Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №420/14064/26
Суддя: Ступакова І.Г.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14064/26
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 17.07.2026 р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:
- визнати бездіяльність відповідача стосовно не виплати пенсії позивачці на визначений позивачкою банківський рахунок з 07.10.2009 року протиправною;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснювати виплату поточної пенсії та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що чинне законодавство не встановлює обов`язку щодо виключно особистого подання заяви пенсіонером та передбачає можливість реалізації права на пенсійне забезпечення через уповноваженого представника.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком та здійснити виплату всіх сум пенсії, нарахованих за період з 05.07.2022 року, шляхом їх зарахування на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.07.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Проте позивачка із заявою встановленого зразка, а саме додаток 1, передбачений пунктом 10 Порядку №1596 про перерахування коштів на банківській рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» до органів Пенсійного фонду України не зверталась. У разі звернення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про виплату пенсії на банківський рахунок, відповідно до Порядку №1596, пенсію буде перераховано на визначений банківський рахунок.
Кпім іншого, відповідач зазначає про своє не погодження з рішенням суду першої інстанції в частині виплати компенсації втрати частини доходу, а також проведення індексації.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу відповідача та зазначає, що апеляційна скарга жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та обґрунтованості ухваленого рішення, а лише вказує на його правильність, на підставі чого просимо шановний суд відхилити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 у справі № 420/14064/26 залишити без змін.
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням частково, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.07.2026 р. в частині відмови в задоволенні позову з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення позову в повному обсязі, а саме позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком та здійснити виплату всіх сум пенсії за період з 07 жовтня 2009 року, а не з 05 липня 2022 року, як зазначив суд першої інстанції.
Позивач зазначає, що з 07 жовтня 2009 року норми, на підставі яких виплату пенсії позивачці було припинено, припинили існувати як частина правопорядку, а відповідач був зобов`язаний поновити виплату. Велика Палата Верховного Суду в пункті 60 постанови від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 вказала, що саме «з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV».
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, проте апеляційна скарга позивачки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 540/7561/21 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивачки про поновлення виплати пенсії.
21.01.2026 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії на відкритий в АТ «Ощадбанк» рахунок № НОМЕР_1 , додавши довіреність та свідоцтво про перебування позивачки в живих.
Листом від 03.03.2026 № 4481-1706/М-02/8-2100/26 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, пославшись на недотримання позивачкою вимоги щодо особистого звернення.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, визнав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні.В даному випадку, відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати без повернення до України.
Разом із тим, вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягають виплаті суми пенсії, суд першої враховав, що позивачка просить здійснити їх виплату, починаючи з 07.10.2009 року. Водночас матеріалами справи встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 540/7561/21 було визнано протиправним рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду. Після набрання законної сили зазначеною постановою відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до її вимог, однак належного розгляду заяви та фактичного поновлення виплати пенсії не забезпечив, а після повторного звернення позивачки знову відмовив у поновленні виплати пенсії. Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходив із того, що саме з моменту набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 відповідач достеменно знав про неправомірність своєї попередньої відмови та був зобов`язаний усунути допущене порушення. Незважаючи на це, відповідач своїх обов`язків не виконав, що призвело до подальшого порушення права позивачки на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках. Згідно п.4 Порядку №1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Цим же пунктом Порядку №1596 передбачено, що пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача в уповноваженому банку.
За приписами п.5 Порядку №1596 уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов`язань, визначених додатком до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1231, та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
Згідно п.6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п.10 Порядку №1596, двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим Постановою №1596 (зі змінами).
Втім, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 року по справі №280/6637/22 дійшов такого правового висновку:
«Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.»
Також, слід звернути увагу, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009, про яке зазначалося судом вище.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії.
На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «Ощадбанк». Отже, АТ «Ощадбанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
Доводи апелянта, що заява про виплату пенсії надійшла від представника позивача (а не від банківської установи) без дотримання вимог Порядку №1596, є помилковими, оскільки як вже зазначалося, цією заявою позивачем визначено його волевиявлення та реалізовано право на отримання пенсій на відкриті ними поточні рахунки в уповноваженій банківській установі.
Так, в матеріалах справи міститься апостіль нотаріуса, яким посвідчено підпис ОСОБА_1 , якою оформлено довіреність на представництво її інтересів, зокрема, Маламедом Вадимом. Названа довіреність була подана разом з заявою про поновлення пенсії позивачу (добровільне виконання рішення суду).
До того ж, врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку.
При цьому, колегія суддів зазначає. що відповідно до абз.6 п.10 Порядку №1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ " Ощадбанк ", а тому відповідач зобов`язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, а також провести індексацію та виплатити компенсацію втрати частини доходу, апеляційна скарга з цього приводу обґрунтованих доводів не містить, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області.
В свою чергу, вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягають виплаті суми пенсії, а також враховуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з цього приводу, колегія суддів зазначає, що особи, які проживають в Державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Частиною 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 року, дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.
Відтак, колегія суддів зазначає, що виїзд на постійне місце проживання до Ізраїлю не може бути підставою для припинення виплати або не призначення пенсії, а проживання громадянина України на території іншої держави не є перешкодою у реалізації його права на соціальний захист, зокрема на пенсійне забезпечення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 зазначено, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно. Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист. Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що порушене право на отримання пенсії має бути поновлено саме з 07.10.2009 р., а не як помилково вважає суд першої інстанції з 05.07.2022 р., оскільки постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 р. жодним чином не впливає на момент з якого ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язані поновити виплату пенсії, у зв`язку із чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, проте доводи апеляційної скарги позивача, що стосуються періоду за який слід захистити порушене право позивача є обґрунтованим, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком та здійснити виплату всіх сум пенсії, нарахованих за період з 07.10.2009 року, шляхом їх зарахування на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua