Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: транспорту та перевезення пасажирів
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №640/18244/22
Суддя: Оксененко Олег Миколайович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/18244/22 Суддя (судді) першої інстанції: Куденков К.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Бужак Н.П.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старекс Транс» до начальника відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті - Віктора Кривобока, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправною і скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Старекс Транс» звернулось до суду з адміністративним позовом до начальника відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті - Віктора Кривобока, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , в якому просило: визнати протиправною і скасувати постанову начальника відділу Державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кривобок Віктора про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2022 № 345441 щодо накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що постанова є незаконною, оскільки вона прийнята на підставі матеріалів, які складені без встановлення належного суб`єкта відповідальності, та має бути скасованою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправною і скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 345441 від 11 жовтня 2022 року.
В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки були відсутні інші документи на місці події, посадовими особами було взято до уваги товарно-транспортну накладну від 13.08.2022 серії 12ААЕ № 162418 як належний доказ по справі, а фактичні обставини зафіксовані в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.08.2022 № 339353, який саме і є первинним носієм доказової інформації.
На думку скаржника, твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, не відповідають дійсності та вводять суд в оману, так як на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, відтак автомобільний перевізник не забезпечив належні умови праці згідно з вимогами законодавства, що передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старекс Транс», є юридичною особою, ідентифікаційний код: 43118348, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, оф. 2/10.
У відповідності до акта відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 339353 від 14.08.2022 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що співробітниками відділу державного нагляду/контролю у Одеській області було проведено перевірку транспортного засобу DAF номерний знак НОМЕР_1 ; причіп номерний знак НОМЕР_2 .
Під час перевірки встановлено, що відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, також відсутнє посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно копії товарно-транспортної накладної серія 12ААЕ № 162418 від 13.08.2022, автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 , причіп номерний знак НОМЕР_2 , автомобільним перевізником є ФОП «Старекс «Транс», водій ОСОБА_2 , замовник ТОВ «Югагросбит», вантажоодержувач ТОВ «Югагросбит».
Разом з тим, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 - власником є ОСОБА_1 , та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (причіп Krone) - власником є ТОВ «Вінавтотрак».
На підставі вказаного акта, відповідно до постанови відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 345441 від 11 жовтня 2022 року до Товариство з обмеженою відповідальністю «Старекс Транс» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн на підставі абз. 3, частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Державною службою України з безпеки на транспорті не доведено правильності встановлення автомобільного перевізника у спірних правовідносинах, і відповідно, особи, яка відповідає за встановлені під час перевірки порушення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частин першої та другої ст. 48 Закону № 2344-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною другою статті 49 Закону № 2344-III встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до частини третьої ст. 48 Закону № 2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, зокрема: автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.
Згідно статті 34 вказаного Закону автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.
У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарська відповідальність у вигляді штрафу.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 345441 від 11 жовтня 2022 року до Товариство з обмеженою відповідальністю «Старекс Транс» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн на підставі абз. 3, частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Так, у силу вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах є суб`єкт господарювання.
Вантажовідправник фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що вантажовідправник має право на: передачу вантажу перевізнику для перевезення; відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу. Вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію; здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків підчас перевезення вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.
Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Крім того, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
Як свідчать матеріали справи, згідно копії товарно-транспортної накладної серія 12ААЕ № 162418 від 13.08.2022, автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 , причіп номерний знак НОМЕР_2 , автомобільним перевізником є ФОП «Старекс «Транс», водій ОСОБА_2 , замовник ТОВ «Югагросбит», вантажоодержувач ТОВ «Югагросбит».
Разом з тим, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 - власником є ОСОБА_1 , та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (причіп Krone) - власником є ТОВ «Вінавтотрак».
У свою чергу, позивач зазначає, що не має господарських відносин з ОСОБА_1 , який належить транспортний засіб.
Крім того, позивач вказує, що він не здійснював перевезення за господарською операцією, яка зазначена в Товарно-транспортній накладній серія № 162418 від 13.08.2022.
У ТТН № 162418 від 13.08.2022 зазначено ФОП «Старекс «Транс», що не є найменування позивача в розумінні статті 90 Цивільного кодексу України, згідно якої юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.
У вказаній ТТН не зазначено повне найменування перевізника і код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.
До того ж, до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували існування договірних відносин між позивачем і ОСОБА_1 , а також договірних або трудових відносин між позивачем і ОСОБА_2 .
Також, не надано жодних доказів щодо існування договірних відносин між позивачем і ТОВ «Югагросбит» (щодо здійснення перевезення вантажів).
Вказані обставини вказують на те, що ТТН № 162418 від 13.08.2022 не може підтверджувати те, що в спірних правовідносинах саме позивач був автомобільним перевізником.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що водієм при проведенні перевірки посадовим особам відповідача, не було надано договір найму (оренди) транспортного засобу, як і не надано акт прийому-передачі транспортного засобу в оренду, та чи будь-які інші документи, що підтверджували б працевлаштування водія ОСОБА_2 у ТОВ «Старекс «Транс».
При цьому, будь-яких документів про те, що позивач є перевізником, водієм транспортного засобу, що перевірявся, посадовим особам Укртрансбезпеки не надавалось.
Тобто, у відповідача, за відсутності позивача під час розгляду справи, не могло існувати іншої, відмінної інформації, аніж та, яка отримана під час перевірки.
До того ж, колегія суддів враховує, що при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідачем не було повідомлено позивача завчасно про час та місце розгляду справи про правопорушення.
Так, у відповідності до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
При цьому, колегія суддів враховує, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).
У свою чергу, порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - уповноважені посадові особи) врегульовано інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України 24.04.2013 року № 254 (далі - Інструкція № 254).
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції №254 при розгляді справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена розглядати справи про адміністративне правопорушення, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 Кодексу, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі триваючого правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що на орган державного контролю покладено обов`язок належного повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб`єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про розгляд 11.10.2022 з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт - позивачем отримано того ж дня 11.10.2022, тобто в день розгляду відповідачем такої справи.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У даному випадку, на обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, оскільки суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, не підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення неправомірною.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Н.П. Бужак
А.Ю. Коротких
Оригінал: reyestr.court.gov.ua