Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №461/2890/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/2890/21 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/1665/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника позивача АТ «Універсал

Банк» – Сапсай А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович, про визнання незаконними та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення права власності,

встановив:

У квітні 2021 року акціонерне товариство (далі – АТ) «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, уточненим заявою від 16.09.2024 року (а.с.56-65 т.5), прийнятою до розгляду ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2024 року (а.с.112-116 т.5), в якому просив:

визнати незаконною постанову від 28.01.2020 року у виконавчому провадженні №60644598 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт від 28.01.2020 року у цьому ж виконавчому провадженні про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складені приватним виконавцем Білецьким І.М., та скасувати їх;

скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за номером 527, видане 30.04.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т.;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52123713 від 04.05.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., та поновити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04.07.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11-1/440к-07 на суму 420000 доларів США з терміном повернення кредиту до 03.07.2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 04.07.2007 року, за умовами якого остання зобов`язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Також, виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було забезпечено іпотекою нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 04.07.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4874, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 .

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2015 року у справі №459/539/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнано право власності на 1/2 частку квартири за кожним з подружжя.

Наголошував, що АТ «Універсал Банк» не був залучений до участі у вказаній справі і суд не врахував, що майно, яке підлягало поділу, перебувало в іпотеці Банку в якості предмета забезпечення кредиту, а тому зобов`язання за кредитним договором не були поділені між подружжям, що в свою чергу підтверджує недобросовісність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а самі їхні дії свідчать про намір уникнути виконання зобов`язань перед Банком щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки.

Внаслідок неналежного виконання боржником ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року, АТ «Універсал Банк» 29.03.2016 року звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості (справа №459/966/16-ц).

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі №459/966/16-ц позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/440-07 від 04.07.2007 року в розмірі 235062,39 доларів CIIIA.

У зв`язку з ухиленням боржника від виконання рішення суду, АТ «Універсал Банк» звернувся із заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа №459/966/16-ц, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 26.03.2019 року, і постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було відкрите виконавче провадження №64620085 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Однак, 04.03.2021 року АТ «Універсал Банк» дізнався про те, що 04.05.2020 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №527, видане 30.04.2020 року за наслідками виконавчого провадження №60644598, відкритого 18.11.2019 року приватним виконавцем Львівського міського нотаріального округу Білецьким І.М., стягувачем у якому вказана ОСОБА_2 , а боржником – ОСОБА_1

АТ «Універсал Банк» зазначає, що відчуження майна та оформлення права власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_2 відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства з метою ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки на момент передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу та видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №527 від 30.04.2020 року, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52123713 від 04.05.2020 року, був чинний арешт, накладений в порядку забезпечення позову АТ «Універсал Банк» у справі №459/966/16-ц, і інформація про наявність вказаного арешту підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №241659027 від 25.01.2021 року.

Окрім того, постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі №461/3675/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним договору іпотеки, був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За позицією АТ «Універсал Банк», той факт, що встановлене Львівським апеляційним судом у постанові від 16 квітня 2019 року обмеження не було зареєстроване у відповідному державному реєстрі, сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження, адже про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу ОСОБА_1 було достеменно відомо.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 , який є боржником перед Банком за рішенням суду від 14 лютого 2019 року у справі №459/966/16-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 235062,39 доларів США, вчинив умисні дії щодо відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 з метою ухилення від подальшого виконання судового рішення шляхом створення фіктивного боргу та відкриття виконавчого провадження, де стягувачем виступала донька боржника – ОСОБА_2 , з метою унеможливлення подальшого звернення стягнення на вказану частку квартири, що належала ОСОБА_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач АТ «Універсал Банк», просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення даного спору і вважає, що суд не дотримався норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За позицією сторони позивача, відчуження спірного майна у вказаний спосіб на користь ОСОБА_2 відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства, метою якого було ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості, а також відповідальності за наявними перед АТ «Універсал Банк» кредитними зобов`язаннями.

При цьому, звертає увагу, що як на момент складання приватним виконавцем у виконавчому провадженні №60644598 постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, так і на момент оформлення приватним нотаріусом права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, був чинний накладений на це нерухоме майно арешт в порядку забезпечення позову АТ «Універсал Банк» у справі №459/966/16-ц про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також був чинний арешт, накладений постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі №461/3675/17, однак, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки цим обставинам справи, незважаючи на наявність доказів в матеріалах справи.

Наголошує, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше.

Додає, що постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №51164669 від 10.04.2019 року про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року була додана до позовної заяви, крім того, інформація про наявність цього арешту була підтверджена й інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №241659027 від 25.01.2021 року, номер запису про обтяження: 31114348 (спеціальний розділ), однак, суд першої інстанції не дав належної оцінки цим доказам у справі.

Зазначає, що приватний виконавець Білецький І.М., всупереч накладеному арешту, не дотримуючись норм чинного законодавства України, вивів майно на торги для подальшої його реалізації, чим порушив Порядок реалізації арештованого майна.

Вважає, що передчасна ініціатива приватного виконавця Білецького І.М. щодо передачі майна боржника на реалізацію, а також дії, що були вчинені виконавцем після цих торгів та в результаті яких AT «Універсал Банк» було позбавлене можливості виконати боргові зобов`язання, є незаконними.

Окремо позивач звертає увагу, що договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є родичами, був укладений 31.05.2019 року, тобто після ухвалення судом 14.02.2019 року рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором, тому цей договір має ознаки фраудаторного правочину, а подальше звернення виданого приватним нотаріусом на підставі цього договору виконавчого напису до примусового виконання свідчить про вчинення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисних дій на шкоду АТ «Універсал Банк», як кредитора, та уникнення боржника ОСОБА_1 від відповідальності за кредитними зобов`язаннями.

В судове засідання апеляційного суду 22.09.2026 року інші учасники справа, окрім сторони позивача, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 01.10.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» (кредитодавцем), та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір №11-1/440к-07 на суму 420000 доларів США з терміном повернення кредиту до 03.07.2027 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних (а.с.17-19 т.1), та додаткові угоди до нього від 10.07.2009 року, 29.07.2009 року, 10.12.2010 року, 27.12.2010 року, 10.03.2012 року, 29.03.2012 року, які стосувались внесення змін до розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 04.07.2007 року (а.с.20 т.1), за умовами якого остання зобов`язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Крім того, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №б/н від 27.12.2010 року без грошового покриття та договір поруки №б/н від 29.03.2012 року.

Також, виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було забезпечено іпотекою нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 04.07.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4874, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 (а.с.21-23 т.1).

На момент укладення кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки ОСОБА_3 перебувала із ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2013 року.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2015 року у справі №459/539/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 260,7 кв.м., спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнано за ними право власності по 1/2 частці на дану квартиру (а.с.28-29 т.1).

29.03.2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року (справа №459/966/16-ц).

В даній справі, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року (а.с.30 т.1) заяву ПАТ «Універсал Банк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, які перебувають у банківських установах України, в межах суми позову – 275488,73 доларів США, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На виконання ухвали суду, постановою головного державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лазар Н.М. від 19.05.2016 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, які перебувають у банківських установах України, в межах суми позову, тобто 275488,73 доларів США, що належать ОСОБА_1 ; дата та час державної реєстрації обтяження: 20.05.2016 року 12:31:26, номер запису про обтяження: 14589524 (спеціальний розділ) (а.с.223-224 т.2 справи №459/966/16-ц).

31.05.2016 року головним державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лазар Н.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №51164669) по виконанню ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року про накладення арешту на все належне боржнику рухоме та нерухоме майно (а.с.225 т.2 справи №459/966/16-ц).

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року у справі №459/966/16-ц (а.с.31-33 т.1) позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року в розмірі 275488,73 доларів США. В позові до ОСОБА_3 – відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 111809 грн. 10 коп. сплаченого судового збору. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року про забезпечення позову – скасовано. Зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки задоволено. Укладені договори між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 : договір поруки від 04.07.2007 року; додаткову угоду від 29.07.2009 року №б/н до договору поруки від 04.07.2007 року; договір поруки №б/н від 27.12.2010 року та договір поруки №б/н від 29.03.2012 року – визнано недійсними.

На виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову, що були застосовані ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року, постановою головного державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лазар Н.М. від 07.11.2017 року знято арешт з усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.94 т.2 справи №459/966/16-ц).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2018 року у задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з тієї підстави, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року оскаржено, а відтак, не набрало законної сили, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року, діють (залишаються в силі) (а.с.143-145 т.2 справи №459/966/16-ц).

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року (а.с.34-39 т.1) рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року в частині задоволення первісного позову та скасування ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року в частині забезпечення позову до ОСОБА_1 – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», перейменованого в АТ «Універсал Банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», перейменованого в АТ «Універсал Банк», заборгованість за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року в розмірі 235062,39 доларів США.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки – залишено без змін.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», перейменованого в АТ «Універсал Банк», 95401 грн. 69 коп. сплаченого судового збору. Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк», перейменованого в АТ «Універсал Банк», на користь ОСОБА_1 9128 грн. 46 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року про скасування рішення Червоноградського міського суду від 01 вересня 2016 року щодо скасування ухвали Червоноградського міського суду від 12 квітня 2016 року в частині забезпечення позову, постановою заступника начальника відділу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лазар Н.М. від 10.04.2019 року (а.с.40 т.1) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження: 31114348 (спеціальний розділ)), вказане обтяження арештом нерухомого майна ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову у справі №459/966/16-ц було зареєстроване 10.04.2019 року на підставі зазначеної вище постанови державного виконавця (а.с.42 т.1).

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року оскаржив ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу та зупинено дію рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишено без змін. Поновлено дію рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року.

Вказані вище судові рішення наявні в матеріалах цивільної справи №459/966/16-ц.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 23.02.2021 року (а.с.180 т.2) відкрито виконавче провадження №64620085 з примусового виконання виконавчого листа №459/966/16-ц, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 26.03.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року в розмірі 235062,39 доларів США.

Цього ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження №64621508 з примусового виконання виконавчого листа №459/966/16-ц, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 26.03.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 95401 грн. 69 коп. сплаченого судового збору (а.с.181 т.2).

Постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 23.02.2021 року в рамках виконавчого провадження №64620085 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів – 7222828 грн. 22 коп. (а.с.182 т.2).

Також, встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року у справі №461/3675/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАТ «Універсал Банк», третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М., про визнання недійсним договору іпотеки, визнано недійсними: договір іпотеки від 04.07.2007 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4874; додатковий договір від 29.07.2009 року до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 04.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №4874; договір про внесення змін та доповнень від 27.12.2010 року до договору іпотеки від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 04.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №4874; договір про внесення змін та доповнень від 30.03.2012 року до договору іпотеки від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 04.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №4874. Виключено з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 04.07.2007 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрованого у реєстрі за №4874, а саме: нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року (а.с.45-47 т.1) рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року змінено. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом шостим в наступній редакції: «Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд урахував норму частини 13 статті 265 ЦПК України, якою передбачено, що у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишено без змін.

Отже, наведеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, та письмовими доказами підтверджено той факт, що, починаючи з 12 квітня 2016 року, діяло обтяження у виді арешту нерухомого майна, що належало боржнику ОСОБА_1 , накладеного в порядку забезпечення позову АТ «Універсал Банк» (позивача, стягувача) у справі №459/966/16-ц, а також обтяження у виді арешту нерухомого майна, накладеного 16 квітня 2019 року рішенням суду на квартиру АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і яка була предметом іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , як позичальника, перед АТ «Універсал Банк», як кредитодавцем, за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року.

Про вказані обтяження відповідачу ОСОБА_1 було достовірно відомо, оскільки він був учасником цих судових справ.

За вимогами частини сьомої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частина восьма статті 158 ЦПК України).

За обставинами даної справи, з урахуванням набрання 14 лютого 2019 року законної сили рішенням суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №11-1/440к-07 від 04.07.2007 року в розмірі 235062,39 доларів США у справі №459/966/16-ц та зупинення ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року дії цього рішення та поновлення його дії 06 листопада 2020 року, – обтяження у виді накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , вжите ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року, діяло з 12.04.2016 року і до 04.02.2021 року включно.

З витребуваних у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. матеріалів виконавчого провадження №60644598, встановлено, що 31.05.2019 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики (а.с.131-133 т.2), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №830, відповідно до якого позикодавець передала, а позичальник прийняв у власність 2401497 грн., що в еквіваленті на день укладення договору становило 90000 доларів США.

Відповідно до виконавчого напису нотаріуса №1674 від 11.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. (а.с.133 т.2), стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 31.05.2019 року в сумі 2401497 грн., що в еквіваленті становить 90000 доларів США, та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, в розмірі 2500 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 2403997 грн.

11.11.2019 року ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця Білецького І.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріуса (а.с.129-130 т.2).

Постановою приватного виконавця Білецького І.М. від 18.11.2019 року було відкрито виконавче провадження №60644598 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р.Т. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 31.05.2019 року, реєстровий номер 830, станом на 30.09.2019 року в розмірі 2401497 грн., що в еквіваленті становить 90000 доларів США, та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, в розмірі 2500 грн., що в загальному становить 2403997 грн. (а.с.134-135 т.2).

Постановою приватного виконавця Білецького І.М. від 20.11.2019 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 209212746101 (а.с.142-143 т.2).

Водночас, у витребуваних судом у приватного виконавця Білецького І.М. матеріалах виконавчого провадження №60644598 (а.с.145 т.2) містилася актуальна інформація про державну реєстрацію обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови заступника начальника відділу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лазар Н.М. від 10.04.2019 року, прийнятої в порядку виконання судового рішення про забезпечення позову у справі №459/966/16-ц

Поряд з цим, 20.11.2019 року приватним виконавцем Білецьким І.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у виді накладення арешту на вказану квартиру (а.с.148 т.2), що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (індексний номер витягу: 189530806, дата та час державної реєстрації обтяження: 20.11.2019 14:38:50, номер запису про обтяження: 34230766) (а.с.41 т.1, 149 т.2).

28.01.2020 року на адресу приватного виконавця Білецького І.М. надійшла заява боржника ОСОБА_1 від 02.12.2019 року (а.с.150 т.2) про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса.

Постановою приватного виконавця Білецького І.М. від 28.01.2020 року у виконавчому провадженні №60644598 (а.с.152-153 т.2) передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса №1674 від 11.11.2019 року, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 209212746101, на загальну суму 2403497 грн., що належить ОСОБА_1 .

У відповідності до вказаної вище постанови, 28.01.2020 року приватним виконавцем Білецьким І.М. складено акт про передачу вказаного нерухомого майна стягувачу у виконавчому провадженні №60644598 – ОСОБА_2 (а.с.154-155 т.2).

30.04.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. на підставі постанови та акта приватного виконавця Білецького І.М. від 28.01.2020 року видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 527, на підставі якого 04.05.2020 року приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (а.с.25 т.1).

Однак, зазначені вище дії щодо передачі належного ОСОБА_1 нерухомого майна на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за виконавчим написом нотаріуса, видачі свідоцтва та державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , були вчинені під час дії зареєстрованого обтяження у виді накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову у справі №459/966/16-ц, стягувачем в якій по відношенню до боржника ОСОБА_1 є АТ «Універсал Банк» за рішенням суду, яке набрало законної сили.

За положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних документів щодо передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до частини першої та третьої статті 50 Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

За положеннями статті 61 Закону, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно – 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно – 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій), у державній реєстрації прав може бути відмовлено, коли наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій), під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Отже, вищезазначеними нормами права визначено повноваження державного реєстратора при розгляді заяви про державну реєстрацію та певний алгоритм дій на їх реалізацію: при реєстрації права власності державний реєстратор відкриває розділ на об`єкт нерухомого майна, заповнюючи його відомостями про таке майно, та водночас за наявності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру речових прав, відкритого на такий об`єкт нерухомого майна.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень», нотаріус є державним реєстратором.

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до статті 46-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Отже, приватний нотаріус в силу вимог статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» зобов`язаний був перевірити наявність обтяжень на нерухоме майно при видачі 30.04.2020 року ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на частку в квартирі, оскільки за наявності зареєстрованих обтяжень заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу обтяженого нерухомого майна.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на публічних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпечення переходу права власності на майно боржника, на яке звернуте стягнення, до покупця – учасника торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення публічних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення публічних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Цей висновок узгоджується і з нормами ст.ст.650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного в установленому порядку акта виконавця про проведені торги (ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі цивільного законодавства (ст.ст.203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування судом заходів забезпечення позову. Тому навіть той факт, що на момент укладення оспорюваного правочину встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому достеменно відомо.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, є підставою для його недійсності відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК).

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17 (провадження №61-17966св19) викладено висновок про те, що: «Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: (1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; (2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); (3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Аналогічний за змістом висновок щодо «використання право на зло» зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №693/624/19 (провадження №61-6420св21).

Отже, ураховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що на момент складання приватним виконавцем Білецьким І.М. постанови та акта від 28.01.2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, передане за цим актом нерухоме майно боржника ОСОБА_1 – 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , була обтяжена арештом, накладеним судом в порядку забезпечення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі №459/966/16-ц, про що відповідачу ОСОБА_1 було достовірно відомо, а рішення суду про стягнення з нього на користь Банку кредитної заборгованості набрало законної сили, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для визнання незаконними та скасування вказаних вище постанови та акта приватного виконавця від 28.01.2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №60644598, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.04.2020 року та прийнятого на його підставі рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від 04.05.2020 року, вчинені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., оскільки такі вчинені з порушенням вимог закону, публічного порядку і на шкоду інтересам кредитора – АТ «Універсал Банк», з метою уникнення ОСОБА_1 сплати боргу перед АТ «Універсал Банк» за рішенням суду, яке набрало законної сили.

При цьому, вимога позивача про поновлення права ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири є зайвою, оскільки таке поновлення прав відбувається в силу закону у зв`язку із скасуванням рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є, власне, скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 листопада 2020 року у справі №910/7648/19, від 16 вересня 2020 року у справі №352/1021/19.

Отже, вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є ефективним способом для захисту порушеного права/інтересу позивача у спірних правовідносинах.

При цьому, вимога позивача про поновлення права ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири є зайвою, оскільки таке поновлення прав відбувається в силу закону у зв`язку із скасуванням рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 .

Отже, суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, не давши належної правової оцінки доказам, які досліджувались у судовому засіданні, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору і є підставою для скасування рішення суду з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 17025 грн., підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах: по 5675 грн. з кожного

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати постанову та акт приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 28 січня 2020 року у виконавчому провадженні №60644598 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за номером 527, видане 30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52123713 від 04 травня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем, про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 5675 гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич