Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №640/22880/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22880/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мінаєва К.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Світ інструменту Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 16.02.2021 №UA100310/2021/000012/2.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом, 15.07.2015 ТОВ «Світ інструменту Україна» (Покупець) уклало з ТОВ «Світ інструменту» (Росія) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № MIR-MIU/150715 (далі Контракт) на поставку товару відповідно до Додаткової угоди до кожної партії відвантаженого товару, на умовах поставки FCA Ворсіно, FCA Біла Калитва відповідно до Інкотермс-2010.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар на загальну суму контракту; загальна сума дійсного контракту складає 480000,00 дол.США. Узгоджена сторонами ціна товару встановлюється в доларах США та вказується у Додатковій угоді та інвойсах на кожну поставку.

У ціну товару відповідно до умов базису поставки FCA включені наступні витрати Продавця: всі витрати, пов`язані з навантаженням товару та з оплатою митних формальностей та податків у країні Продавця, а також вартість тари, упаковки та маркування. Покупець зобов`язаний сплатити за поставлений товар ціну у сумі та строки, вказані в інвойсі. Ціна товару не може бути змінена після відправки товару та інвойсу Покупцю (пункт 2.5 Контракту).

Згідно з пунктом 5.1 Контракту Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару Покупець сплачує протягом 180 календарних дні з моменту відвантаження товару, підтвердженого копіями відвантажувальних документів.

За змістом Додаткової угоди №12 від 27.01.2020 до Контракту № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015 викладено пункт 1.1 Контракту у наступній редакції: « 1.1. Продавець продав, а Покупець купив на умовах базису поставки FCA Добрино, FCA Львовський, відповідно Інкотермс-2010 Товар відповідно до Додаткової угоди, до кожної партії відвантаженого товару».

Відповідно до Додаткової угоди №0902-1 від 09.02.2021 до Контракту сторони дійшли згоди про поставку партії товару на загальну суму 31355,48 дол.США.

На виконання контракту № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015, Додаткової угоди №0902-1 від 09.02.2021 до Контракту, рахунку-фактури (інвойсу) №0902-1 від 09.02.2021 було здійснено поставку ТОВ «Світ інструменту Україна» товарів (інструментів).

15.02.2021 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (по тексту МД) типу ІМ40ДЕ № UA100310/2021/403866, відповідно до якої до митного оформлення заявлено товари за 58 позиціями.

16.02.2021 митницею направлено декларанту повідомлення, в якому зазначено про виявлені недоліки, у зв`язку з чим відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. Запропоновано надати до митного органу наступні документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прайс-лист виробника товару.

Листом за вих.№ 16/1 від 16.02.2021 брокер ТОВ «УТС» повідомив про неможливість надання інших додаткових документів, просив прийняти рішення про визначення митної вартості товарів без врахування 10-денного терміну.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000012/2 від 16.02.2021 (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Так, в оскаржуваному рішенні, митним органом встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності:

- згідно наданих документів, а саме пункту 3.3 контракту від 15.07.2015 №MIR-MIU/150715 та інвойсу від 27.01.2021 № 2701-2, умовами поставки товару визначено FCA- Добрино (Російська Федерація). У пункті 2.2 договору про надання транспортно - експедиційних послуг від 06.02.2021 № 0602 зазначено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, узгоджується сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. До митного оформлення на загальну суму вартості транспортування - 33 000 грн. В наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 10.02.2021 б/н визначена транспортні витрати за маршрутом с.Добріно (РФ)-кордон України м.п. Бачівськ - 18 200 грн. Інформація про витрати на навантаження, вивантаження, інші операції з товарами відсутня. Таким чином, співставляючи суми, вказані в наданих документах, неможливо встановити всі складові транспортно - експедиційних послуг, які впливають на рівень митної вартості товарів відповідно до умов поставки.

- п. 2.5 контракту передбачено, що в ціну товару включена вартість упаковки, маркування та всі витрати, пов`язані з погрузкою товару. В контракті та інвойсі від 09.02.2021 № 0902-1 відсутні вищезазначені числові складові митної вартості товару, тому неможливо розрахувати вартість самого товару;

- прайс-лист № б/н від 09.02.2021 від продавця товарів наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, тобто сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, не містить зазначених умов поставки, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців.

- за результатом вибіркової перевірки з`ясовано, що власником задекларованих торгівельних марок Сибртех, Palisad, Sparta, Elfe, Stels та Тйших є підприємство MATRIZE Handels-Gmbh. Отже, виготовлення та розпорядження такими товарами може бути пов`язане з додатковим перерахування коштів на користь іншої особі. Також, при перевірці даних стосовно можливої пов`язаності осіб з`ясовано що засновниками обидвох підприємств є компанії, розташовані на Сейшелах за тотожною адресою. Дані стосовно кінцевих бенефіціарів відносяться до платних тарифів. Разом з тим, обидва підприємства користуються торгівельними марками підприємства MATRIZE Handels-Gmbh. Декларант у декларації митної вартості №UA100310/2021/403866 зазначив про відсутність пов`язаності осіб, проте враховуючи те, що право власності на торгівельні марки належить третій особі, декларантом не підтверджено відсутність впливу на ціну товару даного факту.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених за митними деклараціями.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що в ході судового розгляду доведено, що у спірних правовідносинах у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За фактичними обставинами справи відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. Декларант мав право надати відповідні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та пояснення щодо виявлених розбіжностей та невідповідностей в документах як під час консультації з митним органом, так і під час дії гарантійних зобов`язань, проте наданим законодавством правом він не скористався.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним відносинам, які стали підставою відмови для задоволення позову, оскільки митний орган не є апелянтом по справі.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Усі нормативно-правові акти застосовуються судом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо висновків митного органу про відсутність у прайс-листі № б/н від 09.02.2021 умов поставки, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Відображена у прайс-листі № б/н (термін дії з 09.02.2021 по 16.02.2021) вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №0902-1 від 09.02.2021. Водночас митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару повністю відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

З огляду на наведене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

При цьому, умови поставки товару визначені сторонами у контракті № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015 (з урахуванням Додаткової угоди №12 від 27.01.2020), відповідно до яких Продавець продав, а Покупець купив на умовах базису поставки FCA Добрино, FCA Львовський, відповідно Інкотермс-2010 Товар відповідно до Додаткової угоди, до кожної партії відвантаженого товару. У свою чергу, в рахунку-фактурі (інвойсі) також визначено умови поставки - FCA Добрино, Росія.

У силу вимог частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс), є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Отже, незазначення в прайс-листі умов поставки жодним чином не впливає на проведений декларантом розрахунок митної вартості товару за першим методом та не підтверджує наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а тому відсутність в наданому позивачем митному органу прайс-листі посилання на умови поставки не може впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару.

Щодо доводів митниці про те, що «власником задекларованих торгівельних марок Сибртех, Palisad, Sparta, Elfe, Stels та Тйших є підприємство MATRIZE Handels-Gmbh, а тому виготовлення та розпорядження такими товарами може бути пов`язане з додатковим перерахування коштів на користь іншої особі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно з пунктами 2.2, 2.5 контракту № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015 ціна кожної партії товару, яка підлягає сплаті за ввезений товар (ціна угоди), виділена з загальної суми Контракту, вказується в інвойсі та входить в загальну суму Контракту. У ціну товару відповідно до умов базису поставки FCA включені наступні витрати Продавця: всі витрати, пов`язані з навантаженням товару та з оплатою митних формальностей та податків у країні Продавця, а також вартість тари, упаковки та маркування. Покупець зобов`язаний сплатити за поставлений товар ціну в сумі та строки, вказані в інвойсі. Ціна товару не може бути змінена після відправки товару та інвойсу Покупцю.

Умовами контракту № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015 не передбачено понесення додаткових витрат за користування торгівельною маркою та/або інших витрати на користь третіх осіб, тому позивач не перераховував і не зобов`язаний перераховувати додаткові кошти на користь Matrize Handels-Gmbh або інших третіх осіб.

Крім того, в оскаржуваному рішенні митним органом не зазначено, з якою самою компанією позивач є пов`язаною особою. Місцезнаходження засновників за однією адресою (на Сейшелах), користування однією торгівельною маркою не є підставою для визнання осіб пов`язаними.

Таким чином, вказані зауваження митниці не можуть вважатись розбіжністю, у розумінні статті 53 МК України.

Щодо висновків митного органу про відсутність в контракті та інвойсі від 09.02.2021 № 0902-1 витрат на вартість упаковки, маркування та всі витрати, пов`язані з погрузкою товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 2.5 контракту № MIR-MIU/150715 від 15.07.2015 в ціну товару відповідно до умов базису поставки FCA включені наступні витрати Продавця: всі витрати, пов`язані з навантаженням товару та з оплатою митних формальностей та податків у країні Продавця, а також вартість тари, упаковки та маркування.

Включення витрат на упаковку, пакувальні матеріали, маркування та всі витрати, пов`язані з погрузкою товару, до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Варто зауважити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в цьому місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Відтак поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню покладає на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Отже, контрактом та встановленими ним умовами поставки FCA передбачено, що витрати на навантаження / завантаження несе продавець, а тому позивач не несе будь-які витрати. З поданих до митного оформлення документів встановлено відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, тому не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, у спірних правовідносинах вартість пакування, маркування, погрузки не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а тому в контракті та інвойсі правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі за №815/5781/17.

З огляду на зазначене, доводи митниці в частині відсутності відомостей щодо понесення витрат на вартість упаковки, маркування та всі витрати, пов`язані з погрузкою товару, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Щодо доводів митного органу про неможливість встановити складові транспортно-експедиційних послуг, які впливають на рівень митної вартості товарів відповідно до умов поставки, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підтвердження транспортних витрат до кордону України ТОВ «Світ інструменту Україна» надало митниці: договір №0602 від 06.02.2021 на транспортне обслуговування та перевезення вантажу в міжнародному та міжміському сполученні, накладну CMR від 10.02.2021, заявку від 05.02.2021 №04, довідку про транспортні витрати від 10.02.2021, видану ПФ «Форос».

Відповідно до пункту 2.2 договору №0602 від 06.02.2021 на транспортне обслуговування та перевезення вантажу в міжнародному та міжміському сполученні, укладеному між ФОП ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та Приватною фірмою «Форос» (Експедитор), конкретні умови виконання кожного перевезення узгоджується в разовому замовленні (заявці), яку Еспедитор направляє Перевізнику після попереднього узгоджування ним; замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору та має однакому з ним юридичну силу.

Згідно із заявкою №04 від 05.02.2021, у якій вказано, що вона є додатком до договору №1902/20 від 19.02.2020, маршрутом перевезення є Добрино с. Борщаговка (пункт завантаження Добрино, адреса розмитнення вантажу с. Вишневе, пункт розвантаження Київська область, с.Софіївська Борщаговка). Погоджена вартість послуг складає 33000 грн. Крім того, зазначено вартість нормативного простою автомобіля, зокрема, 1000 грн на території України.

За змістом довідки про транспортні витрати від 10.02.2021 №б/д витрати по перевезенню вантажу за маршрутом с.Добріно, Калузька область (Росія) кордон України, м.п.Бачівськ, становлять 18200,00 грн.

Так, судом першої інстанції, як підставу відмову в позові зазначено, що лише до суду разом з позовною заявою, а не до митного оформлення товару за митною декларацією №UA100310/2021/403866 від 15.02.2021 ТОВ «Світ інструменту Україна» надало договір №1902/20 від 19.02.2020, на підставі якого була складена заявка на перевезення №04 від 05.02.2021, а також рахунок від 17.02.2021 №1702 на оплату транспортних послуг (складений на підставі договору №1902/20 від 19.02.2020 та заявки №04 від 05.02.2021), на що також звернув увагу відповідач у додаткових поясненнях від 05.05.2025 за вх.№22317.

Тобто, 19.02.2020 між ТОВ «Світ інструменту Україна» (як клієнтом) та Приватною формою «Форос» (як перевізником) був укладений договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №1902/20, яким врегульовані взаємовідносини сторін по здійсненню перевізником автомобільним міжнародних перевезень вантажів клієнта та автомобільних перевезень вантажів клієнта по території України відповідно до умов, вказаних в заявках на здійснення конкретних перевезень. Надалі визначений договором №1902/20 від 19.02.2020 перевізник уклав договір №0602 від 06.02.2021 на транспортне обслуговування та перевезення вантажу в міжнародному та міжміському сполученні з ФОП ОСОБА_1 , який відповідно до відомостей з накладної CMR від 10.02.2021 (у графі 16) здійснив перевезення вантажу з пункту його завантаження населеного пункту с.Добріно, Калузька область (Росія) до пункту розвантаження с.Софіївська Борщаговка, Київська область (Україна).

Однак, вказані висновки суду першої інстанції спростовується доданими до митної декларації ІМ40ДЕ № UA100310/2021/403866 документами, та первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає покликання митного органу у додаткових поясненнях від 05.05.2025 за вх.№22317, як на підставу відмови, про те, що позивачем подано до суду додаткові докази у вигляді договору №1902 від 19.02.2020, а під час митного оформлення товару надавався договір транспортного обслуговування №0602 від 06.02.2021та заявка, яка має відношення до договору №1902 від 19.02.2020, безпідставними та такими, що помилково взяті до уваги судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, правовими положеннями ч. 1-2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1-2 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено право позивача подати до суду разом з позовною заявою всі наявні у останнього належні докази для захисту своїх прав та законних інтересів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не може бути обмежений у можливості доводити обставини справи виключно доказами, які були в його розпорядженні під час виникнення спірних правовідносин.

Між іншим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ненадання позивачем певних видів документів митниці не повинно само по собі зумовлювати відмову в позові, без з`ясування значення цих документів, в даному випадку: договору №1902/20 від 19.02.2020, та обов`язку декларанта подати їх митному органу.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що митним органом, як суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивач мав обов`язок подати вказаний договір під час митного оформлення, як і не спростовано можливості його подання останнім, як належного доказу до суду першої інстанції.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які стали підставою відмови в задоволенні позову, зокрема, ненадання ТОВ «Світ інструменту Україна» до митного органу договору №1902/20 від 19.02.2020, на підставі якого була складена заявка на перевезення №04 від 05.02.2021, а також рахунок від 17.02.2021 №1702 на оплату транспортних послуг (складений на підставі договору №1902/20 від 19.02.2020 та заявки №04 від 05.02.2021), оскільки вказані обставини заявлено Київською митницею тільки під час розгляду справи в суді, і не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Так, в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі №813/4202/16 зазначено, що:

«Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вимоги вказаної норми, повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав невизнання заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішенні про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки під час здійснення митного оформлення товару та прийняття рішення про коригування митної вартості вони не були заявлені.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17».

Також, заслуговують на увагу суду подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 24.01.2019 року у справі № 821/1697/17, від 11.02.2021 у справі №826/8228/16, від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 та від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в даному випадку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову саме через підстави ненадання позивачем до митного органу вище зазначених первинних документів, оскільки вказані обставини не були не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржуване рішення Київської митниці від 16.02.2021 №UA100310/2021/000012/2 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. за подання адміністративного позову, та 2724,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на задоволення позовних вимог, вказаний судовий збір в розмірі 4994,00 грн. (2270,00 грн. за подання позовної заяви + 2724,00 грн. за подання апеляційної скарги) підлягає стягненню на користь позивачу з відповідача.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 16.02.2021 №UA100310/2021/000012/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (ЄДРПОУ 37311013), витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 994,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 19.10.2026 року