Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №420/40087/25
Суддя: Ступакова І.Г.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40087/25
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Дата і місце ухвалення: 13.07.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі № 13/2/605 від 23.10.2025 року, про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену абзацом четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року, у повному обсязі в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач формально констатував, що оскільки він був звільнений 06.02.2024 року, то не підпадає під визначення «проходить військову службу» станом на 13.02.2025 року, і на цій підставі відмовив у виплаті. Проте, приймаючи таке рішення, відповідач суб`єкт владних повноважень діяв упереджено та нерозсудливо, протиправно проігнорувавши спеціальну норму (виняток), яка міститься у тій самій Постанові та прямо стосується ситуації Позивача. Так, абзац четвертий пункту 4, Постанови КМУ №153 чітко встановлює: «військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі». На думку позивача, він повністю відповідає критеріям, зазначеним у цій спеціальній нормі: Оскільки є особою, «зазначеною в абзаці другому». Його було прийнято на військову службу за контрактом у 2022 році у віці 21 року (08.02.2001 р.н.), тобто у віці до 25 років під час воєнного стану. Участь у бойових діях була припинена (і, як наслідок, склала менше 6 місяців станом на 13.02.2025) саме з поважної причини припинення служби стало тяжке поранення. Позивач не зміг продовжити службу та виконати загальну умову на службі станом на 13.02.2025) не з власної волі, а виключно (перебування через те, що отримав тяжке поранення, захищаючи суверенітет України. Саме для таких випадків законодавець і передбачив виняток в абзаці четвертому пункту 4 Постанови КМУ №153, гарантувавши виплату в повному обсязі. Відповідач, застосувавши лише загальну норму та проігнорувавши спеціальну норму, яка має пріоритет у застосуванні до даної ситуації, порушив принципи верховенства права та законності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі № 13/2/605 від 23.10.2025 року щодо виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 13.07.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 позивач військову службу не проходив, а тому немає підстав для виплати йому спірної одноразової грошової винагороди.
Крім того, апелянт зауважує, що ТЦК та СП є органами військового управління (а не військовими частинами), вони не покликані за замовчуванням вести бойові дії згідно повноважень, визначених постановою КМУ №154 від 23.02.2022 року «Про затвердження Положення про ТЦК та СП». ІНФОРМАЦІЯ_3 не були включені Генеральним штабом ЗСУ до складу Сил оборони, які ведуть бойові дії, або які б здійснювали оперативне (бойове) управління веденням бойових дій, вони не отримують бойових наказів та розпоряджень і, відповідно, не виконують їх.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийнятий 27.07.2022 року на військову службу за контрактом, що підтверджується відомостями військового квитка.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2023 року №572, ОСОБА_1 23.08.2023 одержав мінно-вибухову травму. Відкриту черепно-мозкову травму. Уламкове проникаюче сліпе поранення голови. Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості. Епідуральна гематома лобної ділянки ліворуч. Втиснутий перелом лобної кітки праворуч. За обставин під час безпосередньої участі у заходах по забезпеченню відсічі збройної агресії російської федерації у місті Херсон внаслідок ракетно-бомбового удару військами рф отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 22.08.2023 року по 23.08.2023 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2024 № 4/132.
Згідно свідоцтва про хворобу № 105, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 75-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
06.02.2024 року позивача на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2024 №1-РС звільнений у відставку за станом здоров`я, що підтверджується відомостями військового квитка.
27.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява ОСОБА_1 від 19.05.2025, в якій він просив виплатити одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року.
Листом від 16.06.2025 року відповідачем надано відповідь та повідомлено, що так як на момент видання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153) він був звільнений з військової служби та під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, тому виплата у розмірі 1 мільйон не здійснюється.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позбавлення позивача передбаченої постановою №153 виплати через обставини, які не залежали від волі військовослужбовця, а саме отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та наразі триває.
11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Цей акт Уряду набрав чинності 13.02.2025.
Абзацами 2, 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 установлено, що:
- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов визначено Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Системний аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 дає підстави для висновку, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень є одночасна сукупність таких обставин, а саме:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;
3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;
4) непритягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також відсутність діючих дисциплінарних стягнень.
Водночас нормативне регулювання, передбачене пунктом 4 Постанови №153, не обмежується лише зазначеним загальним правилом щодо шестимісячної тривалості участі у бойових діях.
Зміст абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153 передбачає спеціальне регулювання щодо військовослужбовців, які не набули необхідного шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях у зв`язку з наявністю у них захворювань або поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Батьківщини.
Отже, зазначене положення встановлює виняток із загального правила щодо тривалості безпосередньої участі у бойових діях. При цьому для застосування такого винятку юридичне значення має не лише факт наявності у військовослужбовця захворювання, поранення, травми, контузії чи каліцтва, а й передбачений нормативною нормою зв`язок відповідної обставини з неможливістю набуття встановленого шестимісячного строку участі у бойових діях.
Таким чином, положення пункту 4 Постанови №153 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку: загальним правилом встановлено шестимісячний строк безпосередньої участі у бойових діях як одну з умов набуття права на винагороду, тоді як абзацом четвертим цього пункту передбачено спеціальне правило для військовослужбовців, які не досягли такого строку з визначених у ньому об`єктивних причин.
При цьому з метою правильного застосування зазначеної норми необхідно встановити, чи охоплює відповідний виняток конкретну ситуацію військовослужбовця, зокрема чи мало місце захворювання або поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане саме під час захисту Батьківщини, та чи перебуває ця обставина у причинному зв`язку з недосягненням шестимісячної тривалості безпосередньої участі у бойових діях.
Визначальним для апеляційного перегляду даної справи є питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн за наявності встановленої матеріалами справи тривалості його безпосередньої участі у бойових діях менше шести місяців, а також щодо можливості застосування до спірних правовідносин передбаченого пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 винятку, пов`язаного з отриманням захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Колегія суддів виходить із того, що саме по собі встановлення факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях протягом строку, меншого за шість місяців, не може бути достатньою підставою для автоматичного висновку про відсутність права на отримання винагороди у повному розмірі, оскільки позивач отримав поранення.
Аналізуючи пункт 4 Постанови № 153 колегія суддів дійшла висновку, що зазначеною нормою врегульовано дві відмінні ситуації: загальне правило щодо визначення розміру винагороди залежно від тривалості безпосередньої участі у бойових діях та спеціальне правило щодо військовослужбовців, які не досягли шестимісячного строку з причин, прямо визначених цією нормою. Отже, для правильного вирішення спору необхідним є встановлення не лише тривалості участі позивача у бойових діях, а й обставин, з якими нормативне регулювання пов`язує можливість застосування спеціального порядку виплати.
Такий правовий підхід відповідає загальним засадам адміністративного судочинства щодо повного та всебічного встановлення обставин справи. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність належного дослідження судом доказів та мотивування судового рішення. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 наголошено, що вимога щодо справедливості судового рішення передбачає достатнє висвітлення мотивів, на яких воно ґрунтується, а суд повинен досліджувати належність та допустимість доказів, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та зі встановленого вище, ОСОБА_1 23.08.2023 одержав мінно-вибухову травму. Відкриту черепно-мозкову травму. Уламкове проникаюче сліпе поранення голови. Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості. Епідуральна гематома лобної ділянки ліворуч. Втиснутий перелом лобної кітки праворуч. За обставин під час безпосередньої участі у заходах по забезпеченню відсічі збройної агресії російської федерації у місті Херсон внаслідок ракетно-бомбового удару військами рф, отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини. Вказане підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2023 року №572.
Разом з тим, для застосування спеціального правила, передбаченого пунктом 4 Постанови №153, недостатньо лише самого факту наявності у військовослужбовця травми. Необхідним є встановлення передбачених нормативним регулюванням обставин її отримання.
Сам факт перебування під час проходження військової служби у районах ведення воєнних (бойових) дій не є достатньою підставою для отримання винагороди. Визначальним критерієм є характер виконуваних бойових завдань.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказана травма не пов`язана з виконанням бойових завдань.
Позивач отримав травму внаслідок ракетно-бомбового удару військами рф по АДРЕСА_1 .
Проте, правових підстав вважати, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та виконував бойове завдання станом на момент отримання травми матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua