Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №620/11764/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11764/24 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Державне підприємство «Чернігівський військовий лісгосп» (далі – позивач/апелянт/ДП «Чернігівський військовий лісгосп») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі – відповідач/ГУ ДПС у Чернігівській області) про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС в Чернігівській області 15 травня 2024 року, а саме: № 8178/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів (крім рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів в частині деревини - в розмірі 10 % від суми несвоєчасної сплати – 5 835, 89 грн; № 8179/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів ( крім рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів в частині деревини - в розмірі 5 % та 10 % від суми несвоєчасної сплати – 420 422, 12 грн; № 8180/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів в частині деревини - в розмірі 5 % та 10 % від суми несвоєчасної сплати – 217 702, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без урахування обставин, які об`єктивно перешкоджали ДП «Чернігівський військовий лісгосп» своєчасно виконати податкові обов`язки та звільняють його від фінансової відповідальності. Позивач зазначав, що своєчасно подав податкові декларації, однак не мав достатніх грошових коштів для сплати задекларованих зобов`язань із рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у встановлені строки. Несвоєчасну сплату пов`язував з наслідками військової агресії Російської Федерації проти України, проведенням активних бойових дій на території Чернігівської області, перебуванням підприємства у простої з 24 лютого до 04 квітня 2022 року та припиненням господарської діяльності протягом цього періоду. Наголошував, що у III–IV кварталах 2022 року обсяги реалізації продукції суттєво зменшилися, підприємство безоплатно постачало паливні дрова військовим частинам, а з 14 грудня 2022 року працювало в режимі неповного робочого тижня. Додатково посилався на наявність дебіторської заборгованості, яка станом на 31 грудня 2022 року становила 1 964 тис. грн, та що наявні кошти спрямовувалися на виплату заробітної плати, сплату податків, оплату палива, комунальних послуг та інших витрат, необхідних для забезпечення діяльності підприємства, унаслідок чого коштів для своєчасної сплати спірних рентних платежів не вистачало. На обґрунтування підстав для звільнення від відповідальності позивач посилався на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а також положення пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу щодо вчинення діяння внаслідок обставин непереборної сили. У цьому контексті наводив лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року та положення затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією. Стверджує, що контролюючий орган не врахував наданих підприємством письмових пояснень щодо причин несвоєчасної сплати податкових зобов`язань та обставин, які, на думку позивача, виключають його фінансову відповідальність, а висновки акта камеральної перевірки не містять належного обґрунтування застосування штрафних санкцій.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ДП «Чернігівський військовий лісгосп».

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань із рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за III та IV квартали 2022 року, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України. Суд зазначив, що відповідальність за таке порушення передбачена пунктом 124.1 статті 124 цього Кодексу у вигляді штрафу в розмірі 5 або 10 відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від тривалості прострочення, та розцінив цю норму як загальний припис, що застосовується незалежно від причин несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання. Оцінюючи посилання позивача на неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та запровадженням воєнного стану, суд указав, що після набрання чинності Законом України №2260-IX застосування передбаченого підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільнення від відповідальності залежить від підтвердження такої неможливості у встановленому порядку. За висновком суду, Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, передбачає подання платником податків відповідної заяви та підтвердних документів, на підставі яких контролюючий орган установлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами, спричиненими збройною агресією, та неможливістю виконання конкретного податкового обов`язку і приймає відповідне рішення. ДП «Чернігівський військовий лісгосп» із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків до контролюючого органу не зверталося, що визнав його представник у судовому засіданні, а рішення про підтвердження такої неможливості щодо підприємства не приймалося. За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач вважається таким, який має можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, а тому повинен був сплатити узгоджені суми рентної плати у встановлені законодавством строки. Оскільки позивач не спростував зафіксованих актом камеральної перевірки порушень, а обставин, які звільняють його від відповідальності, судом не встановлено, застосування штрафних санкцій визнано обґрунтованим, а підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - відсутніми.

В апеляційній скарзі ДП «Чернігівський військовий лісгосп» просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначило, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив належним чином докази та допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Суд фактично обмежився посиланням на акт камеральної перевірки, не надавши оцінки поданим підприємством 30 квітня 2024 року запереченням до цього акта, результатам їх розгляду, податковим деклараціям, платіжним документам та доказам припинення господарської діяльності внаслідок військової агресії російської федерації. Апелянт наголошує на недотриманні контролюючим органом порядку розгляду заперечень та прийняття податкових повідомлень-рішень, установленого статтею 86 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначає, що у відповіді ГУ ДПС у Чернігівській області від 14 травня 2024 року повідомлено про розгляд заперечень 08 травня 2024 року, однак не вказано, ким саме їх розглянуто, та не надано висновку відповідної комісії, на підставі якого мали прийматися оскаржувані рішення. Вважає, що неврахування своєчасно поданих заперечень є підставою для скасування таких рішень, а акт перевірки сам по собі не встановлює відповідальності платника податків та не створює для нього обов`язку зі сплати штрафних санкцій. Крім того, підприємство ставить під сумнів повноваження посадової особи, яка прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів уповноваження виконувача обов`язків начальника Чернігівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Юлії Бендюк на їх прийняття. Звертає увагу, що додатки до цих рішень підписані іншою особою - Людмилою Козир, а суд зазначених обставин не перевірив. Також стверджує, що проведення у квітні 2024 року камеральної перевірки декларацій за III та IV квартали 2022 року порушує передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України тридцятиденний строк, у зв`язку із чим вважає перевірку протиправною, а складений за її результатами акт - одержаним із порушенням закону доказом. Заперечуючи наявність підстав для застосування штрафних санкцій, апелянт посилається на неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків унаслідок бойових дій, припинення роботи підприємства та перебування працівників у простої. На підтвердження наявності обставин непереборної сили наводить лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 та положення Переліку територій, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309. Наголошує, що Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків своїх обов`язків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, а тому обов`язок підтверджувати неможливість сплати податків за звітні періоди до цієї дати законодавством не передбачався. Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо звільнення від відповідальності за умови виконання податкових обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану, а контролюючий орган не врахував передбаченої цією нормою зміни строків сплати. Додатково апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/6457/19 щодо належності повноважень із перерахунку та зменшення штрафних санкцій контролюючому органу і неможливості його підміни судом. Стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів підстав та обставин виникнення податкового боргу й порушення строків сплати відповідних узгоджених зобов`язань, а відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку довести правомірність оскаржуваних рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Зазначає, що камеральну перевірку проведено з питань своєчасності сплати самостійно визначених підприємством податкових зобов`язань із рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів із використанням інформації ІС «Податковий блок» про надходження коштів на відповідні казначейські рахунки. За результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань за III та IV квартали 2022 року, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України. Акт перевірки було направлено на юридичну адресу позивача рекомендованим листом та отримано підприємством 16 квітня 2024 року. Відповідач наголошує, що платник податків зобов`язаний самостійно сплачувати задекларовані суми податкових зобов`язань у встановлені законом строки, а за наявності податкового боргу сплачені кошти зараховуються в рахунок його погашення відповідно до черговості виникнення незалежно від зазначеного платником напряму сплати. Посилаючись на пункт 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, зазначає, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання до 30 календарних днів включно тягне застосування штрафу в розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу, а понад 30 календарних днів - 10 відсотків. У зв`язку з установленими порушеннями до підприємства оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штрафні санкції на загальну суму 643 960, 95 грн. Щодо посилань позивача на неможливість виконання податкових обов`язків у період воєнного стану відповідач зазначає, що застосування передбаченого підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільнення від відповідальності потребує підтвердження такої неможливості відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225. Наголошує, що підприємство не подавало до податкових органів заяви та підтвердних документів про відсутність можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, що підтверджується інформацією ІКС «Податковий блок». З огляду на це вважає застосування штрафних санкцій правомірним.

У відповіді на відзив ДП «Чернігівський військовий лісгосп» підтримує вимоги апеляційної скарги та зазначає, що відповідач не спростував доводів щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Наголошує, що суд обмежився посиланням на акт камеральної перевірки, не дослідивши подані підприємством 30 квітня 2024 року заперечення, висновок комісії за результатами їх розгляду, податкові декларації, платіжні документи та докази припинення діяльності підприємства внаслідок військової агресії російської федерації. Позивач повторно звертає увагу на порушення порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за наявності заперечень до акта перевірки такі рішення мали прийматися на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень. Водночас матеріали справи такого висновку не містять, а у відповіді ГУ ДПС у Чернігівській області від 14 травня 2024 року лише зазначено дату розгляду заперечень - 08 травня 2024 року, без вказівки на орган чи осіб, які їх розглянули. На переконання підприємства, неврахування своєчасно поданих заперечень є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, тоді як сам акт перевірки не встановлює відповідальності платника податків та не створює для нього відповідних обов`язків. Окремо підприємство наголошує на відсутності доказів повноважень посадових осіб, які підписали оскаржувані рішення та додатки до них. Посилаючись на пункт 20.4 статті 20 та підпункт 21.1.8 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, зазначає, що делеговані посадовим особам функції мають бути належним чином визначені, а інформація про уповноважених осіб - оприлюднена на офіційному веб-сайті ДПС України. За твердженням позивача, станом на 15 травня 2024 року на цьому веб-сайті була відсутня інформація про надання Юлії Биндюк повноважень на підписання податкових повідомлень-рішень, натомість оприлюднені відомості свідчать про надання їй таких повноважень лише з 14 серпня 2024 року наказом № 288. Крім того, позивач звертає увагу на особливості справляння рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема на збереження обов`язку подавати податкові декларації до кінця звітного року навіть у періодах, коли заготівля деревини не здійснювалася. Повторно посилається на наявність обставин непереборної сили, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, як на підставу для звільнення від відповідальності. Додатково наводить положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо скасування штрафних санкцій та ненарахування пені за умови сплати протягом 30 календарних днів із дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, податкового зобов`язання, нарахованого за результатами визначених цією нормою документальних перевірок. З урахуванням викладеного просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Оскільки справа не належить до категорій, для яких Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено обов`язковий апеляційний розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, то враховуючи, що жоден з учасників справи не заявив клопотання про її розгляд за його участю, а наявні докази є достатніми для вирішення спору, апеляційний розгляд відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ДП «Чернігівський військовий лісгосп» з питань своєчасності сплати самостійно визначених податкових зобов`язань із рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за III та IV квартали 2022 року. Перевірку проведено з використанням інформації ІС «Податковий блок» про надходження коштів на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

За результатами перевірки складено акт від 10 квітня 2024 року № 5186/Ж5/25-01-04-08, у якому контролюючий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених сум рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за зазначені звітні періоди та порушення пункту 57.1 статті 57 і пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом 124.1 статті 124 цього Кодексу.

Акт перевірки направлено на юридичну адресу підприємства рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримано позивачем 16 квітня 2024 року.

Не погодившись із висновками перевірки, 30 квітня 2024 року підприємство подало до ГУ ДПС у Чернігівській області заперечення до акта перевірки. У запереченнях позивач посилався, зокрема, на неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та наявність підстав для застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Обґрунтовуючи причини несвоєчасної сплати рентної плати, підприємство посилалося на перебування у простої з 24 лютого до 04 квітня 2022 року, припинення господарської діяльності протягом цього періоду, зменшення обсягів реалізації продукції у III–IV кварталах 2022 року, безоплатне постачання паливних дров військовим частинам та запровадження з 14 грудня 2022 року неповного робочого тижня. За твердженням позивача, зазначені обставини спричинили недостатність коштів для своєчасного виконання податкових обов`язків. Водночас із заявою та документами про неможливість виконання податкових обов`язків відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, підприємство до контролюючого органу не зверталося, що підтвердив його представник під час розгляду справи судом першої інстанції. Рішення про неможливість своєчасного виконання позивачем податкових обов`язків контролюючим органом не приймалося.

Листом від 14 травня 2024 року ГУ ДПС у Чернігівській області надало відповідь на заперечення, у якій зазначило, що їх розглянуто 08 травня 2024 року. За поясненнями позивача, зазначену відповідь підприємство отримало 16 травня 2024 року.

15 травня 2024 року ГУ ДПС у Чернігівській області за результатами камеральної перевірки прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 8178/Ж10/25-01-04-08, яким за несвоєчасну сплату рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу в сумі 5 835, 89 грн;

- № 8179/Ж10/25-01-04-08, яким за несвоєчасну сплату рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, застосовано штрафи у розмірах 5 та 10 відсотків погашеної суми податкового боргу на загальну суму 420 422, 12 грн;

- № 8180/Ж10/25-01-04-08, яким за несвоєчасну сплату рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини застосовано штрафи у розмірах 5 та 10 відсотків погашеної суми податкового боргу на загальну суму 217 702, 94 грн.

Загальна сума застосованих штрафних санкцій становила 643 960, 95 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано підприємством 20 травня 2024 року.

З акта камеральної перевірки та доданих до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень розрахунків вбачається, що штрафні санкції застосовано за несвоєчасну сплату зобов`язань із рентної плати, відображених у податковій звітності за III та IV квартали 2022 року. При цьому відповідні зобов`язання обліковувалися за різними видами рентної плати та територіальними громадами, що зумовило їх розмежування у трьох податкових повідомленнях-рішеннях.

Податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2024 року № 8178/Ж10/25-01-04-08 стосується рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, крім рентної плати за деревину, заготовлену в порядку рубок головного користування, за кодом платежу 13010200 щодо Іванівської територіальної громади. До розрахунку штрафу включено зобов`язання за III квартал 2022 року, відображене в поданому 08 листопада 2022 року розрахунку за формою додатка 9 до податкової декларації з рентної плати, реєстраційний номер 9233625932. Суму 58 358, 94 грн сплачено 14 лютого 2023 року із затримкою на 85 календарних днів, визначеною від граничного строку сплати 21 листопада 2022 року. Оскільки затримка перевищувала 30 календарних днів, контролюючий орган застосував штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що після округлення становить 5 835, 89 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2024 року № 8179/Ж10/25-01-04-08 стосується того самого виду рентної плати за кодом платежу 13010200, проте щодо Гончарівської територіальної громади. Підставою для розрахунку штрафів стали прострочені платежі за зобов`язаннями, відображеними в розрахунках за формою додатка 9: за III квартал 2022 року - у документі від 08 листопада 2022 року з реєстраційним номером 9233625985, за IV квартал 2022 року - у документі від 07 лютого 2023 року з реєстраційним номером 9305774017.

За зобов`язаннями за III квартал 2022 року до розрахунку включено погашений із простроченням податковий борг у загальній сумі 1 644 784, 70 грн. Зокрема, 263 657, 73 грн сплачено 20 лютого 2023 року із затримкою на 91 день, 1 000 000, 00 грн - 17 березня 2023 року із затримкою на 116 днів, 381 126, 97 грн - 22 березня 2023 року із затримкою на 121 день. До кожної із зазначених сум застосовано ставку штрафу 10 відсотків, внаслідок чого нараховано відповідно 26 365, 77 грн, 100 000, 00 грн та 38 112, 70 грн, а загалом - 164 478,47 грн.

За зобов`язаннями за IV квартал 2022 року до цього ж розрахунку включено прострочені платежі на загальну суму 2 868 873, 03 грн. Із них 618 873, 03 грн сплачено 22 березня 2023 року із затримкою на 30 календарних днів, у зв`язку з чим застосовано штраф у розмірі 5 відсотків - 30 943, 65 грн. Решту суми, а саме 2 250 000, 00 грн, погашено із затримкою понад 30 календарних днів: 250 000, 00 грн - 29 березня 2023 року, дві суми по 500 000, 00 грн - 31 березня 2023 року та 1 000 000, 00 грн - 06 квітня 2023 року. До цих платежів застосовано ставку штрафу 10 відсотків, що становить загалом 225 000, 00 грн. Таким чином, штраф за прострочення сплати зобов`язань за IV квартал 2022 року становить 255 943, 65 грн, а загальна сума штрафу за податковим повідомленням-рішенням № 8179/Ж10/25-01-04-08 - 420 422, 12 грн, тобто 164 478, 47 грн та 255 943, 65 грн за відповідні звітні періоди.

Податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2024 року № 8180/Ж10/25-01-04-08 стосується іншого виду платежу - рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, за кодом платежу 13010100 щодо Гончарівської територіальної громади. Розрахунок штрафу охоплює прострочені платежі за зобов`язаннями, відображеними в розрахунках за формою додатка 8 до податкової декларації з рентної плати: за III квартал 2022 року - у документі від 08 листопада 2022 року з реєстраційним номером 9233625725, за IV квартал 2022 року - у документі від 07 лютого 2023 року з реєстраційним номером 9305773949.

За III квартал 2022 року до розрахунку включено платежі на загальну суму 1 312 415, 49 грн, погашені з 31 січня до 17 березня 2023 року із затримкою від 71 до 116 календарних днів. Зокрема, 52 000, 00 грн сплачено 31 січня 2023 року, 45 000, 00 грн - 01 лютого 2023 року, 115 415, 49 грн - 14 лютого 2023 року, 200 000, 00 грн - 15 лютого 2023 року, 282 227, 65 грн - 20 лютого 2023 року, 247 000, 00 грн - 27 лютого 2023 року, 300 000, 00 грн - 28 лютого 2023 року та 70 772, 35 грн - 17 березня 2023 року. Оскільки прострочення кожного платежу перевищувало 30 календарних днів, до них застосовано ставку штрафу 10 відсотків. Сума штрафів, обчислених та округлених до копійок окремо за кожним платежем, становить 131 241, 56 грн.

За IV квартал 2022 року до розрахунку включено прострочені платежі на загальну суму 1 329 227, 65 грн. Суму 429 227, 65 грн сплачено 17 березня 2023 року із затримкою на 25 календарних днів, а 500 000,00 грн - 22 березня 2023 року із затримкою на 30 календарних днів. За цими платежами застосовано ставку штрафу 5 відсотків, що становить відповідно 21 461, 38 грн та 25 000, 00 грн. Суми 350 000, 00 грн і 50 000, 00 грн сплачено відповідно 23 та 29 березня 2023 року із затримкою на 31 та 37 календарних днів, внаслідок чого до них застосовано ставку штрафу 10 відсотків і нараховано відповідно 35 000, 00 грн та 5 000, 00 грн. Загальний розмір штрафу за прострочення сплати зобов`язань за IV квартал 2022 року становить 86 461, 38 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 8180/Ж10/25-01-04-08 становить 217 702, 94 грн та складається зі штрафів за III квартал 2022 року в сумі 131 241, 56 грн і за IV квартал 2022 року в сумі 86 461, 38 грн. Окремо додаток до цього рішення містить рядок щодо суми 0, 02 грн за документом від 09 лютого 2022 року з реєстраційним номером 9430627166, однак обчислений за цим рядком штраф після округлення становить 0,00 грн і на загальну суму застосованих санкцій не впливає.

Позивач оскаржив ці рішення в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 02 серпня 2024 року № 23548/6/99-00-06-03-02-06 скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2024 року протиправними, підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо справляння рентної плати, виконання платниками податків обов`язку зі сплати узгоджених грошових зобов`язань та застосування відповідальності за порушення строків їх сплати регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 36.1 статті 36 ПК України податковий обов`язок охоплює обчислення, декларування та сплату суми податку і збору в порядку та строки, визначені податковим законодавством. При цьому самостійно визначена платником у податковій декларації сума податкового зобов`язання відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України вважається узгодженою.

Пунктом 257.1 статті 257 ПК України визначено, що базовий податковий звітний період для рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів дорівнює календарному кварталу. Відповідно до пункту 257.5 цієї статті сума податкових зобов`язань із рентної плати, визначена в податковій декларації за відповідний звітний період, сплачується до бюджету протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання такої декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Отже, своєчасне подання декларації та своєчасна сплата задекларованих зобов`язань є окремими складовими виконання податкового обов`язку. Виконання обов`язку з декларування не звільняє платника від необхідності перерахувати узгоджену суму податку до бюджету у встановлений законом строк.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та пункту 257.3 статті 257 ПК України податкова декларація з рентної плати за квартальний звітний період подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем відповідного кварталу.

Отже, граничними строками подання декларацій за III та IV квартали 2022 року були відповідно 09 листопада 2022 року та 09 лютого 2023 року.

З акта перевірки та розрахунків штрафних санкцій слідує, що податкову звітність із рентної плати за III квартал 2022 року підприємство подало 08 листопада 2022 року, а за IV квартал 2022 року - 07 лютого 2023 року, тобто своєчасно. Суми задекларованих зобов`язань, несвоєчасна сплата яких стала підставою для застосування оскаржуваних штрафних санкцій, становили за III квартал 2022 року загалом 3 015 559, 13 грн, а за IV квартал 2022 року - 4 198 100,68 грн.

Зазначені зобов`язання підлягали сплаті не пізніше 21 листопада 2022 року та 20 лютого 2023 року відповідно, з урахуванням перенесення останнього дня строку сплати з вихідного на операційний банківський день. Фактично охоплені перевіркою зобов`язання за III квартал 2022 року погашалися частинами в період із 31 січня до 22 березня 2023 року, із затримкою від 71 до 121 календарного дня, а за IV квартал 2022 року - із 17 березня до 06 квітня 2023 року, із затримкою від 25 до 45 календарних днів. Таким чином, своєчасно подавши податкову звітність, позивач допустив порушення строків сплати визначених у ній узгоджених податкових зобов`язань.

Оцінюючи доводи апелянта щодо порушення порядку проведення камеральної перевірки, колегія суддів зазначає, що предметом перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, була своєчасність сплати самостійно визначених підприємством податкових зобов`язань.

Положення пункту 76.3 статті 76 ПК України розмежовують строки проведення камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку та камеральної перевірки з інших питань. Тридцятиденний строк, на який посилається апелянт, установлений для перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку. Натомість камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

За матеріалами справи, предметом перевірки були не власне податкові декларації, а своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов`язань (пункт 3 абзацу 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Використання контролюючим органом даних декларацій для встановлення розміру та строків сплати узгоджених зобов`язань не змінює предмета перевірки. У цьому випадку перевірялися обставини виконання підприємством обов`язку зі сплати податку, а не правильність заповнення податкової звітності.

Тому проведення у квітні 2024 року камеральної перевірки своєчасності сплати зобов`язань за III та IV квартали 2022 року не свідчить про порушення передбаченого пунктом 76.3 статті 76 ПК України строку. Відповідно, наведений апелянтом аргумент не є підставою для визнання акта перевірки доказом, одержаним із порушенням закону.

За результатами перевірки контролюючий орган встановив погашення узгоджених податкових зобов`язань після закінчення строків їх сплати. В акті та додатках до податкових повідомлень-рішень наведено відомості про відповідні декларації, суми погашення, дати фактичної сплати, тривалість затримки та застосовані ставки штрафу.

За пунктом 124.1 статті 124 ПК України несплата узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку тягне застосування штрафу в розмірі п`яти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до тридцяти календарних днів включно та десяти відсотків - при затримці більше тридцяти календарних днів.

У цій справі до підприємства застосовано саме зазначені ставки штрафу. Доведення умисного характеру порушення, необхідне для застосування підвищеної відповідальності за іншими положеннями статті 124 ПК України, не є умовою застосування пункту 124.1 цієї статті. Водночас наявність підстав для звільнення платника від фінансової відповідальності підлягає окремій перевірці.

Суд враховує, що до кожного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень додано розрахунок штрафних санкцій, який дозволяє встановити операції погашення податкового боргу, покладені в основу відповідного нарахування.

Арифметична перевірка наведених у додатках сум і ставок підтверджує розмір штрафів: за податковим повідомленням-рішенням № 8178/Ж10/25-01-04-08 - 5 835, 89 грн, № 8179/Ж10/25-01-04-08 - 420 422, 12 грн, № 8180/Ж10/25-01-04-08 - 217 702, 94 грн. Отже, довід про відсутність розрахунків, які дають змогу перевірити визначений відповідачем розмір відповідальності, не відповідає змісту цих документів.

При цьому колегія суддів звертає увагу на розбіжність у зазначенні дат у графі «Граничний термін сплати» додатків та в акті перевірки. Граничними строками сплати рентної плати за III та IV квартали 2022 року були відповідно 21 листопада 2022 року та 20 лютого 2023 року. Наведені в додатках дати 22 листопада 2022 року та 21 лютого 2023 року відповідають першим дням прострочення. Зазначені строки сплати узгоджуються також з оприлюдненими контролюючими органами податковими календарями за відповідні періоди.

Кількість днів затримки в розрахунках визначено від установлених законом граничних строків. Зокрема, сплата 350 000 грн 23 березня 2023 року за граничного строку 20 лютого 2023 року відбулася із затримкою на тридцять один календарний день, що відповідає застосованій ставці штрафу десять відсотків. Таким чином, зазначення в названій графі першого дня прострочення не змінює законодавчо визначеного строку виконання обов`язку та не свідчить про завищення штрафу за цією операцією.

Основні заперечення підприємства щодо застосування відповідальності стосуються неможливості своєчасної сплати податку внаслідок обставин, спричинених збройною агресією російської федерації.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено спеціальні правила виконання податкових обов`язків у період воєнного стану, зокрема звільнення від відповідальності платників, які не мають можливості своєчасно виконати такі обов`язки, за дотримання визначених цією нормою умов.

Зазначене регулювання не встановлює загального перенесення строків сплати всіх податків до закінчення воєнного стану. Його застосування пов`язане з обставинами виконання конкретного обов`язку відповідним платником та підтвердженням відсутності такої можливості.

Механізм підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків своїх обов`язків визначений Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.

Як установлено під час розгляду справи, підприємство із заявою та підтвердними документами відповідно до цього Порядку не зверталося. Цю обставину визнав представник позивача в суді першої інстанції. Рішення про підтвердження неможливості виконання спірних податкових обов`язків щодо підприємства не приймалося.

Посилання апелянта на набрання чинності Порядком № 225 лише 06 вересня 2022 року не спростовує можливості застосування встановленої ним процедури до спірних зобов`язань, строки сплати яких настали в листопаді 2022 року та лютому 2023 року. Дата початку обставин, із якими підприємство пов`язує погіршення свого фінансового стану, не є тотожною даті виникнення обов`язку сплатити відповідну узгоджену суму податку.

Водночас неподання заяви за Порядком № 225 не усуває необхідності оцінити посилання платника на обставини непереборної сили як самостійну підставу звільнення від фінансової відповідальності.

Підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України до обставин, які звільняють від фінансової відповідальності, віднесено вчинення діяння внаслідок обставин непереборної сили. Самостійний характер цієї підстави та необхідність її оцінки незалежно від використання процедури за Порядком № 225 відображено в постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 440/17191/23.

Отже, вирішальним для застосування зазначеного положення є встановлення причинного зв`язку між конкретними обставинами непереборної сили та порушенням строку виконання податкового обов`язку. Саме лише існування воєнного стану або погіршення умов господарської діяльності не дозволяє автоматично поширити таке звільнення на кожне порушення податкового законодавства.

Підприємство посилається на простій із 24 лютого до 04 квітня 2022 року, зменшення реалізації продукції, безоплатне постачання паливних дров військовим частинам, запровадження неповного робочого тижня та наявність дебіторської заборгованості.

Колегія суддів не заперечує негативного впливу зазначених обставин на діяльність позивача. Проте для вирішення цього спору необхідно встановити не лише погіршення фінансового становища підприємства, а й те, чи унеможливило воно внаслідок непереборних обставин виконання конкретних зобов`язань у встановлені строки.

Період простою, на який посилається підприємство, завершився задовго до настання строків сплати спірних сум. Ця обставина не виключає тривалих наслідків бойових дій, однак не підтверджує неможливості сплати рентної плати в листопаді 2022 року та лютому 2023 року.

Наведені позивачем дані про рух коштів за листопад і грудень 2022 року свідчать про отримання підприємством надходжень та здійснення видатків на заробітну плату, податки, паливо, послуги й інші потреби господарської діяльності. Такі відомості не можуть підтверджувати достатність коштів на кожну дату сплати податку. Водночас вони не дають підстав ототожнювати фінансові труднощі підприємства з об`єктивною неможливістю виконання податкового обов`язку внаслідок непереборної сили.

Місячні показники надходжень і витрат також не розкривають повною мірою стану розрахунків та наявності коштів безпосередньо на граничні дати сплати. Зокрема, наведені показники за листопад і грудень 2022 року не свідчать про неможливість виконання зобов`язань, строк сплати яких настав у лютому 2023 року.

Наявність дебіторської заборгованості та необхідність фінансування поточної діяльності можуть пояснювати недостатність оборотних коштів, однак без підтвердження відповідного причинного зв`язку не є достатніми для застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України.

Так само безоплатне забезпечення військових частин паливними дровами, попри суспільну значущість такої діяльності, не встановлює окремого звільнення від відповідальності за порушення строків сплати рентної плати.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 стосується загальних обставин збройної агресії та не містить індивідуальної оцінки можливості виконання позивачем спірних податкових обов`язків. Посилання на цей лист та на включення відповідної території до Переліку, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309, підлягають оцінці разом із доказами фактичного впливу зазначених обставин на виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, підставою для відхилення доводів про звільнення від відповідальності є не саме лише неподання заяви за Порядком № 225, а недостатність наведених обставин і доказів для встановлення вчинення спірного порушення внаслідок непереборної сили.

Доводи підприємства про збереження обов`язку подавати декларації з рентної плати навіть у періодах, коли заготівля деревини не здійснювалася, цього висновку не змінює. Предметом спору є відповідальність за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих зобов`язань. Особливості подання звітності не впливають ані на наявність/відсутність узгоджених зобов`язань, ані на підстави для звільнення від відповідальності за прострочення їх сплати.

Не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Вони стосуються визначених цією нормою випадків сплати податкових зобов`язань, нарахованих за результатами документальних перевірок. У цій справі санкції застосовано за результатами камеральної перевірки щодо прострочення сплати самостійно визначених підприємством зобов`язань. Отже, фактичні та правові передумови застосування зазначеного механізму скасування штрафів відсутні.

Оцінюючи доводи про розгляд заперечень до акта перевірки, колегія суддів розмежовує неврахування аргументів платника при прийнятті рішення, незгоду платника з результатом їх оцінки та встановлений факт залишення заперечень без розгляду.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підприємство посилається на отримання відповіді ГУ ДПС у Чернігівській області від 14 травня 2024 року, в якій повідомлялося про розгляд заперечень 08 травня 2024 року. Водночас апелянт указує на відсутність відомостей про осіб, які здійснювали такий розгляд, та ненадання висновку комісії.

Самої відповіді та висновку комісії матеріали справи не містять, тому колегія суддів не встановлює їх змісту на підставі припущень. Проте відсутність цих документів у судовій справі також не є безумовним підтвердженням того, що заперечення фактично не розглядалися, тим більше з огляду на наведені самим апелянтом пояснення про отримання відповіді.

Свої заперечення щодо причин несвоєчасної сплати та підстав звільнення від відповідальності підприємство виклало також у скарзі на податкові повідомлення-рішення та в позовній заяві. Адміністративну скаргу розглянуто ДПС України, а наведені позивачем обставини є предметом оцінки суду в цій справі.

Можливість подальшого оскарження не замінює процедури, установленої статтею 86 ПК України. Водночас за наведеного змісту доводів апелянта сама відсутність у матеріалах справи окремих документів про розгляд заперечень не спростовує встановленого факту несвоєчасної сплати та не підтверджує наявності обставин, що звільняють позивача від відповідальності. Аргументи підприємства щодо таких обставин оцінено судом незалежно від результату їх попереднього розгляду контролюючим органом.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що акт перевірки не встановлює обов`язку сплатити штраф. Однак у спірних правовідносинах штрафні санкції застосовано окремими податковими повідомленнями-рішеннями, які й становлять предмет судового контролю. Акт перевірки та додані розрахунки оцінюються як документи, що містять відомості про підстави прийняття цих рішень, без надання їм наперед установленої доказової сили.

Щодо підписання податкових повідомлень-рішень Юлією Биндюк, а додатків до них Людмилою Козир апеляційний суд зазначає, що складання розрахунку штрафних санкцій та прийняття рішення про їх застосування є різними діями. Тому сама відмінність осіб, які підписали ці документи, не свідчить про незаконність податкових повідомлень-рішень.

Так само посилання на оприлюднення наказу від 14 серпня 2024 року № 288 не підтверджує, що до його видання відповідна посадова особа не мала повноважень на прийняття таких рішень. Із факту існування пізнішого акта не випливає неможливість попереднього уповноваження. Відсутність певних відомостей на вебсайті та відсутність повноважень також не є тотожними обставинами.

Отже, зазначені аргументи апелянта не є самодостатнім підтвердженням прийняття ППР неуповноваженою особою, а лише його припущеннями без доведення належними доказами.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/6457/19 щодо неприпустимості підміни контролюючого органу при перерахунку штрафних санкцій не виключає перевірки судом розрахунків, на підставі яких прийнято оскаржувані ППР. Перевірка відповідності застосованої ставки закону, тривалості прострочення та арифметичної правильності обчислень є складовою оцінки законності рішення суб`єкта владних повноважень, а не самостійним визначенням судом нового грошового зобов`язання.

За результатами оцінки матеріальних підстав застосування штрафних санкцій колегія суддів дійшла висновку, що наведені підприємством обставини не спростовують прострочення сплати узгоджених сум рентної плати та не підтверджують підстав для звільнення від фінансової відповідальності.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.