Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/27025/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27025/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.12.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Градовського Ю.М.,

– Казанчук Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 155250033757 від 13.03.2025р. про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.09.1982 по 20.07.1984pp; з 01.03.1988 по 05.08.1995рр.; з 30.01.1984-02.07.1984pp; з 06.09.1985-01.04.1987рр.; з 01.03.1988 по 05.08.1995pp. та повторно розглянути заяву від 05.03.2025 про призначення пенсії згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію з урахуванням висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №155250033757 від 13.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.03.1988 по 05.08.1995рр.; з 30.01.1984-02.07.1984pp; з 06.09.1985-01.04.1987рр.; з 01.03.1988 по 05.08.1995pp. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 року про призначення пенсії із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог та позову до ГУПФ України в Одеській області відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у її трудовій книжці позивача взагалі відсутні записи про навчання у період з 01.09.1982 року по 20.07.1984 року; запис під номером один від 30.01.1984 року посвідчує її зарахування на виробничу практику поваром в механізованій колоні №25.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1984 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати цей період до страхового стажу на підставі диплома НОМЕР_1 від 20.07.1984 року, з подальшим повторним розглядом заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням цього періоду.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до Диплому НОМЕР_1 у період з 01.09.1982 по 20.07.1984рр. позивач навчалася у Львівському технічному училищі № 27, та отримала спеціальність кухар-кондитер 5-го розряду. Апелянт вказує, що запис у трудовій книжці не є обов`язковим для зарахування такого періоду, оскільки згідно приписів п. 8 Порядку № 637 достатньо диплома

Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1984 позивачу не зараховано періоди трудової діяльності, оскільки відсутній документ про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; - в записі №5 в трудовій книжці наявні виправлення в номері наказу і дописана дата; не зараховано період з 01.03.1988 по 05.08.1995 - запис про звільнення не засвідчено печаткою і підписом відповідальної особи, в довідці №73 відсутній наказ про звільнення. Апелянт зазначає, що на підставі викладеного відповідачем правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення за призначенням пенсії їй виповнилося 59 років 11 міс.

05.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ України в Одеській області із заявою №2522 про призначення їй пенсії за віком (а.с.31).

Заява була розглянута ГУПФ України в Рівненській області за принципом екстериторіальності та рішенням №155250033757 від 13.03.2025 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

У рішенні №155250033757 від 13.03.2025 року зазначено:

«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_4

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.03.2025.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “Про. загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років.

Вік заявниці 59 років 11 місяців 12 днів.

Необхідний страховий стаж відповіло до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 32 роки.

Після досягнення віку 63 роки відсутній необхідний страховий стаж 25-35 років, пенсія за віком призначається після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15-25 років.

Страховий стаж особи становить 13 років 06 місяців 26 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1984 не зараховано періоди трудової діяльності, оскільки відсутній документ про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

- в записі №5 в трудовій книжці наявні виправлення в номері наказу і дописана дата;

- не зараховано період з 01.03.1988 по 05.08.1995 запис про звільнення не засвідчено печаткою і підписом відповідальної особи, в довідці №73 відсутній наказ про звільнення.

З 2004 року страховий стаж зараховано згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.»

Спір в даній справі виник у зв`язку з тим, що ГУПФ України в Рівненській області не зарахувало до страхового стажу позивача певні періоди, що призвело до відмови їй у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 04.06.1997 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; прізвища після розірвання шлюбу громадянки ОСОБА_3 (а.с.13).

Отже, після розірвання шлюбу, позивач залишила прізвище « ОСОБА_3 ».

Пунктом 2.12 Інструкції №162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1989р., наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 05.03.2025 року, на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки однією рискою закреслено колишнє прізвище « ОСОБА_3 » та записано нове « ОСОБА_2 » з посиланням на паспорт на внутрішньому боці обкладинки.

Таким чином, факт зміни прізвища позивача підтверджено належними та допустимими доказами - записом на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, скріпленим печаткою відділу кадрів роботодавця.

За таких обставин, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1989 р.

Крім того, пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, а саме в записі №5 в трудовій книжці наявні виправлення в номері наказу і дописана дата; не зараховано період з 01.03.1988 по 05.08.1995 запис про звільнення не засвідчено печаткою і підписом відповідальної особи, в довідці №73 відсутній наказ про звільнення.

Разом із тим, відповідно до запису № 5 у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач у період з 06.09.1985 року працювала на посаді кухаря 5 розряду в ст. №5 «диет.столовой» (мовою оригіналу); запис внесено на основі Пр №153-К від 10.09.1985 року. 10.02.1988 року звільнена за ст. 38 за власним бажанням; запис внесено на основі Наказу №27 від 09.02.1988 року з закріпленням печаткою.

В даному випадку виправлення наявне саме в номері наказу, водночас дата такого наказу відповідає даті зазначеній в колонці дата та підтверджує, що у відповідний період роботи, а саме з 06.09.1985 року позивач працювала на вищевказаній посаді.

Згідно з записами №8-9 трудової книжки НОМЕР_2 позивач працювала з 010.3.1988 року на посаді (кухонним работником» (мовою оригіналу) на підставі Наказу №17 від 29.02.1988 року; 01.07.1989 року переведена на посаду кухаря 3 розряду їдальні № 9 комбіната на підставі Наказу №130о від 01.08.1989 року; з 05.08.1995 року звільнена на підставі №36 за власним бажанням на підставі Наказу № 127 від 05.08.1995 року.

Обґрунтовуючи відмову у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів її роботи, відповідач послався на відсутність підпису відповідальної особи та печатки підприємства.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Крім того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Водночас, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 р. у справі № 548/2056/16-а, від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.

Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатніми і самостійними підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Водночас, щодо періоду навчання позивача у Львівському технічному училищі №27 у період з 01.09.1982 року по 20.07.1984 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. «д» ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З наявної у матеріалах справи копії диплому з відзнакою НОМЕР_1 , виданого 20.07.1984 року вбачається, що у період з 01.09.1982 року по 20.07.1984 року ОСОБА_1 навчалась в Львівському технічному училищі №27 та закінчила повний курс технічного училища за професією кухар-кондитер.

В свою чергу, приписами п.8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За таких обставин, період навчання позивача з 01.09.1982 року по 20.07.1984 року підтверджений дипломом та має бути зарахований до страхового стажу. В свою чергу, висновки суду першої інстанції щодо відсутності відповідного запису у трудовій книжці суперечать приписам п.8 Порядку №637 та не можуть бути підставою для відмови у зарахування зазначеного стажу навчання.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині судове рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання у Львівському технічному училищі №27 у період з 01.09.1982 року по 20.07.1984 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: Г.П. Казанчук