Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/16030/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: містобудування; архітектурної діяльності

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №320/16030/23

Суддя: Грибан Інна Олександрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16030/23 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Кузьмишина О.М.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Костюк О.В.

пр-к позивача Тугай В.С.

пр-к відповідача Безносюк В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» звернулося з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати пункт 1 та абзац перший пункт 5 «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15;

- зобов`язати відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15, шляхом викладення пункту 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу «Містобудівні умови та обмеження» в наступній редакції: «Гранично допустима висота об`єкта проектування h=82,6 м (відповідно до містобудівної документації, заяв ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61, від 31.01.2023 №31-01/02-23, від 08.03.2023 №03-01 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення за зобов`язання вчинити певні дії. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 01.03.2023 №116 про відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 22.03.2023 №164 про відмову позивачу внесенні змін до містобудівних умов та обмежень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, оскаржувані положення містобудівних умов та дії відповідача по відмові у внесенні змін до містобудівних умов від 11.01 2023 є протиправними та безпідставно обмежують право позивача, як забудовника.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД задоволено повністю.

У подальшому, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 320/16030/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2025року зазначав, що судами попередніх інстанції не було достовірно встановлено факту знаходження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:71:143:0003 у межах історичного ареалу м.Києва, що не давало можливості судам надати оцінку оскарженим містобудівним умовам та обмеженням на предмет приписів щодо погодження виконання будівельних робіт з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до наказу Мінкультури від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м.Києва».

Крім того, Верховний суд вказував, що, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №640/28978/20, оскільки земельна ділянка по вул.Кудряшова,14-а у м.Києві кадастровий номер 8000000000:71:143:0003 за функціональним призначенням переважно віднесена до територій комунально-складських, а частково до території житлової багатоквартирної забудови, у разі встановлення факту знаходження земельної ділянки у межах історичного ареалу м.Києва, судам слід встановити віднесення її чи ні до визначених зон регулювання забудови згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 оскільки знаходження бажаного місця забудови впливає на обмеження будівництва зокрема і щодо висотності.

При повторному розгляді справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . У подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року апеляційне провадження за його апеляційною скаргою закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та вирішено перейти із письмового провадження у відкрите судове засідання на 30 вересня 2026 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, п. 41 рішення Київської міської ради №125/1335 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 18.03.2004 затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівля і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом`янському районі м. Києва.

Зокрема, визначено передати позивачу за умови виконання п.41.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,39 га для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням по вул. Кудряшова, 14-а у Солом`янському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

01.07.2004 між позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі п.41 рішення Київської міської ради від 18.03.2004 №125/1335 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,3874 га за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом`янському районі м. Києва з цільовим призначенням - для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням строком на 10 років.

Договір оренди земельної ділянки посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. 01.07.2004 та зареєстровано в реєстрі за №2-1666 і зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 15.04.2004 за №72-6-00175.

05 квітня 2016 року між Київською міською радою та позивачем було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з яким договір оренди земельної ділянки від 01.07.2004 було поновлено на 10 років.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, - право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:143:0003 було зареєстровано за позивачем 05.04.2016.

Під час користування земельною ділянкою за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом`янському районі м. Києва позивач набув право власності на нерухоме майно на цій же земельній ділянці на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2014 у справі №755/3623/14-ц.

30.11.2021 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД звернулось до відповідача із заявою №61, в якій просило надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 14-А», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:143:0003 з проханням визначити у містобудівних умовах та обмеженнях граничну висоту будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації.

У зв`язку з відмовою відповідача у наданні зазначених вище містобудівних умов та обмежень, позивач звернувся до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суд міста Києва від 02.06.2022 по справі №640/4933/22, позовні вимоги ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД ухвалено:

-визнати протиправним рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджене наказом від 14 грудня 2021 року № 1774 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: місто Київ, вулиця Кудряшова, 14-А», кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:143:0003;

-зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД (код ЄДРПОУ 21584985, 03035. м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А) містобудівні умови та обмеження на підставі заяви від 30.11.2021 року № 61, яка подана через Центр надання адміністративних послуг від 30.11.2021 № 50382-006475377-013-16 та зареєстрована в Департаменті архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вх. № 20419/0/7-1-21 від 01.12.2021, про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: місто Київ, вулиця Кудряшова, 14-А», кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:143:0003 з визначенням у містобудівних умовах та обмеженнях граничної висоти будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/33 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 30.11.2021 №61 видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ вул. Кудряшова, 14-А, які затверджені наказом відповідача від 11.01.2023 №15, реєстраційний №ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357».

За змістом пункту 1 Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 (гранично допустим висотність будинків, будівель та споруд у метрах) визначено наступні обмеження:

« 44.9 м (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 «Питання використання приаеродромної території», заяви Товариства з обмеженої» відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Остаточно висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН 15.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки Основні положення», ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об`єкта та суміжної забудови висновку щодо несучої здатності конструкцій та їх експлуатаційної придатності)».

Позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни до п. 1 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 в частині зміни гранично допустимої висоти об`єкта будівництва до 82,60 метрів, оскільки вказана обмежена гранично допустима висотність будинків будівель та споруд не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та протиправно обмежує позивача у праві на реалізацію намірів забудови, листом від 31.01.2023 № 31-01/02-23 (реєстраційний номер Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ZM01:7850:5361:8864:3034 від 31.01.2023)

01 березня 2023 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказом №116 затвердив відмову ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Кудряшова, 14-А, затверджених наказом Департаменту від 11.01.2023 № 15, реєстраційний номер ЄДЕССБМU01:4683-8214-1828-4357, з підстав того, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень будови земельної ділянки здійснена відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

У Примітці до вказаної відмови відповідача зазначено, що відповідач відмовляє у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень з урахуванням пам`ятко-охоронного законодавства на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних арештів м. Києва», вказавши, що земельна ділянка потрапляє до території Центрального історичного ареалу та розташована поза межами зон охорони пам`яток.

08 березня 2023 року позивач повторно подав заяву № 03-01 реєстраційний номер Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва -М01:4675:5007:8704:1762 від 09.03.2023) про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 із вказаним вище обґрунтуванням, надавши копію Оцінки експлуатанта аеродрому.

Відповідно до Оцінки експлуатанта аеродрому «Київ» (Жуляни), наданої Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Київ» (Жуляни) від 07.02.2023 № 7.4.1-24-8 встановлено, що об`єкт будівництва (реконструкція нежитлових будівель з паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 14-А) з абсолютною відміткою найвищої точки 221,40 м та з абсолютною відміткою найвищої точки крану 223,90 м не порушує критеріїв першої групи, розміщується в межах поверхні обмеження перешкод внутрішньої горизонтальної поверхні та не впливатиме на засоби зв`язку, навігації та спостереження експлуатанта аеродрому державної авіації.

Відповідно до Висновку Державної авіаційної служби України, сформованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 07.02.2023 встановлено, що об`єкт не впливатиме на безпеку польотів повітряних суден, абсолютна відмітка об`єкту становить не 221,40 м.

22 березня 2023 року відповідач наказом від 22.03.2023 №164 повторно затвердив відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції нежитлових будівель А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Кудряшова, 14-А, затверджених наказом Департаменту від 11.01.2023 № 15, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:4683--8214-1828-4357, з обґрунтуванням аналогічних підстав, зазначених у листі від 01.03.2023.

Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка за адресою: місто Київ, вулиця Кудряшова, 14-А», кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:143:0003, розташована поза межами центральної частини історичного ареалу м. Києва та на периферії території, віднесеної до історичного ареалу та не відноситься до зон регулювання забудови визначених містобудівною документацією, зокрема зон І, ІІ або ІІІ категорій.

Довідка (витяг) з містобудівного кадастру була надана Департаментом на пряме виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду, якою у Відповідача було витребувано відомості про входження земельної ділянки за адресою: м. Київ, вулиця Кудряшова, будинок 14-А, кадастровий номер 8000000000:72:143:003 до меж історичних ареалів, відповідно до Генерального плану міста Києва.

Відповідно до довідки (витягу) з містобудівного кадастру від 20.01.2026, а також довідки (витягу) з містобудівного кадастру від грудня 2021 року Департаменту містобудування та архітектури, спірна земельна ділянка, а саме за адресою: м. Київ, вулиця Кудряшова, будинок 14-А, кадастровий номер 8000000000:72:143:003, віднесена до території історичного ареалу м. Києва.

У матеріалах справи наявні: викопіювання з топографо-геодезичного плану, кадастровий план спірної земельної ділянки, фрагменти з містобудівного кадастру м. Києва, Історико-містобудівний опорний план, який міститься у складі Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804,

У матеріалах справи також наявний висновок за підписом сертифікованого експерта Григорової Т.Г. щодо земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 14-А.

07.06.2016 архітектору Григоровій Т.Г. видано Кваліфікаційний сертифікат архітектора нового зразка (серія АА № 003007).

Відповідно до Свідоцтва від 28.05.2021 № 3810 Григорова Т.Г. пройшла підвищення кваліфікації архітектора

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За визначеннями, що містяться в пунктах 4, 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, про що зазначено у частині 1 статті 25 Закону №3038-VI.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).

Пунктами 2, 3, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 24 Закону №3038-VI визначено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і Державному земельному кадастрах.

Згідно з Положенням про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року №90, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до пункту 6.43 вказаного Положення до завдань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відноситься надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури, здійснивши розгляд заяви про намір щодо забудови земельної ділянки, поданою фізичною або юридичною особою, наділений повноваженнями з надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови.

Згідно з частинами 1-2 статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (частина 2 цієї статті).

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації частина 4 статті 26 Закону № 3038-VI).

За правилами частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частинами 2-5 статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а, від 14.02.2023 у справі № 640/24975/21.

Законом №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду (частина 8 статті 29 цього Закону).

Закон №3038-VI визначає умови внесення змін до містобудівних умов та обмежень, однак правові підстави для внесення змін до містобудівних умов та обмежень не конкретизує. Проте з аналізу його положень слідує, що правовою підставою внесення змін до містобудівних умов та обмежень може бути, зокрема, зміна намірів забудови, однак якщо ці зміни не суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Як вбачається з висновків, зроблених судом вище, оцінка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації належить відповідним уповноваженим органами містобудування та архітектури.

Відтак, норму частини 8 статті 29 Закону №3038-VI слід розуміти так, що зміни до містобудівних умов та обмежень вносяться за заявою замовника органом, що надав містобудівні умови та обмеження, а у разі видачі містобудівних умов та обмежень, які не відповідають поданій заяві про їх видачу, та/або законодавству у сфері містобудування - за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з наміром здійснити реконструкцію об`єкту нерухомого майна, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД звернулось 30.11.2021 до відповідача із заявою №61, в якій просило надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ.А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м.Київ вул. Кудряшова, 14-А», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:143:0003 з проханням визначити у містобудівних умовах та обмеженнях граничну висоту будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації.

При цьому, вказані наміри позивача по забудові та використанні належної йому на праві користування земельної ділянки з моменту укладення договору оренди від 01.07.2004 та договору про поновлення договору оренди від 15.04.2016 не змінились, як і цільове призначення такої земельної ділянки.

Надалі, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 та заяви позивача від 30.11.2021 №61 відповідачем було видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва: Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ вул. Кудряшова, 14-А, які затверджені наказом відповідача від 11.01.2023 №15, реєстраційний № ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, пункт 1 яких (гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) містить наступний зміст: « 44.9 м (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 «Питання використання приаеродромної території», заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Остаточно висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки Основні положення», ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об`єкта та суміжної забудови висновку щодо несучої здатності конструкцій та їх експлуатаційної придатності)».

Відповідно до першого абзацу п. 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» оскаржених містобудівних умов та обмежень - об`єкт проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»). Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується із встановленими відповідачем у МУО обмеженнями, зокрема щодо гранично допустимої висоти забудови, а також із висновком відповідача про розташування об`єкта проектування в межах Центрального історичного ареалу м. Києва.

З цією метою позивач звертався до відповідача із заявами про внесення змін до містобудівних умов та обмежень, однак за результатами їх розгляду відповідачем було прийнято рішення про відмову у внесенні відповідних змін, оформлені наказами від 01.03.2023 № 116 та від 22.03.2023 № 164.

Вважаючи такі рішення, а також окремі положення виданих містобудівних умов та обмежень протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від -8.06.2000 № 1805-III (далі - Закон №1805-III), межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 32 Закону №1805-III, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць, вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.

На виконання Закону 1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).

Відповідно до пункту 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів них населених місць.

Пунктом 10 Порядку № 318 закріплено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

Згідно із положеннями частини 6 статті 31 Закону №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів та зміни до неї не потребують погодження державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, отримання будь-яких інших погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо, не передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони.

Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зони охорони приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо зон охорони пам`яток національного значення, історико-культурних заповідників державного значення, історико-культурних заповідних територій;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення; історико-культурних заповідників місцевого значення.

Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).

Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони, затвердження науково-проектної документації та внесення змін до неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміна визначених меж і режимів використання зон охорони здійснюється відповідно до цієї статті (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Частиною 2 ст. 32 Закону №1805-III вказано, що до визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять:

у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території;

за межами населених пунктів - 300 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території.

У межах зон охорони забороняється проведення:

робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам`ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови;

будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам`яток археології), або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється, понад граничний рівень, який визначається як подвійна сума висоти пам`ятки та висоти такого об`єкта.

Верховним Судом з приводу застосування положень статті 54 Конституції України, статей 1, 2, 5, 6, 32 та 35 Закону № 1805-III, а також Порядку № 318 висловлювалась правова позиція, зокрема і у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21.

Зокрема Верховний Суд виснував, що:

«… положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку № 318 у контексті виникнення спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;

- відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини».

Колегія суддів зазначає, що Генеральний план міста Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону № 1805-III та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

Генеральний план населеного пункту має обов`язковий характер для всіх суб`єктів містобудівної діяльності, а його вимоги підлягають не довільному тлумаченню, а неухильному дотриманню при розробленні містобудівної документації нижчого рівня, зокрема, детальних планів територій.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №380/873/22.

Так, згідно з частиною першої та чотирнадцятої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Як наслідок, межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Як вбачається із довідки (витягу) з містобудівного кадастру від 01.06.2023 та від 26.01.2026, наданої Департаментом містобудування та архітектури, спірна земельна ділянка віднесена до території історичного ареалу м. Києва.

Водночас, згідно графічних матеріалів Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, у тому числі історико-містобудівного опорного плану як складової частини зазначеної містобудівної документації, суд встановив, що спірна земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 14-А, кадастровий номер 8000000000:72:143:0003, розташована поза межами центральної частини історичного ареалу м. Києва та на периферії території, віднесеної до історичного ареалу (про що вказував Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2025р.).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що історико-містобудівний опорний план, як складова частина Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, містить межі історичного ядра міста, межі історичної частини міста, межі історичних ареалів, які визначені відповідно до умовних позначень історико-містобудівного опорного плану (том 2, а. с. 8).

Так, з позначень історико-містобудівного опорного плану чітко видно, що спірна земельна ділянка не входить в межі історичного ядра міста та межі історичної частини міста, а лише в межі історичних ареалів.

Також, історико-містобудівний опорний план, як складова частина Генерального плану міста Києва, містить відповідно до розпланувальної структури межі ядра центру, межі загальноміського центру, межі центральної розпланувальної зони, межі адміністративних районів та межу міста.

Отже, спірна земельна ділянка не входить в межі ядра центру, межі загальноміського центру, межі центральної розпланувальної зони (том 2, а. с. 8).

За таких обставин доводи апелянта про застосування до спірної земельної ділянки передбаченого Генеральним планом обмеження висоти забудови до 27 метрів є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи не підтверджено розташування цієї ділянки у межах Центральної планувальної зони.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів віднесення спірної земельної ділянки до зон регулювання забудови, визначених містобудівною документацією, зокрема зон І, ІІ або ІІІ категорій, які також визначені графічними матеріалами Генерального плану м. Києва, зокрема історико-містобудівним опорним планом.

Так, в зоні регулювання забудови І категорії забороняється: - розміщення нових промислових підприємств, транспортних, складських та інших споруд, що створюють значні вантажні потоки забруднюють повітряний та водний басейни, вогне- та вибухонебезпечних об`єктів; будівництво нових будинків і споруд, що належать до категорій висотних та підвищено поверховості. В зоні регулювання забудови II категорії забороняється: - розміщення нових промислових підприємств, транспортних, складських та інших споруд, що створюють значні вантажні потоки забруднюють повітряний та водний басейни, вогне- та вибухонебезпечних об`єктів; будівництво нових будинків і споруд, що належать до категорії висотних та підвищено поверховості. В зоні регулювання забудови III категорії забороняється: -розміщеннянових промислових підприємств, транспортних, складських та інших споруд, що створюють значні вантажні потоки, забруднюють повітряний та водний басейни, вогне- та вибухонебезпечних об`єктів; - масова висотна забудова. Одночасно допускається: - будівництво будівель і споруд підвищеної поверховості та окремих висотних об`єктіву визначених місцях з перевіркою та визначенням масштабу висоти об`єкту шляхом макетування або іншими методами формування об`ємно-просторово композиції забудови на наступних стадіях проектування об`єктів.

Історико-містобудівним опорним планом чітко визначені зони регулювання, а саме зони регулювання першої, другої та третьої категорій. Однак, спірна земельна ділянка не входить в жодну з них.

Отже, доводи апелянта про невиконання судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2025 у цій справі, є необґрунтованими, оскільки під час нового розгляду суд встановив як факт розташування спірної земельної ділянки в межах історичного ареалу м. Києва, так і питання її належності до визначених містобудівною документацією зон регулювання забудови.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 р. № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 220 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві», а саме додатком 1 визначені межі історико-культурних заповідників і зон охороні пам`яток історії та культури на території м. Києва. Відповідно до розділу 2 цього Додатку визначені охоронні зони, а розділом 3 - зони регулювання забудови І-ІІІ категорій з переліком відповідних вулиць.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до вказаного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 р. № 979 вулиця Кудряшова не зазначена в переліку жодної із вказаних зон.

Відтак, відсутні підстави вважати, що до спірної земельної ділянки застосовуються спеціальні обмеження забудови, встановлені для таких зон, у тому числі щодо граничної висоти об`єктів будівництва.

Згідно з положеннями підпункту 5.18 пункту 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 р. № 381, завданнями Департаменту є погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація або виконання яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони у порядку, встановленому законодавством.

Отже, до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об`єктів. У висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 22.09.2021 р. у справі № 640/3418/20, зазначено, що до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів.

Таким чином, проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження іншими органами.

Зважаючи на викладене, вимога щодо зазначення в Містобудівних умовах та обмеженнях: «Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є протиправною та підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, є протиправним та підлягає скасуванню абзац перший пункт 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (- межі історичних ареалів) Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 р.

Щодо граничної висоти забудови суд вказує наступне.

Відповідно до графічних матеріалів Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, зокрема функціонального зонування території (розділу 4 Графічна частина, пункт 02 Опорний план), земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 14-А, кадастровий номер 8000000000:72:143:0003, розташована у межах території багатоповерхової житлової забудови.

Крім того, проект об`єкта будівництва Замовника за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А, кадастровий номер: 8000000000:72:143:0003 відповідає ДБН В. 2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», адже висота будинку (враховуючи п. 4.9 ДБН В.1.1-7:2016 щодо умовної висоти будинку в метрах) відповідає вимогам ДБН щодо умовної висоти до 73,5м включно.

Так, ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» поширюється на проектування нових і реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення житлових будинків з умовною висотою до 73,5 м включно: одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб літнього віку і осіб з інвалідністю та гуртожитки.

Згідно п. 3.10 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», умовна висота будинку - це висота, яка визначається різницею позначок найнижчого рівня проїзду (встановлення) пожежних авто драбин (автопідйомників) і підлоги верхнього поверху без урахування верхніх технічних поверхів, якщо на технічних поверхах розміщено лише інженерні обладнання та комунікації будинку (крім випадків, обумовлених у НД).

Відповідно до п. 4.9 Примітка 1. Н - значення умовної висоти будинку в метрах. Умовна висота житлових будинків, у яких на верхньому поверсі розташовані лише квартири у двох рівнях, визначається за позначкою нижнього рівня квартир, якщо вихід з квартир до загального коридору будинку (на сходову клітку) влаштовано лише на нижньому рівні квартир.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виданих містобудівних умовам та обмежень від 11.01.2023 за адресою: місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 14-А передбачено будівництво саме житлового комплексу з паркінгом.

Як наслідок, гранично допустима висотність відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» має бути до 73,5 м включно( умовна позначка).

В свою чергу, в проекті висотності об`єкту зазначено, що абсолютна відмітка найвищої точки об`єкта в балтійській системі висот Н=221,4 метрів в розрізі дорівнює 82,6 м, що відповідає Висновкам Державіаслужби та не суперечить вимогам п. 3.10, 4.9 ДБН В.1.1-7:2016.

Так, відповідно до висновку Державіаслужби України щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території (реєстраційний номер в ЄДЕССБ М Н01:4310-7105-6684-7575), житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Кудряшова, буд. 14-А з абсолютною відміткою поверхні землі на ділянці будівництва в балтійській системі висот 138,8 метрів; абсолютною відміткою найвищої точки об`єкта в балтійській системі висот Н=221,4 метрів за відповідними географічними координатами (WGS-84) не впливатиме на безпеку польотів повітряних суден за першою та/або другою групою критеріїв. Гранична висота об`єкта Н=82,6 метрів. Об`єкт підлягає денному маркуванню/світлоогородженню.

Також, КП Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), який територіально знаходиться найближче до вказаного об`єкту будівництва, надав Оцінку експлуатанта аеродрому «Київ» (Жуляни) від 07.02.2023 № 7.4.1-24-8, відповідно до якої об`єкт будівництва з абсолютною відміткою верху 221,40 метрів та з абсолютною відміткою крану 223,90 метрів не порушує критеріїв першої групи. Об`єкт не виливатиме на засоби зв`язку, навігації та спостереження (як експлуатанта аеродрому державної авіації). Отже, з врахуванням безпеки польотів, відсутні нормативно-правові обмеження гранично-допустимої висотності забудови до висоти 223,90 м.

Згідно наданих позивачем доказів вбачається, що житловий комплекс позивача запроектований на 26 поверхів, на останніх поверхах (це 25 і 26 поверхи) будуть розташовані двоповерхові квартири, із яких нижній (25-й поверх) буде мати висоту не вище 73.5 м. Це поверх, на який буде доступ пожежної драбини.

Отже, проект об`єкта будівництва позивача відповідає ДБН В. 2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», адже висота будинку (враховуючи п. 4.9 ДБН В. 1.1-7:2016 щодо умовної висоти будинку в метрах) відповідає вимогам ДБН щодо умовної висоти до 73.5 м. включно.

Відповідно, умовна висота будинку не перевищує допустимі нормативні показники, а гранична висота визначена відповідно до проектної відмітки найвищої точки об`єкта.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що:

- спірна земельна ділянка не відноситься до зон регулювання забудови І, ІІ та ІІІ категорій;

- у межах цієї ділянки відсутні встановлені містобудівною документацією обмеження щодо граничної висоти забудови;

- визначена гранична висота об`єкта у 82,6 м відповідає вимогам чинних державних будівельних норм, а також погоджена уповноваженим органом у сфері авіаційної безпеки.

Таким чином, визначена пунктом 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 р. граничнодопустима висота об`єкту 44,9 м є протиправною, що тягне за собою скасування оскаржуваного пункту.

Також, враховуючи наведене, є правомірним внесення змін до Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023.

Враховуючи, що згідно положень чинного законодавства України, повноваженнями по внесенню змін до оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень наділений виключно відповідач, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача є покладення на відповідача обов`язку внесення змін до Містобудівних умов та обмежень.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження щодо надання містобудівних умов і обмежень (так само як внесення змін вже до діючих містобудівних умов та обмежень) чи надання мотивованої відмови у його їх наданні регламентовано положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підстави, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган влади повинен надати містобудівні умови та обмеження або внести до них зміни. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18, від 03.04.2020 № 640/18866/18, від 16.03.2021 № 640/565/19.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених під час її розгляду.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно підтверджувати, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 р. -

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.М. Кузьмишина

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року)

Оригінал: reyestr.court.gov.ua