Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №359/8021/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8221/26

Провадження № 2/359/5734/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.С.,

розглянувши y відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Кредит Європа Лізинг», третя особа : Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з під арешту та скасування обтяження, -

в с т а н о в и в :

07 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, в якому представник позивача адвокат Кручанюк Н.Л., з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 13 липня 2026 року просить суд : звільнити з під арешту майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності; скасувати арешт (обтяження), номер запису про обтяження: 636920, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 37303214 від 11.04.2013 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, накладений на майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2007 року за №338, посвідченого Приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О., належить об`єкт нерухомості, а саме: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 484246297, дата, час формування: 02.07.2026 року 11:03:57 позивачу стало відомо про наявність арешту на квартиру.

Вказаний арешт накладено Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспіль-ському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, номер запису про обтяження: 636920 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ТОВ "Кредит Європа Лізинг"від 11.04.2013 року Відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 .

Сторонами вказаного виконавчого провадження №37303214 є боржник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувач - ТОВ "Кредит Європа Лізинг".

Позивачу стало відомо, що на виконанні в Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністер-ства юстиції України перебувало виконавче провадження №37303214 про стягнення заборго-ваності із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане виконавче провадження завершено.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у органах ДВС та приватних виконавців на виконанні відсутні виконавчі провадження, за якими боржником є позивач; надати запитувану інформацію не вбачається за можливе, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження №37303214, а матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання виконавчих проваджень. Тому, позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строк для їх реалізації.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Натомість представник позивача подав заяву, якою просив суд позовну заяву задовольнити, а розгляд справи проводити у його та позивача відсутність.

До початку розгляду справи від представника третьої особи Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Письок Ю.В. до суду надійшла заява, згідно якої представник просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно положення ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність вказаних сторін.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на увсебіч-ному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності нерухоме майно № 14987802 від 21 червня 2007 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №484246297 від 02 липня 2026 року (а.с. 65-68).

Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав, наявна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 636920, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 37303214 від 11.04.2013 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Бориспіль-ського міськрайонного управління юстиції, про накладення арешту на невизначене майно.

Згідно листів в.о. начальника Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Дячок С. № 148185 та №148196 від 06 липня 2026 року встановлено, що на примусовому виконанні відділу перебувало виконавче провадження №37303214 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 . Станом на дату надання відповіді вказане виконавче провадження завершено на підставі постанови № 37303214 від 17 березня 2020 року. Дане виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Згідно відомостей АСВП встановлено, що станом на дату надання відповіді на виконанні відсутні виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене також підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників (а.с. 16, 77-80).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. від 31 грудня 2025 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2/1005/286/2012 виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 23 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізінг» 1021801,60 грн. заборгованості та 1820 грн. судових витрат, закінчено у зв`язку з повним стягненням суми за виконавчим документом.

Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа-тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На даний час відсутні будь-які стягнення за виконавчими документами ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) нерухомого майна перешкоджає позивачу ОСОБА_1 розпоряджатися своїм майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Кредит Європа Лізинг», третя особа : Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з під арешту та скасування обтяження - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер запису про обтяження: 636920, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 37303214 від 11.04.2013 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, а саме: квартири АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва