Рішення від 26 жовтня 2025 р. у справі №755/14759/21 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1022/2025

Справа № 755/14759/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

за участі секретарів

судового засідання - Ліман А.Г., Шуст А.В., Козачук А.В.,

Степаненко А.О. Бокей А.В., Івкової Д.Л.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача – Соловей Л.В., ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача - Морозова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за об`єднаними первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по поверненню позики, пені та трьох процентів річних від простроченої суми та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

06.09.2021 ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його адвокат Соловей Л.В., звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення заборгованості за договором позики та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 5174958 доларів США 90 центів, з яких: 1500000,00 доларів США – основного боргу, 39958 доларів США 90 центів – 3% річних та 3645000 доларів США – пені (и.1 а.с.1-6).

Позовна заява мотивована тим, що 04.06.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики у вигляді розписки, на підставі якої позивачем було передано відповідачу, а останнім одержано у борг грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 1500000 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути до 31.12.2020 року. Також зазначив, що грошові кошти були передані у присутності свідка ОСОБА_5 та які відповідач отримував для організації (ведення) своєї підприємницької діяльності. Станом на день звернення з позовом до суду відповідач свої зобов`язання не виконав, взяті у позику кошти позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивачем на підставі за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 (243 дні) на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних у сумі 29958 доларів США (1500000,00 х 3% х 243 :365 :100), а також, відповідно до викладених у розписці умов нараховано пеню у розмірі 1%від суми боргу за кожний день прострочення за цей же період в сумі 3645000 доларів США (1500000,00 х 1 х 243 :100).

12.11.2024 в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_3 адвокатом Морозовим Є.О. подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.180-193), за змиістоя якого відповідач ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, пені та 3 % річних заперечував у повному обсязі.

На обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що розписка від 04 червня 2019 року про отримання ним від позивача в борг 1500000 доларів США не відповідає дійсним обставинам, оскільки грошові кошти він фактично не отримував, а документ був складений під психологічним тиском і погрозами фізичної розправи йому та членам його сім`ї.

За твердженням відповідача, зазначені дії були пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Логістік-Експрес» у 2010-2012 роках, яку він супроводжував у частині повернення дебіторської заборгованості за судовими рішеннями господарського суду Латвії. Надалі, за його словами, підприємство під тиском було перереєстроване на довірену особу ОСОБА_6 , який є бізнес-партнером позивача.

Відповідач стверджував, що 20 лютого 2018 року під погрозами фізичної розправи його змусили підписати з ОСОБА_6 фіктивний договір позики на 400000 доларів США, який мав гарантувати останньому отримання коштів у разі стягнення на користь ТОВ «Логістік-Експрес» заборгованості за судовими рішеннями. Улітку 2019 року ОСОБА_6 , за твердженням відповідача, примусив його скласти на ім`я ОСОБА_1 розписку на 1500000 доларів США, хоча позивач цих коштів не передавав. Відповідач вважав, що обидва документи були потрібні для того, щоб унеможливити його претензії на кошти, які могли бути стягнуті на користь товариства.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилався на допит прокурором Бориспільської окружної прокуратури 26 серпня 2024 року в межах кримінального провадження №42023112100000199 від 23 листопада 2023 року, а також на протокол опитування адвокатом від 28 серпня 2024 року. Відповідач зазначав про готовність особисто підтвердити наведені обставини в суді. Ініціювання спорів про стягнення зазначених сум у цивільних справах № 755/14759/21 та № 755/14858/21 він розцінював як шахрайство та вимагання.

Відповідач наголошував на необхідності встановити дійсну правову природу правовідносин між сторонами, достовірність розписки та обставини її складення, зокрема наявність вільного волевиявлення.

Посилаючись на пункти 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року про засвідчення форс-мажорних обставин, відповідач стверджував про наявність підстав для звільнення від сплати неустойки, а також від відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Також відповідач послався на однорічну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки, передбачену пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, та просив урахувати можливість зменшення пені відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. На його думку, стягнення пені, яка більш ніж удвічі перевищує суму основного боргу, суперечитиме принципам розумності, справедливості й пропорційності та створюватиме надмірний фінансовий тягар.

Одночасно у відзиві відповідач просив: зобов`язати позивача надати письмові відповіді на десять запитань у порядку статті 93 ЦПК України та вирішити клопотання про виклик і допит як свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Запитання стосувалися походження та наявності коштів у сумі 1500000 доларів США, обставин, місця, часу й способу їх передання, присутності інших осіб під час складення розписки, взаємин позивача з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , обставин діяльності ТОВ «Логістік-Експрес», а також можливого психологічного чи фізичного тиску на відповідача. Також просив витребувати від позивача оригінал розписки від 04 червня 2019 року для огляду в судовому засіданні.

Крім того, 12.11.2024 в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_3 адвокатом Морозовим Є.О. подано зустрічну позовну заяву (т.1 а.с.206-214) про визнання недійсною розписки від 04.06.2019, відповідно до якої ОСОБА_7 нібито отримав від Степового позику в розмірі 1500000 доларів США.

На обґрунтування позову зазначив, що 26.08.2024 під час допиту прокурором у межах кримінального провадження № 42023112100000199 від 23.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 382 КК України, повідомив про примусовий характер укладення договору позики та супровідних документів. Аналогічні пояснення викладені у протоколі опитування адвокатом за його згодою від 28.08.2024.

Відповідач стверджує, що розписка від 04.06.2019 не відповідає своєму змісту, оскільки грошові кошти від ОСОБА_8 він не отримував, а документ склав під психологічним тиском і погрозами фізичної розправи йому та його сім`ї з боку ОСОБА_6 , якого називає бізнес-партнером Степового.

За твердженням ОСОБА_7 , ці обставини пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Логістік-Експрес» у 2010-2012 роках, діяльність якого він супроводжував у частині повернення дебіторської заборгованості за рішеннями господарського суду Латвії. Надалі товариство, як зазначає позивач, під тиском було перереєстровано на довірену особу ОСОБА_6 . Останній нібито примусив ОСОБА_7 підписати з ним 20.02.2018 фіктивний і безгрошовий договір позики на 400000 доларів США для гарантування збереження коштів, які могли бути стягнуті на користь товариства. Улітку 2019 року ОСОБА_9 , за твердженням позивача, змусив його скласти розписку на ім`я ОСОБА_8 на 1500000 доларів США, хоча кошти фактично не передавалися. Метою оформлення обох документів, зі слів ОСОБА_6 , було унеможливити претензії ОСОБА_7 на кошти, які могли надійти товариству за судовими рішеннями. Ініціювання позовів про стягнення цих сум у цивільних справах № 755/14759/21 та № 755/14858/21 ОСОБА_7 вважає шахрайством і вимаганням.

Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_3 посилається на статті 202, 203, 215, 216, 229-233, 1046, 1047 ЦК України та судову практику Верховного Суду. Зазначає, що волевиявлення сторони правочину має бути вільним і відповідати її внутрішній волі, а правочин, вчинений під впливом фізичного чи психічного тиску, може бути визнаний недійсним.

13.12.2024 в підсистемі «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Соловей Л.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву (т.2 а.с.10-16), за змістом якого позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсною розписки від 04.06.2019, просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

На обґрунтування заперечень зазначає, що зустрічний позов подано більш ніж через п`ять років після складення розписки, а доводи про примус ґрунтуються на твердженнях ОСОБА_7 про погрози з боку третьої особи, яка не є стороною спору, та протоколі опитування Карімова адвокатом за його згодою від 28.08.2024.

Він вважає доводи ОСОБА_7 про фізичний і психологічний тиск надуманими, непослідовними та не підтвердженими належними й допустимими доказами. Посилається на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України, вимоги до письмової форми правочину, а також положення статей 1046, 1047 ЦК України. Зазначає, що договір позики є реальним, укладається з моменту передання коштів, а розписка позичальника підтверджує як укладення договору та його умови, так і факт отримання грошової суми.

На думку ОСОБА_8 , доводи про безгрошовість позики, примус до складення розписки та вчинення правочину проти справжньої волі не підтверджені доказами. Крім того, він указує на розбіжності в позиції Карімова: у зустрічному позові останній стверджує, що ОСОБА_9 змусив його скласти розписку, хоча гроші не передавалися, тоді як під час судового засідання 01.11.2024 представник ОСОБА_7 зазначав про домовленість щодо погашення іншого боргу та про те, що розписка була новацією попереднього боргу. Також ОСОБА_8 посилається на клопотання про витребування доказів від 23.11.2024, зміст якого, на його думку, свідчить про сумніви сторони ОСОБА_7 щодо наявності на розписці підпису останнього. Сукупність цих обставин, як стверджує ОСОБА_8 , свідчить про непослідовність доводів зустрічного позивача та сумнівність їх достовірності.

ОСОБА_8 вважає, що подання зустрічного позову може бути способом захисту ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 42023112100000199 від 23.11.2023.

14.12.2024 в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_3 адвокатом Морозовим Є.О. подано відповідь на відзив (т.2 а.с.1-5) ОСОБА_3 , заперечуючи проти доводів позивача, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, вважає, що підстави для застосування позовної давності відсутні, а протокол опитування адвокатом особи за її згодою від 28.08.2024 є допустимим доказом.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 20.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою передано за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (т.1 а.с.19).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2021 було відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання ( т.1 а.с.27-28).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 09.02.2022 підготовче засідання було закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с.37-38).

29.07.2022 Бориспільським міськрайонним судом було ухвалено заочне рішення, яким позовом ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на його користь борг по поверненню позики в розмірі 1500000 доларів США, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 29958 доларів США та пеню в розмірі 29958 доларів США (т.1 а.с.60-66).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 01.11.2024 задоволено заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, подану 03.09.2024 в підсистемі «Електронний суд» його представником адвокатом Морозовим Є.О. : поновлено відповідачу ОСОБА_3 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення; скасовано заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 року у цивільній справі №755/14759/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по поверненню позики, пені та трьох процентів річних від простроченої суми; призначено справу до підготовчого засідання та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті справи (т.1 а.с. 85-106,144-149).

13.01.2025 протокольними ухвалами прийнято заяву свідка в порядку ст.93 ЦПК України позивача ОСОБА_1 , частково задоволено клопотання відповідача про виклик свідків та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Морозова Є.О. про зупинення розгляду справи (т.1 а.с.233-234, 238-241, т.2 а.с.20-23, 51-53).

Ухвалою суду від 13.01.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Морозова Є.О. про витребування доказів з СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області (т.2 а.с.25-29, 55-56).

Ухвалою суду від 18.03.2025 витребувано докази у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.2 а.с.119-120).

Ухвалою суду від 18.04.2025 надано можливість свідку ОСОБА_6 прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Посольства України в Республіці Польща (т.2 а.с.132-34).

29.04.2025 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача адвоката Соловей Л.В. про поновлення процесуального строку та виклик свідка ОСОБА_10 (т.2 а.с.143-145,146-148).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Соловей Л.В. позовні вимоги за первісним позовом підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Позивач надав пояснення про те, що тривалий час підтримав дружні відносини із відповідачем ОСОБА_3 , який позичав у нього кошти різними сумами всього на загальну суму 1500000 доларів США, на підтвердження чого 04.06.2019 відповідач у присутності співробітниці позивача ОСОБА_5 склав власноручно розписку, відповідно до якої зобов`язався повернути суму боргу до вказаної в розписці дати, а також зобов`язався сплатити пеню, у разі порушення цього зобов`язання. Позивач категорично заперечує будь-яке насильство по відношенню до відповідача та ставить під сумнів мотиви таких заяв відповідача, а саме: ухилення від виконання зобов`язання та можливої відповідальності, звертає увагу на час, який пройшов з моменту складання розписки до звернення ОСОБА_3 до суду.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_11 проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні в порядку ст. 92 ЦПК України як свідок, пояснив, що знає позивача з 1998 року та близько 20 років спілкувався з ним у зв`язку з роботою. Зазначив, що працював у дипломатичній службі торговим представником Таджикистану в Україні. За його словами, він спілкувався зі ОСОБА_1 та їхнім спільним знайомим ОСОБА_6 у тому числі з питань поставок товару з Таджикистану через Україну за кордон із залученням ТОВ «Логістік-Експрес» (Естонія), які здійснювалися за його посередництва та надійність яких він гарантував. Однак товар на значну суму зник зі складу.

ОСОБА_3 пояснив, що шкода, завдана ТОВ «Логістік-Експрес» внаслідок зазначених подій, мала бути відшкодована вказаному товариству у межах виконання судових рішень. Водночас, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 вимагали від нього гарантій відшкодування збитків та виконання рішення суду, ухваленого у господарській справі. За його твердженням, під примусом ОСОБА_6 , який погрожував йому фізичною розправою та застосуванням вогнепальної зброї, він склав боргові розписки: на суму 400000 доларів США на ім`я ОСОБА_6 та на суму 1500000 доларів США на ім`я ОСОБА_1 . Свідком цих обставин був, зокрема, співробітник ОСОБА_6 - ОСОБА_10 . До суду він звернувся, коли йому стало відомо, що позивач та ОСОБА_9 звернулися до суду та до поліції.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що багато років працює зі ОСОБА_1 , а також з 1998 року співпрацює з ТОВ «Логістік-Експрес». Їй було відомо, що ОСОБА_3 є торговим представником Таджикистану. Вона неодноразово бачила його в офісі ОСОБА_1 , куди він приходив один-два рази на тиждень, вітав працівників зі святами.

За дорученням ОСОБА_1 свідок вела записи щодо коштів, переданих ОСОБА_3 , та його заборгованості, яка накопичувалася з 2016–2017 років до 2019 року. Самого передання коштів вона не бачила, однак за дорученням ОСОБА_1 передавала ОСОБА_3 конверти та фіксувала розмір його боргу.

Свідок підтвердила, що ОСОБА_3 склав боргову розписку в кабінеті ОСОБА_1 , а вона своїм підписом засвідчила, що розписку написав саме ОСОБА_3 . За її словами, крім них, у кабінеті нікого не було, погроз чи примусу під час складання розписки не застосовували.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що знає ОСОБА_3 з 2007 року, з яким мав спільні ділові інтереси. Свідок неодноразово позичав ОСОБА_3 кошти. Уперше це сталося у 2007 році, коли він позичив йому 300000 доларів США, які ОСОБА_3 повернув у 2010 році. Між ними склалися довірливі стосунки: вони бували один в одного в гостях, спілкувалися родинами, а ОСОБА_3 неодноразово відвідував його офіс. Свідок також бачив, як ОСОБА_3 будував будинок і витрачав на це значні кошти, у зв`язку з чим у нього не виникало сумнівів щодо платоспроможності останнього.

Свідок зазначив, що в червні 2019 року став співвласником ТОВ «Логістік-Експрес», після чого познайомився з іншим співвласником товариства ОСОБА_1 . Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_3 перестав бути торговим представником і літати до Таджикистану та має борги перед іншими особами.

ОСОБА_6 наголосив, що на момент складання ОСОБА_3 боргової розписки від 04 червня 2019 року, ще не був знайомий зі ОСОБА_1 , обставини складання цієї розписки йому невідомі. Водночас заперечив, що погрожував ОСОБА_3 фізичною розправою чи застосуванням вогнепальної зброї. Також повідомив, що звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості за договором позики.

Свідок ОСОБА_10 показав, що з 1994 року працює з ОСОБА_6 , у якого познайомився з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. Йому відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 дружили родинами. Він заперечує повідомлені ОСОБА_7 обставини, що в його присутності ОСОБА_9 погрожував ОСОБА_7 та примушував до складання боргових розписок.

Заслухавши пояснення сторін, показання допитаних свідків, дослідивши письмові докази суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 04 червня 2019 відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто склав і підписав розписку, за змістом якої підтвердив, що отримав в борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в сумі 1500000 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів), які зобов`язався повернути в повному обсязі та вчасно до 31 грудня 2020 року. У разі недотримки цього обов`язку зобов`язався виплатити пеню в розмірі одного відсотка від суми за кожен день прострочення, також зазначивши, що розписка написана в присутності ОСОБА_5 (паспорт, серія НОМЕР_1 , виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м.Києві). (т.1 а.с.9, т.2 а.с.209-210).

Оригінал цієї розписки був наданий представником позивача СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області та направлений для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Належним чином завірена копія розписки була надана суду слідчим слідчого відділу Бориспільського РУП разом із висновком експерта №370 від 15.07.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42023112100000199 від 23.11.2023 (т.2 а.с.208,209-210).

Так, згідно із вказаним висновком експерта №370 від 15.07.2024 (т.2 а.с.211-239) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 на розписці від 04.06.2016, зліва від рукописного запису « ОСОБА_3 » виконано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_13 у судовому засіданні не заперечував, що розписка від 04.06.2019, копія якої долучена до позовної заяви на підтвердження факту отримання відповідачем у борг грошових коштів в іноземній валюті в сумі 1500000 доларів США, написана ним власноручно.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Крім того, за змістом ч. 3, 4 цієї статті наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

При цьому за змістом ч.2 ст.533 К України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заперечуючи проти первісного позову, ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов про визнання зазначеної розписки недійсною, посилаючись на те, що вона була складена не з його вільного волевиявлення, а внаслідок фізичного та психологічного тиску з боку ОСОБА_6 . При цьому стверджував, що фактично грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував, а складання розписки було зумовлене обставинами, пов`язаними з діяльністю ТОВ «Логістик-Експрес», попередніми фінансовими зобов`язаннями та погрозами з боку ОСОБА_6 .

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. ч. 1- 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Крім того, суд враховує, що статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК ), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях.

Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Отже, для визнання оспорюваного правочину недійсним із зазначеної підстави необхідно встановити обставини застосування фізичного чи психічного тиску, його вплив на волевиявлення особи та причинний зв`язок між таким впливом і вчиненням правочину.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 посилався на обставини, за яких, за його твердженням, було складено боргову розписку, а також на події, пов`язані з діяльністю ТОВ «Логістик-Експрес» та відносинами з ОСОБА_6 .

Водночас самі по собі обставини попередніх господарських чи фінансових відносин, наявність спорів щодо заборгованості або твердження про існування погроз не є достатніми для висновку про те, що конкретну розписку було складено під фізичним чи психологічним тиском.

Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, які безпосередньо підтверджують або спростовують доводи про примушування до вчинення правочину.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не підтвердили доводів ОСОБА_3 , викладених у зустрічному позові, щодо застосування до нього будь-якого фізичного чи психологічного впливу при складанні боргової розписки від 04 червня 2019 року.

Оцінюючи показання зазначених свідків у сукупності з іншими матеріалами справи, суд бере до уваги, що наведені ОСОБА_3 обставини не знайшли підтвердження під час судового розгляду в частині, яка стосується примушування його до складання розписки.

Саме по собі твердження про відсутність вільного волевиявлення не може бути достатньою підставою для визнання правочину недійсним за відсутності належних доказів обставин, з якими закон пов`язує таку недійсність.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена презумпція не позбавляє заінтересовану особу права оспорювати правочин, однак покладає на неї обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу його недійсності.

Боргова розписка, на недійсності якої наполягає ОСОБА_3 , містить письмове підтвердження відповідних зобов`язань. Питання про її доказове значення для підтвердження передання коштів та існування боргу вирішується судом з урахуванням змісту розписки й усіх доказів у справі. Доводи про безгрошовість позики та доводи про примушування до вчинення правочину є окремими за своїм змістом обставинами, кожна з яких потребує належного доказового підтвердження.

Посилання ОСОБА_3 на протокол опитування адвокатом від 28 серпня 2024 року підлягає оцінці судом з огляду на вимоги цивільного процесуального законодавства щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу та достатності й взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Сам факт складення такого протоколу не означає автоматичного підтвердження викладених у ньому відомостей; його зміст має оцінюватися разом з іншими доказами, з урахуванням обставин отримання відповідних пояснень.

Таким чином, за результатами дослідження доказів суд не встановив належного підтвердження того, що боргову розписку від 04 червня 2019 року ОСОБА_3 склав унаслідок фізичного чи психологічного тиску, який позбавив його вільного волевиявлення. З огляду на це суд доходить висновку про недоведеність заявленої у зустрічному позові підстави для визнання розписки недійсною.

За таких обставин суд доходить висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсною боргової розписки від 04 червня 2019 року.

Отже, суд дійшов висновку, що вищезазначена боргова розписка від 04 червня 2019 року, складена відповідачем ОСОБА_3 , яка підтверджує отримання відповідачем у позивача коштів у зазначеній сумі – 1500000 доларів США, є належним, допустимим і достатнім доказом, який підтверджує факт укладення сторонами договору позики, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання – повернути суму позики та сплати визначену сторонами неню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

В силу вимог ч.2 ст.625 УК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача слід стягнути нараховані ним 3% процента річних за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 (243 дні) включно у розрахованій позивачем сумі 29958 доларів США. Правильність проведеного розрахунку перевірена судом та не викликає сумнівів: 1500000,00 х 3% :365 х 243 = 29958,00 доларів США.

Щодо нарахованої за цей же період пені в сумі 1% від суми боргу за кожний день прострочення за цей же період в сумі 3645000 доларів США (1500000,00 х 1 х 243 :100), позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до п.16 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Оскільки строк повернення позики було визначено до 31.12.2020 включно, прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 01.01.2021, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19.

Отже, з огляду на наведені вище положення пункту 16 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язання в зазначений період. Відтак, нарахування неустойки за прострочення повернення позики, яке розпочалося 01.01.2021, є безпідставним, а вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11350,00 грн. (т. 1, а. с. 7).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано угоду про надання професійної правничої допомоги від 29 серпня 2021 року (т. 1, а. с. 56) та акт № 2 приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 31200,00 грн. (т. 1, а. с. 57), відповідно до якого адвокатом надано послуги з аналізу отриманих документів, нормативно-правової бази та судової практики, надання інформаційно-консультативних послуг і підготовки проєкту позовної заяви тривалістю 6 годин вартістю 15600,00 грн., а також послуги з виїзду до Бориспільського міськрайонного суду та участі у двох підготовчих і одному судовому засіданні тривалістю по 2 години кожне, загальною вартістю 15600,00 грн.

Встановлено, що ціна позову становила 5174958,90 доларів США, водночас суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 1529958,90 доларів США, що становить 29,56 % від ціни позову.

Отже, з урахуванням результатів розгляду справи та положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 3355,06 грн. судового збору та 9222,72 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по поверненню позики, пені та трьох процентів річних від простроченої суми – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1529958 доларів США 90 центів (один мільйон п`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім доларів США дев`яносто центів), з яких: 1500000 доларів США – сума боргу за договором позики, 29958 доларів США 90 центів – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3355 гривень 06 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 9222 гривні 72 копійки, всього на загальну суму 12577 гривень 78 копійок (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним – відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повний текст рішення виготовлений 19.10.2026.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів