Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/9392/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №420/9392/26

Суддя: Вербицька Н.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9392/26

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у спірний період проходив військову службу у відповідача, який у 2023 році не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення.

Позивач зауважив, що на запит його представника відповідачем надано відповідь у якій, зокрема зазначено про те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Також позивач зазначив, що з огляду на порушення строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач має нарахувати належну компенсацію втрати частини доходів.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачу на законних підставах у період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення з огляду на приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема посадового окладу.

Апелянт звертає увагу, що Закон України «Про Державний бюджет» не може змінювати або зупиняти дію матеріального закону соціального характеру, оскільки це суперечить приписам Конституції України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 березня 2024 року має статус учасника бойових дій (а.с. 19).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 219 від 02 серпня 2023 року майора ОСОБА_1 , начальника штабу – заступника командира НОМЕР_2 батальйону резерву, призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 147 від 22.07.2023 року на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , з 02 серпня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення (а.с. 48).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 93 від 01 квітня 2024 року майора ОСОБА_1 , командира 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 76 від 13.03.2024 року, звільнено з військової служби у запас за віком та з 01 квітня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Даним наказом вирішено також виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку терміном 18 днів за 2022 рік, 20 днів за 2023 рік, 35 днів за 2024 рік згідно пункту 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (а.с. 13, 14).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 № 154-1364 від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 у 2023 році індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 16 зворот).

Листами за № 1364/116 та № 1364/117 від 26 січня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 на звернення представника позивача зокрема повідомила, що згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с. 15, 16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у 2023 році, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовцям, не здійснювалось з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Також суд вказав, що з огляду на те, що позивачу у 2023 році індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася на законних підставах, то і відсутні правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частини 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і військовослужбовців, не здійснювалося з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також протягом 2023 року не діяв.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.08.2023 року по 31.12.2023 року не здійснювалась, з підстав абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.

Судова колегія звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є чинним та не визнавалось неконституційним.

Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення).

Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

Таким чином, у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 відповідачем не порушено право на належне грошове забезпечення, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, про що суд першої інстанції зробив правильний висновок.

Щодо доводів позивача про те, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, колегія суддів зазначає, що це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII, а тому вказані доводи є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які не мають разового характеру, у тому числі сум грошового забезпечення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, що передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог у даній частині суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на те, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у спірний період не порушено, то і відсутні підстави вважати, що позивач набув право на отримання компенсації втрати частини доходів.

З огляду на встановлені обставини та наявне нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 квітня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua