 32705247, вбачається, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-4413, виданий 16 листопада 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 5 грудня 2018 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку, заборгованість зі сплати аліментів станом на 1 березня 2021 року становила 177 155,25 грн. За період із квітня 2021 року до квітня 2022 року включно нарахування аліментів здійснювалося виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, із застосуванням визначеної виконавчим документом частки у розмірі 1/3 доходу. Зокрема, у квітні - червні 2021 року щомісячний розмір нарахованих аліментів становив 3 178,30 грн, у липні - вересні 2021 року - 3 672,38 грн, у жовтні - листопаді 2021 року - 3 879,36 грн, у грудні 2021 року - 4 009,21 грн, а із січня до квітня 2022 року - 4 009,21 грн щомісячно.

У графі щодо сплати аліментів боржником або стягнення їх державним виконавцем за зазначені місяці відображено нульові показники.

Згідно з підсумковими відомостями розрахунку, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів станом на квітень 2022 року становила 225512,06 грн. У примітці до розрахунку зазначено, що заборгованість обчислена відповідно до частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості у зв`язку з відсутністю відомостей про працевлаштування платника аліментів та його доходи за відповідний період.

Крім того, із листа Білозерського відділу державної виконавчої служби від 30 травня 2024 року № 21282, наданого у відповідь на адвокатський запит від 3 травня 2024 року, вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 32705247 з виконання виконавчого листа № 2-4413, виданого 16 листопада 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

У зазначеному листі повідомлено, що 16 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Також із листа вбачається, що 1 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання, у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами. Крім того, відповідно до інформації органу державної виконавчої служби, 1 березня 2021 року старшим державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за результатами якого встановлено заборгованість у розмірі 136 242,50 грн, а також заборгованість зі сплати штрафу в розмірі 40 872,75 грн. 9 грудня 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника та направлено відповідні документи до банківських установ, а також направлено роз`яснення стягувачу щодо можливості звернення до органів досудового розслідування. У подальшому державним виконавцем вживалися заходи щодо встановлення доходів та майнового стану боржника. Так, 6 травня 2024 року направлено відповідні запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України щодо отримання інформації про доходи боржника та відкриті ним рахунки. Згідно з отриманими відомостями Пенсійного фонду України, з 1 лютого 2024 року боржник отримував доходи у військовій частині НОМЕР_1 .

Водночас за інформацією Державної податкової служби України, боржник отримував доходи у першому та другому кварталах 2023 року у військовій частині НОМЕР_7 , а у третьому та четвертому кварталах 2023 року - у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, у листі зазначено, що за результатами отриманої інформації від банківських установ за боржником зареєстровано рахунки, залишок коштів на яких у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» становив 16 175,51 грн. 13 травня 2024 року кошти в сумі 16 175,51 грн надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, з яких 305 грн перераховано як витрати виконавчого провадження, а 15 825,51 грн - на користь стягувача. Також у листі зазначено, що 14 травня 2024 року старшим державним виконавцем направлено вимоги до військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_8 та НОМЕР_9 про надання довідок щодо отриманих боржником доходів для здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Цього ж дня направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до військової частини НОМЕР_1 для подальшого виконання. Із листа також убачається, що 14 травня 2024 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за результатами якого заборгованість станом на 1 грудня 2021 року визначено в розмірі 205466,01 грн. Надалі, 29 травня 2024 року, на підставі заяви стягувача здійснено перерахунок заборгованості за період із 1 грудня 2021 року до 1 травня 2022 року, за результатами якого заборгованість станом на 1 травня 2022 року визначено в розмірі 205 466 грн. 30 травня 2024 року державним виконавцем направлено вимогу до військової частини НОМЕР_1 щодо врахування зазначеної заборгованості під час здійснення відрахувань із доходів боржника. Крім того, 30 травня 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на майно, що належить боржнику, та внесено відомості про відповідне обтяження до спеціалізованих реєстрів.

Крім того, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, стороною позивача надано довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складену старшим державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби Ритою Терпецькою, а також медичні документи та розрахункові документи щодо понесених витрат на медичні послуги й придбання лікарських засобів.

Із довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що за виконавчим листом № 2-4413, виданим 16 листопада 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, здійснюється стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей.

Відповідно до зазначеної довідки, заборгованість зі сплати аліментів станом на 1 січня 2025 року становила 455080,25 грн. Згідно з наведеними у довідці відомостями, за період із січня до листопада 2025 року розмір аліментів визначався у частці 1/6 доходу позивача. При цьому щомісячно здійснювалися відрахування з доходів позивача в рахунок виконання аліментних зобов`язань. За результатами проведених нарахувань та відрахувань розмір заборгованості зі сплати аліментів поступово зменшувався та станом на листопад 2025 року становив 261684,68 грн.

У примітці до довідки-розрахунку зазначено, що за окремі періоди заборгованість визначалася відповідно до частини третьої статті 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, а за інші періоди - на підставі відомостей Державної фіскальної служби України про отримані доходи та звітів військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування і виплати.

Також стороною позивача надано копію медичного документа КНП «Високопільська ЦПМСД», датованого 22 серпня 2025 року. На підтвердження витрат, пов`язаних зі станом здоров`я дружини позивача, позивачем надано копії квитанцій медичного центру у місті Кривому Розі від 26 серпня 2025 року, зокрема щодо оплати ультразвукового дослідження органів черевної порожнини вартістю 550 грн, загального аналізу крові та інших лабораторних досліджень загальною вартістю 630 грн, а також первинної консультації гастроентеролога вартістю 650 грн. Крім того, надано фіскальний чек аптеки від 26 серпня 2025 року на суму 3 351,41 грн щодо придбання лікарських засобів та фіскальний чек від 29 серпня 2025 року на суму 1 310 грн щодо придбання медичного препарату. Таким чином, загальна вартість зазначених у наданих розрахункових документах медичних послуг та лікарських засобів становить 6491,41 грн.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 18 цієї Конвенції передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а згідно зі статтею 27 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, законодавство допускає можливість перегляду раніше визначеного розміру аліментів, проте такий перегляд повинен ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, які мають істотне значення для вирішення спору, з урахуванням балансу інтересів платника аліментів та дитини, на утримання якої вони стягуються.

При цьому зміна сімейного стану платника аліментів є самостійною передбаченою законом підставою для можливого перегляду їх розміру, однак не породжує безумовного обов`язку суду зменшити раніше визначені аліменти. Суд повинен оцінити характер відповідних змін, їхній вплив на обставини виконання аліментного обов`язку, матеріальне становище сторін та інтереси дитини.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, у якій зазначено, що народження іншої дитини саме по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити обставини, які обґрунтовують необхідність такого зменшення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на зміну свого сімейного стану, народження дітей у новій сім`ї та збільшення витрат на їх утримання.

На підтвердження зазначених обставин стороною позивача надано документи щодо складу сім`ї, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, а також довідки закладу освіти щодо навчання дітей.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також законним представником ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_9 є сином іншого чоловіка. Доказів того, що ОСОБА_1 є його батьком, усиновлювачем або що на нього у встановленому законом порядку покладено обов`язок утримувати зазначену дитину, матеріали справи не містять.

Сам факт спільного проживання позивача з дитиною його дружини та можливої участі у забезпеченні її потреб не свідчить про виникнення у позивача тотожного за своїм змістом і обсягом обов`язку утримання, передбаченого статтею 180 СК України щодо власних дітей.

Суд також враховує положення статті 260 СК України, відповідно до якої обов`язок мачухи, вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка виникає за визначених законом умов, зокрема за умови проживання з ними та відсутності у них матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів і сестер або неможливості цих осіб з поважних причин надавати належне утримання, за наявності можливості надавати матеріальну допомогу.

Належних доказів існування всієї сукупності зазначених умов позивачем не надано.

Водночас суд не заперечує факту зміни сімейного стану позивача та необхідності врахування інтересів інших його дітей.

Проте народження дітей у новій сім`ї не може автоматично призводити до зменшення матеріального забезпечення дитини від попередніх сімейних відносин.

Усі діти мають рівне право на належне утримання з боку своїх батьків. Створення платником аліментів нової сім`ї не припиняє та не зменшує саме по собі його обов`язку щодо дитини, яка проживає окремо.

Суд враховує, що наявність інших дітей є однією з обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 182 СК України, проте вона підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими обставинами, зокрема розміром доходів платника аліментів, його майновим станом, фактичними витратами та потребами дитини, на утримання якої стягуються аліменти.

Із наданих матеріалів не вбачається належних і достатніх доказів того, що саме у зв`язку зі зміною сімейного стану позивач втратив об`єктивну можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі або що збереження такого розміру створює непропорційний тягар порівняно з його реальними матеріальними можливостями.

При цьому суд виходить із того, що забезпечення інтересів дітей у новій сім`ї позивача не повинно здійснюватися шляхом необґрунтованого зменшення рівня утримання його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, встановлені зміни сімейного стану позивача враховуються судом, однак у сукупності з іншими дослідженими доказами не дають достатніх підстав для зменшення розміру аліментів до 1/8 частини заробітку (доходу).

Позивач також посилається на стан здоров`я дружини, необхідність її лікування та пов`язані із цим додаткові витрати сім`ї.

Суд враховує, що захворювання одного з членів сім`ї може об`єктивно впливати на матеріальне становище платника аліментів, зокрема у разі необхідності постійного догляду, тривалого лікування, придбання дороговартісних лікарських засобів або втрати працездатності.

Водночас наявність захворювання дружини платника аліментів сама по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів, що стягуються на утримання його дитини.

За змістом пункту 3 частини першої статті 182 СК України юридичне значення має, зокрема, наявність у платника аліментів непрацездатної дружини. Тому для належної оцінки відповідного доводу необхідно встановити характер захворювання, його наслідки, наявність непрацездатності, фактичні витрати та вплив цих обставин на матеріальні можливості платника аліментів.

Надані розрахункові документи відображають окремі витрати на медичні послуги та лікарські засоби у серпні 2025 року. Водночас доказів того, що такі витрати є систематичними, мають постійний характер та істотно впливають на загальний сімейний бюджет позивача, у достатньому обсязі не надано.

Суд не ставить під сумнів право дружини позивача на лікування та необхідність забезпечення її медичних потреб. Однак під час вирішення спору про зменшення аліментів оцінці підлягає не лише сам факт існування відповідних витрат, а й їх співвідношення з доходами платника, іншими його зобов`язаннями та потребами дитини.

За відсутності належних доказів істотного й тривалого впливу зазначених обставин на матеріальне становище позивача вони не можуть бути самостійною достатньою підставою для задоволення заявлених вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

На підтвердження його матеріального становища надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2024 року № 942 про доходи за період із 21 вересня 2023 року до 30 червня 2024 року.

Згідно із зазначеною довідкою загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за відповідний період становила 526 884,78 грн, сума утримань - 7 903,27 грн. Зокрема, з довідки вбачається, що у квітні, травні та червні 2024 року позивачу щомісячно нараховувалося грошове забезпечення у розмірі 54 723,90 грн.

Отже, зазначені документи підтверджують наявність у позивача регулярного доходу від проходження військової служби.

Суд також дослідив звіт військової частини НОМЕР_1 від 02 листопада 2024 року № 1533 про здійснені відрахування та виплати, з якого вбачається проведення відрахувань із грошового забезпечення позивача в межах виконавчого провадження.

Водночас сам факт здійснення таких відрахувань не свідчить про зменшення нарахованого позивачу доходу, а відображає виконання покладеного на нього аліментного обов`язку, у тому числі щодо погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Суд враховує, що фактична сума коштів, яка залишається у розпорядженні платника аліментів після здійснення відрахувань, має значення для оцінки його матеріального становища.

Разом із тим для вирішення питання про зменшення розміру аліментів необхідно встановити причини відповідних відрахувань, розмежувати поточні аліментні платежі та суми, спрямовані на погашення заборгованості, а також оцінити співвідношення таких відрахувань із загальним розміром доходів позивача.

Надані позивачем докази не підтверджують, що розмір його грошового забезпечення істотно зменшився порівняно з попереднім періодом або що він утратив можливість виконувати поточний аліментний обов`язок. Крім того, проходження військової служби саме по собі не свідчить про погіршення матеріального становища платника аліментів, оскільки оцінці підлягає фактичний розмір отримуваного грошового забезпечення та інші встановлені судом обставини.

За таких обставин суд не вбачає достатніх доказових підстав для висновку про необхідність зменшення аліментів саме до заявленої позивачем частки - 1/8 його заробітку (доходу).

Окремої оцінки потребують доводи позивача щодо значного розміру відрахувань із його грошового забезпечення.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Білозерському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 32705247, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4413, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 16 листопада 2011 року.

Із наданих документів убачається, що за виконавчим документом здійснювалося стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника.

Водночас із довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за 2025 рік вбачається, що поточні аліменти нараховуються у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) позивача.

Таким чином, на час проведення зазначеного розрахунку поточний розмір аліментів, який застосовується під час виконання, становить 1/6 доходу, а не 1/3, як це було передбачено первісним виконавчим документом щодо двох дітей.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника визначається законом. У разі стягнення аліментів закон допускає відрахування у встановлених ним межах, зокрема до 50 відсотків доходу боржника.

Відтак утримання із грошового забезпечення позивача 50 відсотків не означає, що саме такий розмір поточних аліментів визначено на утримання дочки.

Із довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 січня 2025 року заборгованість позивача зі сплати аліментів становила 455 080,25 грн. За даними цього ж розрахунку, протягом 2025 року з доходів позивача здійснювалися відрахування, внаслідок чого розмір заборгованості зменшувався та станом на листопад 2025 року становив 261 684,68 грн.

Наведені відомості підтверджують, що аліментні зобов`язання фактично виконуються, а частина коштів спрямовується на погашення раніше утвореної заборгованості.

При цьому наявність значної заборгованості сама по собі не є передбаченою статтею 192 СК України безумовною підставою для зменшення розміру поточних аліментів.

Заборгованість є наслідком невиконання або неповного виконання аліментного обов`язку за попередні періоди, тоді як предметом цього спору є наявність підстав для зміни розміру аліментів на майбутнє. Зменшення поточного розміру аліментів не є способом автоматичного усунення раніше утвореної заборгованості.

Суд враховує, що відрахування значної частини доходу позивача об`єктивно впливає на обсяг коштів, які залишаються в його розпорядженні. Водночас сама по собі така обставина, без доведення передбачених статтею 192 СК України підстав для зміни аліментного зобов`язання, не свідчить про необхідність зменшення поточних аліментів.

Інше тлумачення фактично означало б, що виникнення заборгованості та застосування передбаченого законом механізму її примусового погашення саме по собі створює перевагу для боржника у вигляді можливості зменшити поточне утримання дитини, що не узгоджується з метою аліментного законодавства.

Позивач посилається на те, що частина заборгованості зі сплати аліментів виникла внаслідок неврахування коштів, які він раніше перераховував відповідачці, а документи та інформація, що підтверджували такі платежі, були втрачені внаслідок тимчасової окупації відповідної території.

З метою перевірки зазначених доводів представник позивача - адвокат Солонинка С.П. звернулася до суду з клопотанням про витребування банківської інформації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2026 року клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ «Ощадбанк» і АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо здійснених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 платежів за період із 01 січня 2018 року до 31 грудня 2019 року, із зазначенням дат, сум та призначення відповідних платежів.

Таким чином, судом були вжиті передбачені цивільним процесуальним законодавством заходи для сприяння позивачу в реалізації його права на доказування обставин, на які він посилався.

Однак на час розгляду справи витребувані від банківських установ докази до суду не надійшли.

При цьому представник позивача повідомила суд про відсутність необхідності подальшого очікування відповідей банківських установ, наполягала на розгляді справи за наявними матеріалами та зазначила, що зібраних доказів достатньо для вирішення спору по суті.

За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ураховуючи висловлену представником позивача процесуальну позицію.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує обставини тимчасової окупації території, на які посилається позивач, та об`єктивні труднощі у відновленні банківських і виконавчих документів.

Водночас сама по собі втрата документів не підтверджує факту здійснення конкретних платежів, їхнього розміру, призначення та зарахування саме в рахунок виконання аліментного обов`язку.

За відсутності відповідних банківських документів або інших належних доказів суд позбавлений можливості достовірно встановити, які саме суми, коли та з яким призначенням були перераховані позивачем відповідачці у зазначений період.

Отже, доводи позивача щодо неврахування окремих платежів залишилися непідтвердженими наявними матеріалами справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення аліментів, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між матеріальними можливостями платника аліментів та правом дитини на належне утримання.

Суд бере до уваги, що позивач має інші сімейні обов`язки, проходить військову службу, здійснює витрати на забезпечення потреб нової сім`ї, а з його доходів проводяться відрахування в рахунок сплати поточних аліментів та погашення заборгованості.

Разом із тим зазначені обставини не можуть оцінюватися відокремлено від права ОСОБА_4 на отримання належного матеріального забезпечення від батька.

Обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків і не припиняється у зв`язку зі створенням одним із них нової сім`ї.

Суд також враховує, що позивач фактично просить зменшити розмір поточних аліментів із 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу), тобто зменшити частку доходу, що спрямовується на утримання дочки, на одну четверту від чинної частки.

Таке зменшення без належного обґрунтування його необхідності призведе до скорочення обсягу коштів, призначених для забезпечення потреб дитини. При цьому позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили, що збереження поточного розміру аліментів у 1/6 частини його заробітку (доходу) є неспівмірним із його матеріальними можливостями, станом здоров`я та сімейними обставинами.

Наявність інших дітей, захворювання дружини, окремі витрати на лікування та здійснення відрахувань із доходу в рахунок погашення аліментної заборгованості враховані судом, однак у своїй сукупності вони не доводять необхідності зменшення поточного розміру аліментів.

У цій справі позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами наявності таких змін матеріального становища або інших обставин, які в сукупності зі зміною його сімейного стану обґрунтовували б необхідність зменшення аліментів із 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу).

Крім того, доводи про значний розмір відрахувань із грошового забезпечення пов`язані насамперед із виконанням раніше виниклих аліментних зобов`язань та погашенням заборгованості, а не зі встановленням поточних аліментів у розмірі 50 відсотків доходу.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових і фактичних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Оскільки вимога про відкликання з виконання виконавчого листа № 2-4413/11 заявлена позивачем у зв`язку з вимогою про зменшення розміру аліментів та спрямована на зміну порядку виконання раніше ухваленого судового рішення, а підстав для задоволення основної вимоги судом не встановлено, зазначена вимога також задоволенню не підлягає.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд також вирішує заявлену відповідачкою вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. На підтвердження зазначених витрат стороною відповідачки надано договір про надання правової допомоги від 30 квітня 2024 року, додаткову угоду від 27 лютого 2025 року, акт виконаних робіт від 03 березня 2025 року та ордер адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статей 137, 141 ЦПК України та враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, їх необхідність для захисту прав відповідачки, а також критерії реальності та розумності судових витрат.

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що до вартості правничої допомоги включено, зокрема, 1 500 грн за участь у судовому засіданні, яка на дату складення акта лише планувалася. Сам по собі зазначений акт не підтверджує фактичного надання такої послуги.

Оцінивши надані докази в сукупності з матеріалами справи, врахувавши характер та обсяг процесуальних документів, підготовлених представником відповідачки, а також фактичний обсяг підтвердженої правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

З огляду на відмову в задоволенні позову, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України зазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки. У решті заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.

Заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

20.10.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua