Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №359/11096/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1380/2026

Справа № 359/11096/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

15 вересня 2025 року через електронний суд до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ « Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1124-2598 від 09 грудня 2022 року у розмірі 30 000, 00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 грудня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1124-259. За цим договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язався надати кредит у розмірі 56000, 00 грн., а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2,50 % в день - знижена ставка, 3,00% в день - стандартна ставка, строк кредитування визначений у 300 днів. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконав свої зобов`язання. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує. Тому станом на 25 серпня 2025 року у неї виникла заборгованість у розмірі 59 460, 00 грн., яка складається з : простроченої заборгованості за кредитом 6000, 00 грн., простроченої заборго-ваності за нарахованими процентами 53460, 00 грн..

Попри це, позивачем було прийнято рішення про можливість застосувати до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, у зв`язку з чим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на власну користь неповну заборгованість, а саме – 30 000, 00 грн., з яких : 6000, 00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 24000, 00 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Тому, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2026 року прийняла справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом і повідомленням сторін.

Сторони у справі у судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом з позовом, представником позивача подано заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Відзиву на позов до суду не подала. Однак подала заяву, якою визнала факт отримання кредиту в сумі 6000, 00 грн. та заперечила щодо стягнення з неї відсотків в розмірі 24000, 00 грн. та вважає, що їх обрахунок здійснено поза межами дії кредитного договору. У разі задоволення позову, просила зробити розстрочку у виплаті вказаного боргу.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1124-2598. Відповідно до умов даного кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6000, 00 грн.; строк кредитування - 300 днів; стандартна процентна ставка 3,00 % в день, знижена процентна ставка в розмірі 2,50 % в день.

З довідки позивача по вказаному кредиту та листа АТ «Приватбанк» від 28 серпня 2025 року вбачається, що на платіжну карту відповідача за № НОМЕР_1 було зараховано 6000,00 грн. за договором №1124-2598 від 09 грудня 2022 року. Вказана обставина визнається і не заперечується відповідачем ОСОБА_1 , а тому в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовле-ність двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електрон-ного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно вимогст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором. Згідно з письмовим розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість за кредитом станом на станом на 25 серпня 2025 року у неї виникла заборгованість у розмірі 59 460, 00 грн., яка складається з : простроченої заборгованості за кредитом 6000, 00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами 53460, 00 грн..

Попри це, позивачем було прийнято рішення про можливість застосувати до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, у зв`язку з чим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на власну користь неповну заборгованість, а саме – 30 000, 00 грн., з яких : 6000, 00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 24000, 00 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000, 00 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам в розмірі 24 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитуван-ня (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно пункту 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України».

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредиту-вання чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі за № 5017/1987/2012).

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі за № 911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно п. 4.1., 4.8 договору дата надання кредиту 09 грудня 2022 року. Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 05 жовтня 2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існувало виключно у строк дії кредитного договору, тобто до 05 жовтня 2023 року.

Згідно п. 4.9 та 4.10 кредитного договору реальні річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 756 335, 00 відсотків. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 60 000, 00 грн. та включає в себе : суму кредиту та проценти за користування кредитом 54 000, 00 грн.

Саме з такими умовами договору була обізнана та погодилась, під час укладення 09 грудня 2022 року кредитного договору № 1124-2598 відповідач ОСОБА_1 ..

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування вказаним кредитом нараховувались виключно в період дії кредитного договору, тобто до 04 жовтня 2023 року включно.

Відтак, суд приходить переконання, що позивачем правомірно нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 53 460, 00 грн., однак, попри це, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на власну користь проценти в розмірі 24 000, 00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд вбачає також підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на власну користь процентів в розмірі 24 000, 00 грн. за кредитним договором № 1124-2598 від 09 грудня 2022 року.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

У відповідно до вимог ст. 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2422,40 гривень по оплаті судового збору, понесені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 1058 від 05 вересня 2025 року, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку сплати наявної кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстро-чення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що сторона / боржник має право подати такого змісту заяву, яку розглядає суд першої інстанції, який розглянув справу по суті, однак після набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, заява відповідача ОСОБА_1 є передчасною та не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.509, 525, 526, 530, 1054 -1055 ЦК України та керуючись ст.10 - 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258 - 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1124-2598 від 09 грудня 2022 року у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 22 березня 2021 року, орган що видав 3222, місце реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва