Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/43141/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43141/25

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/43141/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО119647 від 28 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО119647 від 28 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

14.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Афоніна Д.В. (вх. №52731/26) в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду суду від 13 березня 2026 року у справі №420/43141/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №420/43141/25 у 10 денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду; у разі невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №420/43141/25 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.05.2026 постановлено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/43141/25 від 13.03.2026, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

22.06.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов звіт (вх. №69229/26) на виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 29.06.2026 постановлено прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від (вх. №69229/26 від 22.06.2026) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі № 420/43141/25.

14.07.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Афоніна Д.В. надійшла заява (вх. №79597/26), в якій заявник просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі №420/43141/25, починаючи з 08 червня 2026 року;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі №420/43141/25, починаючи з 08 червня 2026 року.

В обгрунтування поданої заяви зазначив, що виконавчий лист по адміністративній справі пред`явлений на виконання 01 травня 2026 року. 04 травня 2026 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Інформація про хід виконавчого провадження: відкрито (реєстраційний номер виконавчого провадження в АСВП: №80898756).

12 червня 2026 року, на виконання судового рішення, відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з яким розмір його пенсії склав 20344,03 грн, що підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.07.2026. Водночас у липні 2026 року позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 14895,53 грн замість належних 20344,03 грн, що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера. Таким чином, недоплата пенсії у липні 2026 року в розмірі 5448,50 грн підтверджує невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №420/43141/25.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.07.2026 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Афоніна Д.В. подану 14.07.2026 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/43141/25 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №420/43141/25 про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду; постановити окрему ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 від 13.07.2026, подану в порядку статті 383 КАС України, задовольнити; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 420/43141/25, починаючи з 08 червня 2026 року, чим порушено вимоги частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили; направити ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення виплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №420/43141/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеський окружний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

В своїй скарзі апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції обґрунтував відмову тим, що рішення від 13.03.2026 не покладає на Відповідача обов`язку виплачувати пенсію у "конкретно визначеному розмірі", а тому фактичний розмір виплаченої пенсії не має значення для встановлення факту невиконання. Такий висновок суперечить самій природі судових рішень цієї категорії справ та, якщо його застосовувати послідовно, унеможливлює судовий контроль за виконанням переважної більшості рішень про перерахунок пенсій. Резолютивна частина рішення від 13.03.2026 зобов`язує Відповідача "здійснити... перерахунок та виплату пенсії... відповідно до довідки... ". Судові рішення цієї категорії справ за самою своєю природою не можуть містити наперед визначену грошову суму: розмір пенсії залежить від розрахункових даних (грошового забезпечення, вислуги років, коефіцієнтів індексації тощо), які стають остаточно відомі лише після проведення самого перерахунку. Це не є прогалиною чи невизначеністю резолютивної частини – це стандартна конструкція, яка передбачає, що конкретна сума виплати визначається ("кристалізується") в момент виконання рішення самим боржником.

Вказує, що суд не дослідив і не встановив, чи мають наведені ним обставини (реєстрація заборгованості, лист щодо бюджетного асигнування) будь-яке відношення до причин заниження саме поточної липневої виплати, а помилково поширив висновок про "вчинення дій" щодо погашення ретроспективної (відкладеної) заборгованості на зовсім інше питання – невиконання поточного, регулярного зобов`язання з виплати перерахованої пенсії.Це свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частини першої статті 317 КАС України), та про невідповідність висновків суду обставинам справи (пункт 3 частини першої статті 317 КАС України).

Також зазначає, що обов`язок Відповідача за резолютивною частиною рішення від 13.03.2026 не вичерпується одноразовим здійсненням перерахунку – рішення прямо зобов`язує Відповідача здійснювати виплату пенсії Позивачу, а отже встановлює триваючий обов`язок регулярної виплати саме в тому розмірі, який визначено за результатами перерахунку. Невиплата в повному обсязі за конкретний місяць (липень 2026 року) є самостійним і безпосереднім невиконанням цього триваючого обов`язку, а не "незгодою" заявника з результатами перерахунку чи "порядком виплати", як помилково кваліфікував суд першої інстанції.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що рішенням від 13.03.2026 у справі №420/43141/25 на відповідача не покладено обов`язку виплачувати позивачу пенсію у конкретно визначеному розмірі, а тому посилання заявника на фактичний розмір пенсії, виплаченої позивачу у липні 2026 року, саме по собі не свідчить про невиконання або неналежне виконання судового рішення, а тому суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не підтверджують наявності протиправної бездіяльності відповідача при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №420/43141/25, а фактично зводяться до незгоди заявника з результатами проведеного перерахунку пенсії та порядком виплати нарахованих сум, що не може бути предметом розгляду в межах статті 383 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Статтею 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративний суд, який, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяє реалізації конституційних засад обов`язковості судового рішення.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО119647 від 28 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО119647 від 28 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Отже, відповідно до резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО119647 від 28 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат, без встановлення будь-яких кінцевих строків дії такого обов`язку.

На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі №420/43141/25, здійснена 12.06.2026 року з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 -відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення № Ю0119647 листопада 2025 року, станом на 01.01.2023.

Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 420/43141/25, становить 20344,03 грн.

З огляду на правову природа зобов`язань із виплати пенсійних та інших соціальних платежів, покладений судовим рішенням обов`язок має триваючий характер. Це означає, що відповідач зобов`язаний не лише одноразово сформувати перерахунок за минулий період, а й безперервно забезпечувати нарахування та виплату пенсії у визначеному судом розмірі у кожному наступному періоді.

Натомість, як вбачається з довідки про доходи позивача, сума пенсії ОСОБА_1 за липень 2026 року склала 14895,53 грн.

Відтак, після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений пенсійним органом після проведеного перерахунку на його виконання.

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у поданому відзиві ГУ ПФУ на апеляційну скаргу вказано, що підстави тимчасової не виплати заборгованості з пенсійних виплат на виконання рішення суду, у зв?язку з набранням чинності Постанови № 821, є поважними та такими, що не залежали від волі та дій Головного управління.

Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 р. зупинено провадження у даній справі № 420/43141/25 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №580/490/26.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.09.2026 р. у справі 580/490/26 зазначено, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивачки є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 580/2568/25.

Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас колегія суддів вважала правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, на виконання судових рішень, які зобов`язують органи Пенсійного фонду України здійснювати перерахунок пенсій, відповідач апелював до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Порядок № 821). Цим підзаконним нормативним актом запроваджено практику розподілу належної щомісячної пенсійної виплати на дві частини: частину, що виплачувалася до прийняття відповідного судового рішення (поточна виплата), та різницю між перерахованим і попереднім розміром пенсії (яка вноситься до "окремого реєстру" і виплачується після отримання бюджетних асигнувань). Отже, фактично частина конституційно гарантованого щомісячного пенсійного забезпечення перетворювалася не на поточну виплату, а на виплату заборгованості у невизначеному майбутньому.

Проте рішенням Київського адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51985/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Суд констатував, що Порядок № 821 суперечить статтям 55, 129, 129-1 Конституції України, частині 2 статті 14, частині 1 статті 370, частині 2 статті 372 КАС України, статті 52 Закону № 2262-ХІІ. Отже, на сьогодні Порядок № 821 не може бути правовою підставою для обмеження виплати пенсії або для відстрочення виплати будь-якої її частини.

Визнання Постанови КМУ № 821 протиправною та нечинною не створює для Відповідача права на бездіяльність.

Зазначені обставини, в їх сукупності свідчать про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року у справі № 420/43141/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Прохання апелянта щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року починаючи саме з 08 червня 2026 року є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи перша підтверджена недоплата за новим розрахунком виникла саме у липні 2026 року. До того ж і апелянт по тексту апеляційної скарги зазначає саме про невиплату пенсії в перерахованому розмірі з липня 2026 р.

За таких обставин, оскільки застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями ст. ст. 383 КАС України та 249 КАС України, колегія суддів вважає за можливе зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства, а також про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити суд першої інстанції у місячний строк з моменту її отримання.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 420/43141/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства в частині невиплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 420/43141/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити Одеський окружний адміністративний суд у тридцятиденний строк з моменту її отримання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова