Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/29431/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/29431/25

головуючий суддя І інстанції – Букіна Л.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 в адміністративній справі №160/29431/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод», в якому просила:

- визнати протиправною відмову Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» у наданні документів за п. 1-3 на адвокатський запит від 25.08.2025 року №1, викладену в листі від 29.09.2025 року №435 та зобов`язати відповідача надати документи за п. 1-3 на адвокатський запит від 25.08.2025 року №1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» щодо неналежного розгляду пунктів 1-3 адвокатського запиту від 25.08.2025 року №1.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» розглянути пункти 1-3 адвокатського запиту від 25.08.2025 року №1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків суду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що останній не є розпорядником публічної інформації, оскільки останній є приватним акціонерним товариством, не наділеним владними управлінськими функціями, не фінансується з державного чи місцевого бюджетів, не здійснює делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень, не є природною монополією та не наділене спеціальними чи виключними правами. Вказано, що виходячи з положень Закону України № 2939-VI, відповідач не зобов`язаний надавати документи зазначені в п. 1-3 адвокатського запиту № 1 від 25.08.2025. Вказано, що з адвокатським запитом по цій справі до ПрАТ «ДМЗ» звернувся адвокат Трофімов Дмитро, а відтак виключно йому належить право вимоги у справі про ненадання інформації на його адвокатський запит, а не Кацанюк Р.І.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 25 серпня 2025 року представник позивача направив відповідачу в інтересах позивача адвокатський запит №1, в якому просив надати: « 1. Засвідчену належним чином копію дубліката наказу фонду державного майна Украйни 27.07.2004 року №12-АТ (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917); 2. Засвідчену належним чином копію Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» від 22.03.1999 року №71/3- 120 (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917); 3. Засвідчену належним чином копію висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 12.01.2022 року №2, складеного ФОП ОСОБА_2 (документ, поданий для державної реєстрації, що вказаний у відомостях з Державного реєстру речових прав як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 7495917); 4. Засвідчену належним чином копію рішення адміністрації ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення – ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») та профспілкового комітету ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення – ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») від 31.12.1999 року №306».

Листом від 29.09.2025 року №435 відповідач серед іншого повідомив, що не є розпорядником інформації запитуваної в п. 1-3 запиту.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки запит стосувався інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним майном, відмова відповідача в наданні такої інформації є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно преамбулою Закону України «Про інформацію» цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації”.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 3 Закон України “Про доступ до публічної інформації” визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закон України “Про доступ до публічної інформації” одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закон України “Про доступ до публічної інформації” суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядників публічної інформації та відповідає хоча б одному з критеріїв визначених статтею 13 Закону №2939-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закон України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Статтею 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно ст. 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.

Згідно із статтею 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Крім того, частиною другою статті 6 Закон України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 23 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як свідчать встановлені обставини справи, в адвокатському запиті представник позивача просив надати:

- засвідчену належним чином копію дубліката наказу фонду державного майна Украйни 27.07.2004 року №12-АТ (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917);

- засвідчену належним чином копію Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» від 22.03.1999 року №71/3- 120 (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917);

- засвідчену належним чином копію висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 12.01.2022 року №2, складеного ФОП ОСОБА_2 (документ, поданий для державної реєстрації, що вказаний у відомостях з Державного реєстру речових прав як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 7495917); 4. Засвідчену належним чином копію рішення адміністрації ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення – ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») та профспілкового комітету ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення – ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») від 31.12.1999 року №306».

Листом від 29.09.2025 року №435 відповідач повідомив, що не є розпорядником інформації запитуваної в запиті.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів ст. 1 та ст. 13 Закону України «Про публічну інформацію» публічна інформація відображається та задокоментовується суб`єктом владних повноважень в процесі виконання своїх обов`язків.

В свою чергу, інші розпорядники публічної інформації, зокрема суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями є розпорядниками інформації стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Так, відповідач не є суб`єктом владних повноважень.

В свою чергу, документи, що запитувались представником позивача є внутрішніми господарськими та технічними документами підприємства, а також документами, що стосуються його права власності.

Навіть наказ Фонду Держмайна, як правовстановлюючий документ на майно у володінні приватного підприємства втрачає статус публічної інформації, оскільки завод не здійснює владних повноважень щодо цього документу.

Отже, з зазначених обставин справи видно, що витребувана представником позивача інформація не відноситься до публічної інформації, яка могла б бути надана саме відповідачем.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи видно, що вищенаведена інформація витребовувалась представником позивача шляхом направлення саме адвокатського запиту.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що адвокатський запит та запит на публічну інформацію є різними правовими інструментами та отримувати дані про нерухомість у конкретного підприємства через механізм надіслання запиту про отримання публічної інформації є безпідставним.

Відтак, з огляду на предмет запитуваної представником позивача інформації та спосіб її отримання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод»– задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 в адміністративній справі №160/29431/25 – скасувати прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко