Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/12251/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12251/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 06 липня 2026 року) в справі № 160/12251/26 за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Донецького державного університету внутрішніх справ (далі – ДонДУВС), Міністерства освіти і науки України (далі – Міносвіти) про:

визнання протиправними дії ДонДУВС щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) недостовірної інформації щодо його навчання в ДонДУВС;

зобов`язання Міносвіти анулювати запис (вчинити напис АНУЛЬОВАНО) в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) про його навчання в ДонДУВС.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей про ОСОБА_1 до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в графу “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту” - “Так, не порушує”.

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту”, а саме в розділі “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту” - вказати “Так, не порушує”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Міносвіти просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, без відповідної заяви позивача. Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, які не були предметом позову.

Предметом позову було виключно анулювання запису про навчання позивача. Натомість суд першої інстанції вирішив питання щодо інформації про дотримання послідовності здобуття освіти, проте питання щодо зміни відповідного статусу у ЄДЕБО позивачем не заявлялось. Судом першої інстанції не досліджувалось, чи звертався позивач до Міністерства із відповідною заявою, чи існувала відмова Міністерства, чи приймалося будь-яке рішення Міністерством щодо зміни інформації про послідовність здобуття освіти.

Судом першої інстанції не встановлено, який саме запис необхідно змінити, у якій інформаційній сутності ЄДЕБО він міститься, чи існує на момент ухвалення рішення відповідний запис, чи є він технічно доступним для редагування, яким нормативним актом передбачено можливість внесення саме таких змін.

Фактично суд першої інстанції поклав на Міністерство обов`язок виконати рішення, не визначивши предмет виконання.

Суд першої інстанції не встановив жодної технічної або фактичної помилки у відомостях ЄДЕБО, тому незрозуміло, які саме дані необхідно змінити, оскільки рішення не визначає конкретного запису, який визнається неправильним.

Згідно з даними ЄДЕБО ОСОБА_1 01.09.2016 був зарахований на навчання за освітнім ступенем молодшого спеціаліста до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», де завершив навчання 30.06.2019. 19.08.2019 був зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Донецького державного університету внутрішніх справ та відрахований 26.08.2021. Тобто, порушення послідовності освіти відсутня.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не порушує послідовності здобуття освіти, однак сам по собі такий висновок не свідчить про існування в ЄДЕБО запису, який Міністерство повинно змінити. Матеріали справи не містять доказів існування запису, який підлягає виправленню саме Міністерством, в матеріалах справи відсутня довідка про те, що позивач порушує послідовність освіти. Натомість суд фактично поклав на МОН обов`язок самостійно визначити який запис існує; які саме відомості необхідно змінити; у який спосіб це зробити.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до МОН із заявою про внесення відповідних змін; МОН приймало рішення про відмову; існує лист, повідомлення або індивідуальний адміністративний акт, який містить відмову. Таким чином відсутній сам факт індивідуального рішення або дії Міністерства, що виключає можливість визнання її протиправною.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до чинного в Україні законодавства є військовозобов`язаним.

ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із роботою на критично важливому підприємстві.

З метою реалізації свого досвіду та інтелектуального потенціалу ОСОБА_1 має бажання отримати профільну вищу освіту.

В 2019 році ОСОБА_1 вступив до Донецького державного університету внутрішніх справ та навчався там певний час.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи містить інформацію, що 26.08.2021 року ОСОБА_1 набув статусу відрахованого із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану.

Відповідно до наказу Донецького юридичного інституту МВС України (на підставі наказу МВС України від 12 квітня 2021 року № 260 було змінено його тип та перейменовано на ДонДУВС) від 16 серпня 2019 року №323 о/с ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Донецького юридичного інституту МВС України (далі ДЮІ МВС України) за спеціальністю 081 “Право” (заочна форма навчання) з 01 вересня 2019 року, для здобуття освітнього рівня бакалавр.

Згідно з наказом ДонДУВС від 26 серпня 2021 року № 450 ОСОБА_1 , студента 2-го курсу факультету № 4 ДонДУВС було відраховано з Університету на підставі п. 4 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про вищу освіту”, а саме – за невиконання індивідуального навчального плану.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2016 року зарахований та 30.06.2019 року завершив навчання у Відокремленому структурному підрозділі “Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету” та отримав освітній рівень – молодший спеціаліст.

16.08.2019 року вдруге для отримання освітнього рівня – бакалавр зарахований до Донецького державного університету внутрішніх справ та 26.08.2021 року, при цьому відрахований за невиконання вимог навчального плану.

МОН вказує про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено “Ні, порушує”.

Позивач вважає, що в ЄДЕБО протиправно вказано, що ним порушено послідовність здобуття освіти, адже він вперше здобуває вищу освіту.

Суд першої інстанції зазначив, що за фактом вступу позивача до Донецького юридичного інституту МВС України на перший курс освітнього ступеня “бакалавр” позивач відповідну освіту не здобув, передбачений законом документ про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня “бакалавр” або “спеціаліст”.

Зважаючи на те, що позивач не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня “бакалавр” або “спеціаліст”, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку не порушена відповідна послідовності, а дані, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача, є невірними, тому вийшов за межі позовних вимог.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із роботою на критично важливому підприємстві.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , містить таку інформацію про навчання:

1. (1134) Відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького Національного університету»

Освітній рівень: Молодший спеціаліст; Форма навчання: Денна; Фінансування: Бюджет; Структурний підрозділ: -; Спеціальність: 275 Транспортні технології; Спеціалізація: 275.02 на залізничному транспорті; Освітня програма: Організація перевезень і управління на залізничному транспорті; Професія(ї): -; Дати початку та закінчення навчання: 01.09.2016-30.06.2019.

Поточний статус навчання – Завершено навчання (картка здобувача:5775596).

2. (304) Донецький державний університет внутрішніх справ

Освітній рівень: Бакалавр; Форма навчання: Заочна; Фінансування: Контракт; Структурний підрозділ: Факультет № 4; Спеціальність: 081 Право; Спеціалізація: -; Освітня програма: Право; Професія(ї): -; Дати початку та закінчення навчання: 01.09.2019- 01.08.2022.

Поточний статус навчання: Відраховано із ЗО (За невиконання вимог навчального плану) (картка здобувача: 8470368).

Також у виписці Єдиної державної електронної бази з питань освіти наявна інформація про документи про освіту, зокрема, диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданий 30.06.2019 Політехнічним коледжем Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет".

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати протиправними дії ДонДУВС щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) недостовірної інформації щодо його навчання в ДонДУВС, а також зобов`язати Міносвіти анулювати запис (вчинити напис «Анульовано») в ЄДЕБО про його навчання в ДонДУВС.

Отже, спірним в цій справі, виходячи зі змісту позовних вимог, є інформація, внесена до ЄДЕБО, щодо періоду навчання ОСОБА_1 в ДонДУВС, причин відрахування з навчального закладу, а також наявність підстав для анулювання запису в ЄДЕБО щодо навчання позивача в ДонДУВС.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, установив, що МОН вказує про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», а позивач вважає, що в ЄДЕБО протиправно вказано, що ним порушено послідовність здобуття освіти, адже він вперше здобуває вищу освіту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за фактом вступу позивача до ДонДУВС на перший курс освітнього ступеня «бакалавр» позивач відповідну освіту не здобув, передбачений законом документ про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня «бакалавр» або «спеціаліст», відповідно, дійшов висновку, що у цьому випадку не порушена відповідна послідовності, а дані, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача, є невірними, тому вийшов за межі позовних вимог.

Разом з тим, в матеріалах справи (в паперовій та електронній формі) відсутня довідка, сформована на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі якою було б зазначено «Ні, порушує» щодо порушення послідовності здобуття позивачем освіти.

Більш того, виходячи з обставин справи, така довідка не формувалась, відповідачами не вносилась до ЄДЕБО інформація про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не посилався на такі обставини.

Отже, суд першої інстанції вийшов за межі предмету та підстав позову, фактично розглянувши вимоги, які не заявлялись.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи, як вказано вище, судом встановлено, що відсутній сам факт формування довідки на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі якою було б зазначено «Ні, порушує» щодо порушення послідовності здобуття позивачем освіти, а також внесення відповідачами до ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивачем позовні вимоги в ході розгляду не змінювались предмет або підстави позову, не збільшувався або зменшувався розмір позовних вимог.

Відповідної письмової заяви матеріали справи не містять.

Статтею 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд першої інстанції, застосувавши приписи частини другої статті 9 КАС України, не обґрунтував підстав виходу за межі предмету та підстав позову, не зазначив, яке порушено право позивача в контексті обставин справи, має бути захищено та які порушення прав позивача допущено суб`єктами владних повноважень – відповідачами.

Враховуючи відсутність факт формування довідки на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі якою було б зазначено «Ні, порушує» щодо порушення послідовності здобуття позивачем освіти, а також відсутності факту внесення відповідачами до ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття, суд погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету та підстав позову, розглянув позовні вимоги, які не були предметом позову, що свідчить про неповне встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права, тому скасовує рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, заявлені позивачем, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 815/5585/15, Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а, від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, від 09 квітня 2024 року в справі № 180/1173/16-а.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім того, загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена безпосередньо законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 березня 2023 року у справі № 140/13065/21.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII, застосовується у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII).

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад`юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації разовою спеціалізованою вченою радою, утвореною закладом вищої освіти чи науковою установою, які мають акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності (спеціальностей для міждисциплінарних робіт).

Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відтак, фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.

Тобто основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

(…)

Суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

(…)

Електронна база в порядку електронної взаємодії здійснює обмін інформацією з Єдиним державним демографічним реєстром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування, Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Електронною системою охорони здоров`я, електронною системою рейтингового розподілу в інтернатуру, Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, Єдиним державним вебпорталом електронних послуг, реєстрами територіальних громад, іншими автоматизованими системами та інформаційними ресурсами держателя Електронної бази, інших юридичних осіб в обсязі та у випадках, визначених законом.

Механізм функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдина електронна база) в галузі освіти як інтегрованої інформаційної системи, що забезпечує збирання, створення, реєстрацію, накопичення, зберігання, зміну, використання, поширення та захист інформації про суб`єктів освітньої діяльності, вступників до закладів освіти, здобувачів освіти, документи про освіту (науковий ступінь), педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, порядок її ведення з 22 липня 2025 року визначає Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 року № 872 (далі - Положення №872).

Пунктом 4 Положення №872 передбачено, що власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс”, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор).

МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Згідно з пунктом 5 Положення №872 суб`єктами ведення Єдиної електронної бази є МОН, адміністратор, Державна служба якості освіти, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні заклади освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування, а також суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, які провадять освітню діяльність на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти незалежно від форми власності та сфери управління, Український центр оцінювання якості освіти, державна наукова установа “Інститут освітньої аналітики”, інші підприємства, установи, організації, що у випадках, визначених законодавством у сфері освіти, вносять та отримують інформацію з Єдиної електронної бази.

Головним призначенням Єдиної електронної бази є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією у сфері освіти (пункт 7 Положення №872).

Відповідно до пункту 8 Положення №872 обробка інформації в Єдиній електронній базі здійснюється з метою забезпечення, зокрема:

8) перевірки достовірності документів про освіту, сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, результатів інших вступних випробувань для здобуття освіти з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, студентських (учнівських) квитків, факту навчання для здобуття професійної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник” (починаючи з 2013 року), фахової передвищої освіти (починаючи з 2020 року), вищої освіти (починаючи з 2012 року), сертифікатів педагогічних працівників;

13) єдиного державного обліку:

суб`єктів освітньої діяльності, їх відокремлених підрозділів;

здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

документів про освіту;

сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання;

студентських (учнівських) квитків;

педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, які провадять педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність у сфері освіти;

сертифікатів педагогічних працівників;

Інформація вноситься (змінюється) в Єдиній електронній базі користувачами протягом п`яти робочих днів з моменту її створення, отримання (зміни) суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, якщо інший строк не встановлено законодавством, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення Єдиної електронної бази або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, узгодженого з адміністратором (пункт 10 Положення №872).

Пунктом 14 Положення №872 установлено, що в Єдину електронну базу вноситься (передається) така інформація про фізичних осіб (персональні дані), в тому числі:

1) щодо вступників до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); інформація про зміну прізвища, власного імені, по батькові (дата зміни, причина, реквізити документа, що підтверджує відповідну зміну); дата народження; громадянство; стать; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилося 14 років, - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу, - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті) (за наявності); унікальний демографічний номер (за наявності); інформація про наявність або відсутність військово-облікового документа; номер телефону (за наявності); адреса електронної пошти; інформація про сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, інший документ про оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, що проводить Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні центри (рік видачі та номер, PIN-код, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) учасника зовнішнього незалежного оцінювання), результати зовнішнього незалежного оцінювання), та інша інформація про проведення зовнішнього незалежного оцінювання (тип, серія (за наявності), номер документа, що посвідчує особу, на підставі якого особу зареєстровано для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні; результати інших вступних випробувань для здобуття освіти з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання; коди навчальних предметів, з яких особа складає зовнішнє незалежне оцінювання); інформація про вступні випробування, що проводяться з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти (рік видачі та номер екзаменаційного листка); найменування та номер облікового запису в Єдиній електронній базі суб`єкта освітньої діяльності (його відокремленого підрозділу), до якого особа вступає для здобуття освіти; освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, для здобуття якого особа вступає; спеціальність, спеціалізація; освітня програма; професія (професії); джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу (за наявності); форма здобуття освіти; дати початку та завершення навчання; курс навчання; код вступних випробувань або блоку вступного випробування; результат складання вступного випробування/блоку вступного випробування; інформація про участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які рівні, спеціальності, спеціалізації, освітні програми, професії, джерела фінансування, форми здобуття освіти особа подавала заяви); інформація про спеціальні умови участі в конкурсному відборі на здобуття вищої та фахової передвищої освіти, визначені умовами прийому до закладів освіти, затвердженими у порядку, визначеному законодавством у сфері освіти; інформація, що міститься в документі про освіту, на підставі якого здійснюється вступ на навчання; інформація, що міститься в освітній декларації; відцифрований образ обличчя особи; щодо іноземців також - категорія; інформація, що міститься у документах, які підтверджують спеціальні умови участі в конкурсному відборі на здобуття вищої, фахової передвищої освіти;

2) щодо здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та в разі їх зміни інформація про це (дата, причина, реквізити документа, що підтверджує відповідну зміну); дата народження; громадянство; стать; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилося 14 років, - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу, - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті) (за наявності); унікальний демографічний номер (за наявності); найменування та номер облікового запису в Єдиній електронній базі суб`єкта освітньої діяльності (його відокремленого підрозділу), в якому здобувається освіта; освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, що здобувається; спеціальність, спеціалізація; освітня програма, тип освітньої програми; професія (професії); форма здобуття освіти; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу (за наявності); дати початку та завершення навчання; курс навчання; назва навчальної групи (за наявності); інформація, що міститься в документі про освіту (науковий ступінь), на підставі якого особа вступила на навчання; інформація, що міститься в свідоцтві про визнання іноземного документа про освіту; поточний статус навчання, дата, з якої діє статус; дані про попередні зміни статусів навчання; дата та номер наказу про зарахування, переведення, переривання, поновлення, відрахування, завершення навчання; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток та інформація, що в ньому міститься, про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму здобуття освіти, дату видачі та строк дії (за наявності); відцифрований образ обличчя особи (за наявності); з 1 липня 2024 р. - інформація про призначення стипендії (стипендій) та належність до пільгової категорії здобувачів освіти щодо призначення стипендій та соціального захисту (статус, підстава, відповідні документи); причина переривання навчання; причина відрахування із закладу освіти; інформація, що міститься в академічній довідці; інформація, що міститься в свідоцтві про визнання академічної довідки іноземного взірця; інформація про попередній заклад освіти, в якому особа почала здобувати освіту на поточному освітньому рівні (у разі поновлення на навчання та переведення); відомості про результати складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту, визначені законодавством у сфері освіти, та інформація про сертифікат, отриманий за результатами складання такого іспиту (за наявності); інформація про академічну мобільність (за наявності); інформація, необхідна для формування додатка до документа про освіту (науковий ступінь), яку (який) особа здобуде за результатами навчання; інформація, що міститься в документі про освіту (науковий ступінь), яку (який) особа здобула за результатами навчання; щодо іноземних здобувачів освіти також - категорія, дата прийому на навчання на наступний рівень освіти або офіційного засвідчення отриманого документа про освіту, інформація про навчання за програмами підготовчого факультету, відділення (підрозділу), з вивчення державної мови та/або мови навчання;

щодо здобувачів загальної середньої освіти - в обсязі, необхідному для створення документів про загальну середню освіту, що визначений законодавством у сфері освіти;

3) щодо власників документів про освіту - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); інформація про зміну прізвища, власного імені, по батькові (дата зміни, причина, реквізити документа, що підтверджує відповідну зміну); дата народження; громадянство; стать; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилося 14 років, - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу, - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті) (за наявності); унікальний демографічний номер (за наявності); інформація, що міститься в документі про освіту;

4) щодо випускників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); інформація про зміну прізвища, власного імені, по батькові (дата зміни, причина, реквізити документа, що підтверджує відповідну зміну); дата народження; громадянство; стать; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті) (за наявності); унікальний демографічний номер (за наявності); інформація про працевлаштування (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для фізичних осіб - підприємців - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) та найменування (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) роботодавця або іншої особи, якою подано відомості про працівника-випускника до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; період трудових або цивільно-правових відносин, проходження військової служби, відпусток та періоди проходження стажування (дата початку, дата закінчення) працівником-випускником; код категорії застрахованої особи згідно з Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженим наказом Мінфіну від 13 січня 2015 р. № 4, код виду економічної діяльності згідно з Національним класифікатором ДК 009:2010 “Класифікація видів економічної діяльності”, якщо випускник є фізичною особою - підприємцем або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно; код та професійна назва роботи згідно з Національним класифікатором ДК 003:2010 “Класифікатор професій”; посада працівника-випускника (за наявності); статус посади працівника-випускника (основне місце роботи/суміщення/сумісництво).

Повноваження МОН визначені у пункті 24 Положення №872:

1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази;

2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в Єдиній електронній базі згідно із законодавством у сфері захисту інформації;

3) використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти;

4) вносить до Єдиної електронної бази інформацію про:

рішення, прийняті ним як органом ліцензування щодо залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, видачі або відмови у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії, припинення дії ліцензії повністю або частково, зупинення дії ліцензії повністю або частково, відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення провадження освітньої діяльності, звуження провадження освітньої діяльності у сферах вищої, фахової передвищої освіти, відмови у внесенні змін даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, а також декларації про провадження освітньої діяльності без отримання ліцензії в сфері, в якій МОН є органом ліцензування, подані суб`єктами освітньої діяльності у випадках та порядку, визначених законодавством у сфері ліцензування;

акредитацію освітньо-професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, сертифікатів про акредитацію спеціальностей;

іншу інформацію, визначену законодавством у сфері освіти;

5) забезпечує верифікацію в Єдиній електронній базі інформації, визначеної підпунктами 1 і 2 пункту 16, абзацами четвертим і п`ятим підпункту 1, підпунктом 2 і підпунктом 7 пункту 17 цього Положення, щодо суб`єктів освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника;

6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази;

7) визначає:

перелік інформації, доступ до якої надається суб`єктам ведення Єдиної електронної бази;

вартість послуг з організації та підтримання доступу до Єдиної електронної бази, інших послуг, пов`язаних з Єдиною електронною базою, що надаються адміністратором;

8) проводить опитування здобувачів освіти з використанням електронних кабінетів здобувачів освіти в Єдиній електронній базі;

9) здійснює тимчасове блокування доступу суб`єктів ведення Єдиної електронної бази до Єдиної електронної бази та інші організаційно-технічні заходи шляхом надання відповідних доручень адміністратору у разі виявлення ознак порушення суб`єктами ведення Єдиної електронної бази законодавства на період проведення відповідної перевірки;

10) здійснює тимчасове блокування доступу суб`єктів ведення Єдиної електронної бази до Єдиної електронної бази та додаткові організаційно-технічні заходи в інших випадках, визначених законодавством, шляхом надання відповідних доручень адміністратору;

11) здійснює інші повноваження, передбачені Законом України “Про публічні електронні реєстри” та іншими нормативно-правовими актами.

До налаштування інформаційної взаємодії згідно з абзацом четвертим пункту 18 цього Положення МОН вносить до Єдиної електронної бази інформацію про результати перевірок, ініційованих ним, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Адміністратор здійснює повноваження, передбачені Законом України “Про публічні електронні реєстри” для адміністраторів реєстрів та Законом України “Про освіту”, а також вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН (пункт 25 Положення №872).

Згідно з пунктом 26 Положення №872 органи управління у сфері освіти в межах своїх повноважень:

1) контролюють своєчасність внесення підпорядкованими суб`єктами ведення до Єдиної електронної бази повної, актуальної та достовірної інформації про здобувачів освіти, іншої інформації, визначеної законодавством у сфері освіти;

2) здійснюють в Єдиній електронній базі дії у порядку та обсягах, визначених МОН.

Відповідно до пункту 32 Положення №872 суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління:

1) вносять до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми здобуття освіти особа подавала заяви в електронній формі), інформації, що згідно з цим Положенням передається до Єдиної електронної бази з інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування);

2) здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН.

Інші суб`єкти ведення Єдиної електронної бази (їх користувачі) вносять до Єдиної електронної бази інформацію, змінюють її та здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених законодавством у сфері освіти (пункт 33 Положення №872).

Керівники суб`єктів ведення Єдиної електронної бази забезпечують достовірність, актуальність, точність та повноту внесеної (зміненої) ними (їх користувачами) інформації, що міститься в Єдиній електронній базі, своєчасність її внесення (оновлення, зміни), якісне та своєчасне виконання в Єдиній електронній базі інших заходів, визначених законодавством у сфері освіти (пункт 34 Положення №872).

В Єдиній електронній базі містяться Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (пункт 36 Положення №872).

У реєстрах Єдиної електронної бази відображається інформація, створена та/або внесена (передана) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифікована в Єдиній електронній базі. Інформацію про Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників наведено відповідно у додатках 1-7 (пункт 37 Положення №872).

Отже, головним призначенням Єдиної електронної бази є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією у сфері освіти; ЄДЕБО містить інформацію, зокрема, про поточний статус навчання, дата, з якої діє статус; дані про попередні зміни статусів навчання; дата та номер наказу про зарахування, переведення, переривання, поновлення, відрахування, завершення навчання; про причину переривання навчання; причину відрахування із закладу освіти; інформацію про попередній заклад освіти, в якому особа почала здобувати освіту на поточному освітньому рівні (у разі поновлення на навчання та переведення); інформацію, необхідну для формування додатка до документа про освіту (науковий ступінь), яку (який) особа здобуде за результатами навчання; інформація, що міститься в документі про освіту (науковий ступінь), яку (який) особа здобула за результатами навчання.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просив визнати протиправними дії ДонДУВС щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) недостовірної інформації щодо періоду навчання в ДонДУВС, а саме з 01.09.2019 року по 01.08.2022 року, оскільки статус відрахованого він набув 26.08.2021 року, а також інформації щодо причин відрахування «за невиконання вимог навчального плану», адже статтею 46 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що підставою для відрахування здобувача вищої освіти із закладу освіти може бути «невиконання індивідуального навчального плану».

При цьому, обґрунтовуючи порушення своїх прав неправильним записом в ЄДЕБО, позивач в позовній заяві зазначив, що такий запис може позбавити особу можливості скористатися своїми законними гарантіями, передбаченими Конституцією України та спеціальними законами, неправильне відображення інформації у цій системі може напряму впливати на реалізацію гарантованих державою прав людини, у тому числі, права на освіту та права на відстрочку від мобілізації, проте не вказав, які саме законодавчі гарантії відносно особисто нього та які його права можуть бути порушені наявністю таких записів.

Судом установлено, що на час подання позову та вирішення справи в ЄДЕБО відсутній запис про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Крім того, виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи стосовно ОСОБА_1 містить інформацію про відрахування позивача з ДонДУВС 26 серпня 2021 року («В полі поточний статус навчання»).

При цьому наявність у розділі «Освітній рівень» зазначення закінчення навчання « 01.08.2022» жодним чином не свідчить про те, що позивача відраховано з навчального закладу саме 01 серпня 2022 року.

При цьому наявність наведеного запису (дата закінчення навчання), а також запису про підстави відрахування, які не відповідають наведеним у Законі України «Про вище освіту», не створює для позивача жодних правових наслідків.

Позивачем як в позовній заяві, так й у відзиві на апеляційну скаргу, не наведено чітких та зрозумілих пояснень стосовно того, які саме права чи інтереси позивача порушені наявними в ЄДЕБО записами про дати відрахування та причину відрахування з навчального закладу, яким чином ці записи наказ породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, характер вимог позивача носить неправовий характер, адже оскаржені записи в ЄДЕБО не породжує жодних правових наслідків для позивача.

Крім того, судом не встановлено, що позивача можна визнати «потерпілим» від порушення законного інтересу, адже у позивача відсутній в межах спірних правовідносин законний інтерес, на захист якого подано позов; відсутній безпосередній негативний вплив на позивача.

Зазначення позивачем у позовній заяві, що він має бажання отримати профільну вищу освіту, не є належним обґрунтуванням наявності порушеного права або законного інтересу, адже ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому належним чином не обґрунтована.

У постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 720/1536/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 13 лютого 2024 року в справі № 320/5934/22 Верховним Судом наголошено, що саме з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується; відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Оскільки позивачем не доведено факту порушення прав чи інтересів позивача, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі №160/12251/26 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі №160/12251/26 за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі №160/12251/26 нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко