Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №453/933/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №453/933/26

Суддя: Левик Я. А.

Справа №453/933/26 Головуючий у 1 інстанції:Ясінський Ю.Є.

Провадження №22-ц/811/2342/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області в складі судді Ясінського Ю.Є. від 02 червня 2026 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на дії та бездіяльність приватного виконавця Сидія Олега Володимировича,

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на дії та бездіяльність приватного виконавця Сидія Олега Володимировича відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

В апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року про відмову у задоволені скарги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на дії приватного виконавця з проханням щодо зобов`язання вчинити певні дії та прийняти постанову про задоволення скарги на дії приватного виконавця з проханням щодо зобов`язання вчинити певні дії.

Вважають, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Зазначають, що приватним виконавцем вчинення виконавчих дій порушує права стягувача, затягує виконання рішення суду від 16 вересня 2025 року, яке набрало законної сили, та перешкоджає своєчасному стягненню заборгованості. Сам факт проходження боржником військової служби не є достатньою підставою для зупинення виконавчих дій, оскільки необхідно встановити, чи унеможливлюють умови проходження служби їх проведення. Вказують, що виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти, заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника не потребує його безпосередньої участі й не перешкоджає проходженню військової служби. Відтак, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника щодо відсутності підстав для зупинення виконавчих дій та можливості подальшого примусового виконання судового рішення.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

14.10.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження до закінчення перегляду Верховним Судом справи №453/1168/25.

В обґрунтування клопотання зазначає, що з огляду на те, що виконання основного судового рішення зупинено найвищою судовою інстанцією до закінчення касаційного перегляду, будь-які вимоги стягувача про примусове відновлення виконавчих дій є процесуально неможливими та суперечать імперативному рішенню Верховного Суду.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не навів обґрунтованих доводів та не мотивував чому слід зупинити саме апеляційне провадження, враховуючи те, що нормами чинного ЦПК України не передбачено можливості зупинення апеляційного провадження. Відтак, підстави для задоволення клопотання заявника про зупинення апеляційного провадження відсутні, а тому у задоволенні такого слід відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів скарги, відзиву на скаргу, заперечень на скаргу, відповіді на відзиву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, доповнень до відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 18, 447, 451 ЦПК України, ст.ст. 1, 12, 18, 19, 34, 69, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та відмовляючи у задоволенні скарги, – виходив з того, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. перебуває виконавче провадження №80848074 (ідентифікатор доступу до виконавчого провадження 53А23ВОАВОБ5) про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Під час здійснення виконавчого провадження боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на проходження військової служби у складі Збройних Сил України, та надав документи, що підтверджують зазначені обставини. За результатами розгляду заяви боржника приватним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у разі проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо виконання відповідного рішення унеможливлює проходження такої служби. Суд врахував, що зазначена норма спрямована на забезпечення належного виконання громадянами конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, а тому передбачає особливі гарантії для осіб, які проходять військову службу під час дії особливого періоду. Матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття оскаржуваної постанови боржник фактично проходив військову службу, про що приватному виконавцю були надані відповідні підтверджуючі документи. Відтак приватний виконавець був зобов`язаний надати правову оцінку зазначеним обставинам та прийняти рішення відповідно до вимог закону. Доводи скаржника про те, що зупинення виконавчого провадження порушує його права як стягувача, не можуть бути підставою для скасування постанови приватного виконавця, оскільки останній діяв у межах наданих йому законом повноважень та виконав покладений на нього обов`язок щодо зупинення виконавчого провадження за наявності встановлених законом підстав. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що надані боржником документи не підтверджують проходження ним військової служби або що приватний виконавець прийняв оскаржувану постанову з порушенням вимог законодавства, суду не подано. Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження є законною, обґрунтованою та прийнятою у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстав для її скасування та задоволення скарги не вбачалось. З огляду на викладене, суд вважав, що у задоволенні скарги на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Сидія Олега Володимировича (боржник ОСОБА_2 ), в якій просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. про зупинення вчинення виконавчих дій від 27.04.2026 року в межах виконавчого провадження №80848074 щодо примусового виконання виконавчого листа №453/1168/25 виданого 06.04.2026 Сколівським районним судом Львівської області.

В обґрунтування скарги зазначали, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія О.В. перебуває виконавче провадження №80848074 (ідентифікатор доступу до виконавчого провадження 53А23ВОАВОБ5) про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», що було відкрито на підставі виконавчого листа №453/1168/25, виданого 06 квітня 2026 року Сколівським районним судом Львівської області. 27 квітня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій з примусового виконання вказаного виконавчого листа, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 з 10 лютого 2026 року. На підтвердження даної інформації приватному виконавцю було надано Довідку Ф-5 №2456/32406 від 10 квітня 2026 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , яку було доєднано до матеріалів виконавчого провадження. Рішення приватного виконавця, а саме: винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій є таким, що суттєво порушують права ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», затягують процес виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2026 року, що набрало законної сили, та суперечать принципам добросовісності та неупередженості. Стягувач в повній мірі не погоджується з постановою приватного виконавця Сидія О.В. від 27 квітня 2026 року про зупинення вчинення виконавчих дій, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича перебуває виконавче провадження №80848074 (ідентифікатор доступу до виконавчого провадження 53А23ВОАВОБ5) про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

23.04.2026 ОСОБА_2 подав приватному виконавцю Сидію О.В. заяву про зупинення виконавчих дій та зняття арештів з рахунків у виконавчому провадженні №80848074, у зв`язку з тим, що він з 10 лютого 2026 року перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу у 425 ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_1 , де виконує бойові завдання під час дії воєнного стану. Разом із заявою ОСОБА_2 подав довідку від 10 квітня 2026 року про те, що він перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.02.2026.

Приватний виконавець постановою від 27.04.2026 зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80848074 на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Однак, також, за правилами пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що існує три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1)проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2)якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3)на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/23, провадження № К/990/15420/23).

Як вбачається із наданих судом доказів, чого ніким із учасників не оспорювало ся та не спростовано, – боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 перебуває на посаді офіцера 425 окремого штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ.

Слід вважати загальновідомим та таким, що окремому доказуванню не підлягає і ту обставину, що специфіка, інтенсивність та умови проходження служби в штурмовому полку під час дії воєнного стану об?єктивно унеможливлюють будь-який контроль за фінансовими рахунками та здійснення належного цивільно-правового захисту.

Також, окремо слід вказати, що ухвалою Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2026 у цій справі №453/1168/25 задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16.09.2025 до закінчення перегляду в касаційному порядку. У цій ухвалі Верховний Суд зазначив, що виконання оскаржуваного рішення може спричинити несприятливі наслідки для нього як для військовослужбовця, оскільки блокування рахунків, на виконання оскаржуваних судових рішень, позбавляє його можливості отримувати грошове забезпечення від Збройних Сил України, забезпечувати себе спорядженням та утримувати малолітню дитину.

Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), викладено такий висновок: «117. Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».

Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 , згідно з умовами служби (враховуючи, також, і висновки викладені у абзаці 2 пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, провадження № 14-74цс25) військова частина, в якій боржник проходить військову службу, переведена на воєнний стан, що унеможливлює проведення виконавчих дій.

Дотримуючись балансу інтересів сторін у виконавчому провадженні, колегія суддів зазначає, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні, зокрема частиною другою статтею 129-1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Водночас, норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають зупинення виконавчих дій у випадку, якщо однією із сторін виконавчого провадження є особа, яка перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, забезпечує дотримання фундаментальних засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Законом України «Про виконавче провадження», а саме: права на справедливість, неупередженість, об`єктивність та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців у виконавчому провадженні. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців під час проведення виконавчих дій. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з доводами стягувача про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не потребує безпосередньої участі боржника, його постійної присутності або систематичної явки і такі дії не можуть перешкоджати проходженню ним військової служби, оскільки належна реалізація процесуальних прав та виконання обов?язків боржником, який є військовослужбовцем та бере участь у бойових діях, у зв?язку із умовами служби унеможливлює належну його участь під час проведення виконавчих дій.

Відтак, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення апеляційного провадження – відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» – залишити без задоволення.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає зако нної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua