Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №357/19720/25
Суддя: Сомок О. А.
Справа № 357/19720/25
Провадження № 2-а/357/58/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , який діє через свого представника – адвоката Пакала Антона В`ячеславовича, через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №БЦРТЦК/1649 від 13.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № БЦРТЦК/1649. На підставі зазначеної Постанови Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень за нібито вчинене порушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП. У постанові формально зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до протоколу від 03.06.2025 року, близько 13 год. 45 хв., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 , відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, порушивши вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210- 1 КУпАП. ОСОБА_1 , був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час зупинки він пред`явив паспорт громадянина України, після чого йому повідомили, що Позивач начебто перебуває в розшуку. Жодних документальних підтверджень цьому повідомленню надано не було. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 , ввівши Позивача в оману, запевнили ОСОБА_1 , що його присутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 триватиме не більше 15 хвилин – винятково для оформлення повістки, після чого він зможе повернутися додому. Однак у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , фактично було позбавлено свободи пересування без надання будь-яких пояснень, оформлення відповідних документів чи направлень. Особи у військовій формі не представилися, не пояснили правовий статус ОСОБА_1 , а також не повідомили про правові підстави його затримання. Незаконне утримання тривало до моменту втручання адвоката, до якого звернувся ОСОБА_1 .
При цьому, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 не вручили Позивачу жодного направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Позивач не відмовлявся від проходження ВЛК на місці, однак наполягав на дотриманні належної процедури, зокрема просив надати можливість зібрати необхідні медичні документи за місцем проживання, що є передбаченою законом умовою для проходження такої комісії. Крім того, він запропонував оформити повістку та направлення на іншу дату, аби мати змогу отримати виписки з амбулаторної карти та лікарські висновки. Проте йому було відмовлено без надання жодних правових підстав.
21 листопада 2025 року Позивач дізнався про винесення щодо нього Постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — відповідну постанову він отримав у відповідь на адвокатський запит. Більше того, постанову було винесено без участі ОСОБА_1 , без виклику його для надання пояснень або ознайомлення з матеріалами справи, що є грубим порушенням його процесуальних прав.
Крім того, у вступній та описовій частинах Постанови зазначено, що Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. Натомість у резолютивній частині постанови вказано, що ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП. Таким чином, незрозумілим залишається, яке саме правопорушення інкримінується Позивачу: за ст. 210 чи ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про юридичну невизначеність та є підставою для визнання постанови незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Сомок О.А. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалено постанову № БЦРТЦК1649 від 13.06.2025. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання 26.12.2025 уповноваженим представником відповідача - Костина, копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не подав жодних заперечень чи клопотань.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Керуючись ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно даних військово-облікового документу з Резерв+, даті уточнено вчасно, номер в реєстрі Оберіг 210220200693347300001.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № БЦРТЦК/1649 від 13.06.2025 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до протоколу, 03.06.2025 близько 13 год. 45 хв. (дата та час вчинення правопорушення) в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, порушивши вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи проводився без присутності позивача, копія постанови не містить відмітки про отримання ОСОБА_1 копії цієї постанови.
В матеріалах справи міститься відповідь Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адвокатський запит, з якої вбачається, що на примусовому виконанні у відділі знаходиться постанова №БЦРТЦК/1649 від 13.06.2025 про стягнення із ОСОБА_1 , 51000 грн. штрафу на користь держави. ВП №78824736.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з такого.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За правилом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
За змістом статті 289 КУпАП вбачається, що в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає, що строки звернення позивача до суду підлягають поновленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 своєчасно отримав оскаржувану постанову, тобто в межах десятиденного строку на її оскарження.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:
- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно положень абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
В свою чергу, відповідач, будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
В даній справі судом встановлено, що 13.06.2025 відносно ОСОБА_1 було складено постанову №БЦРТЦК/1453 за змістом якої, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Проте, оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, тобто суб`єктом владних повноважень невірно кваліфіковано діяння позивача ОСОБА_3 .
За вказаних обставин справи суд вважає недоведеною правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення за частиною 3 статті 210 КУпАП.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи зазначене, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, який, у зв`язку із задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № БЦРТЦК/1649 від 13.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
СуддяО. А. Сомок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua