Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №607/16265/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16265/26Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.

Провадження № 33/817/587/26Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.С., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 15.07.2026 о 22 год. 50 хв. в м. Тернополі на просп. С. Бандери, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя та хитка хода. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Кметик В.С. вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає її такою, яка винесена без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, з неправильною оцінкою доказів та без належної перевірки ключових доказів, а тому вона підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки матеріалам долученим захисником для вирішення питання про відповідність газоаналізатора «АлкоФор 507» №IUМ3В0096 вимогам законодавства станом на 15.07.2026р.

Зокрема, апелянт посилається на встановлену органом державного ринкового нагляду невідповідність продукції зазначеної моделі вимогам Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016, та вказує на відсутність доказів виконання застосованих 24.02.2025 обмежувальних (корегувальних) заходів і усунення відповідних порушень.

На думку апелянта, суд безпідставно ототожнив наявність свідоцтва про повірку приладу від 03.06.2026 із підтвердженням правомірності введення та перебування конкретного засобу вимірювальної техніки в експлуатації після встановлення органом державного ринкового нагляду невідповідності відповідної продукції вимогам Технічного регламенту №94. У зв`язку з цим захист вважає, що суд не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи та належної оцінки допустимості доказів відповідно до статей 251, 252 КУпАП.

Вважає, що для кваліфікації поведінки особи як відмови від проходження огляду недостатньо формально зафіксувати, що особа не пройшла тест на запропонованому поліцейським технічному засобі.

Зокрема зазначає, що суду необхідно встановити: що особі було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку; що було застосовано належний та допустимий технічний засіб; що особі було роз`яснено передбачену законом процедуру; що в разі незгоди з проведенням огляду на місці або його результатами особі було запропоновано огляд у закладі охорони здоров`я; та що особа однозначно і безумовно відмовилася від проходження передбаченого законом огляду як такого, а не лише заперечила проти використання конкретного технічного засобу; дослідити повний і безперервний відеозапис спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 ..

Саме ці обставини, на думку апелянта, повинні випливати з належних і допустимих доказів, у тому числі з повного відеозапису події.

Вважає, що для правильної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд повинен був чітко розмежувати дві принципово різні обставини: відмову особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння взагалі та заперечення особи проти проведення такого огляду за допомогою конкретного технічного засобу, законність застосування якого вона ставить під сумнів.

Вважає, що висновок про винуватість ОСОБА_3 фактично побудований на припущенні, що наявність свідоцтва про повірку газоаналізатора автоматично означає відсутність будь-яких правових перешкод для його використання.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С., який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №720347 від 15 липня 2026 року, 15.07.2026 о 22 год. 50 хв. в м. Тернополі на просп. С. Бандери, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя та хитка хода. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і ці відомості засвідчені підписом останнього.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований відеореєстратором службового автомобіля та нагрудною камерою працівників поліції, встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху, а саме ч.1 ст. 121 КУпАП.

Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА№7555898 від 15.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП.

Окрім того, оглянутим апеляційним судом відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції, встановлено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, від проходження яких ОСОБА_1 відмовився у категоричній формі (час відеозапису 22:51:10 — 22:52:30).

В подальшому поліцейські належно роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, та відсторонили його від керування автомобілем (час відеозапису 2:52:31 — 22:53:06).

Таким чином на переконання суду працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену ст. 266 КУпАП, а зафіксовані відеозаписом з нагрудних камер поліцейських наявні у достатньому об`ємі задля встановлення обставин, які мають значення у рамках даної справи.

Доводи апеляційної скарги з приводу невідповідності газоаналізатора вимогам чинного законодавства було предметом дослідження суду першої інстанції і в оскарженій постанові суду отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Апеляційний суд звертає увагу, що водію ОСОБА_1 у провину ставиться не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановленому за результатами відповідного вимірювання, а відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а ст. 266 КУпАП та Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, визначено порядок проведення такого огляду. У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, уповноваженому на його проведення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим огляд за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «АлкоФор 507» не проводився, а отже, будь-які результати вимірювання цим приладом у межах цієї справи відсутні.

За таких обставин доводи сторони захисту щодо технічних характеристик, справності та відповідності зазначеного газоаналізатора встановленим вимогам самі по собі не спростовують факту відмови водія від проходження огляду, який підлягає оцінці судом з огляду на дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку його проведення та належність і допустимість доказів такої відмови.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Кметика В.С., залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя