Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №359/11386/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №359/11386/26

Суддя: Яковлєва Л. В.

Провадження № 2-о/359/287/2026

Справа № 359/11386/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.С.,

за участі за участі заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Онишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа (кривд-ник) : ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ :

29 вересня 2026 року представник заявника адвокат Онишко В.М. звернулася до суду з вказаною заявою, якою просить : викликати в судове засідання та допитати в якості свідка заявника - ОСОБА_1 ; Видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав а саме: заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та дітей — ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та дітьми — ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 — або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що у зареєстрованому шлюбі у сторін народилось четверо дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19 червня 2024 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області шлюб між сторонами розірвано. Починаючи з січня 2026 року та по теперішній час ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо ОСОБА_7 та їх спільних дітей домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Тому, щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства вважає за необхідне застосувати обмежувальний припис.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року відкрито окреме провадження у цивільній справі. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника адвокат Онишко В.М. під час розгляду справи в судовому засіданні 06 жовтня 2026 року заяву підтримали та просили задовольнити.

Адвокат Онишко В.М. зазначила, що у сторін все майно поділене, у зв`язку з чим ОСОБА_2 забезпечена нерухомістю та має де проживати. З середини серпня 2026 року ОСОБА_2 проживає в іншому місці, не намагалась повернутись в будинок за адресою: АДРЕСА_2 , дітей не відвідує та не цікавиться їх життям. Вихованням, фінансовим забезпечення, доглядом та сімейним теплом забезпечує батько самостійно.

ОСОБА_1 також зазначив, що ОСОБА_2 схильна до зловживання спиртними напоями, водила сторонніх людей, чоловік в будинок, де з нею проживали діти, кричала на них, принижувала особисту гідність і самооцінку дітей. Виманювала у них, з метою вживання спиртного, особисті грошові кошти. З її присутності в будинку була створена настільки гнітюча атмосфера, що старший син взагалі пішов з дому і не проживав в будинку. З середини серпня 2026 року ОСОБА_2 в будинку не проживає та жодним чином не приймає участі у вихованні і забезпеченні дітей, не цікавиться їх життям.

Заінтересована особа ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи була належним чином повідомлена.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Допитаний під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_1 повідомив суду, що з 2012 року по 2024 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_2 у шлюбі народилось 4 дітей. На початку 2026 року донька ОСОБА_9 , попросила його допомоги. Мати дітей почала сильно пити і вдома стала вкрай негативно себе поводити, конфліктувати, сварки були, провокації та крики. Після чого вони пішли в СЗД і написали заяву, бо мати крала особисті кошти ОСОБА_10 . За ці гроші ОСОБА_2 випивала. Спочатку це терпіли, а потім це стало нестерпно. Після розірвання шлюбу проживали разом. У п`яному стані ОСОБА_2 кидалася на дітей. В будинку під час його відсутності з`являлись сторонні люди, накривались «поляна». Дітей ОСОБА_2 виганяла, кричала і не давала вільно ходити по будинку. Весь час звертались до СЗД. Один з «кавалерів» вкрав генератор, і діти потім мерзли в будинку. Були вимушені в 5 –х виїхати 2-х кімнатну квартиру, щоб діти не мерзли. ОСОБА_2 не питає за дітей, не турбується за них. Він викликав поліцію, бо були якісь сторонні чоловіки. ОСОБА_2 накивувалась на нього з зброєю. Також, в будинку пропали ключі від автомобіля в якому він зберігав зброю і особисті речі. Почали зникати коштовні речі. ОСОБА_2 не впускала доньку ОСОБА_10 взимку додому спати. Викликали поліцію через це, ходили СЗД. ОСОБА_2 сильно пила, дітей не випускала з дому. Тому часто викликали поліцію. Для того, щоб не було провокаційних моментів він не проживав в будинку. Зараз він в будинку все налагодив, вдома чисто, є їжа, діти заспокоїлись. Раніше діти не хотіли буди вдома з матір`ю. Старший 16-ти річний син почав повертатися додому, коли матері не було в будинку. В ОСОБА_2 є інше місце для проживання, маємо ще 1-кімнатну квартиру. ОСОБА_2 зараз з ними не проживає приблизно з 25 серпня 2026 року. На неї виписаний заборонний припис, після якого вона уникає спілкування з ними. Йому допомагає бабуся з дітьми, зараз все добре, спокійно, діти ходять до школи та садок, ОСОБА_11 почав повертатися додому. В будинку створені всі умови для дітей, однак переживають що як тільки вона повернеться, то всім дітям буде зле. Вона у відділені протидії сімейного насильства стоїть на обліку. Має схильність до агресивного алкоголізму, такі ж проблеми були у її батька. Наразі ОСОБА_2 ніде не працює. ОСОБА_2 пригнічувала, обзивала дітей, занижувала їх гідність та самооцінку. Останні рази 3,19, 21 серпня визивали поліцію. Фізично не вчиняла щодо дітей насильства, але це було психічне насильство, постійні крики, обзивання. Залишала менших дітей на старших. Гроші забирала у ОСОБА_10 , а у інших обманювала та обдурювала. Обмежувальний припис щодо спілкування з ним на 4,5 дів давали і вона їх на наступний день порушувала. За це в поліцію не доповідав, просто самостійно їй казав про заборонний припис і уникав спілкування з ОСОБА_2 .

Дослідивши доводи заяви, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно частиною 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (пункти 1, 4, 6 частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провад-ження № 61-17471св20), 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).

Відповідно статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22).

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне право-порушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Подібні висновки викладені Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі №569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо нього та їх дітей домашнє насильство, яке виражається у перебуванні ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, агресивній поведінці, погрозах на адресу ОСОБА_1 та неналежним виконанням своїх батьківських обов`язків.

Зі змісту наданих заявником відповідей органів поліції вбачається, що вони містять перелік звернень (20 червня 2026 року, 03 серпня 2026 року, 19 серпня 2026 року, 21 серпня 2026 року та 24 серпня 2026 року) самого заявника до поліції. Зазначені звернення відображають суб`єктивне сприйняття заявником дій ОСОБА_2 , зокрема щодо перебування її в агресив-ному стані та стані алкогольного сп`яніння, неналежного виконання батьківських обов`язків. За результатами розгляду цих звернень органами поліції за жодним із них ознак домашнього насильства не встановлено. Однак відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборон-ний припис стосовно кривдника серії АА № 523546 від 20 червня 2026 року.

На підщстаі повідомлень Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області встановлено, що для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_1 відсутні підстави передбачені ст. 214 КПК України.

Крім того, зі змісту листа Служби у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспіль-ського району Київської області від 16 вересня 2026 року № 14/29-295 вбачається, що 11 лютого 2025 року до служби надходила інформація про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та 25 серпня 2026 року складено Акт обстеження умов проживання та Акт з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї або реальної загрози його вчинення. Після здійснення відповідних заходів, службою у правах дітей Пристоличної сільської ради направлена інформація щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків та порушення прав дітей до СЮП ВП Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області.

Так, пояснення заявника про застосування стосовно дітей фізичного насильства та про вчинення на них стороннього впливу будь-якими об`єктивними даними / доказами не підтверджені та не узгоджуються з наявними у справі доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факту вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 726/303/23).

З 24 серпня 2026 року ОСОБА_2 не проживає за місцем проживання неповнолітніх дітей та місці її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене в судовому засіданні підтвердив заявник ОСОБА_1 та його представник. Доказів протилежного суду не надано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3 статті 89 ЦПК України).

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, таким чином незалежно від особи заявника та від того в чиїх інтересах він діє, суд зобов`язаний незалежно від наявності чи результатів кримінального провадження, а також від існування між сторонами житлового або іншого спору, здійснити незалежну і повну оцінку всіх установлених факторів небезпеки щодо кожного заявника. Така оцінка має охоплювати характер заявленої поведінки, відомості про тілесні ушкодження та погрози, попередні й очікувані контакти сторін, можливість доступу ймовірного кривдника до постраждалих осіб, вразливість і найкращі інтереси дітей, сприйняття ними події, імовірність продовження або повторення насильства та тяжкість ймовірних наслідків. Жодна із цих обставин окремо не є ні безумовною підставою для видачі припису, ні підставою для відмови в його видачі, а тому рішення суду має ґрунтуватися на оцінці сукупності обставин, факторів небезпеки і пропорційності конкретних обмежень підтвердженій небезпеці.

Надані ОСОБА_1 відеозаписи не підтверджують обставин вчинення домашнього насильства. З наданих відеозаписів можливо лише встановити конфлікт між колишнім подружжям.

З огляду на вказане, суд вважає, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням обмежувального припису.

Наявні у справі докази свідчать лише про конфлікт між заявником і заінтересованою особою та не підтверджують ні факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, ні наявності реальних ризиків його вчинення в майбутньому. Відтак, такий конфлікт не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявник не довів факту вчинення стосовно нього та дітей заінтересованою особою домашнього насильства та наявності ризиків його продовження чи повторного вчинення, а тому правові підстави для видачі обмежувального припису відсутні.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 263-265, 350-2, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа (кривдник) : ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua