Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №362/573/26
Суддя: Медведєв К. В.
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 362/573/26
Провадження № 2/362/2871/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Медведєва К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
встановив:
Представник позивачки звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову представник позивачки посилається на те, що позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . Починаючи з серпня 2022 року позивачка разом із сином проживають у Швейцарії, де мають статус біженців. Син ОСОБА_4 навчається у швейцарській школі, вивчає кілька мов, знаходиться на обліку у місцевого лікаря терапевта. Всі витрати по утриманню дитини несе матір за рахунок ведення свого блогу та коштів, які родина отримує, як біженці з України.
В позовній заяві зазначено, що батько дитини коштів на утримання дитини не надає, є працевлаштованим. Працює адвокатом. Іншим особам аліментів не сплачує, у нього на утриманні немає осіб, яких би він утримував.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
Представник відповідача подав суду клопотанні про витребування у позивачки оригіналів доказів, а саме доказів копії яких додано до позовної заяви. Клопотання мотивовано тим, що вказані копії є неякісними, а їх походження є незрозумілим.
Ухвалою суду від 20.10.2026 в задоволенні клопотання відмовлено.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача відповідач проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що відповідач перераховував на карту юніора, відкриту на ім`я його малолітнього сина, бере участь у вихованні сина шляхом сплати коштів вчителям за вивчення сином французької мови.
Також у відзиві на позовну заяву, представником відповідача викладено заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 20.10.2026 в задоволенні клопотання відмовлено.
У відповіді на відзив зазначено, що відповідачем, як батьком дитини, відкрито на ім`я дитини карту юніора, матір не має можливості розпоряджатися вказаними коштами, і при переведенні відповідачем коштів на вказану карту вони не можуть вважатися аліментами на утримання дитини. Також у відповіді на відзив зазначено, що між сторонами спору не було досягнуто згоди про виплату аліментів на утримання дитини. При цьому позивачка визнала, що відповідач якісь час оплачував послуги вчителя французької мови, але це була добра воля батька.
У запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що у законодавстві відсутні вимоги щодо зазначення призначення платежу як «аліменти» при добровільному перерахуванні коштів. Картка юніора відкрита для зберігання та витрачання коштів на потреби дитини. Факт того, що картку відкрито на ім`я дитини підтверджує їх спрямованість на потреби дитини. Твердження про те, що матір не може розпоряджатися вказаними коштами є недостовірним, оскільки батьки (законні представники) мають доступ до рахунку та можуть здійснювати контроль за коштами. Також відповідач заперечив проти позиції позивачки стосовно відсутності договору про виплату аліментів, та зазначив що ст.. 181 СК України не вимагає укладення письмового договору. Також відповідач зазначив, що позивачка не довела ухилення батька від утримання дитини або не виконує своїх зобов`язань. Також відповідач зазначив, що вважає маніпулятивними твердження представника позивача, зокрема стосовно повернення дружини та сина із Швейцарії та не виплату аліментів, оскільки, як зазначає представник відповідача, бажання батька повернути сина до України є законним батьківським правом. Також представник відповідача зазначає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки мала б звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.
Судом достовірно встановлено, що 05.09.2009 між сторонами справи укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про шлюб від 05.09.2009 № НОМЕР_1 .
Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , про що Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво від 23.03.2023 № НОМЕР_2 .
Позивачка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає в Гольдаху, Швейцарія з 16 серпня 2022 року, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію основного місця проживання від 17.10.2025 копія та переклад якої засвідчено в нотаріальному порядку.
Малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в Гольдаху, Швейцарія з 16 серпня 2022 року, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію основного місця проживання від 17.10.2025 копія та переклад якої засвідчено в нотаріальному порядку.
Малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в державній початковій школі комуни Гольдах, що підтверджується копією довідки Школи комуни Гольдах від 07.04.2025 копія та переклад якої засвідчено в нотаріальному порядку.
Відповідач зареєстрований в Єдиному реєстрі адвокатів України, як адвокат, що підтверджується роздруківкою з сайту реєстру адвокатів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. В разі відсутності домовленості між батьками дитини про її утримування, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі її матері, батька.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи те, що малолітній син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою, то позивачка має право на отримання аліментів на утримання малолітнього сина.
Посилання відповідача на те, що між ним та позивачкою досягнена домовленість про утримання сина судом відхиляється, оскільки відсутні докази погодження сторонами у належній формі суми утримання на певний календарний період, строки надання такого утримання (ст. 189 СК України).
Посилання відповідача на те, що він в добровільному порядку сплачує аліменти на утримання сина на картковий рахунок юніора судом відхиляється з таких підстав.
По-перше, відповідно до виписок з банку, наданих відповідачем, власником рахунку визначено ОСОБА_2 (відповідача), а зміст банківської операції становить «зарахування» на рахунок власником якого є саме відповідач. Таким чином операції надходження коштів на рахунок належний відповідачу не може вважатися аліментами сплаченими в добровільному порядку на утримання малолітнього сина.
По-друге, син ОСОБА_3 є малолітнім і не досяг віку 14 років, а отже його дієздатність є частковою, і він має право вчиняти лише дрібні побутові правочини (ст. 31 ЦК України). Тому, як випливає з правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22, малолітній не може отримувати кошти (аліменти) на своє утримання. Такі кошти має отримувати той з батьків з яким проживає малолітня дитина.
По-третє, навіть зазначення в призначенні платежу кожного переказу на карту юніора малолітньої дитини формулювань «аліменти», «утримання» не змінює правового режиму вказаних платежів, а відповідні перекази не можуть вважатися утриманням малолітньої дитини. Вказані кошти (подарунки, гроші на розваги, кишенькові витрати) надаються за бажанням батька понад свій основний обов`язок щодо утримання малолітньої дитини.
Посилання відповідача на ту обставину, що відповідач оплачував придбання речей на користь спільної дитини не може підмінити сплату аліментів на утримання малолітньої дитини.
Так само оплата занять з французької мови малолітнім сином не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів.
Законодавством встановлено рівні права та обов`язки батьків щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі, а також обов`язок батьків утримувати дитину до повноліття. При визначенні розміру та способу стягнення аліментів суд керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника, наявність у платника інших утриманців, майно та доведені витрати, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд також враховує законодавчо встановлений прожитковий мінімум на дату прийняття рішення та можливість індексації твердої грошової суми аліментів, а розмір і спосіб стягнення аліментів можуть бути змінені судом за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану.
Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином виникає дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі за №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен із подружжя у відносинах між собою та в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру. Ця стаття не перешкоджає державам вживати заходів, необхідних в інтересах дітей.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Постановою ВРУ №789-XII від 27 лютого 1991 року, чинної для України з 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяють якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язані забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частини 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Заявлений позивачем розмір аліментів 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно відповідає вимогам законодавства та спрямований на належне забезпечення прав та інтересів дитини.
З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 № 3).
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду у даній справі у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , зареєстрована в Україні за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , код НОМЕР_4 , зареєстрований в Україні за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 20.10.2026.
Суддя К.В. Медведєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua