Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №420/11511/26
Суддя: Лук'янчук О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11511/26
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Лук`янчук О.В.
суддів – Бітова А.І.
– Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з платежів ОСОБА_1 , здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 49 135,10 грн. з платежів, здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо надмірно утриманого військового збору з платежів ОСОБА_1 , здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5% у сумі 9554,05 грн. з платежів, здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24.
В обґрунтування позову зазначено, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення у повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Також посилається на те, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Вказує, що враховуючи те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб
Щодо військового збору, то звертає увагу, що до доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року у справі №420/10254/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.04.2023р. по 04.10.2023р. включно.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.04.2023р. по 04.10.2023р. включно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 року №100 в сумі 447 544,80 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) задоволено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року скасовано.
Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. скасовано.
Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8.02.1995р. №100 у розмірі 272 972,78грн. (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 коп.).
Листом від 14.04.2026 року відповідачем у відповідь на адвокатський запит від 10.04.2026 року надано розрахунковий лист про розмір нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 в сумі 210 089,04 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати присуджених йому коштів згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 з утриманням ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5%, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що на суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виплаченого позивачу на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24, не поширюється компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, оскільки відповідні виплати є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписами ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, щодо вимог стосовно виплати ОСОБА_2 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Дія постанови Кабміну № 44 (про виплату щомісячної грошової компенсації сум ПДФО) поширюється виключно на грошове забезпечення, що виплачується у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження військової служби.
Згідно з п.168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції/у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Системний аналіз вищенаведених норм Порядку № 44 надає підстави суду зробити висновок, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.
Як вбачається з матеріалів справи , постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8.02.1995р. №100 у розмірі 272 972,78грн. (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 коп.).
На виконання цього рішення відповідач виплатив позивачу кошти в сумі 210 089,04 грн, утримавши при цьому податок з доходів фізичних осіб та військовий збір
Так, колегія суддів зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є грошовим забезпеченням (заробітною платою) військовослужбовця.
Суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнуті за рішенням суду, підлягають оподаткуванню ПДФО та військовим збором на загальних підставах як інші доходи (згідно з пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Колегія суддів зауважує, що виплата середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не передбачена в структурі грошового забезпечення, а є санкцією, мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні працівника (військовослужбовця), тож не є виплатою у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Окрім цього, обов`язок зазначеної виплати у відповідача виник не у зв`язку з виконанням позивачем обов`язків служби як це передбачено пунктом 1 Порядку № 44, а право на виплату таких сум позивач набув не у зв`язку з виконанням обов`язків під час військової служби (пункт 2 Порядку № 44), а саме через протиправну бездіяльність відповідача як це встановлено судом першої інстанції, що пов`язана з несвоєчасним розрахунком при звільненні.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції позиції апелянта, яка полягає у проведенні разом із виплатою середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок про звільненні одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 задоволенню не підлягає.
Доводи апелянта про те, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, оскільки зазначеним судовим рішенням від 19.03.2026 року питання виплати грошового забезпечення взагалі не вирішувалося. Вказаним рішенням було зобов`язано нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою є мірою відповідальності (санкцією) роботодавця, а не платою за виконання обов`язків військової служби.
Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку не належить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, нарахування компенсації ПДФО на цю суму законом не передбачено, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Щодо утримання відповідачем військового збору у розмірі 5%, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 164 Податкового кодексу України, до яких згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України належать доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), а також грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, нараховані (виплачені) платнику податку у зв`язку з відносинами публічної служби.
Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" було внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якими збільшено загальну ставку військового збору з 1,5% до 5% від об`єкта оподаткування для доходів фізичних осіб.
Згодом Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" було внесено зміни та уточнено порядок застосування ставок військового збору для окремих категорій платників. Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
При цьому підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено пільгу щодо повного звільнення від оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Аналіз зазначених норм Податкового кодексу України свідчить, що законодавцем встановлено чіткий та вичерпний перелік суб`єктів, до грошового забезпечення яких застосовується знижена ставка військового збору у розмірі 1,5%. До цього переліку включені виключно військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та спеціальних служб.
Окрім того, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок (та військовий збір) із суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, що діє на момент такої виплати або нарахування.
Так, колегія суддів зазначає, що ставка військового збору у розмірі 1,5% є податковою пільгою, яка відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ застосовується виключно до грошового забезпечення військовослужбовців. Стягнутий Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року середній заробіток за час затримки розрахунку є санкцією (заходом відповідальності), не входить до складу грошового забезпечення, а тому підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
Твердження апелянта про необхідність застосування ставки 1,5%, оскільки період затримки припадає на 2023 рік, є юридично неспроможним, оскільки відповідно до базових принципів податкового законодавства України, ставка податку/збору визначається на момент нарахування та виплати доходу, а не за період, за який такий дохід розраховано.
Оскільки нарахування та виплата присуджених сум здійснюється у 2026 році, Відповідач як податковий агент зобов`язаний застосовувати норми законодавства, чинні на момент виплати, а саме — загальну ставку військового збору у розмірі 5%.
Таким чином, дії Відповідача щодо утримання 5% військового збору із суми середнього заробітку повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, а доводи апелянта в цій частині також є безпідставнми.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 20 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua