Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №159/2148/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2148/26

Провадження № 2/159/1792/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

секретаря судового засідання Скулинець І.В.,

представника позивача Ларіонова К.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №08.05.2025-100000122 від 08.05.2025 в розмірі 29825,83 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.05.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.05.2025-100000122 відповідно до якого товариство надало відповідачці грошові кошти в сумі 18000,00 гривень строком на 184 дні, дата повернення кредиту - 07.11.2025, процентна ставка - 1 % в день, комісія - 3600,00 гривень, неустойка - 180,00 гривень в день. Позивач свої зобов`язання до договором виконав в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 29825,83 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.06.2026 судове засідання відкладено за клопотанням відповідачки.

13.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з визнанням явки представника позивача в судове засідання обов`язковою.

25.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки при видачі кредитних коштів товариством не було належним чином ідентифіковано особу позичальника, крім того, нею було перераховано кошти на погашення боргу в розмірі 17660,00 гривень 08.05.2026 в день видачі кредитних коштів та 500,00 гривень 15.05.2026. Вважає, що стягненню підлягають проценти за користування кредитним коштами за період з 08.05.2026 по 15.05.2026. На думку відповідачки, необґрунтованим є також включення суми комісії до загального розміру заборгованості. Щодо стягнення процентів, то вважає, що в даному випадку суду необхідно застосувати положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

02.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, що сплативши частково боргові кошти, відповідачка визнала суму боргу за кредитним договором. Разом з тим, сплачена нею сума в розмірі 18160,00 гривень була недостатньою для повного дострокового погашення заборгованості, даний платіж було враховано в погашення заборгованості в дату чергового платежу. Зазначає, що наданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, комісія є невід`ємною частиною умов договору, а відповідачка своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами договору, розуміє їх та зобов`язана виконувати.

14.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення до 19.10.2026.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнана, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08.05.2025-100000122 (кредитної лінії).

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту – 18000,00 гривень; строк кредитування - 184 дні; дата повернення кредиту - 07.11.2025; процентна ставка "Стандарт" - 1% в день; комісія -3600,00 гривень; неустойка - 180,00 гривень в день.

Договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "Е449" відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

08.05.2025 позивач перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 18000,00 гривень на її банківський рахунок (номер картки НОМЕР_1 ), номер транзакції - НОМЕР_2 , призначення платежу - видача за договором № 08.05.2025-100000122, що підтверджується інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-0804 від 08.04.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачкою з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем кредитного договору № 08.05.2025-100000122 від 08.05.2025 з ТОВ «Споживчий центр» на умовах визначених кредитодавцем.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти. У свою чергу, взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №08.05.2025-100000122 від 08.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 29825,83 гривень, з яких: 7716,24 гривень - основний борг; 11805,83 гривень - відсотки; 1303,76 гривень - комісія; 9000,00 гривень - штраф.

Щодо заперечень відповідачки на позовні вимоги суд зазначає наступне.

Щодо ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні електронного кредитного договору суд зазначає.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 року встановлено наступні визначення, зокрема: абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом. Згідно з частиною 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.

Отже, особу позичальниці ОСОБА_1 було належним чином встановлено за допомогою Системи BankID Національного банку, що підтверджує факт укладення кредитного договору №08.05.2025-100000122 саме відповідачкою.

Окрім цього судом взято до увагу той факт, що відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору.

Щодо твердження відповідачки про дострокове погашення договірних зобов"язань, суд зазначає, що відповідно до підпункту "а" пункту 6.1 Договору повернення кредиту, сплата процентів, комісій встановлена у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід"ємною частиною даної оферти.

Пункт 8.1 Договору передбачає, що позичальник має право достроково розірвати договір повністю повернувши одержаний кредит та сплативши проценти, комісію та інші платежі передбачені договором.

ОСОБА_1 в погашення кредитного боргу перерахувала на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 17660,00 гривень 08.05.2025 та 500,00 гривень 15.05.2025, які були зараховані позивачем 07.06.2026 в погашення сплати відсотків, комісії та основної суми боргу.

Суд звертає увагу відповідачки, що часткове дострокове погашення кредитних коштів не звільняє від обов`язку вносити платежі у визначену графіком дату, що передбачено умовами договору, а внесення суми, яка перевищує перший платіж, розглядається як зменшення загального боргу, а не як оплату майбутнього періоду.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що 07.06.2025 сума основного боргу ОСОБА_1 була зменшена та становила 7716, 24 гривень, відповідно з даного періоду відсотки за користування кредитними коштами нараховувались з урахуванням суми зменшення тіла виданого кредиту.

Щодо твердження відповідачки про нікчемність стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Одноразова комісія - це одноразова плата за послугу, яка сплачується при отриманні кредиту. Може бути фіксованою сумою або відсотком від суми кредиту чи вартості застави.

Одноразова комісія повинна бути передбачена кредитним договором, який підписується позичальником.

Пункт 7 кредитного договору №08.05.2025-100000122 від 08.05.2025 передбачає, що комісія за надання кредиту становить 3600,00 гривень, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово.

Отже, позичальниця ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір погодилася на умови надання їй кредитних коштів в тому числі щодо встановлення одноразової комісії.

Таким чином, відповідачка була обізнана про всі умови кредитного договору та прийняла їх як справедливі та прийнятні для себе і не зверталася із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред`являла вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 15 кредитного договору №08.05.2025-100000122 передбачено, що неустойка - 180, 00 гривень нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У позовній заяві позивач заявив вимогу про стягнення з відповідачки 9000,00 гривень неустойки.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідачки неустойки відсутні.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що договір є обов`язковим. Сторони (позичальник і банк/фінансова установа) зобов`язані виконувати умови договору (повертати кредит, сплачувати відсотки). Якщо кредитний договір не оскаржувався в судовому порядку і не був визнаний нікчемним (або не є нікчемним в силу закону), він вважається дійсним, чинним та обов`язковим до виконання.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти в розмірі 20825,83 гривень, з яких: 7716,24 гривень - основний борг; 11805,83 гривень - відсотки; 1303,76 гривень - комісія.

Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню понесений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1858,89 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 259, 274, 280, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.05.2025-100000122 від 08.05.2025 в розмірі 20825 (двадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1858 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 89 копійок в рахунок відшкодування судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ