Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/28946/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28946/25

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Дата і місце ухвалення: 24.07.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 копійки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.11.2024 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4080 гривень 95 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 01.11.2024 року включно у загальній сумі 326 612 гривень 03 копійки відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період проходження служби відповідачем протиправно не нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення у відповідності до вимог законодавства, а тому відповідач має бути зобов`язаний судом здійснити такі дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, в сумі 85927,87 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 28.01.2020.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 у загальній сумі 102220,74 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а тому просить скасувати рішення від 24.07.2026 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що у рішенні суду зазначено, що оскільки з 29.01.2020 року по 01.11.2024 року існує невиконане судове рішення про перерахунок грошового забезпечення у справі №420/28945/25, яке можливо ніколи і не буде виконано, то позивачу не належна індексація-різниця грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 01.11.2024 року. Відтак судом першої інстанції посилаючись на уявний перерахунок грошового забезпечення, який не виплачено позивачу станом на день розгляду справи №420/28946/25 і можливо ніколи не буде виплачено, а якщо і буде, то у невідомому розмірі, відмовлено позивачу у задоволенні позовної заяви про виплату індексації грошового забезпечення. При цьому судом першої інстанції не враховано норму права наведену у абзаці 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, якою передбачено, що індексація-різниця грошового забезпечення у фіксованому розмірі виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування оформленого рішенням Уряду разом із поточною індексацією.

Апелянт зазначає, що у період з 29.01.2020 року по 01.11.2024 року чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно рішення Уряду не відбулось, то позивачу належна індексація різниця грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць в тому числі за період з 29.01.2020 року по 01.11.2024 року.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав задоволення вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2014 №155, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види грошового забезпечення з 22.07.2014.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2024 №314 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 01.11.2024.

Згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2025 №3438/1/988, ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Також в вказаному листі вказано, що алгоритм дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 01.11.2024 у Військової частини НОМЕР_1 відсутній.

З Довідок про нараховане та перераховане грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 з 2015 року до 2018 року судом встановлено, що ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Також, з Довідок про нараховане та перераховане грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 з 2018 року до 2023 року та картки особового рахунку за 2024 рік, судом встановлено, що ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась фіксована індексація-різниця грошового забезпечення.

Відповідно до Довідки про нараховане та перераховане грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення від 25.07.2025 №749, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 :

за лютий 2018 року – 7671,84 грн (оклад за військовим званням – 35,00 грн; оклад за посадою – 605,00 грн; надбавка за вислугу років – 64,00 грн; НВОВЗ (50%) – 352,00 грн; премія – 3738,90 грн; ЩДВГ – 2876,94 грн);

за березень 2018 року – 8054,04 (оклад за військовим званням – 600,00 грн; оклад за посадою – 2730,00 грн; надбавка за вислугу років – 832,50 грн; НВОВЗ (50%) – 416,25 грн; премія – 3475,29 грн).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зазначив, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року є січень 2008 року.

Також, суд першої інстанції провівши розрахунок, дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року не збільшилось порівняно з грошовим забезпеченням за лютий 2018 року. Отже, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення доходу через підвищення посадових окладів не перевищує суму можливої індексації. Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 р. по 28.01.2020 р. у загальній сумі 102220,74 грн., відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо решти періоду з 29.01.2020 до 01.11.2024, суд зазначив, що відсутні підстави для нарахування індексації –різниці, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/28945/25 задоволено позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020, після здійснення такого перерахунку змініться розмір грошового забезпечення за рахунок підвищення посадового окладу, що безпосередньо випливає на розмір індексації грошового забезпечення. Отже, до перерахунку грошового забезпечення, позовні вимоги позивача щодо стягнення індексації-різниці за період з 29.01.2020 є передчасними.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації, посилання на відсутність фінансування у відповідача є необґрунтованою.

В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів констатує, що не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від № 1282-XII та Порядку № 1078.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції захищено право позивача на отримання індексації у спірний період, а саме суд зазначив, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року є січень 2008 року.

Також, суд першої інстанції провівши розрахунок, дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року не збільшилось порівняно з грошовим забезпеченням за лютий 2018 року. Отже, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення доходу через підвищення посадових окладів не перевищує суму можливої індексації. Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 р. по 28.01.2020 р. у загальній сумі 102220,74 грн., відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо решти періоду з 29.01.2020 до 01.11.2024, суд зазначив, що відсутні підстави для нарахування індексації –різниці, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/28945/25 задоволено позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020, після здійснення такого перерахунку змініться розмір грошового забезпечення за рахунок підвищення посадового окладу, що безпосередньо випливає на розмір індексації грошового забезпечення. Отже, до перерахунку грошового забезпечення, позовні вимоги позивача щодо стягнення індексації-різниці за період з 29.01.2020 є передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

В свою чергу в апеляційному провадженні перебуває лише апеляційна скарга ОСОБА_1 , на рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а саме позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність у нього права на отримання індексації різниці після 29.01.2020 р., з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Так, як встановлено з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи відповідно до відомостей КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №420/28945/25:

-визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 01.11.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2024 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та розрахункової величини 2684,00 грн. у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт.

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 30.01.2020 року по 01.11.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року - 2102 гривні 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року - 2270 гривень 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року - 2481 гривня 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року - 2684 гривні 00 копійок, розрахункової величини 2684 гривні 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №420/28945/25 набрало законної сили 12.12.2025.

Станом на час розгляду справи, у суду відсутні відомості щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №420/28945/25.

Отже, у період з 29.01.2020 р. у позивача відбулась зміна, а саме підвищення посадового окладу згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 р. № 400/3826/21.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 р. по справі № 205/7254/18 висловив позицію, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень).

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з позивачем про те, що дійсно матеріали справи не містять доказів здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання вказаного рішення суду, проте слід звернути увагу, що відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд зазначив про передчасність таких вимог, а не відсутність у позивача права, що спростовує позицію позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про передчасність вимог позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 29.01.2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, зокрема, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга, окрім як цитування позицій інших суддів щодо аналогічних категорій справ, не містить жодних доводів щодо спростовування позиції суду першої інстанції про передчасність вимог позивача та про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яким зобов`язано здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 р., а саме з цієї дати відбулось підвищення посадового окладу, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 р. № 400/3826/21.

Також суд не приймає посилання апелянта на позицію апеляційного суду з аналогічних підстав, оскільки згідно ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому висновки викладені в постановах апеляційного суду не є обов`язковими для врахування під час розгляду справи.

Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги позивача правильність висновків суду першої інстанції в частині рішення про відмову про задоволення позову не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції, в свою чергу судом апеляційної інстанції не переглядається рішенням суду в частині задоволення позовних вимог. Будь-яких інших доводів, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук