Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/19410/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19410/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року у справі №420/19410/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

18 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати – за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 09 травня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати – за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 09 травня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15467 грн. 02 коп., що утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) 15467 грн. 02 коп. грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, відповідач при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки, а відтак допустив протиправну бездіяльність.

Крім цього, позивач вказував, що нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення повинна здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі – Порядок №44).

За наслідками розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом 19 червня 2026 року прийнято судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини донарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 09 травня 2025 року, виплаченої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24.

Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини донарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 09 травня 2025 року, виплаченої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення при виплаті ОСОБА_1 донарахованої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті донарахованої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати (індексації грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

При цьому, як вказано окружним адміністративним судом, згідно до приписів пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №44 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 вказаного Порядку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військовою частиною НОМЕР_3 (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звільнений з військової служби та не отримує грошового забезпечення, а у відповідності до норм Податкового кодексу України та Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється військовослужбовцям одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та таке грошове забезпечення повинно бути одержано військовослужбовцями у зв`язку з виконанням ними обов`язків під час проходження служби, а тому у даному випадку не має підстав для виплат грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Крім цього, як стверджував скаржник, виплата індексації грошового забезпечення здійснена на виконання судового рішення у добровільному порядку та в повному обсязі, у зв`язку з чим відсутній факт несвоєчасного виконання Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення, який би міг слугувати підставою для компенсації втрати частини доходів.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24, зокрема:

«Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року.».

09.05.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24 відповідачем виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 66 164 грн. 46 коп. (а.с.20)

Як слідує зі змісту довідки №41 від 30.05.2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідачем з суми індексації грошового забезпечення, нарахованої у загальному розмірі 85 927 грн. 87 коп., здійснено відрахування сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15467 грн. 02 коп. та не проведено їх компенсацію. (а.с.21)

Стосовно наявності у позивача права на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, колегія суддів зазначає про таке.

Так, згідно до пункту 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, яка утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Так, як слідує з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року.

У даному випадку, судова колегія вказує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, тобто у зв`язку з виконанням ним обов`язків під час проходження військової служби.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплату індексації грошового забезпечення відповідач повинен провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Подібний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 року по справі №380/813/22.

Що ж стосується заявлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно із статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту цих норм слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення)).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

За такого правового регулювання, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (заробітної плати (грошового забезпечення)) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

У справі, що розглядається, апеляційним судом установлено, що 09.05.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24 відповідачем виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 66 164 грн. 46 коп. (а.с.20)

Разом з цим, як суб`єкт виконання цього рішення, відповідачем не здійснено розрахунок та виплату на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої положеннями статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата грошового забезпечення відбулось у зв`язку із неправомірними діями відповідача, а рішенням суду у справі №420/34085/24 встановлено факт невиплати вказаного доходу, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

За таких обставин, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, є протиправною.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Як вказано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене вище нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що у свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги відповідача в означеній частині.

Вирішуючи спір, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2025 року по справі № 420/16557/24.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи установлені обставини справи та з огляду на наведені положення законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року у справі №420/19410/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

СуддіД.С. Терлецький Н.В. Вербицька