Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/13245/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №160/13245/26

Суддя: Шальєва В.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13245/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року (суддя Рябчук О.С.) в справі № 160/13245/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування відомостей про виключення з військового обліку та неправильного написання по батькові при розгляді заяви позивача від 19 серпня 2025 року;

зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 19 серпня 2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в листі від 12.12.2025 р. №5425 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо по-батькові ОСОБА_1 , а саме, виправлення з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ”.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо по-батькові ОСОБА_1 , а саме, виправлення з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ”.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що позивач втратив статус військовозобов`язаного 21.09.2018, відомості про що мають бути внесені відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом першої інстанції не досліджено лист Державної прикордонної служби України від 23.03.26 № 19.5.1/21480-26-Вих, який містить відомості про те, що державною в особі суб`єкта владних повноважень надано 09.03.2022 (під час дії воєнного стану) дозвіл на вихід за межі України на підставі тимчасового посвідчення від 04.06.2007 № 3/42 з відомостями про його виключення з військового обліку.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В тимчасовому посвідченні №3/42 від 04.06.2007 р. ОСОБА_1 міститься запис:

- 21.09.2018 р. виключений з військового обліку за станом здоров`я ст. 41 графи ІІІ розкладу хвороб Н МОУ №402 від 14.08.2008 р.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 19.08.2025 р., в якій просив, зокрема, виправити не вірно зазначене по-батькові з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ” та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .

Відповідь на вказану заяву надано листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №5425 від 12.12.2025 року, яким повідомлено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

Суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено наявності підстав для виключення позивача з військового обліку, тому дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2025 р. суд першої інстанції зазначив, що відповідачем відмовлено в задоволенні заяви позивача в частині виправлення по-батькові та зазначено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

Суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, тому визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в листі від 12.12.2025 р. №5425 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо по-батькові ОСОБА_1 , а саме, виправлення з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ” та зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо по-батькові ОСОБА_1 , а саме, виправлення з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ”.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновки суду першої інстанції не в повній мірі обґрунтованими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, з 2022 року проживає за межами України.

У тимчасовому посвідченні (в обмін на військовий квиток) № 3/42 від 06 червня 2006 року міститься запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я ст. 41 графи ІІІ розкладу хвороб? ?Н МОУ №402 від 14.08.2008 р.

ОСОБА_1 19 серпня 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій зазначив, що згідно з відомостями додатку «Резерв+» ним встановлено, що неправильно відображається його по батькові (« ОСОБА_4 »), у зв`язку із чим просив виправити його облікові дані на вірні.

Також зазначив, що згідно з відомостями додатку «Резерв+» ним встановлено, що не відображаються відомості про виключення його 21 вересня 2018 року з військового обліку за станом здоров`я, натомість, такі відомості містяться у його тимчасовому посвідченні (в обмін на військовий квиток) № 3/42, у зв`язку із чим просив внести (актуалізувати) відповідні відомості про виключення його з військового обліку до бази даних.

Крім того, згідно з відомостями додатку «Резерв +» встановлено, що 19 березня 2025 року ТЦК та СП звернувся до Національної поліції України для доставки його для складання протоколу, причини таких дій йому не відомі, у зв`язку із чим просив повідомити його письмово про причини вказаного звернення до Нацполіції.

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 12 грудня 2025 року № 5425 повідомив позивача про необхідність прибуття його особисто для звірки облікових даних, вказані в заяві позивача відомості не внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За повідомленням Дніпровського РТЦК «інформація про підстави внесення військовим комісаром Дніпровського 21.09.2018 р. запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я, що відображено у тимчасовому посвідченні №3/42 у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня; докази в обґрунтування внесення запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я, що відображено у тимчасовому посвідчення №3/42 (направлення, картка обстеження, медична документація, тощо) у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні. Рішення про непридатність до військової служби приймається військово-лікарською комісією та затверджується регіональною (штатною) ВЛК. Інформації про проходження військово-лікарської комісії відсутня.».

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання нерозгляду по суті заяви позивача від 19 серпня 2025 року про внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Так, за положеннями частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:

які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;

які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;

які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;

які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

3) на військовий облік резервістів:

які зараховані до військового оперативного резерву;

які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;

резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Приписами частини шостої статті 37 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Тимчасове посвідчення позивача (в обмін на військовий квиток) № 3/42 містить інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації) станом на березень 2022 року визначав Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 (далі - Порядок № 921).

За положеннями пункту 56 Порядку №921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством.

(...)

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

(...)

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Отже, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

При цьому різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, й не можуть бути повторного взяті чи поновлені на військовому обліку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 21 вересня 2018 року виключений з військового обліку за станом здоров`я, що підтверджено тимчасовим посвідченням позивача.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 23 березня 2026 року № 19.5.1/21480-26-Вих ОСОБА_1 надано 09 березня 2022 року дозвіл на вихід за межі України на підставі тимчасового посвідчення від 04 червня 2007 року № 3/42 з відомостями про його виключення з військового обліку.

В подальшому РТЦК, не зважаючи на виключення позивача із військового обліку та відсутність у позивача внаслідок цього статусу військовозобов`язаного, повторно взято позивача на військовий облік, про що внесено запис у реєстр військовозобов`язаних.

На звернення позивача з питання з питання внесення відповідних відомостей про виключення його з військового обліку до бази даних відповідачем запропоновано позивачу з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

Суд першої інстанції, пославшись на повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відсутність інформації про підстави внесення військовим комісаром Дніпровського 21.09.2018 р. запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я, що відображено у тимчасовому посвідченні №3/42, а також про відсутність доказів в обґрунтування внесення запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я, інформації про проходження військово-лікарської комісії, вважав, що позивачем не доведено наявності підстав для виключення його з військового обліку, тому відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .

Наведений висновок суду першої інстанції суд визнає необґрунтованим.

Суд першої інстанції в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України переклав саме на позивача обов`язок доказування, хоча в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Суд першої інстанції обмежився відтворення змісту листа відповідача щодо відсутності інформації, не перевіривши таку інформацію, не витребував у відповідача особову справу позивача.

Більш того, судом першої інстанції взагалі не надана оцінка листу Державної прикордонної служби України від 23 березня 2026 року № 19.5.1/21480-26-Вих про надання позивачу дозволу 09 березня 2022 року (під час дії воєнного стану) на вихід за межі України на підставі тимчасового посвідчення від 04 червня 2007 року № 3/42 з відомостями про його виключення з військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За положеннями частини першої статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, належать: відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (пункт 17); відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (пункт 17-1).

Статтею 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

За положеннями частини третьої статті 13 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Частиною першою статті 14 Закону №1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок №559).

Згідно з пунктом 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Отже, за установленою законодавцем процедурою особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку? звернувся до органу ведення Реєстру (відповідача, як в цьому випадку) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

При цьому право особи на виправлення відомостей в реєстрі шляхом подання відповідної заяви кореспондує обов`язок органу ведення Реєстру (відповідача) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Позивач засобами електронного зв`язку звертався до РТЦК із заявою про внесення змін до реєстру, проте РТЦК листом від 12 грудня 2026 року запропоновано позивачу з метою актуалізації даних з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

Зважаючи на наведені вище приписи Закону №1951-VIII та Порядку №559, позивач, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, звернувся до органу ведення Реєстру (відповідача, як в цьому випадку) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а відповідач мав розглянути таку заяву по суті, перевірити відповідність персональних та службових даних існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи, а не наполягати на особистій явки позивача до РТЦК.

Суд виходить за межі позовних вимог, враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування відомостей про виключення з військового обліку та нерозгляду по суті заяви позивача.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи зміст позовних вимог, єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 серпня 2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неврахування відомостей про виключення позивача з військового обліку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням нового рішення про часткове задоволення цієї частини позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, поставивши питання про скасування рішення суду першої інстанції повністю, не привів жодного аргументу стосовно необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Відтак, судом не встановлено підстав скасування рішення в цій частині.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України на користь позивача суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові втрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1331,20 грн (1064,96 (судовий збір, сплачений за подання позовної заяви) + 1597,44 (судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги) : 2).

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в справі № 160/13245/26 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в справі № 160/13245/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Ухвалити в скасованій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та зобов`язання повторно розглянути подану заяву.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2025 року про внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 19 серпня 2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua