Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №420/11585/26
Суддя: Ступакова І.Г.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11585/26
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 31.07.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління, викладену у відповіді на заяву №Б-204/6/5101-26 від 20.03.2026р.;
- зобов`язати уповноважений територіальний підрозділ ДМС: прийняти заяву позивача; здійснити оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Постанови №2503-ХІІ;
- визнати протиправними дії відповідача щодо формального розгляду заяви без забезпечення реалізації права позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у зв`язку з одруженням та зміною дівочого прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », 20.03.2026р. вона звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Постанови Верховної Ради України №2503-XII. Однак, відповідач здійснив формальний розгляд відповідної заяви та протиправно відмовив ОСОБА_1 у її задоволенні. Позивач стверджувала, що Постанова Верховної Ради України №2503-XII прямо передбачає існування паспорта громадянина України у формі книжечки, в той час як жодна норма чинного законодавства не містить прямої заборони на його отримання. Згода на обробку персональних даних при оформленні закордонного паспорта не є універсальною та безстроковою, а також не є визначеною законодавством перешкодою для отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.07.2026р., з ухваленням у справі нового судового рішення – про задоволення її позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що наявність у позивача біометричного закордонного паспорту із безконтактним електронним носієм унеможливлює отримання нею паспорта громадянина України і формі книжечки зразка 1994 року. Суд фактично ототожнив отримання ОСОБА_1 у 2018 році закордонного паспорта із наданням особою безстрокової та універсальної згоди на будь-яке майбутнє документування виключно біометричними документами. При цьому, судом не враховано, що порушення прав позивача у спірних правовідносинах полягає не у факті існування УНЗР, а у примусовому виборі форми документа. За твердженнями апелянта, держава не може використовувати сам факт попереднього внесення особи до ЄДДР як універсальну підставу для позбавлення її можливості реалізувати право на документ у формі, передбаченій законодавством, якщо для такого обмеження немає належної правової підстави.
Також, апелянт посилається на те, що Порядок №302 передбачає процедуру подання документів, їх прийняття, перевірки та прийняття рішення. Чинна редакція Порядку прямо передбачає можливість оскарження рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта. Однак, у спірних правовідносинах ДМС фактично не здійснила повноцінного розгляду питання про оформлення паспорта-книжечки, а замість цього надала відповідь про відсутність підстав. За таких обставин, суд мав перевірити чи була відмова результатом належної адміністративної процедури, чи фактично була відмовою у прийнятті та розгляді заяви по суті.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Постанова Верховної Ради України №2503-XII є чинним нормативним актом, пункт 3 якої передбачає відповідні форми паспортного документа, а пункт 16 регулює випадки обміну паспорта, зокрема у зв`язку зі зміною прізвища. На сьогодні не існує жодної законодавчої норми та не існує жодного акту яким би було заборонено реалізовувати право особи на отримання «паспорта книжечки».
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що при оформленні у 2018 році паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до Реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора. Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулося вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, внесення інформації до ЄДДР та присвоєння УНЗР.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , у формі книжечки зразка 1994 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 09.12.2024р. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини – ОСОБА_3 .
06.01.2025р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДМС в Одеській області із заявою щодо видачі паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв`язку зі зміною прізвища. До заяви додано: копію свідоцтва про шлюб, паспорту та ІПН.
Листом від 30.01.2025р. №Б-52/6/5101-25/5100.4.1/937-25 Головне управління ДМС в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених Положенням про паспорт громадянина України.
Зокрема, Головне управління зазначило, що на момент звернення ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_3 , дата видачі 30.01.2018р., орган видачі 5101. Присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19900608-05363, який є єдиним та повторно присвоюватися не буде. Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорту громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. При зверненні до ГУ ДМС України в Одеській області заявником не надано відповідного рішення суду.
20.03.2026р. позивач звернулась до Головного управління із повторною заявою про видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, в якій зазначила, що вона категорично відмовляється від оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки (з безконтактним електронним носієм) з огляду на її релігійні переконання, а також з міркувань захисту персональних даних та приватного життя.
До заяви ОСОБА_1 додала: паспорт та код з відомостями про місце реєстрації; свідоцтво про шлюб; заяву-анкету встановленого зразку; заву щодо нерозуміння дій та наслідків під час оформлення закордонного паспорту; виявлені топографічні помилки під час розробки та виготовлення «ДП Документ»; рішення суду штату Меріленд США щодо взламу державних реєстрів України.
Листом від 23.03.2026р. №Б-204/6/5101-26/5100.4.1/228-26 Головне управління вдруге відмовило позивачу у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Зокрема, орган ДМС зазначив, що ОСОБА_1 до заяви на отримання паспорту-книжечки не було додано переліку документів, визначеного Тимчасовим порядком №456. Також, зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області не здійснює оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідні дії здійснює територіальний підрозділ ДМС. За здійсненою перевіркою Єдиної інформаційно-аналітичної системи Управління міграційними процесами встановлено, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_3 , дата видачі 30.01.2018р., орган видачі 5101. Присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19900608-05363, який є єдиним та повторно присвоюватися не буде. Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані на ім`я ОСОБА_1 , унікальний номер в Реєстрі є незмінним. За таких обставин, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права заявника та не є втручанням у його приватне життя.
Вважаючи протиправною відмову ГУ ДМС України в Одеській області, викладену у відповіді на заяву №Б-204/6/5101-26 від 20.03.2026р. про видачу паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов висновку, що відмова Головного управління у видачі позивачу в порядку обміну паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року є правомірною. Суд зазначив, що ОСОБА_1 вже присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, і це свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та не є протиправним втручанням у її приватне життя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-XII, визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно пункту 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення №2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Частиною четвертою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім`я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункту 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, його відокремлених підрозділів (філій, представництв), у тому числі розміщених за межами України відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи; 7) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Відповідно до пункту 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
Підставою виникнення спору у цій справі слугувало надання відмови позивачці у видачі їй паспорту громадянина України зразка 1994 року в порядку обміну.
При зверненні до органу ДМС та з даним позовом до суду позивач вказує про те, що обробка конфіденційних даних, зокрема біометричних, з присвоєнням цифрового/штрих-кодового ідентифікатора, суперечить її релігійним переконанням та є протиправним втручанням в особисте духовне життя людини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань ОСОБА_1 , оскільки матеріалами справи підтверджено, що її унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі вже сформований під час оформлення позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_3 , дата видачі 30.01.2018р., орган видачі 5101.
Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі, а отже при оформлені позивачкою паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивачки та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
З підстав наведеного вбачається, що позивачка є особою, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до Реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
З огляду на альтернативний вибір, зроблений позивачем під час оформлення нею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з огляду на те, що в Реєстрі відносно позивача вже сформовано унікальний номер запису, колегія суддів доходить висновку, що небажання позивачки отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі №420/6552/24, від 06 лютого 2025 року у справі №420/26651/23, від 19 березня 2025 року у справі №300/5845/23.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на таке.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.
Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про видачу їй нового паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку зі зміною прізвища; обробку відносно позивачки уже проведено при видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон; обробка була здійснена за згодою позивачки; оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине.
Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв`язку із наведеним, у суду не було правових підстав для врахування висновків Верховного Суду, викладених у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18), при розгляді цієї справи.
З огляду на обставини справи, їх правове регулювання та сталу практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 31 липня 2026 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua