Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №359/3124/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3124/26

Провадження №2/359/3938/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

1.1. В березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 21 квітня 1995 року ОСОБА_3 подарувала йому домоволодіння по АДРЕСА_1 . В подальшому АДРЕСА_1 була переймено-вана на АДРЕСА_2 . Подароване домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташованій в м. Бориспіль. Ця земельна ділянка була приватизована ОСОБА_3 . У зв`язку з набуттям права власності на домоволодіння до позивача перейшло також право власності на земельну ділянку, на якій воно розташовується. Тому ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначен-ням для обслуговування житлового будинку, розташовану в м. Бориспіль.

1.2. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.

1.3. Представник відповідача ОСОБА_4 не з`явилась у судове засідання та подала заяву про розгляд цивільної справи в її відсутності (а.с.63-64).

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року (а.с.15) вбачається, що цивільну справу за позовом ОСОБА_2 було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 27 березня 2026 року (а.с.16) пред`явлений позов був залишений без руху, ОСОБА_2 був наданий строк для визначення ціни позову та сплати судового збору.

2.3. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 30 квітня 2026 року (а.с.60) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 липня 2026 року (а.с.70) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 21 квітня 1995 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір дарування (а.с.8-10), за яким вона відчужила у власність позивача домоволодіння по АДРЕСА_1 . В подальшому АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_2 . Ці обставини підтверджуються копією довідки директора КП «Бориспільське БТІ» №3056 від 22 грудня 2025 року (а.с.13).

3.2. 4 березня 1998 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ №084743 (а.с.11-12), зі змісту якого вбачається, що вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташовану в м. Бориспіль.

3.3. Спірні правовідносини регулюються главою 2 «Передача земель у власність і надання їх у користування» розділу І «Загальні положення» ЗК України 1990 року, що був чинним на день приватизації земельної ділянки, та главою 29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

4. Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

4.1. Відповідно до ч.1 ст.30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходило у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не було передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснювалось в порядку відведення.

4.2. Згідно з ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

4.3. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.4. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. Встановлено, що домоволодіння позивача розташовується на земельній ділянці, приватизованій ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку лише у 1998 році, тоді як домоволодіння вона відчужила у власність ОСОБА_2 ще в 1995 року. У зв`язку з тим, що станом на день укладення договору дарування ОСОБА_3 ще не була власницею земельної ділянки, до позивача не перейшло це речове право. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташовану в м. Бориспіль.

5.2. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку, він не має права вимагати у судовому порядку визнання за ним права власності на цей об`єкт нерухомого майна. Водночас, разом з правом власності на домоволодіння до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовується домоволодін-ня. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку з порушенням ст.17 ЗК України 1990 року, а виданий їй державний акт на державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ №084743 від 4 березня 1998 року порушує право позивача на користування земельною ділянкою. В такому випадку ОСОБА_2 має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним вказаного правовстанов-люючого документа для реалізації ним в подальшому права на приватизацію земельної ділянки, а не вимагати визнання права власності на чужу земельну ділянку. Ці обставини свідчать про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту права.

5.3. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташовану в м. Бориспіль. Тому у задоволенні пред`явленого позову слід відмовити.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подан-ня апеляційної скарги протягом 30 днів з дня оголошення судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець