Суд: Підволочиський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №604/459/26
Суддя: Сташків Н. Б.
Справа № 604/459/26
Провадження № 2/604/402/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Сташківа Н.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Крупи А.А.
прокурора Гульовської О.Г.
представника третьої особи ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради про позбавлення батьківських прав -,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1.Стислий зміст позовної заяви.
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що 12.02.2010 року між сторонами було укладено шлюб. Під час перебування в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 . Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01.06.2018 року з відповідача по справі в користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі по 2000 грн на двох дітей щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18.12.2018 року шлюб між сторонами було розірвано. З часу припинення шлюбних відносин, відповідач не цікавиться життям дітей, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись із дітьми та приймати участь у їх вихованні. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, не надає дітям матеріального утримання, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, не піклується про їх здоров`я та фізичний розвиток, як складову виховання, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює жодних умов для отримання ними освіти, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками. Усі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідача. Діти знаходяться повністю на утриманні позивача, яка прикладає свої зусилля та можливості для їх розвитку. У зв`язку з чим просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, а також письмових пояснень третіх осіб.
Відповідач ОСОБА_4 своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України, не скористався.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради письмових пояснень щодо позову не подавали.
3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді, позиція сторін у судовому засіданні.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради про позбавлення батьківських прав та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справ та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, що у них викладені та просить їх задоволити. Разом із тим вказала, що на даний час заборгованість із сплати аліментів становить 27666,82 грн., яку відповідач не збирається погашати, і взагалі жодним чином не цікавиться інтересами дітей. Жодних перешкод у спілкуванні із дітьми чи участі у їх вихованні не вчиняла, а навпаки намагалась створити умови для відповідача, щоб він як спілкувався із ними, так і брав активну участь у їх вихованні, про що неодноразово йому говорила, проте її слова залишились без належного реагування зі сторони відповідача.
Прокурор у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог, попередивши відповідача ОСОБА_4 про недопущення такої поведінки з покладенням контролю за дотримання ним батьківських обов`язків на орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради, оскільки на її думку позбавлення батьківських прав є крайнім заходим, який можна застосувати після винесення офіційного попередження відповідача про недопущення порушення батьківських обов`язків.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору заявлені позивачем позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що органом опіки і піклування досліджувались умови проживання дітей. Встановлено, що сім`я проживає у орендованій квартирі, умови проживання добрі, діти забезпечені усім необхідним. Батько дітей проживає окремо, жодним чином не обмежений у своєму праві на спілкування із дітьми, має заборгованість із сплати аліментів, будь якої участі у вихованні дітей не займається. Відповідачу неодноразово направлялись листи про відповідальність батьків щодо виховання та навчання дітей, проте залишені відповідачем поза увагою. Крім того, відповідач не надав жодних відомостей, котрі б підтверджували виконання ним батьківських обов`язків, а тому орган опіки та піклування, при встановлених обставинах та діючи виключно у інтересах дітей, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей.
Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, повторно в засідання суду не з`явився, заяви про розгляд справи у його відсутності не подавав.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
ІІ. Мотивувальна частина.
1.Фактичні обставини встановлені судом
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01.06.2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено, та стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн на двох дітей щомісячно, починаючи стягувати з 05 травня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
З довідки Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області № 23936 від 07.10.2026 року вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.10.2026 року становить 27666,82 грн.
Рішенням Підволочиського районного суду від 18 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 12.02.2010 року у відділ реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 9 - розірвано.
За час перебування у шлюбі у сторін народились діти : ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.10.2011 року Чернилівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області та дочка ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 20.11.2012 року Чернилівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області. Батьками дітей записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно довідок № 247 від 05.11.2025 року та № 248 від 06.11.2025 р. виданих лікарем Кухарською М.С. вбачається, що на профілактичних оглядах з приводу захворювань дітей завжди присутня мама ОСОБА_3 .
Згідно характеристики від лікаря - стоматолога від 10.11.2025 року вбачається, що позивач самостійно профілактично відвідувала лікаря два рази на рік, самостійно оплачувала послуги. Батька дітей жодного разу не бачила. ОСОБА_3 турбується не лише здоров`ям дітей, а й слідкує за їхнім харчуванням. Діти завжди доглянуті та привітні. Про батька діти зовсім не згадають, якщо щось розказують то виключно, що пов`язане із мамою.
Згідно характеристик Підволочиської селищної ради № 05-07/33 від 01.03.2023 року та керівника хореографічного колективу сучасного танцю «Колібрі» вбачається, що ОСОБА_6 навчається у Підволочиській гімназії ім. І. Франка з 1-го класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, здібна, відповідальна учениця. Має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу. До доручень ставиться старанно та відповідально. Багато уваги навчанню ОСОБА_6 приділяє мама, відповідально ставиться до її виховання, постійно цікавиться успіхами доньки. За весь час навчання та участі дитини у діяльності колективу, батько ОСОБА_4 жодного разу не відвідував занять, заходів, концертів чи змагань, участь у яких брала дитина. Фінансування участі дитини у конкурсах, фестивалях чи поїздках здійснює лише мама, без будь-якої участі батька.
Згідно характеристики Підволочиської гімназії № 05-07/32 від 28.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_5 навчається у гімназії з першого класу, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Скромний, веселий, товариський, дисциплінований. Мати приділяє належну увагу вихованню сина.
Згідно листа Підволочиської селищної ради № 57-140 від 06.02.2026 року вбачається, що службою у справах дітей розглянуто звернення ОСОБА_3 . Під час вивчення справи встановлено, що ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті аліментів, участі у шкільному житті дітей не приймає, лікуванням дітей не займається. Батькові направлено лист за місцем реєстрації про відповідальність за неналежне утримання, виховання і навчання дітей., проте батько не надав жодних відомостей, які підтверджують виконання ним батьківських обов`язків та участі у вихованні дітей. Актом оцінки потреб сім`ї, встановлено спроможність ОСОБА_3 виконувати обов`язки щодо виховання та утримання дітей, складних життєвих обставин під час огляду не виявлено.
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 17 липня 2026 року № 205, вбачається, що сім`я проживає в орендованій квартирі. Умови проживання добрі, діти забезпечені усім необхідним. Батько дітей, проживаючи окремо не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, рівно як і матір дітей, турботу відносно них та участь у вихованні. На підставі спостережень та встановлених обставин, встановлено, що батько не бере участі у вихованні, розвитку та підтримці творчої діяльності дітей, не відвідує батьківські збори, не цікавиться навчанням, не сплачує аліментів, не займається вихованням, не виконує своїх батьківських обов`язків, не забезпечує дітям необхідного харчування, не проявляє інтересу до їх успіхів чи невдач, не спілкується із ними, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Будучи опитаними у судовому засіданні неповнолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що з батьком не спілкувались більше 5-ти років, навіть коли проходили повз нього, він відвернувся, наче не знає їх. Жодного разу не привітав на день народження, не дарував ніяких подарунків, не цікавився їхнім життям, матеріально не допомагав, не намагався зателефонувати і просто поспілкуватись. Лише мати забезпечує, доглядає і піклується про них, а тому свідомо та впевнено підтримали позицію матері, щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.
Будучи допитаними у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду показали, що являються сусідами, знають позивачку ОСОБА_3 понад 9 років. Відповідач ОСОБА_4 з часу розлучення не проявляє жодної уваги та турботи до дітей, не цікавиться їхнім життям, матеріально не допомагає. Навіть коли сторони проживали у шлюбі, відповідач постійно перебував в стані алкогольного сп`яніння, не забирав дітей із садочку та в подальшому із школи, тому вони неодноразово на прохання ОСОБА_3 допомагали її. Відповідач ОСОБА_4 проживає навпроти їх будинку, однак не виказує до дітей жодної зацікавленості. Коли відповідач йшов з іншою сім`єю та дітьми, він на своїх не звернув увагу, відвернувся і пішов дальше. Уся відповідальність лежить на матері. Позивач ОСОБА_3 жодним чином не створює перешкод у спілкуванні дітей із батьком і завжди намагалась налагодити між ними контакт. Коли сторони проживали разом відповідач будучи в стані сп`яніння неодноразово виганяв її із квартири, влаштовував скандали.
Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду показав, що являється батьком позивача по справі ОСОБА_3 . Відповідача ОСОБА_4 бачив близько 1 року тому, на вокзалі, лежав будучи в стані алкогольного сп`яніння. Спілкувався із ним близько 3-4 роки тому, він ніколи не запитував за дітей. Не цікавився їх матеріальним чи духовним забезпеченням, здоров`ям чи навчальними успіхами. Дочка жодних перешкод для відповідача у спілкуванні та вихованні не створює.
Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що являється сестрою позивач по справі ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач ОСОБА_4 не гідний своїх дітей. Ніколи не проявляв уваги і турботи, не цікавився їхнім життям, здоров`ям, здобутками. Неодноразово позивач ОСОБА_3 просилась до неї із дітьми переночувати, оскільки відповідач будучи в стані алкогольного сп`яніння не впускав її у квартиру. Жодних перешкод позивач у спілкуванні із дітьми відповідачу не створює.
За вказаних обставин судом установлено, що ОСОБА_4 не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не цікавиться станом здоров`я, не допомагає матеріально, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками.
2.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, забезпечення безпечних умов її життя та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для позбавлення батьківських прав є встановлене судом ухилення від виконання батьківських обов`язків. При цьому таке ухилення має бути наслідком винної поведінки батька або матері та свідомого нехтування своїми обов`язками.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.
Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Оцінюючи поведінку відповідача, суд бере до уваги тривалість невиконання батьківських обов`язків, причини такої поведінки, ставлення відповідача до дітей, можливість виконувати батьківські обов`язки та вжиті ним заходи для налагодження стосунків із дітьми.
В ході розгляду справи, судом установлено, що відповідач більше п`яти років належним чином не виконує батьківських обов`язків, щодо дітей, не забезпечує належної участі у їх вихованні, взагалі не проявляє інтересу до їх розвитку, навчання, стану здоров`я, матеріально не забезпечує, не вживає взагалі будь-яких заходів щодо налагодження стосунків із дітьми, хоча будь-яких перешкод цьому у судовому засіданні під час розгляду даної справи судом не встановлено.
Встановлені судом обставини підтверджуються як дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами такими як : судовими рішення про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, актами обстеження умов проживання, характеристиками з місця проживання та навчання дітей, лікуючими лікарями, довідками про наявність заборгованості по сплаті аліментів, висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, так і показами свідків та поясненнями представника третьої особи що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору так і безпосередньо поясненнями неповнолітніх дітей.
Таким чином при розгляді даної цивільної справи судом встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто, він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, зокрема листи від органу опіки та піклування, прохання позивача по справі змінити поведінку, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки протягом більше як п`яти років, і саме такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Суд вважає, доведеною позицію позивача ОСОБА_3 , що поведінка відповідача ОСОБА_4 відносно його дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.
З цих підстав, беручи до уваги інтереси дитини, необхідність умов її нормального розвитку та виховання, відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, слід позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом із тим, суд не бере до уваги позицію прокурора щодо відмови у задоволенні позовних вимог, де просить лише обмежитись попередженням відповідача ОСОБА_4 про недопущення порушення батьківських обов`язків, оскільки така позиція не обґрунтована у судовому засіданні, не забезпечує першочерговий захист прав та інтересів безпосередньо самих дітей, суперечить їх думці та спростовується дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні, як письмовими доказами так і показами свідків, поясненнями третіх осіб так і дітей. Згідно чинного законодавства, суд не зобов`язаний спочатку попереджати батька або матір щодо дотримання батьківських обов`язків, а потім вже позбавляти батьківських прав. У даній конкретній справі, при об`єктивному аналізі та дослідженні у судовому засіданні доказів встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, більше як 5-ти років взагалі не цікавиться дітьми, не допомагає матеріально, не дбає про їх фізичний, моральний, духовний, матеріальний розвиток. Уникає своїх дітей, цурається, при тому, що ніхто не чинить перешкод у спілкуванні, тобто має таку можливість, і будучи попередженим органом опіки та піклування, так і самим позивачем про недопущення порушення батьківських обов`язків, умисно та свідомо нехтує та зневажає ними, що свідчить про те, що відповідач не бажав і не бажає стати на шлях виправлення, не вчиняє жодних дій, щоб хоч якось налагодити контакт із дітьми, а лише своєю поведінкою підтверджує легковажність та байдужість, хоча у нього було достатньо часу переосмислити, оцінити і виправити свої дії, а тому відмовляти у задоволенні позовних вимогах при беззаперечній доведеності винних дій відповідача та попереджати його про недопущення порушення батьківських обов`язків, суд вважає нераціональним та недоцільним, і таке попередження не буде на думку суду для відповідача у даній конкретній справі достатнім і дієвим заходом, щоб змінити його ставлення до дітей, а лише затягне у часі та змусить позивача повторно звертатись до суду із відповідним позовом.
Водночас рішення суду про позбавлення батьківських прав для відповідача ОСОБА_4 не являється безальтернативним, оскільки є заочним і може бути з підстав визначених законом переглянуте судом, а також у випадку виправлення дій відповідача, останній може подати заяву про поновлення його батьківських прав.
Таким чином чітка позиція суду зумовить та стимулюватиме відповідача ОСОБА_4 за наявності його добросовісної поведінки та свідомого ставлення до дітей, вжити відповідних і дієвих заходів щодо виправлення та поновлення своїх прав.
Відповідно до вимог ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав не звільняє особу від обов`язку утримувати дитину. У разі задоволення позову суд одночасно вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.
Разом із тим, суд обмежується лише вирішенням справи у межах заявлених позовних вимог, не вирішуючи питання стягнення аліментів на дитину, оскільки як встановлено у судовому засіданні, питання стягнення аліментів на утримання дітей вирішено попередньо рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01.06.2018 року.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволенню позову на відповідача, у разі відмови у позові на позивача.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 10,60,212,213,215,280-283,294, п.4 ст.295 ЦПК України, ст. ст. 150,164, 180, 183, ч.2 ст. 166, 193 Сімейного кодексу України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь держави судові витрати в розмірі 1331,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б. Сташків
Оригінал: reyestr.court.gov.ua