Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №602/688/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Суд: Лановецький районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №602/688/26

Суддя: Наумчук В. А.

Справа № 602/688/26

Провадження № 2/602/503/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі:

секретаря с/з Майхрук Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кушки О.М.,

представника відповідача адвоката Войнарського А.Й. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кушку О.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.03.2026, близько 08 год 00 хв, на подвір`ї господарства на АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, який виник між відповідачем та позивачем, ОСОБА_2 нанесла два удари дерев`яною палицею в область обличчя ОСОБА_1 , чим завдала останній легкі тілесні ушкодження. Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень позивач змушена була звертатися за медичною допомогою, пройти обстеження та отримувала відповідне лікування для відновлення свого стану здоров`я.

Вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.04.2026 у справі №602/375/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого нею за вказаних вище обставин, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у сумі 850,00 грн.

Також зазначено, що весь цей час, після вчинення ОСОБА_2 відносно позивача протиправних дій, останню супроводжували душевні страждання, які виражалися у вигляді різноманітних стресів та переживань. Їй було заподіяно значного фізичного болю та страждання, яких вона зазнала не тільки із ушкодженням здоров`я. Перелічені обставини свідчать про наявність заподіяної позивачу не тільки майнової, але й моральної шкоди, оскільки змінився її стан здоров`я, звичний спосіб життя, почуття людини з обмеженими фізичними можливостями, яке пригнічує особистий морально-психологічний стан та спричиняє значних незручностей, створює соціальну дезадаптацію, що завдає душевних страждань. Внаслідок чого позивач змушена докладати додаткових зусиль та витрачати кошти для організації свого життя і часткового відновлення попереднього стану власного здоров`я, або принаймні, зменшення впливу негативних наслідків на нього, спричинених протиправними діями відповідача.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь 6848,00 грн матеріальної шкоди та 50000,00 грн моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.07.2026 від представника відповідача адвоката Войнарського А.Й., зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами у повному обсязі, та вважає, що вони не підлягають до задоволення. На думку сторони позивача, заявлений позивачем розмір матеріальної та моральної шкоди не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами. Відповідач вважає, сам факт постановлення обвинувального вироку суду не означає автоматичного виникнення у потерпілої права на стягнення будь-якої заявленої суми майнової чи моральної шкоди, а матеріали позовної заяви не містять належного правового та доказового обґрунтування кожної із заявлених до стягнення сум. Позивач фактично обмежився загальними посиланнями на душевні переживання, фізичний біль, хвилювання, проте не надає суду жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували саме такий значний розмір моральної шкоди. Відсутні будь-які висновки психолога, психотерапевта, психіатра або інші докази істотного погіршення психоемоційного стану, що могли б обґрунтувати заявлену суму моральної шкоди. З огляду на наведене відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими у частині їх розміру та такими, що потребують критичної оцінки судом з урахуванням усіх доказів, поданих сторонами. У випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, просить розглянути питання про завищеність заявленої суми компенсації та визначити інший розмір, який відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 28.07.2026 підготовче засідання за заявою відкладено на 16.09.2026.

Ухвалою суду від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала подану позовну заяву з підстав у ній наведених. Додатково пояснила, що 16 березня 2026 року в ході конфлікту, який виник у неї з відповідачем через належних відповідачу собак, котрі забігли до господарства позивача, вона зайшла на територію домоволодіння відповідача, де відповідач після виниклої між сторонами словесної суперечки близько 8 год ранку на своєму подвір`ї два рази вдарила позивача по голові дерев`яною палицею, чим завдала позивачу фізичного болю та спричинила легкі тілесні ушкодження. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач зверталася за медичною допомогою та проходила відповідне лікування, під час якого купувала медичні препарати. Також зазначила, що має багато хронічних захворювань, кілька років тому хворіла на енцефалопатію, а на вухо не чує уже близько 20 років. Вважає, що відповідач має відшкодувати їй вартість усіх медичних препаратів, придбаних позивачем після 16.03.2026 згідно з чеками, доданими до позовної заяви. Розмір заявленої моральної шкоди пояснила високими цінами на ліки. Просила позов задовольнити повністю.

Представник позивача, адвокат Кушка О.М. підтримав позов ОСОБА_1 з підстав у ньому наведених, просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що навіть якщо деякі медичні препарати, які купувала позивач, не пов`язані безпосередньо із лікуванням отриманих 16.03.2026 тілесних ушкоджень, однак слід врахувати те, що нанесені відповідачем тілесні ушкодження могли спровокувати загострення наявних у позивача хронічних захворювань. Просив суд звернути увагу на те, що факт заподіяння моральної шкоди підтверджується поведінкою позивача у судовому засіданні, з якої убачається, що навіть згадка про неправомірні дії відповідача стосовно позивача, викликає у останньої сильне душевне хвилювання. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, адвокат Войнарський А.Й. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні після початку судового розгляду по суті та дослідження судом доказів, наявних у матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 заявила усне клопотання про витребування судом у КНП «Лановецька міська лікарня» доказів щодо медичних препаратів, використаних для її лікування у зазначеному лікувальному закладі у період з 19 по 31 березня 2026 року.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про витребування доказів, заслухавши думки інших учасників судового процесу, суд, з огляду на положення ст. 84 ЦПК України, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні такого клопотання.

Відмова суду у задоволені клопотання мотивована тим, що позивач не обґрунтувала неможливість його подання у встановлений строк з об`єктивних причин, що не залежали від неї. У підготовчому засіданні 16.09.2026 як позивач, так і її представник стверджували про те, що надали суду усі докази на підтвердження наведених у позовній заяві обставин. Під час підготовчого провадження сторона позивача не заявляла клопотань про витребування додаткових доказів, хоча мала таку процесуальну можливість. До того ж позивач зазначила у судовому засіданні, що усі придбані нею за власні кошти медичні препарати у період з 16.03.2026 по дату розгляду справи відображені у чеках, наявних у матеріалах справи.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи та надані у судовому засіданні, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази

Вироком Лановецького районного суду Тернопільської області у справі № 602/375/2613 квітня 2026 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень (а.с. 15-16).

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказаний вирок суду набрав законної сили 13.05.2026.

Вищезгаданим вироком суду встановлено, що 16 березня 2026 року близько 08 год 00 хв, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які перебували на подвір`ї господарства на АДРЕСА_1 , виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. В ході вказаного конфлікту у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_2 16.03.2026 близько 08 год 00 хв, перебуваючи на подвір`ї господарства на АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаючи про те, що здоров`я кожної людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, нанесла два удари дерев`яною палицею в область обличчя ОСОБА_1 . В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме: забиття м`яких тканин у виді набряку правої виличної ділянки, що поширюється на щічну ділянку, проекцію тіла нижньої щелепи та підборіддя із синцем та саднами на його тлі, синець внутрішніх відділів правої щічної ділянки, що поширюється на носо-губну складку, проекцію тіла нижньої щелепи, підборіддя та верхню третину шиї справа, синець червоної облямівки нижньої губи зліва, забиття м`яких тканин у виді набряку лівої вушної раковини із садном на його тлі на мочці вушної раковини, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

18 березня 2026 року позивач звернулася до сімейного лікаря КНП «Лановецький міський центр первинної медико-санітарної допомоги», зі скаргами на: задишку при незначному фізичному навантаженні, підвищення артеріального тиску; біль в ділянці серця: виникає при навантаженні, колючий; хворіє кілька років, ліки приймає, а також на головний біль, отримала травму (побила сусідка). Наведене підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , копія якої долучена до позовної заяви та оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні (а.с. 12-14).

Виписками із медичної карти ОСОБА_1 , наявними у матеріалах справи, також підтверджується, що:

- 18.03.2026 позивач була на огляді у лікаря травматолога, де скаржилася на біль у ділянці правої щоки, правої половини нижньої щелепи, головний біль, нудоту блювоту, у зв`язку з чим лікар травматолог поставив їй діагноз: травма в побуті 16.03.2026, забій, підшкірна гематома інфраорбітальної ділянки правої щоки та половини нижньої щелепи, та призначив: 1. Rg нижньої щелепи черепа у прямій проекції; 2. Ультрафастин мазь, гепаринова мазь; 3. Фламідез; 4. Омепразол; 5. Консультація невролога, лора, стоматолога;

- на прийомі у лікаря лора 18.03.2026 позивач скаржилася на зниження слуху на обидва вуха. Зазначено про те, що позивач хворіє тривалий час, у зв`язку з чим лор діагностував хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість та зазначив, що пацієнт потребує слухового апарату;

- 19.03.2026 позивач була оглянута лікарем окулістом, який у зв`язку зі скаргами позивача на понижений зір та головний біль з урахуванням анамнезу із запису травматолога, діагностував у неї відповідні захворювання очей та призначив прийом медичних преператів, а саме: Катаксол та Візілотон комплекс.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди, позивачем долучено до позовної заяви копії фіскальних чеків з аптечних закладів (а.с. 10 - 11), оригінали яких долучено до матеріалів справи у підготовчому засіданні (а.с. 36 - 38), згідно з якими позивач за період з 20.03.2026 по 07.04.2026 придбала в аптечних закладах медичних препаратів на загальну суму 6064,34 грн.

Зміст спірних правовідносин та застосовані судом норми права

З огляду на встановлені обставини, між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини щодо відшкодування шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України (нижче у тексті - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Окрім того, частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

З огляду на наведені вище правові норми, для застосування цивільно-правової відповідальності необхідним, за загальним правилом, є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; завдана потерпілому шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, позивач має довести належними доказами факт завдання йому шкоди відповідачем внаслідок протиправної поведінки, розмір завданої шкоди, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою. Процесуальний обов`язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди (у тих випадках, коли відшкодування шкоди обумовлене наявністю вини) покладається на заподіювача шкоди.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Частинами п`ятою-сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо обґрунтованості позовної вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди

Позивачем доведено, що 16.03.2026 відповідач своїми умисними протиправними діями заподіяла їй легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим позивач через звернулася за медичною допомогою та на виконання наданих їй лікарських призначень понесла додаткові витрати на придбання ліків, а саме: Катаксол краплі очні 0,15 мг вартістю 295,30 грн (чек від 20.03.2026 з аптеки на вул. Шевченка, 30, що у м. Ланівці) та Омепразол капс. 20 мг №30 вартістю 158,40 (фіскальний чек від 07.04.2026 з аптеки №5 у м. Ланівці, вул. Грушевського, 9), а всього ліків на загальну суму 453,70 грн (а.с. 36).

Стосовно інших медпрепаратів, які придбала позивач згідно з наданими нею чеками, то такі медичні препарати відсутні лікарських призначеннях, що містяться у матеріалах справи, а відтак позивачем не доведено того, що понесені нею витрати на їх придбання викликані протиправною поведінкою відповідача, тобто є об`єктивним наслідком такої поведінки заподіювача шкоди.

Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що нанесені відповідачем тілесні ушкодження могли спровокувати загострення наявних у позивача хронічних захворювань, у зв`язку з чим позивач купувала ці інші медичні препарати, оскільки такі твердження є лише припущенням і доказів, які б підтверджували цю обставину, матеріали справи не містять.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовну вимогу в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково, у її доведеному розмірі - у сумі 453,70 грн.

Щодо обґрунтованості позовної вимоги в частині відшкодування моральної шкоди

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає слушними доводи позивача, викладені у позовній заяві у цій справі, про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнала моральних страждань, які полягають у переживаннях внаслідок вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, погіршенні її здоров`я, що спричинило душевні хвилювання, стрес та переживання, необхідність контролю стану здоров`я за наслідками отриманих травм, докладання додаткових зусиль та витрачання коштів для організації свого життя і часткового відновлення стану власного здоров`я.

При цьому, суд виходить з того, що сам факт фізичного болю у зв`язку тілесними ушкодженнями, заподіяними позивачу внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, а також необхідність подальшого лікування і відновлення здоров`я, безумовно викликали у позивача певні психічні (душевні) страждання, що узгоджується із законодавчими положеннями, закріпленими у ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України.

Про наявність таких страждань у позивача додатково свідчить також її поведінка у судовому засіданні, з якої убачається, що згадка про вчинені щодо неї протиправні дії відповідача викликає у позивача сильні негативні переживання.

З огляду на наведене вище, суд визнає встановленим факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди у цій справі, суд керується такими міркуваннями.

Суд зауважує, що ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні позивач та її представник не навели переконливого розрахунку заявленого розміру моральної шкоди, з якого виходила позивач, оцінюючи заподіяну їй моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Разом з тим, суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві, про те, що відсутність будь-яких висновків психолога, психотерапевта, психіатра або інших доказів істотного погіршення психоемоційного стану позивача, що могли б обґрунтувати заявлену суму моральної шкоди, є підставою для відмови у позові в частині стягнення моральної шкоди.

Адже, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 372/4412/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 зазначено про те, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Тобто, законом та судовою практикою встановлені загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. А визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

У цій справі суд враховує такі обставини:

- ступінь тяжкості ушкодження здоров`я позивача, а саме те, що нанесені їй тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких;

- фізичний біль, який очевидно відчула позивач у зв`язку із тілесними ушкодженнями, нанесеними їй відповідачем, спричинені цим душевні хвилювання, стрес та переживання, а також необхідність подальшого лікування і відновлення здоров`я, істотність вимушених у житті позивача пов`язаних з цим змін;

- характер правопорушення та форму вини заподіювача шкоди, а саме те, що шкода здоров`ю заподіяна внаслідок умисних суспільно-небезпечних дій насильницького характеру, вчинених відповідачем стосовно позивача, яка є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням (а.с. 6-9).

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, виходячи з нематеріальності моральних страждань і відсутності чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, а також ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 16.12.2020 № 752/17832/14-ц про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, суд дійшов висновку що позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, у розмірі 20 000 грн.

Саме такий розмір компенсації, за оцінкою суду, є співмірним із завданою позивачу моральною шкодою, відповідає вимогам розумності та справедливості і достатній для розумного задоволення потреб позивача.

Узагальнені висновки суду по суті позовних вимог

Отже, суд дійшов висновків про те, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 453,70 грн, а також моральну шкоду в сумі 20 000 грн, а всього – 20 453,70 грн.

Відтак, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позивач у цій справі звільнена від сплати судового збору, то на підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у встановленому законом розмірі, від сплати якого позивач звільнена, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 453,70 грн, а також моральну шкоду в сумі 20 000 грн, а всього – 20 453,70 грн (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят три гривні 70 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 479,23 грн (чотириста сімдесят дев`ять гривень 23 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя: В. НАУМЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua