Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №674/1731/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1731/25

Провадження № 22-ц/820/2057/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: представника позивачки – адвоката Наталюка Н.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача МОУ Балтака Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні зниклого безвісти військовослужбовця, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року (суддя Сосна О.М.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні зниклого безвісти військовослужбовця.

В обґрунтування позову зазначала, що вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року, виховували двох синів позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , були поєднані спільним побутом, мали спільний бюджет, купували майно для спільного користування. Протягом спільного життя з позивачкою ОСОБА_7 виховував та утримував дітей позивачки.

31.07.2024, у зв`язку із збройною агресією рф, ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 .

14.03.2025 вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 про зникнення безвісти ОСОБА_4 з 12.03.2025 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.

16.03.2025 Дарницьким управлінням поліції ГУНП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100020001046 по факту зникнення безвісти сержанта ЗСУ ОСОБА_4 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України.

Вказувала, що в акті службового розслідування №8066 від 21.04.2025, позивачка була зазначена як цивільна дружина, у акті від 15.08.2025 зафіксовано факт проживання ОСОБА_2 та її дітей за місцем реєстрації ОСОБА_4 – АДРЕСА_1 , матір ОСОБА_4 – ОСОБА_3 визнає обставини спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , називає ОСОБА_2 своєю невісткою, на 01.04.2025 була призначена реєстрація шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 часто телефонував їй, постійно надсилав отримане грошове забезпечення на її рахунок та на рахунок її сина ОСОБА_8 або своєї матері.

Зауважувала, що після зникнення чоловіка, вона залишилась без будь-якої підтримки. Оскільки вона не працює з 2022 року, а в період з 2019 року по 2021 рік отримувала мінімальну заробітну плату, тобто з того часу була на утриманні чоловіка, адже не мала будь-яких доходів та допомоги, окрім тієї, що отримувала від ОСОБА_4 .

Вважала, що надана інформація про майновий стан заявниці та перерахування ОСОБА_4 їй коштів свідчить про те, що вони підтримували стосунки притаманні подружжя, а ОСОБА_4 здійснював утримання дружини.

Незважаючи на те, що безпосередній командир ОСОБА_4 знав про позивачку зі слів останнього, відповідав на її дзвінки, він повідомив, що через відсутність реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_4 , вона не зможе в повному обсязі реалізувати свої права, комуні кувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_4 , ініціювати питання виплати грошових коштів.

Зазначала, що у разі встановлення фактів проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та факт знаходження на його утриманні, позивачка отримає підстави для реалізації права на отримання грошового забезпечення, оскільки станом на день зникнення безвісти вони не перебували у шлюбі.

З урахуванням викладеного вище, просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 28.08.2018 по день зникнення безвісти ОСОБА_4 12 березня 2025 року та встановити факт, що ОСОБА_2 знаходилася на утриманні з серпня 2018 року по 12 березня 2025 року зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 .

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Наталюка Н.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на неповне з`ясування усіх обставин справи, без урахування доводів та пояснень сторін, невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що встановлення відповідного факту потрібно заявниці з метою реалізації прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Вважає, що поза увагою суду залишилося те, що через відсутність реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_4 , вона не може в повному обсязі реалізувати свої права, а саме безпосередньо комунікувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_4 та ініціювати питання виплати грошових коштів. При цьому, зауважує, що мати ОСОБА_3 , через похилий вік та страждання через зникнення сина, важко займатися цими питаннями, тому вона спонукала позивачку звернутися до суду із даним позовом.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідні факти були підтверджені в судовому засіданні та встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року, виховували двох синів позивачки, були об`єднані спільним побутом, мали спільний бюджет, купували майно для спільного користування. Зауважує, що дітям на той час, було 10 та 4 років, які одразу полюбили ОСОБА_4 і називали його татом. Протягом спільного життя ОСОБА_4 виховував та утримував дітей позивачки, як своїх рідних, хоча спільних дітей не було. Після зникнення чоловіка, позивачка залишилась без будь-якої підтримки, оскільки за життя ОСОБА_4 був єдиною опорою для неї, та її дітей. Усі свята та дні народження святкували разом, що підтверджується наданими до суду фотографіями.

Вказує, що надана до суду інформація про майновий стан заявниці та перерахування ОСОБА_4 їй коштів свідчить про те, що вони підтримували стосунки притаманні подружжю, а ОСОБА_4 здійснював утримання дружини, в той час як вона або взагалі не мала доходу, або дохід був, але суми були вкрай незначні, та потребувала матеріальної допомоги. Саме як дружину військовослужбовця ОСОБА_4 . ОСОБА_9 було повідомлено про його зникнення під час бойових дій, про що свідчить надані до позову документи.

Звертає увагу суду на особливу доказову вагу щодо надання офіційному самовизначенню військовослужбовця даного факту, оскільки ОСОБА_4 власноруч визначив ОСОБА_2 як найближчу особу та дружину. Вважає, що це є прямим та документально зафіксованим підтвердженням того, що сам військовослужбовець ідентифікував позивачку як члена своєї сім`ї, на яку поширюється його волевиявлення щодо повідомлення про критичні ситуації. Також на 01.04.25 була призначена реєстрація шлюбу позивачки та ОСОБА_4 на підставі поданих ними заяв про реєстрацію шлюбу.

Вважає, що позивачка підтвердила факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки та перебування на утриманні, надавши спільні фотографії, платіжні інструкції про перекази коштів від ОСОБА_4 на її користь, скриншоти листування в месенджерах та інші докази. Покази свідків підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спільно проживали за однією адресою, вели спільне господарство, мали тривалі та стабільні сімейні стосунки, здійснювали спільний побут, разом відпочивали та святкували, мали спільні плани на майбутнє, останній утримував позивачку та сім`ю. Крім того, зауважує, що на 01.04.2025 була призначена реєстрація шлюбу позивачки та ОСОБА_4 .

Зазначає, що оскільки сином від першого шлюбу зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , не визнавалися відповідні факти, представники Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 також заперечували проти встановлення відповідних фактів, тому звернулася до суду з позовними вимогами про встановлення зазначених юридичних фактів у порядку позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року відзив військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2026 року відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2026 року відзив військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат Наталюк Н.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача МОУ Балтак Д.О. в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає чатсковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2460 ОД від 21.04.2025 та витягу з акту службового розслідування №8066 від 21.04.2025 старшого стільця-оператора 3 механіхованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 визнано зниклим безвісти 12.03.2025 за особливих обставин (т.1 а.с. звор.14-17).

Відповідно до сповіщення сім`ї № 264 від 14.03.2025 ОСОБА_2 повідомлено, що її чоловік сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 12.03.2025 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області (т.1 звор. а.с.13).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.03.2025 за № 12025100020001046 ОСОБА_10 (колишня дружина ОСОБА_4 та матір ОСОБА_1 ) звернулася із заявою про те, що 12.03.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області зник безвісти сержант ЗСУ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 від 15.03.2025 (т.1 а.с.18).

Відповідно до витягу з протоколу №3 засідання комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ ЗСУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 28.03.2025 ОСОБА_4 надано статус учасника бойових дій.

Відповідно до акту від 15.08.2025, складеного депутатом міської ради ОСОБА_11 , у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_4 . Зі слів свідків у квартирі проживають: ОСОБА_4 (зник безвісти), ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Дружина та троє дітей проживають у даній квартирі з 28.08.2018 (т.1 а.с. 13).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 29.04.2025, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 з 13.04.2007 є АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 12 на звороті)

Згідно з довідкою Дунаєвецького відділу ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 28/31.1-67 від 21.02.2025, реєстрація шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 призначена на 01.04.2025 в Дунаєвецького відділу ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т. 1 зворт. а.с.18).

25.08.2025 ОСОБА_2 зверталась до командування військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти (т. 1 а.с. 30).

Згідно з копією витягу із послужного списку ОСОБА_4 , з 29.03.2025 перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до картки соціально-демографічних даних військовослужбовця ОСОБА_4 у графі «Близькі родичі» зазначено: дружина ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73).

Згідно з копією облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 у графі «Сімейний стан і місце проживання сім`ї» зазначено одружений – др. ОСОБА_2 , с. Максим, с. Дмитро.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з обрання позивачкою неефективного способу захисту її прав та недоведеності порушення її прав відповідачами.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із положеннями ч.1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, які встановлюються в порядку окремого провадження, передбачений ч.1 статті 315 ЦПК України. Пунктом 5 ч.1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає, зокрема: справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, тощо.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування заявниці на утриманні військовослужбовця ОСОБА_4 , проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, метою встановлення вказаних юридичних фактів позивачка зазначала отримання нею як членом сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти, грошового забезпечення та отримання права на звернення до уповноважених органів щодо ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.07.2026 у справі №363/5997/24 та від 13.03.2026 у справі №751/5078/25, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення для подальшої реалізації права особи, зокрема зі зникненням військовослужбовця, а його встановлення не вирішує питання про наявність чи відсутність у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав.

Положеннями ч.1, ч.2 статті 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (статті: 3, 74 Сімейного кодексу України).

Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання, як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, необхідно віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 Сімейного кодексу України, тощо.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 статті 76 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч.2 статті 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги приймаються показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), тощо.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №307/2789/21.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі №1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п.6 статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ч. ч. 4, 5, статті 22 Закону України «Про міліцію» та ч.6 статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї) вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права та обов`язки.

При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19, неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16, провадження №61-5296св19, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц, провадження №61-11607св18, від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц, провадження №61-44641св18, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц, провадження №61-42601св18, від 08.12.2021 року у справі №531/295/19, провадження №61-3071св21.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду: від 15 серпня 2019 року у справі N 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі N 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі N 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі N 694/1540/20).

Метою встановлення факту, що має юридичне значення, є створення умов для реалізації відповідного права чи законного інтересу особи. При цьому встановлення судом юридичного факту саме по собі не означає вирішення питання про наявність у заявника суб`єктивного права на конкретну соціальну виплату чи іншу передбачену законом гарантію.

У постанові від 13 березня 2026 року у справі № 751/5078/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може мати самостійне юридичне значення для подальшої реалізації прав особи, зокрема у зв`язку із зникненням безвісти військовослужбовця, а встановлення такого факту не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявника права на конкретні виплати або соціальні гарантії а лише створює умови дял подальшої реалізації цих прав. (Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2026 у спарві №363/5997/24).

Щодо доведеності заявницею факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так, відносно показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 наданих в судовому засіданні суду першої інстанції слід зазначити, що такі покази носять загальний характер та стосуються здебільшого підтвердження факту того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були гарні відносини, і вони мали намір одружитися. З даного приводу необхідно зазначити, що виходячи із приписів статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів у справі. Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданий заявницею акт від 15.08.2025 складений депутатом міської ради містить відомості зі слів сусідів про проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 з 28.08.2018 та пояснення відповідачки ОСОБА_3 жодним чином не підтверджує обставин, які б свідчили про ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання чи ремонт житла, а також взаємні права та обов`язки, характерні для подружжя.

Обставини того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мали намір зареєструвати шлюб, що на ім`я ОСОБА_14 надійшло сповіщення про безвісти зниклого ОСОБА_4 , що вона зазначена в картці соціально-демографічних даних військовослужбовця як дружина, свідчать про наявність між заявницею та ОСОБА_4 близьких особистих взаємин та намір зареєструвати шлюб, однак самі по собі та в сукупності з іншими доказами не підтверджують факт ведення ними спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин.

Фотокартки з зображенням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які неможливо ідентифікувати щодо місця та часу зафіксованих на них зображень, не свідчать про те, що між позивачкою та ОСОБА_4 склались та мали місце саме з 28.08.2018 по день зникнення останнього усталені відносини, які притаманні подружжю.

Переказ коштів ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 мав місце лише 02.02.2025 на суму 20000 грн (а.с. 21 на звороті), а тому також не свідчить про факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Характер листування у месенджері «Wats App» між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року дійсно свідчить про наявність між ними романтичних, близьких стосунків, однак не містить обговорення побутових та сімейних питань, спільних фінансових витрат та не свідчить про наявність між ними відносин, притаманних подружжю, яке тривалий час перебуває у сімейних стосунках.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Крім того, слід зазначити, що положення ч. 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) містить вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, та не передбачає права утриманців як окремої категорії на отримання такого забезпечення. А тому, заявлені вимоги позивачки про встановлення факту перебування на утриманні з метою отримання грошового забезпечення не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають передбаченим правовим цілям встановлення юридичного факту перебування на утриманні, та, як наслідок, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення у частині мотивів його ухвалення, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай