Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/10101/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10101/26

Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати з 01.01.2026 року пенсії ОСОБА_1 (яка призначена йому в 1993 році відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і останній раз перерахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 420/17077/25), з застосуванням при виплаті цієї пенсії положень "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, який затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 14.7.2025 року № 821, що у підсумку таких дій привело з 01.01.2026 року до значного обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , яка виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і отримується особисто ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження "з урахуванням максимального розміру пенсії" з 01.01.2026 року пенсії ОСОБА_1 (яка призначена йому в 1993 році відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і останній раз перерахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 420/17077/25), внаслідок чого пенсія ОСОБА_1 виявилась обмеженою не по Закону або рішенню суду, а самостійно цім пенсійним органом;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (яка призначена йому в 1993 році відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб і останній раз перерахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського, окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 420/17077/25) без застосування при її перерахунку і виплаті вимог "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, який затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 14.7.2025 року № 821, в повному розмірі, з урахуванням основного розмір пенсії в значенні 65% відповідних сум грошового забезпечення, виключно в грошовій формі та без будь-яких боргових зобов`язань пенсійного органу, без будь якого обмеження загальної суми цієї пенсії будь-яким розміром, у тому числі і “максимальним розміром пенсії”, на весь час її довічного призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року по справі №420/17077/25 зменшено розмір виплати пенсії ОСОБА_1 , застосовано Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Позивач зазначає, що звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою щодо здійснення виплати пенсії в повному обсязі, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Проте, позивачу відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Такі дії відповідача щодо відмови у здійсненні виплати пенсії в повному обсязі позивач вважає протиправними, такими, що порушують права позивача на належний гарантований законом рівень пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили, в зменшеному розмірі, з застосуванням “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 та з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 року ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без застосування “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 в фактично нарахованому розмірі, без обмеження її загальної суми максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням Позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2026 у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Новий розмір пенсії, встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 25950,00 грн (22444,58 грн - це розмір пенсії до проведення перерахунку, який виплачується) + 3505,42 грн - це різниця пенсії після проведення перерахунку за рішенням суду, яка виплачується після виділення відповідних коштів в межах бюджетних асигнувань на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду відповідно постанови № 821.

Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови № 821.

Вказує, що з набранням чинності постанови № 1279 з 01.04.2021 змінився порядок розподілу та фінансування пенсій, дана функція на сьогодні належить Пенсійному фонду України (а не Головному управлінню).

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі – Закон №2262).

Відповідачем на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року по справі №420/17077/25 проведено перерахунок пенсії позивача.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області з проханням здійснювати виплату пенсії в повному нарахованому обсязі.

Відповідач листом від 24.11.2025 року №1500-0203-8/191902 повідомив про те, що Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі — Постанова № 821).

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року по № 420/17077/25 здійснено перерахунок по пенсії позивача з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року.

Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 року, у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму, для осіб які втратили прцездатність згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”

Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погащення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови №821.

Отже, Порядок виплати пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою № 821 кардинально відрізняється від порядку виконання судових рішень, який діяв до набрання чинності цієї постанови та передбачав виплату усієї суми боргу разово в порядку черговості набрання рішення суду, при наявності виділених на цю мету бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою №821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2026 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 році становить 2595,00 грн, максмальний розмір пенсїі становить 25950,00 грн.

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 28.12.2025 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 27225,46 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 23610,00 грн.

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 07.01.2026 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 27279,28 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 25950,00 грн.

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 07.03.2026 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 29874,28 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 25950,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що положення Порядку №821 по суті визначають додаткові умови для отримання позивачем поточних у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості, а тому прийшов до висновку, що застосування при перерахунку та виплаті позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №821, якою змінюються умови та механізм виконання судових рішень, є протиправним.

Також зазначив, що правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

При цьому, відносно позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати починаючи з 01.01.2026 року виплату пенсії в повному розмірі, з урахуванням основного розміру пенсії в значенні 65% відповідних сум грошового забезпечення, виключно в грошовій формі та без будь-яких боргових зобов`язань пенсійного органу, без будь якого обмеження загальної суми цієї пенсії будь-яким розміром, у тому числі і “максимальним розміром пенсії”, на весь час її довічного призначення, то вказав, що такі звернені на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають

Позивач в позовній заяві не навів жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 420/10101/26, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю на день постановлення рішення у справі.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС України).

За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили, в зменшеному розмірі, з застосуванням “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 та з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року по справі №420/17077/25 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року.

Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 року, у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 28.12.2025 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 27225,46 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 23610,00 грн.

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 07.01.2026 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 27279,28 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 25950,00 грн.

Як вбачається з копії відомостей пенсійної справи позивача станом на 07.03.2026 року:

Підсумок пенсії (з надбавками): 29874,28 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії: 25950,00 грн.

За твердженням позивача, через застосування ГУ ПФУ в Одеській області положень Постанови КМУ № 821, 3 01.01.2026 року і знижено суму пенсії Позивача для видачи на руки з 27279.28 грн. до 22444.58 грн., а з 3 01.03.2026 року, - з 29874,28 грн. до 25039.58 грн.

Позивач вказує, що як на підставу для невиплати Позивачу повної пенсії, що нарахована їм же внаслідок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10. 2025 року по справі № 420/17077/25 ГУ ПФУ в Одеській області посилається на положення Порядку 821 у власній відповіді від 19.03.2026 року ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку постає питання щодо того, в якому порядку повинен розглядатися даний спір, тобто чи є це новим спором, або чи вирішення даного питання підлягає в порядку виконання рішення (судового контролю).

Так, колегія суддів зазначає, що визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 року по справі №420/29059/24 зауважив, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу позивача, що заявлені позовні вимоги, прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі №420/17077/25.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини, оскільки позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі.

Так, згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/17077/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивачу.

Апелянт в своїй скарзі зазначає, що новий розмір пенсії Позивача, встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 25950,00 грн (22444,58 грн - це розмір пенсії до проведення перерахунку, який виплачується) + 3505,42 грн - це різниця пенсії після проведення перерахунку за рішенням суду, яка виплачується після виділення відповідних коштів в межах бюджетних асигнувань на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду відповідно постанови № 821.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 420/17077/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Такий висновок підтримано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/490/26 від 15.09.2026 року.

Також Верховним судом у вищезазначеній справ вказано, що сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Підставою для звернення позивачки до суду у справі яка переглядалася Верховним судом, як і у даній справі є те що відповідач, виконуючи судове рішення, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення прав.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі №420/6476/25.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі № 420/6476/25, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили, в зменшеному розмірі, з застосуванням “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивачка має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції, помилково прийшов до висновку про наявність нового спору та розглянув даний спір по суті позовних вимог.

Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині визначено статтею 319 КАС України.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Перелік підстав за наявності яких суд повинен закрити провадження у справі наведено у статті 238 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині.

В свою чергу, щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження "з урахуванням максимального розміру пенсії" з 01.01.2026 року пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (яка призначена йому в 1993 році відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб і останній раз перерахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського, окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 420/17077/25), з урахуванням основного розміру пенсії в значенні 65% відповідних сум грошового забезпечення, виключно в грошовій формі та без будь-яких боргових зобов`язань пенсійного органу, без будь якого обмеження загальної суми цієї пенсії будь-яким розміром, у тому числі і “максимальним розміром пенсії”, на весь час її довічного призначення, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/17077/25 у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок обчислення і виплату позивачу пенсії на підставі довідок без обмеження максимальним розміром, відмовлено у зв`язку з їх передчасністю.

Так суд у справі № 420/17077/25 вказав про відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки у спірних правовідносинах перерахунок пенсії на підставі нових довідок ще не проведений, тому задоволення позову у вказаній частині буде свідчити про вирішення спору на майбутнє, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Тобто питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром не вирішувалося.

Суд першої інстанції вирішуючи питання в цій частині з посиланням на висновки Верховного Суду прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення таких позовних вимог вказавши, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 по справі 347/2083/16 дійшов висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення перерахунку, а тому передбачені ст. 2 Закону № 3668 обмеження застосовані до Позивача правомірно

Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є позиція Верховного Суду щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у вищезазначених постановах, у яких Верховний Суд встановив, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Тобто будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених у відповідності до Закону № 2262, зокрема і застосування максимального розміру відповідно до Закону № 3668, є протиправним.

Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях неодноразово наголошував, що Закон про Державний бюджет не може змінювати чи призупиняти дію спеціальних законів України. Наявність воєнного стану та фінансових труднощів держави не є легітимною підставою для звуження змісту та обсягу конституційного права Позивача на належне пенсійне забезпечення, що прямо заборонено Конституцією України.

Посилання Відповідача на постанову Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 347/2083/16 є безпідставним та нерелевантним, оскільки у зазначеній справі предметом розгляду було обмеження пенсії, призначеної на загальних підставах за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або "Про державну службу", та до осіб, які не мають спеціального статусу військовослужбовця.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно наявних в матеріалах справи перерахунків, розмір пенсії позивача обраховано з 65% грошового забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині, а саме щодо правомірного обмеження пенсії позивача максимальним розміром, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 316 КАС України в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили, в зменшеному розмірі, з застосуванням “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 року ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без застосування “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 в фактично нарахованому розмірі скасувати та провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова