Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №335/3292/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.10.2026 Справа № 335/3292/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/3292/26 Головуючий у 1- інстанції Турчинський М.І.

Провадження № 22-ц/807/1842/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.

суддів: Онищенка Е.А.,

Трофимової Д.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначило, що 06.03.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (первісним кредитором), правонаступником якого є ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, в електронній формі було укладено Договір №5365981 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Умовами зазначеного кредитного договору сторонами було узгоджено наступні умови: сума кредиту 5000,00 грн; строк кредиту 360 днів з 06.03.2025 по 01.03.2026, періодичність сплати кожні 20 днів.

ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" виконало договірні умови та надало грошові кошти відповідачу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та інші договірні умови не виконала, позивач просив суд стягнути суму заборгованості з відповідачки на користь позивача, який набув права вимоги на підставі договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025, укладений між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5365981 від 06.03.2025 у розмірі 9999,99 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 999,99 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 5 000,00 грн, а також судові витрати, які складаються із сплати судового збору у розмірі 1119,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23695,30 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно зменшивши розмір процентів за користування кредитом з 16195,31 грн до 5000 грн. Вказує, що кредитний договір № 5365981 від 06.03.2025 укладений належним чином, відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5000 грн, а процентну ставку 0,95 % за кожний день користування кредитом сторони погодили при укладенні договору. Право вимоги за договором факторингу перейшло до апелянта, а заявлений розмір заборгованості підтверджується розрахунком та матеріалами справи. Крім того, апелянт зазначає, що проценти передбачені договором як плата за користування кредитними коштами , не є неустойкою, а тому їх розмір не може бути зменшений судом виключно з мотивів їх значного розміру або посиланням на принципи справедливості та пропорційності без встановлення передбаченим законом підстав для неврахування відповідної договірної умови.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 06.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5365981, відповідно до умов якого на умовах, встановлених договором, товариство (позикодавець) зобов`язалося надати Клієнту (позичальнику) грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт (позичальник) зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки за, передбачені Договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 гривень (п.1.2 Договору). Строк кредитування – 360 днів (п.1.3 Договору).

Сторонами обумовлено інші умови, зокрема п.1.3 Договору визначено, що детальні строки (дати) та порядок повернення кредиту визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до Договору.

Також договором визначено: Тип процентної ставки – фіксована, Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного п.1.3 Договору.

За п.1.5 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування 2356,8100% річних.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22100,00 гривень.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5365981 від 06.03.2025 відповідач підписав за допомогою електронного підпису.

06.03.2025 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перераховано Відповідачу суму кредиту у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується довідкою та письмовими доказами у справі.

30.10.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за вказаним вище кредитним договором.

Враховуючи, що кредитний договір укладено в електронній формі, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 06 березня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту його укладання.

Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № №5365981 від 06 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та доведеність надання їй кредитних коштів.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/10/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором №5365981 від 06.03.2025 в сумі 17900,30 грн. в т.ч. 4999,99 грн. борг за тілом кредиту, 10400,31 грн. борг по процентам, 2500 грн. штрафних санкцій.

Згідно платіжної інструкції № 6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеруа Україна» за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року на суму 4552371 грн 37 коп.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтарст Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Щодо процентів, які просить стягнути позивач, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.4.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5365981 від 06.03.2025 передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,0100 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 06 березня 2025 року по 30 жовтня 2025 року (дата укладання договору факторингу), відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 10,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 грн.

Таким чином станом на 30.10.2025 загальна сума заборгованості відповідачки склала 17900,30 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 4999,99 грн., заборгованості за процентами – 10400,31 грн., штрафні санкції 2500 грн.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 1.3 Договору № 5365981 строк кредиту 360 днів: з 06.03.2025 по 01.03.2026.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.10.2025 №30/10/2025, строк дії Договору № 5365981 від 06.03.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 по 01.03.2026 (122 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5 795,00 грн. (4999,99 грн * 0,95% = 47,5 грн*122 календарних дні = 5 795,00 грн.)

У даному випадку проценти нараховані у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5365981 від 06.03.2025, розмір яких складає 16 195,31 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 10400,31 грн. + проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 5 795,00 грн.).

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню.

Зменшуючи розмір відсотків у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що умова договору в частині нарахування відсотків є несправедливою, а нараховані відсотки непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, та суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру відсотків до 5000,00 грн., оскільки вказана сума, на переконання суду, буде справедливою та співмірною.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в цій частині у зв`язку з наступним.

Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 1048 та статтею 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Визначені договором проценти за користування кредитом у загальному розмірі 16195,31 грн в межах строку кредитування, є передбаченою договором платою за правомірне користування кредитними коштами, а не заходами цивільно-правової відповідальності, що повністю відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зазначено, що оспорюваність умови чи договору або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги застосувати не може, і за відсутності прямої нікчемності умови суд не вправі самостійно зменшувати розмір нарахованих процентів, якщо відповідачем такий договір не оспорювався.

Оскільки відповідач зустрічних вимог про визнання умов договору недійсними не заявляла, презумпцію правомірності договору не спростував та належного контррозрахунку суду не надав, підстави для визнання спірних умов договору нікчемними та відмови у стягненні частини процентів у суду першої інстанції були відсутні, у зв`язку з чим позовна заява в частині стягнення відсотків підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення відсотків у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги позовної заяви, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом є законними, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені) суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про те, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції, у розмірі 2 500 грн, до стягнення не підлягають, оскільки відповідно до п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, наявні підстави для розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідачки, в частині стягнення судового збору воно також підлягає зміні, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2381 гривні 50 копійок.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3572 гривні 25 копійок.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідачки, крім судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в апеляційній скарзі 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Підтверджуючи витрати, понесені на правничу допомогу у суді першої інстанції, позивач надав: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений з адвокатом Столітнім М.М. Акт прийому-передачі наданих послуг від 23 березня 2026 року з описом робіт на суму 10000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В., ордером про надання правової допомоги № 2016140, звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, складений 01 липня 2026 року, згідно якого вартість робіт адвоката складає 8000 грн.

Колегія суддів, враховуючи незначну складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у сумі – 4000 гривень та понесену в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року, в частині суми процентів, які підлягають стягненою з відповідача підлягає зміні.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ:44559822, адреса місцезнаходження: 03150 м. Київ вул. Загородня,15 оф.118/2) заборгованість за договором №5365981 від 06.03.2025 у розмірі 21195 (двадцять одна тисяча сто дев`яносто п`ять) грн. 30 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4999,99 гривень та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 16195,30 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Здійснити розподіл судових витрат у цій справі наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ:44559822, адреса місцезнаходження: 03150 м. Київ вул. Загородня,15 оф.118/2) 11953 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 75 коп судових витрат, які складаються з 2381 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, понесених в суді першої інстанції, 3572 грн. 25 коп витрат по сплаті судового збору, понесених в суді апеляційної інстанції, 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий: Р.В. Мінгазов

Судді Е.А. Онищенко

Д.А. Трофимова