Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/30171/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/30171/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року (суддя О.В. Єфанова) у справі № 160/30171/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №820888-2412-0436 від 12.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при формуванні податкового повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025 відповідач застосував нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 у розмірі 10602318,26 грн, тоді як за той самий 2023 рік щодо тієї ж ділянки з попереднім кадастровим номером 1221486200:09:004:0042 було застосовано нормативну грошову оцінку в розмірі 558092,70 грн. Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який підтверджував би застосований показник, відповідач не надав, у зв`язку з чим розрахунок зобов`язань з орендної плати за 2023 рік є необґрунтованим. Щодо податкового повідомлення-рішення №820888-2412-0436 від 12.05.2025 позивач вказує, що 11.03.2024 за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 він передав належні йому будівлі та споруди складського господарства, розташовані на спірній земельній ділянці, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР», а 12.03.2024 право власності на ці об`єкти зареєстровано за товариством. З огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України позивач вважає, що з 12.03.2024 він перестав бути користувачем земельної ділянки та платником орендної плати за неї, тоді як відповідач нарахував йому орендну плату за 11 місяців 2024 року. Крім того, розмір нормативної грошової оцінки, застосований за 2024 рік, відповідач також не підтвердив.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №820409-2412-0436 від 12.05.2025;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного

управління ДПС у Дніпропетровській області №820888-2412-0436 від 12.05.2025.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є базою оподаткування та вихідною величиною, від якої безпосередньо залежить розмір визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання з орендної плати. Отже, застосований контролюючим органом показник нормативної грошової оцінки має бути підтверджений документально, з урахуванням коефіцієнтів індексації, станом на той податковий період, за який здійснюється нарахування. Визначення грошового зобов`язання виходячи з не підтвердженого жодним документом розміру нормативної грошової оцінки позбавляє податкове повідомлення-рішення ознаки обґрунтованості, оскільки платник податків у такому разі не має можливості перевірити правильність нарахування, а суд - перевірити правильність визначеної суми.

Суд першої інстанції дослідив, що база оподаткування, з якої обчислено грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями №820409-2412-0436 від 12.05.2025 та №820888-2412-0436 від 12.05.2025, є документально не підтвердженою, а визначені у них суми - недостовірними. Оскільки нормативна грошова оцінка є вихідною величиною для обчислення всієї суми зобов`язання, виявлений недолік стосується цих податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, а не окремої їх частини.

Також, суд першої інстанції дослідив, що податковим повідомленням-рішенням №820888-2412-0436 від 12.05.2025 позивачу нараховано орендну плату за період з 01.01.2024 по 18.12.2024, тобто і за той час, коли він уже не був користувачем земельної ділянки та платником відповідного платежу. Це є самостійною підставою протиправності цього податкового повідомлення-рішення, яка існує поряд із непідтвердженістю нормативної грошової оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025 та №820888-2412-0436 від 12.05.2025 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вказав, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 80000 грн. (повна вартість за договором 150000 грн) не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд першої інстанції вважав за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 18.12.2024 припинено право оренди на земельну ділянку за позивачем, а отже суд першої інстанції хибно вказав, що рішення з орендної плати за період з 01.01.2024 по 18.12.2024 винесено за час, коли позивач вже не був користувачем земельної ділянки. Зауважує, що контролюючим органом спірні рішення винесено 12.05.2025 року та правомірно застосовано витяг про НГО, який сформовано 04.02.2025 року, з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2023 та 2024 роки. Наполягає, що спірні рішення контролюючим органом правомірно винесено з дотриманням законодавства, а отже вони не підлягають скасуванню. Зауважує, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у суді першої інстанції не є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, не відповідають критерію розумності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник орендної плати з фізичних осіб.

19.06.2007 між позивачем та Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764) укладено договір оренди землі, за умовами якого сільська рада передала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання площею 2,6116 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 45, кадастровий номер 1221486200:09:004:0042. Пунктом 5 договору оренди визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 351 782,52 грн. За даними відповідача договір оренди укладено строком на 49 років, а користування земельною ділянкою обліковується з 12.07.2007.

На зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди складського господарства (основний цех, склади, прохідна, гараж, ангар, огорожа), які позивач набув у власність у 2006 році; 06.07.2007 за договором про поділ нерухомого майна ці об`єкти перейшли у власність позивача в повному обсязі.

Відповідно до листа Новоолександрівської сільської ради від 11.07.2025 №1327/02-19 з 13.07.2023 земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1221486200:09:004:1042.

05.03.2024 позивачем зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 45514693), єдиним учасником якого він був та статутний капітал якого сформовано за рахунок негрошового майнового вкладу шляхом передачі у власність товариства будівель та споруд складського господарства, розташованих на спірній земельній ділянці.

11.03.2024 за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 позивач передав належні йому об`єкти нерухомості як внесок до статутного капіталу товариства, а 12.03.2024 право власності на ці об`єкти зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР».

12.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкові повідомлення-рішення щодо сум податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, а саме: №821093-2412-0436 за період з 01.01.2023 по 12.07.2023 на суму 29510,11 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:0042, нормативна грошова оцінка 558092,70 грн, ставка 10 відсотків); №820409-2412-0436 за період з 13.07.2023 по 31.12.2023 на суму 499616,09 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:1042, нормативна грошова оцінка 10 602 318,26 грн, ставка 10 відсотків); №820888-2412-0436 за період з 01.01.2024 по 18.12.2024 на суму 1074724,56 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:1042, нормативна грошова оцінка 11874596,45 грн, ставка 10 відсотків).

Не погоджуючись податковими повідомленнями-рішеннями №820409-2412-0436 та №820888-2412-0436, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпункт 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники земельного податку платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Базою оподаткування земельним податком є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 286.5 статті 286 ПК України визначає, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно ст.20 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Апеляційний суд враховує, що у постанові від 11 листопада 2021 року у справі №280/2804/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення Витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання Витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

Таким чином, до предмета доказування у податкових спорах, які стосуються належного до сплати розміру плати за землю, належить достовірність інформації про НГО землі, що використана контролюючим органом у відвідному періоді, станом на час виникнення податкового зобов`язання.

Як правильно встановив суд першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визначають зобов`язання з орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 у розмірі 10 602 318,26 грн за 2023 рік та 11 874 596,45 грн за 2024 рік, проте жодного документа, який підтверджував би ці показники станом на відповідні податкові періоди, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9924939952025 сформований 04.02.2025, не містить розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 станом на 2023 та 2024 роки. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписам ст.77 КАС України не підтверджено доказами достовірність розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 при визначені позивачу зобов`язання з орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Відповідно до статті 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 13.04.2023 року у справі № 160/9422/20.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, 11.03.2024 позивач за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 передав розташовані за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 45 будівлі та споруди до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР», а 12.03.2024 право власності товариства на ці об`єкти зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 12.03.2024 обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку перейшов до товариства, а позивач з цієї дати платником орендної плати за неї не є.

Однак, рішенням №820888-2412-0436 позивачу визначено зобов`язання з орендної плати за період з 01.01.2024 по 18.12.2024, шо суперечить приписам ст.120 ЗК України.

За цих обставин, колегія суддів зазначає, що спірні рішення контролюючого органу від 12.05.2025 року №820409-2412-0436 та №820888-2412-0436 дійсно є протиправними та підлягають скасуванню. Зворотні доводи скаржника про правомірність спірних рішень від 12.05.2025 року є безпідставними.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, ч. 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду першої інстанції подано копії договору про надання правової (правничої) допомоги №МК-1010/1, додатку №1 від 10.10.2025 до договору №МК-1010/1, рахунок на оплату №161 від 10.10.2025 на суму 80 000,00 грн, який сплачено позивачем 10.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №МВ21021351.

Так, згідно цих документів витрати позивача на правничу допомогу складають 150000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінивши складність справи, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на подані документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи критерії розумності та співмірності до заявленої суми понесених витрат, значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн., адже такий розмір відповідає принципам співмірності та розумності.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року у справі № 160/30171/25 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова