Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №604/50/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/50/26Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В. М.

Провадження № 22-ц/817/1207/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника апелянтки - Карапетян Е.Т. ,

представника позивача - Вальчук М.М. ,

представника третьої особи - Карпець У.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/50/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року (ухвалене суддею Сіянко В. М., повний текст якого складено 16 липня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та у спілкуванні з нею,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 (далі - відповідачка, апелянтка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та у спілкуванні з нею.

Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що сторони разом не проживають, проте , він сумлінно сплачує аліменти на утримання доньки, не ухиляється від обов`язків щодо її виховання і утримання. Позивач бажає брати участь у вихованні та розвитку дитини, підтримувати регулярні контакти, однак зауважує, що відповідачка заперечує щодо спілкування позивача із дитиною. Вказує, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з донькою та її вихованні, оскільки відповідачка перешкоджає належним чином спілкуватися йому з донькою та брати участь у її вихованні, а відтак, він змушений звернутися до суду.

У зв`язку з наведеним та з врахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив суд визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні із донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступний порядок спілкування:

- на час воєнного стану в Україні та перебування батька за кордоном, зобов`язати ОСОБА_7 не перешкоджати ОСОБА_6 у спілкуванні та вихованні доньки;

- надавати ОСОБА_6 інформацію про наявні засоби зв`язку (номер телефону та інші засоби) для спілкування батька з донькою та про зміну номера телефону, облікових засобів Інтернет зв`язку та інших засобів зв`язку з донькою ОСОБА_9 , необхідних для спілкування батька з дитиною;

- зобов`язати матір забезпечити умови для спілкування батька з дитиною та організовувати щоденне спілкування доньки з батьком у режимі телефонного або відеозв`язку через мобільний телефон (в тому числі і особистий) у період часу з 19:00 год. протягом 30 хвилин кожного дня;

- у вигляді систематичних побачень з донькою щовівторка з 15:00 год. до 19:00 год., щочетверга з 15:00 год. до 19:00 год. та у вихідні з 10:00 год. до 18:00 год. кожної другої та четвертої суботи та кожної другої та четвертої неділі в період перебування батька на території України, а також протягом одного місяця літніх канікул за місцем проживання/перебування батька дітей;

- побачення мають відбуватись без присутності матері ОСОБА_7 ;

- порядок виконання вищевизначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування батька за кордоном.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_7 не перешкоджати ОСОБА_6 брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом затвердження наступного графіку побачень та спілкування зі своєю малолітньою донькою:

- на час воєнного стану в Україні та перебування батька ОСОБА_6 за кордоном, зобов`язано матір ОСОБА_7 забезпечити умови для спілкування батька з дитиною та організовувати щоденне спілкування доньки ОСОБА_8 з батьком у режимі телефонного або відеозв`язку через мобільний телефон (в тому числі і особистий) у період часу з 19:00 год. протягом 30 хвилин кожного дня;

- у вигляді систематичних побачень з донькою ОСОБА_8 за її місцем проживання, перебування щовівторка з 17:00 год. до 19:00 год., а також в першу, третю суботу, другу, четверту неділю кожного місяця з 13:00 по 16:00 год., в присутності матері дитини, в період перебування батька на території України.

Зустрічі та спілкування ОСОБА_6 з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинні відбуватись в присутності матері ОСОБА_7 .

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію частини понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000.00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням від 16 липня 2026 року, ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Капапетян Е.Т., в частині покладення обов`язку організовувати щоденне телефонне або відеоспілкування дитини з батьком, подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом встановлено відсутність емоційного контакту дитини з батьком, уникання нею розмов про батька, однак залишились без належної оцінки при вирішенні питання про обов`язковість щоденного телефонного/відео спілкування. На думку сторони відповідача, не може бути виправданим покладення на матір обов`язку щодня, у визначену строго годину, залучати дитину до контакту з особою, з якою у дитини немає сформованого емоційного зв`язку і спілкування з якою дитина уникає.

Зазначає, що спілкування з батьком є правом дитини, а не її обов`язком, і мати не може примусити дитину до розмови проти її волі. Більше того, жодна норма законодавства не покладає на матір обов`язку домагатися від дитини вести розмову з батьком по телефону чи через відеозв`язок, якщо дитина цього не бажає.

Вважає, що суд першої інстанції, визначивши обов`язок матері з 19:00 год. протягом 30 хвилин кожного дня організовувати розмову дитини з батьком, вийшов за межі висновку органу опіки та піклування і залишив поза увагою застереження цього ж органу щодо необхідності врахування стану здоров`я та індивідуального режиму дитини.

Крім того, резолютивна частина оскаржуваного рішення передбачає обов`язок організовувати спілкування в режимі телефонного або відеозв`язку через мобільний телефон, що в частині відеозв`язку суперечить наведеним медичним рекомендаціям, оскільки у дитини встановлено діагноз: гіперметропія середнього ступеня, гіперметропічний астигматизм обох очей, ексцес акомодації, у зв`язку з чим дитині рекомендовано дозування зорових навантажень, постійну корекцію окулярами та не рекомендовано використання гаджетів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 працює на посаді медичної сестри об`єднаного відділення хірургічного профілю КНП ВСР «Тернопільська центральна районна лікарня» за змінним графіком роботи, який включає чергування у вечірній та нічний час, а також у вихідні дні. За таких обставин покладений судом обов`язок щодня, без жодних виключень, забезпечувати зв`язок дитини з батьком саме о 19:00 год. є об`єктивно нереальним для виконання та не враховує встановлені судом же обставини трудової зайнятості відповідачки.

У зв`язку з наведеним просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в частині зобов`язання забезпечити умови для спілкування батька з дитиною та організовувати щоденне спілкування доньки з батьком - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

17 серпня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивача ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Вальчук М.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що визначений судом спосіб спілкування буде відповідати найкращим інтересам дитини та налагодження психоемоційного зв`язку батька з донькою, оскільки відповідачка заблокувала у всіх месенджерах позивача, і, відповідно, останній не має можливості спілкуватися з донькою. Отже, відповідачка свідомо перешкоджає позивачу у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_9 . Звертає увагу на те, що перебування батька за кордоном не повинно використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Карапетян Е.Т. свою апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача - адвокат Вальчук М.М., проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи - Карпець У.Ю. підтримала висновок складений орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

З актового запису про народження, що відображається у застосунку Дія ОСОБА_6, вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 липня 2019 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_8 , в інформації про батька вказано: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інформації про матір вказано: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно наданої на запит суду інформації Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, лист № 96 від 02 січня 2026 року, станом на 31 січня 2026 року у виконавчому провадженні про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на дитину ОСОБА_7 існує передплата в сплаті аліментів у розмірі 9575.70 грн.

Як встановлено з акту оцінки потреб сім`ї/особи від 29 січня 2026 року, складеного за місцем проживання ОСОБА_10 за результатами проведеної перевірки висновку про потреби сім`ї встановлено, що ОСОБА_6 є біологічним батьком ОСОБА_8 , визнав свою доньку з народження. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у шлюбі не перебували, спільно не проживали. Від народження позивач допомагав, підтримував доньку, спілкувався з нею, з лютого 2022 року виїхав за кордон. Наразі проживає та працює закордоном в Німеччині. Зі слів матері позивача відповідачка не дає батькові спілкуватися з дитиною у телефонному режимі.

Згідно інформаційної довідки, наданої психологом КЗ «Центр надання соціальних послуг Підволочиської селищної ради» ОСОБА_8 емоційна, доброзичлива, любить спілкуватись з однолітками, має багато іграшок. Поряд з цим зазначено, що «тато не бере участі у її вихованні, не спілкується з нею. Дитина нічого про нього не знає і уникає розмови про нього».

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї / особи від 12 лютого 2026 року, складеного за місцем проживання ОСОБА_8 за результатами проведеної перевірки висновку про потреби сім`ї з`ясовано, що дівчинка проживає у чудовій сім`ї, мати здатна задовольнити потреби дитини. Також зазначено, що матір не перешкоджає спілкуванню дівчинки з іншим членами родини, у тому числі з батьком.

У акті обстеження умов проживання з метою захисту прав та інтересів дитини від 02 лютого 2026 року за адресою поживання сім`ї ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 зазначено, що у сім`ї панує злагода та взаєморозуміння, батьком аліменти сплачуються вчасно. Зазначено, що зі слів матері, дитина не сприймає батька, не завжди бажає з ним спілкуватись. З матір`ю проведено бесіду про важливість участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до акту обстеження умов проживання з метою обстеження умов проживання ОСОБА_6 вбачається, що на час обстеження вдома перебувала матір останнього ОСОБА_10 та його брат ОСОБА_11 . Встановлено, що ОСОБА_6 з 2022 року поживає за кордоном, під час телефонної розмови повідомив, що прагне приймати участь у вихованні дитини, допомагати матеріально, мати змогу спілкуватися та бачитись з донькою.

Розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації від 30 червня 2020 року за № 137/01-01-17 «Про визначення способу участі батька у вихованні дочки ОСОБА_8 », визначено спосіб участі батька ОСОБА_6 у виховані доньки ОСОБА_8 , шляхом побачень з малолітньою за її місцем проживання, перебування 1-шу, 3-тю суботу, 2-гу, 4-ту неділю кожного місяця з 13:00 до 16:00 год. в присутності матері ОСОБА_7 за попередньою з нею домовленістю. Також зобов`язано ОСОБА_7 не створювати перешкоди у спілкуванні та сприяти зустрічам доньки з батьком.

Згідно довідки №06 від 19 лютого 2026 року, виданої Жеребківською гімназією Підволочиської селищної ради Тернопільської області, ОСОБА_8 у 2025-2026 навчальному році навчалась за змішаною формою у 1-му класі гімназії, уроки походили з 12 до 16 години.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» №216 від 20 лютого 2026 року, ОСОБА_7 працює в КНП ВСР «Тернопільська центральна районна лікарня» на посаді сестри медичної об`єднаного відділення хірургічного профілю з 21 березня 2008 року по даний час за змінним графіком роботи.

За змістом висновку органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради про визначення способу участі ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідність його інтересам дитини, який є додатком №1 до рішення виконавчого комітету від 14 травня 2026 року №142 року, орган опіки та піклування, з огляду на встановлені обставини, вважає за доцільне:

«1. Визначити спосіб участі батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований в селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області, у вихованні дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки села Жеребки Тернопільського району Тернопільської області, шляхом побачень з малолітньою за її місцем проживання, перебування в першу, третю суботу, другу, четверту неділю кожного місяця з 13:00 по 16:00, в присутності матері дитини.

2. Рекомендувати ОСОБА_12 не створювати перешкод у спілкуванні батька з дитиною та сприяти зустрічам доньки з батьком.

3. Рекомендувати щоденне спілкування батька з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного до віку та розвитку дитини), враховуючи стан здоров`я, час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини».

З долучених фото переписки позивача та відповідачки вбачається, що ОСОБА_6 прагне налагодити спілкування з донькою ОСОБА_9 , дізнавався про її потреби, стан здоров`я, передав дитині одяг, взуття, іграшки, перераховував матері кошти на потреби дитини.

З консультаційного висновку спеціаліста ОСОБА_13 від 07 квітня 2026 року встановлено, що дитині рекомендовано дозування здорових навантажень, перерви між роботою, достатність освітлення, режим постійна корекція, здорова терапія та носіння окулярів і не рекомендовано використання гаджетів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 132/3692/20.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини другої статті 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що «батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком».

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_6 покликався на те, що відповідачка ОСОБА_7 , як мати дитини, чинить йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За словами позивача, відповідачка заблокувала його в месенджерах і телефонному зв`язку, не повідомляла актуальної інформації про дитину та не забезпечувала можливості особистого або дистанційного спілкування. Позивач наголошував, що бажає брати участь у вихованні дитини, підтримувати постійний контакт із донькою та виконувати батьківські обов`язки, однак через поведінку відповідачки фактично позбавлений такої можливості.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з донькою. Також встановлено, що позивач тривалий час проживає та працює за кордоном, що ускладнило можливість його спілкування з донькою та вплинуло на його участь у вихованні дитини.

Колегія суддів зазначає, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси дитини, яка має пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд першої інстанції правильно виходив про доцільність встановити конкретний спосіб та час участі позивача у вихованні та спілкуванні із сином.

Інший висновок суду може позбавити дитину, родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з боку останнього, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що існують правові підстави зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні позивача з донькою ОСОБА_9 та визначити спосіб спілкування позивача та його участі у вихованні дитини.

Доводи сторони відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо створення перешкод позивачу, як батьку, в спілкуванні з донькою, колегія суддів відхиляє та розцінює як суперечливу поведінку.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зокрема, відповідачка, вважаючи, що вона не чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, просить в апеляційній скарзі відмовити у задоволенні даного позову в частині графіку аудіо- або відеоспілкування.

Більше того, подання ОСОБА_6 позову про усунення перешкод та встановлення способу участі у спілкуванні із своєю донькою, свідчить про існування спору між сторонами з даного питання.

У справі, яка переглядається апеляційним судом достеменно встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачки на відсутність емоційного контакту дитини з батьком, уникання нею розмов про батька, оскільки у цій справі суд не встановив обставин, які б свідчили про необхідність обмеження аудіо- або відеоспілкування батька із донькою через поведінку, здатну завдати шкоди фізичному чи психологічному розвитку дитини.

Водночас судом першої інстанції було враховано тривалу відсутність безпосереднього контакту між батьком і донькою, малолітній вік дитини та необхідність поступового відновлення емоційного зв`язку.

Апеляційний суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13), зазначивши, що тривала відсутність одного з батьків у житті дитини та її недостатня прихильність до нього не можуть автоматично вважатися визначальними обставинами для обмеження спілкування.

Дитина повинна зростати в атмосфері любові та розуміння, під опікою й відповідальністю обох батьків незалежно від того, чи проживають вони разом.

На переконання суду, між дитиною і тим із батьків, хто проживає окремо, має підтримуватися постійний та систематичний контакт, який сприятиме повноцінному вихованню, гармонійному розвитку особистості та задоволенню життєво важливих потреб.

Безпосередня участь батька у вихованні доньки та регулярне спілкування з нею відповідатимуть насамперед інтересам дитини, а не лише забезпечуватимуть реалізацію прав позивача. Разом з тим, мати, з якою дитина постійно проживає, повинна не перешкоджати контактам, а сприяти їх налагодженню, підтримувати нормальний психологічний стан доньки та не допускати формування негативного ставлення до батька.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції критично оцінює пояснення в судовому засіданні представника відповідачки, що дитина нічого не знає про рідного батька, оскільки перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, які тривалий час створює мати, руйнують сімейні зв`язки дитини, до складу сім`ї якої належать обидва батьки. Така поведінка, на переконання апеляційного суду, суперечить сімейним цінностям і принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Твердження сторони відповідача про те, що суд вийшов за межі висновку, складеного органом опіки та піклування, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний висновок носить рекомендаційний характер.

Посилання сторони відповідача на те, що ураховуючи проблеми дитини із зором лікарями не рекомендовано використання гаджетів, апеляційний суд приймає до уваги, однак зазначає, що спілкування може відбуватися з використанням аудіозв`язку, що не становитиме загрозу для здоров`я дитини.

Твердження сторони відповідача про те, що обов`язок щодня, без жодних виключень, забезпечувати зв`язок (30 хв) дитини з батьком саме о 19:00 год не враховує трудової зайнятості відповідачки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні представник відповідачки підтвердив, що коли мати перебуває на роботі, то за донькою ОСОБА_9 доглядають батьки відповідачки. Апеляційний суд зазначає, що відповідачку згідно рішення суду зобов`язано забезпечити умови для спілкування батька з дитиною, тому в період своєї відсутності спілкування в режимі телефонного або відеозв`язку можуть забезпечити батьки відповідачки, які перебувають разом зі своєю онукою.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 20 жовтня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

М.В. Храпак