Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/26449/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/26449/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року (суддя – Кисіль С.В.) у справі №160/26449/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом. в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення: за період з 29 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01 січня 2024 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2026року по 22 березня 2026 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” станом на 01 січня 2026 рік на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу грошового забезпечення: за період з 29 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01

січня 2024 рік на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2026року по 22 березня 2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” станом на 01 січня 2026 рік на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу недоплачену різницю одноразових видів грошових виплат: грошової допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за відповідні періоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26 з обґрунтуванням необхідності вирішення окремих колізій правових норм та різну практику палат КАС ВС у справах, пов`язаних зі скасуванням постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023.

Предметом оскарження у справі №240/401/26 є питання застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд Судової палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців. Тому очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні правовідносини в справі №240/401/26 та у цій справі є подібними, оскільки вирішення спору фактично зводиться до застосування приписів статті 7, 265 КАС України та редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 щодо порядку обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі, оскільки справа №240/401/26 не є зразковою по відношенню до цієї справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 236 КАС України визначено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

У спірному випадку, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини, які становлять предмет розгляду цієї справи є подібними правовідносинам, що розглядаються в межах справи №240/401/26.

Такий висновок суд першої інстанції обгрунтував тим, що вирішення спору у цих справах фактично зводиться до застосування приписів статті 7, 265 КАС України та редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 щодо порядку обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які становлять предмет розгляду цієї справи є подібними правовідносинам, що розглядаються в межах справи №240/401/26, оскільки стосуються нарахування грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням вимог постанови КМУ №704 (в редакції постанови КМУ №481).

Отже, враховуючи подібність правовідносин, суд першої інстанції мав право зупинити провадження у цій справі з огляду на приписи п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги і те, що підставами для передачі справи на розгляд Судової палати стало неоднакове застосування Верховним Судом норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання, суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Посилання скаржника на те, що справа №240/401/26 не є зразковою по відношенню до цієї справи не свідчать про необгрунтованість вказаних висновків суду першої інстанції, оскільки суд має право зупинити провадження у справі не лише у зв`язку з відкриттям Верховним Судом провадження у зразковій справі, а і у випадку, зокрема, передбаченому п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України, положення якого наведено вище.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі №160/26449/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова